- •2. Поняття про міф. Міфічна свідомість.
- •3. Міфологія. Типи міфів.
- •4. Поняття архетипу. Архетипові сюжети та образи в міфах.
- •5. Міфічні архетипи «світове дерево», та «світова гора».
- •6. Усна поетична творчість. Витоки та жанри фольклору.
- •7. Міф і казка.
- •8. Народний, героїчний епос. Сучасні теорії виникнення та розвитку світового героїчного епосу.
- •9. Теорія первісного синкретизму о.М. Веселовського.
- •10. Зони виникнення та функціонування літератури Стародавнього Сходу.
- •11. Особливості єгипетських міфів. Космогонічні міфи.
- •12. Заупокійна література Давнього Єгипту.
- •13. Афористика і дидактика в давньо єгипетській літературі.
- •14. Казки Давнього Єгипту.
- •15. Сюжети і образи давньоєгипетської філософської лірики.
- •16. Особливості давньоєгипетської любовної лірики.
- •18.Героїчний епос в шумерській літературі.
- •19. Жанри шумерської лірики.
- •20. Шумерська дидактична література.
- •21. Аккадська космогонічна поема Енума Еліш.
- •22. Епос про Гільгамеша.
- •23. Аккадська лірика, тематика і жанри.
- •24. Дидактика і афористика аркадської літератури.
- •25. Основи давньоєврейської літератури.
- •26. Структура та жанри танаху.
- •27. Історичні умови формування текстів біблійного канону Танах як синтез історичного досвіду єврейського народу.
- •28. Фольклорні основи Танаху. Особливості віршування.
- •29. Тора як єдиний релігійно-історичний епос.
- •30. Склад і характеристика Пятикнижжя.
- •31. Космогонія та антропогонія Книги Буття.
- •32. Історія патріархів у Книзі Буття.( Аврам, Ісак, Яков)
- •33. Епос про Вихід, народження народу. Скрижалі Заповіту.
- •34. Епічні книги розділу Невиїм, пророки.
- •35. Пророки, жанри пророчої книги.
- •36. Пророцтво як феномен. Особливості пророчих книг старого завіту.
- •37. Ліричні жанри Танаху. Псалтир.
- •38. Поетика Пісні над піснями.
- •39. Філософська притчева традиція Танаху.
- •40. Жанр апокаліпсису в давньоєврейській літературі.
- •41. Індуїстські Веди як два типи текстів.
- •42. Особливості давньоіндійської гімнографії.
- •43. Махабхарата. Вставні епічні оповіді.
- •44. Логічні і риторичні докази Бхагават – гіти.
- •45. Рамаяна. Проблема авторства.
- •46. Герої Рамаяни.
- •47. Буддійський канон. Трипітака. Жанр сутри.
- •48. Китайська міфологія. Культ предків.
- •49. Поетичний світ Ши Цзин.
- •50. І Цзин. Взаємодія Ян і Інь.
- •51. Конфуціанський канон. Лунь Юй.
- •52. Даоський канон. Дао де цзин. Дао – першооснова, закон світобудови.
- •53. Багатоплановість діалогів Чжуан Цзи.
- •54. Історичні нотатки Ши Цзин, Сима Цяня.
- •55. Лірична поезія Давнього Китаю.
- •56. Давньоіранська міфологія.
- •57. Дуалізм зороастризму. Вчення Заратуштри.
- •58. Склад і жанри Авести.
- •59. Художня своєрідність Гат.
- •60. Яшти – гімни божествам дозороастрійського періоду.
56. Давньоіранська міфологія.
