15. Сюжети і образи давньоєгипетської філософської лірики.

Тексти, що не містять елементів надприродного, близькі до реального історичного фону. Викладені ці «оповідання» в 1-ій особі як спогади розповідача. Їх мова і стиль образна, яскрава. Найстаріший вид літератури в Єгипті – це приповідки філософсько-морального змісту. Твори: Бесіда розчарованого зі своєю душею (складається з 4 жалоб) В ній розповідається про те, як він ненавидить своє ім’я, порівнюючи його з негативом, йому немає, кому відкритися, брати, друзі – нечесні, вороги. Добрих людей немає, справедливих. Зло на землі, немає щасливих. Йому представляється смерть, для нього це єдиний вихід припинення страждань. Хто прийде в загробний світ, буде живим божеством, мудрим, хто говорить з Ра. Пісня арфіста: 15 текстів без сюжету, виконується під час бенкетів, в будинках багатих людей. Розповідається про те, що царі були різними, хтось будував собі гробницю. Хтось був знаменитим, не мали покою, на зміну приходили інші царі. Душа не одна не поверталася, щоб розповісти як вона поживає. Але ми не повинні за це думати, тільки про хороше, бенкетувати в своє задоволення, робити те, що скаже серце, поки не помреш. Веселитися в цей день, бо багатство не забрати в могилу, бо ніхто не повертається.

16. Особливості давньоєгипетської любовної лірики.

Улюбленою поетичною формою Стародавнього Єгипту були гімни на честь богів і фараонів. У них єгипетський поет оповідав про свою любов до природи, до сонця, до всесвіту, до всього далекого й недосяжного. Найстаріші гімни мають будову доволі просту. Але пізніше зміст пісні стає багатший,а форма – більш витонченою. За XIX – XX династій постали майстерні любовні пісні, в яких виступають різні дерева як символи кохання. Твори: Цикл пісень біля річки – звертання хлопця до дівчини, яка на другому березі річки, це перешкода, яка протікає між ними. Коло річки крокодил, але хлопець же через течію, хоробрий, укріплений коханням. Наближається до дівчини, просить її підійти, вони обіймаються. Цілуються, він прикрашає постіль для них, хоче бути з нею. Дерева її саду – говорять гранатник, смоківниця, маленький сикомор, вони розповідають, що під їх гіллям тішаться закохані і не чим не дякують. Дерева описують свою красу, порівнюють себе з гарними дівчатами.

17.    Особливості шумерських міфів, Цикл міфів про Інанну.

Шумерські мислителі прагнули пояснити сутність природи та власної цивілізації. Вони створили оригінальну концепцію «Me». Загалом «Ме» являє собою сукупність різних закономірностей та правил, що забезпечували функціонування елементів як природи, так і шумерської цивілізації. Всі закони й правила «Me» створені великими богами, однак вони існують без них, проявляються в русі живої та неживої матерії, що безособова й вічна. В законах «Me», згідно з думкою шумерських мислителів, міститься вся мудрість і наука. В міфові про те, як «цариця небес» і «цариця Уруку» Інанна викрала божественні закони «Me», зберігається перелік понад ста цих законів, пов'язаних із шумерською цивілізацією. Нині розшифровано дещо більше половини з них. Вони містять найрізноманітніші поняття: правосуддя, мудрість, героїзм, мистецтво, ворожнеча, бойовий прапор, проституція та священне очищення, музичні інструменти та мистецтво писаря, мир, перемога, добро. Їх міфологію наскрізь проймають відчуття жаху та безнадії перед нездоланними силами злого фатуму. Боги шумеро-аккадців жорстокі й заздрісні до людей. В описах потойбічного царства панують морок та безвихідь. Життя не світле, не радісне, а тривожне, сповнене таємниць і боротьби. За уявленнями шумерів в основі світобудови перебувала "земна кістка", тобто дерево життя, з якого постали шумерські боги. Глина, з якої шумери ліпили перший посуд, вважалася "земною плоттю". Завершувала конструкцію світу "земна шкіра", яку пізніше почали ототожнювати з міддю, вперше виплавленою з руди. Шумери розрізняли дві сфери діяльності - внутрішню, що стосувалася їжі та задоволення інших тілесних потреб; і зовнішня, що торкалася предметів суспільного життя, включаючи й зв'язок з богами через жерців. Перелік «Me», що міститься в міфі про Енкі («Володар землі») та Інанну — є однією з найбільш дивних загадок, над якою б’ються дослідники шумерської цивілізації. Його зміст полягає в тому, що в прадавні часи Інанна, бажаючи звеличити ім'я своє та примножити могутність і добробут свого міста Урука, надумала перетворити його на центр Шумера. Для цього необхідно було добром чи оманою роздобути «Me», яке ретельно оберігалося богом Енкі. Інанна, подолавши всі випробування, нарешті, причалює до берегу, весь Урук виходить зустрічати та привітати її.