26. Проблематика роману м. Булгакова «Майстер і Маргарита» та традиції світової літератури у ньому.

Образ диявола-Воланда, знаходячись поряд з іншими його відображеннями у всесвітній літературі, є новим, оригінальним і неоднозначним. Булгаков застосовує нечисту силу проти ще більшої «нечисті» - тоталітаризму. Булгаков також полемізує з Гете в питаннях про сенс творчості і люд буття взагалі. Найбільш духовн відкриття Фауст робить в активній д-сті, а Майстер - в кабінетній самотній праці над книгою. Гротескна ситуація, коли костюм виконує ф-ції голови комісії видовищ та розваг, здається, вийшла з-під пера Гофмана. Напруга сюжету і вирув пристрастей гідні руки Достоєвського. І звичайно ж - Біблія. Трансформований євангельський сюжет є частиною твору Булгакова, його ідейним центром і водночас романом одного з героїв - Майстра. Основна проблема - зіткнення добра і зла. Тому дія роману відбувається паралельно і одночасно в двох світах: історичному (біблійному) та сучасному (реальному). Вони перетин в 3 - ірреальному і фантастичному, що втілює Вічність. Боротьба добрих і злих сил відбув в душах героїв. Тема відповідальності люд за наслідки свого морального вибору розкрив через мотиви учительства, відступництва і зради, що втілені в парах образів: Берліоз - Бездомний - Майстер, Ієшуа - Левій Матвій - Іуда. Те, що відбув в Єршалаїмі, - трагічне, а в Москві все зводиться до трагікомедії, а то й фарсу. Надто вже все знецінено:"квартирне питання " зіпсувало ще більше. Тема морального відступництва розкрив в стосунках Ієшуа з Пілатом. Страх перед держ машиною виявл сильнішим за істину і добро, мотивує вибір прокуратора, змушеного осудити мандрівн філософа. М.Булгаков піднімає проблему свободи і несвободи люд в суспі і державі. Пілат не має внутр свободи і не має сили звільнитися від несвободи. Кара йому за вину - безсмертні муки совісті, і в розплаті він дістає прощення у пасхальну ніч від того, кого не врятував. У москов світі бути собою можна лише в божевільні. Проблема мистецтва та місця художника в суспільстві розкрив через протиставл Майстра офіціозним письменникам та критикам з "Массоліта". Справжньому митцю немає місця в тоталітарн державі. Людина тільки тоді є справжнім худ-ком, коли відчуває внутрішню свободу, яка є основою гармонії особист. Булгаков заперечує шлях прислужництва митця кому б то не було і стверджує ідеал безкорисливого са­мовідданого служіння м-цтву. Фантаст поява Воланда в Москві дозволяє не тільки сатирично розкрити суть чиновників та ремісників від літератури, але й пов'язати сучасне з минулим в контексті вічності цієї проблеми. Левій Матвій - теж письм, автор одного з Євангелій. Ієшуа ж заперечує: "Нічого із записаного я не говорив". В розмові звучить думка про відповідальність митця за створене ним. Записано Левієм Матвієм небагато, але написаного ним досить, щоб стратити людину. Згодом у "московських розділах" написане Латунським, Лавровичем і таємничим теж виявляється не тим, що вони хотіли сказати, і веде Майстра до загибелі. Письменництву відведено чимало місця у сатирично-побутов пласті р-ну Булгакова. Ще у 1 розділі редактор журналу Берліоз навчає молодого поета Бездомного зображ героїв не як живих. Спілка письмен "Массоліт" ви­явл не творч об'єднанням, а солідною бюрократичн установою, чия головна функція - нагляд за письмен і винагорода бездарних, але прислужливих зрадників м-тва і духовності, І виявляється, що найголовн місце в "Домі Грибоєдова" - не "Массоліт", а ресторан. Творці високої духовності виявл заздрісними і жадібними до дешевих розваг, нездатними до звичайного люд співчуття. Булгаков змальовує контрастну картину: мертве закривавлене тіло Берліоза і танці в ресторані. Байдужість до чужого горя ще більш відтінюється смакуванням гастрономічних чудес. Та як може бути інакше в суспільстві, де худ-ка визнач за посвідченням у шкіряній обкладинці. Майстер байдужий до такого суспільства, не стоїть в чергах на квартиру чи оплачену творчу відпустку. Він пише за велінням серця, а не за соц замовл. Тому саме Майстрові він відкриває шлях у Вічність. Майстер протистоїть офіціозним письменникам і критикам. Майстер є втіл абсолютної творчої самовіддачі, яка стала смислом життя. Через цей образ Булгаков проводить ідею служіння художника своїй справі. Щодо образу Майстра є дві точки зору. Акт спалення книги та добровільний прихід у божевільню одні бачать як малодушну втечу від жорсткого диктату тоталітарного суспільства, інші вважають це відмовою від лжеписьменництва. У суперечці: зламаний чи не зламаний митець жорстоким сусп - втім, прихильники цих версій однозначні у висновку про моральну незламність і перемогу Майстра. Його незахищеність перед злом закликає до добра і справедливості. Через трагічну долю митця Булгаков висвітлив ідею безсмертя творчості, втілену в афоризмі: "Рукописи не горять!". Та найголовнішу проблему піднімає Воланд у розмові з Берліозом та Понирьовим: "Ось яке питання мене турбує: якщо Бога немає, то, питається, хто ж керує життям людським і всім взагалі розпорядком на землі?" Так, в романі з'являються кілька ідей: войовничий атеїзм Берліоза і підтвердж реальності Ісуса Христа. Вирішення цієї суперечки не обмежується заверш діалогу під вечірніми липами смертю Берліоза - підтвердженням того, що не людина править світом. Воно переноситься у колізії персонажів, що свідчить про поліфонізм рома­ну "Майстер і Маргарита" (тобто морально-філософські проблеми піднімаються, існують і розв'язуються у свідомоті різних персонажів).