Священне зведення зороастризму – “Авести” – давня пам’ятка словесності іранських племен і народностей. В ній відображено уявлення і суспільні поняття різних історичних періодів. Виникнення “Авести” як пам’ятки, і як священного зведення окремої релігії передував багатовіковий розвиток творчих здібностей уявлень, вірувань, фольклору іранських народів. Сучасний період вірування давніх іранців далеко не в цілому піддаються реконструкції але очевидно, що вони пройшли той же самий шлях, що і вірування інших народів на тому етапі: давні тотемістичні уявлення змінилися у них анімістичними, із останніх виросли культ природи і куль предків, що дали поштовх до розвитку міфології та епосу. В пам’ятці, яку канонізували як святе письмо зороастризму, перемагає звичайно жрецька основа, обробці жерців були кинуті і збережені народно - поетичні елементи. При зовнішньому знайомстві “Авеста” є архаїчний релігійний твір. Вона містить безконечні повтори молитов і довгі реєстри божеств, духів предків, давніх володарів. Тут викладається різні ритуали і узаконення за порушення яких наступає покарання, вихвалюються багатства, всіляко прославляється культ божественного світила (Хварно), знак верховної царської влади. Тут ми знайдемо широку оповідь про загробне життя про судний день, про кінець світу, про прихід месії, прокляття демоном зла. Пізніше давні уявлення про вічну боротьбу стихій світла і тьми розвинули ся в кольорові космогонічні міфи. В “Авесті” говориться про Йіма як про винуватця – першо гріховника він полакомився, правда, не на яблуко, як Адам, а на гов’яже м’ясо, і цим накликав на людей біду. Матеріальною основою міфологічної поезії “Авести” служило соціально-економічне життя людей з племен, союзу племен і давніх народів Середньої Азії та Ірану періоду переходу до класового суспільства. Окремі конкретні уявлення, імена божеств і героїв, окремі міфологічні сюжети у давніх іранців були близькі до уявлень та імен, що є у віруваннях і міфології давніх індійців.. Зороастра, якому приписують так звані “Гати” – ядро майбутньої “Авести”. В “Гатах” проклинаються штучні боги племен і навіть деякі міфологічні герої “Йіма”, в них містяться протест проти грандіозних жертвоприношень, що побутувало в старих культурах. Художня форма як міфології так і епосу вироблялася у вигляді пісень.
57. Дуалізм зороастризму. Вчення Заратуштри.
Заратуштра (Зороастр) пророк і засновник давньоіранської релігії зороастризму. Історичність Заратуштри достовірно не встановлена, але більшість вчених визнають Заратуштра реальною особою. Спочатку Заратуштра виступав з проповіддю на батьківщині, але не був визнаний своєю громадою і змушений був залишити батьківщину (в Гатах, найдавнішої частини Авести, складених Заратуштри, збереглася молитва, звернена до Ахурамазді. Його покровителем і послідовником став Віштаспа, що сприяв поширенню зороастризму в Персії. Зороастризм: релігія космологічного дуалізму. Релігія, відома під назвою зороастризму, зародилася в Древній Персії. Ще до виникнення зороастризму між персами та жителями Індії спостерігалося схожість не тільки в мові, але і в віруваннях. Духи, відомі під одними і тими ж іменами, в давньо Іранський та індійській міфології наділялися прямо протилежними функціями. Головною причиною заснування цієї релігії, за словами Зороастра, було дане йому одкровення, або бачення, у віці 30 років. Перед Зороастром постала фігура зростанням "в дев'ять разів вище людини". Це було головне божество верховної тріади іранського пантеону богів - архангел Вогу-Мано ("блага думка"). Вогу-Мано задав Зороастру питання, а потім наказав йому скинути з себе "одіяння" матеріального тіла і як безтілесна душа зійти в присутність Ахурамазди, "Мудрого Господа" і Всевишнього істоти, розмовляв з присутніми ангелами. Цікавою деталлю в оповіданні є те, що з тих пір, як Зороастр з'явився в небесному зборах, він більше не бачив своєї тіні "по причині яскравого світла ангелів", що оточили його. На тих зборах Ахурамазда дав Зороастру настанови з приводу вчення істинної релігії й закликав його бути своїм пророком. Подальші роки Зороастра супроводжувалися успіхом в розповсюдженні його релігії в Персії. "Авеста" - священна книга зороастріан, що складається з трьох частин. Тільки частина перша "Авести", відома під назвою "Ясна" (книга гімнів та молитов), вважається написаної самим Зороастра. В ній містять п'ять гімнів, звані Гатамі. Друга і третя частини "Авести" були написані значно пізніше. Він визнавав існування єдиного, всевишнього і доброго Бога, якого він називав ім'ям Ахурамазда, тобто мудрий Господь.