2. Поняття про міф. Міфічна свідомість.

Міф — оповідання про минуле, навколишній світ, яке описує події за участю богів, демонів і героїв та історії про походження світу, богів і людства. Карл Ґустав Юнґ стверджує, що міф — це форма колективної свідомості, міфологія виникає як родова свідомість, тобто людина у первісному світі існує як невід'ємна частина роду. Людина не відрізняє себе від інших людей та від усього роду взагалі. Це одностайне ставлення до природи та родичів Міф не є ілюзією або вигадкою, а являє собою історичну необхідність. Міфи створюються не тільки для пояснення навколишнього світу, а й для того, щоб встановити з цим світом контакт. Міф не має чітко визначеного сюжету, не розповідається як казка, він пере живається як реальне буття. Міф не має віри, оскільки природа є близькою і зрозумілою людині. Міфічна свідомість є результатом синкретичного (цілісного) способу усвідомлення людиною навколишнього світу і свого буття в ньому. Основні риси міфологічного світогляду: синкретизм - людина з таким світоглядом сприймає світ як первісно нерозрізнений, символізм, генетизм - сприйняття часу, тотемізм - походження від тварини, анімізм - віра в існування душі і духів, які керують матеріальним світом, фетишизм - речі з магічними силами, магія - поєднання слів і дії.

3. Міфологія. Типи міфів.

Міфологія — сукупність міфів, казок, переказів, оповідань, де в наївно персоніфікованій, наочно-образній, несвідомо-художній формі подавалися явища природи й суспільного життя. На ранній стадії людської історії в казках химерно поєднувались елементи реалістичних знань про дійсність, художні образи, моральні приписи й норми, релігійні уявлення. Найбільш поширеними були оповіді про виникнення й еволюцію світу, Сонця, Місяця, зірок та ін. (космогонія), про походження тварин, появу людини (антропогонія), про всесвітній потоп і т. д. Класифікація міфів: тотемні; космогонічні; антропогонічні; астральні. Види міфів: Міф про створення Всесвіту; Міф про загибель Всесвіту (Апокаліпсис Іоана Богослова); Міф про циклічність у природі (скотарські та землеробські міфи); Героїчні міфи (про героїв, засновників племен — грецькі міфи про Геракла); Міфи про здобуття людьми культурних навичок (міф про Прометея). Міфологія народів світу: давнього Єгипту, стародавньої Індії, стародавнього Китаю, майя, Антична міфологія, давньої Греції, стародавнього Риму, Слов'янська міфологія та Скандинавська.

4. Поняття архетипу. Архетипові сюжети та образи в міфах.

Літературний архетип - часто повторювані образи, сюжети, мотиви у фольклорних та літературних творах. Досить часто термін "архетип" вживають на позначення й висхідних схем уявлень, і загальнолюдських міфологічних мотивів, і первообразів, і першоелементів. Типове, так само, як і міф, – це висхідний взірець, початкова форма життя, позачасова схема, здавна задана формула , яка заповнюється життям. У наукову сферу теорія архетипів була введена К. Юнгом. Вивчаючи духовний стан сучасного західного суспільства, дослідник не раз вказував на його хворобливий стан, перебільшену увагу до матеріальної, раціональної сторони життя. Співзвучною з проблемою архетипів, універсалій та інваріантів є концепція відомого філолога О. Веселовського щодо взаємодії форми і змісту. Згідно з нею, форма розуміється як низка незмінних вічних елементів, які переходять у спадок від покоління до покоління, мандруючи світом. Запропонована О. Веселовським інтерпретація мотиву тотожна до поняття "архетипу", через який первісне мислення відповідає запитам буття. Виходячи з цього, безперечна цінність міфу полягає в тому, що події, які відбуваються в певний проміжок часу, продукують постійну структуру, одно часову для минулого, теперішнього й майбутнього. "Архе" у первісному значенні – це оповідь про народження й життя богів. Увесь світ, де живе людина, всі гори, яких вона сягає, заселені й оброблені землі, ріки, міста, святилища мають позаземні прототипи, своєрідні "проекти", "зразки", "двійники", що існують на вищому космічному рівні. Лише через архетипи людина може подолати страх перед історією. Архетипові образи можуть бути спільними для певної групи націй, однак вони мають риси відповідної національної ментальності. Декілька критеріїв, котрі впливають на розвиток архетипу. Першим із них є ландшафт, географічне середовище, в якому живе нація. Він впливає на психіку людини, її прагнення. Другим – походження нації (наприклад, європейська вона чи азіатська). Третій критерій – характер релігії. І четвертим критерієм є риси національної ментальності.