5. Міфічні архетипи «світове дерево», та «світова гора».

Світове дерево, Вічне Дерево Життя — уособлення єдності усього світу, своєрідна модель Всесвіту й людини, де для кожної істоти, предмета чи явища є своє місце. Це також посередник між світами — своєрідна дорога, міст, драбина, якими можна перейти до світу богів або в потойбіччя. Про древо життя у світі створено безліч легенд, казок, цей символ знайшов відображення в орнаментах багатьох народів. Символ Світового дерева в міфологічних уявленнях багатьох народів слугував переходом від хаосу до упорядкованого світу. В образі дерева поєднались уявлення про час, простір, життя і смерть. Найдавніші українські колядки донесли до нас стародавні уявлення про те, як із хаотичного первісного океану з'явився світ. У них мовиться про часи, коли не було ще ні неба, ні землі, а було тільки синє море. Найчастіше у фольклорі як світове дерево виступають дуб, явір, верба, липа, калина, вишня, яблуня, сосна. Розташовується Світове дерево у казковому просторі фольклору зазвичай на горі, посеред моря, в чистім полі неподалік дороги, в пана-хазяїна на його дворі. У міфологічних уявленнях світ членувався на три плани: людина (мікрокосм), суспільство, всесвіт (макрокосм). Символ світового дерева — це образ утіленої родючості, жінки, Богині-Матері. Дерево життя — в біблійній книзі Буття — особливе дерево, посаджене Богом посеред Едемського саду. Приносить плоди, які дарують вічне життя.

6. Усна поетична творчість. Витоки та жанри фольклору.

Усна народна творчість — колективна літературна і музична творча діяльність народу. Це художньо-словесна творчість народу в сукупності її видів і форм, де засобами мови збережено знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбито світ думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії. Є три фольклорні роди:народний епос, народна лірика, народна драма. Народний епос — розповідні фольклорні твори, до яких належать: загадки, прислів'я та приказки, анекдоти, думи, історичні пісні, балади, казки, легенди, перекази, байки, притчі. Загадка — це художнє алегоричне зображення якоїсь істоти, предмета або явища шляхом несподіваного зближення її з іншою істотою, предметом або явищем. Прислів’я — мала форма народної поетичної творчості, що вдягнулася в короткий, ритмізований вислів, що несе узагальнену думку, висновок, іносказання з дидактичним ухилом. При́казка — жанр фольклорної прози, короткий сталий образний вислів констатуючого характеру, що має одночленну будову, нерідко становить частину прислів'я, але без висновку, і вживається в переносному значенні. Ду́ма — лірико-епічні твори української усної словесності про події з життя козаків XVI—XVIIІ століть. Балада— жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом. Історичні пісні — це фольклорні твори, присвячені певній історичній події, чи відомій історичній постаті. Байка — один із різновидів ліро-епічного жанру, невеликий алегоричний, здебільшого віршовий твір повчального змісту. При́тча — повчальна алегорична оповідь, в якій хронологічно послідовне зображення подій і пригод у художньому творі підпорядковане моралізаційній частині твору. Народна лірика — поетичні фольклорні твори, у яких життя зображується через відтворення думок, почуттів і переживань героїв. Календарно-обрядові пісні - веснянки, русальські, купальські, жниварські пісні, колядки, щедрівки. Родинно-побутові пісні - колискові, весільні, танцювальні, жартівливі пісні, пісні-голосіння. Соціально-побутові пісні-козацькі, кріпацькі, чумацькі, рекрутські(солдатські), бурлацькі(наймитські), стрілецькі пісні. Народна драма — фольклорні твори, в основі яких лежить конфлікт, а сюжет розгортається через поєднання словесних, музичних і сценічних засобів.