- •2. Поняття про міф. Міфічна свідомість.
- •3. Міфологія. Типи міфів.
- •4. Поняття архетипу. Архетипові сюжети та образи в міфах.
- •5. Міфічні архетипи «світове дерево», та «світова гора».
- •6. Усна поетична творчість. Витоки та жанри фольклору.
- •7. Міф і казка.
- •8. Народний, героїчний епос. Сучасні теорії виникнення та розвитку світового героїчного епосу.
- •9. Теорія первісного синкретизму о.М. Веселовського.
- •10. Зони виникнення та функціонування літератури Стародавнього Сходу.
- •11. Особливості єгипетських міфів. Космогонічні міфи.
- •12. Заупокійна література Давнього Єгипту.
- •13. Афористика і дидактика в давньо єгипетській літературі.
- •14. Казки Давнього Єгипту.
- •15. Сюжети і образи давньоєгипетської філософської лірики.
- •16. Особливості давньоєгипетської любовної лірики.
- •18.Героїчний епос в шумерській літературі.
- •19. Жанри шумерської лірики.
- •20. Шумерська дидактична література.
- •21. Аккадська космогонічна поема Енума Еліш.
- •22. Епос про Гільгамеша.
- •23. Аккадська лірика, тематика і жанри.
- •24. Дидактика і афористика аркадської літератури.
- •25. Основи давньоєврейської літератури.
- •26. Структура та жанри танаху.
- •27. Історичні умови формування текстів біблійного канону Танах як синтез історичного досвіду єврейського народу.
- •28. Фольклорні основи Танаху. Особливості віршування.
- •29. Тора як єдиний релігійно-історичний епос.
- •30. Склад і характеристика Пятикнижжя.
- •31. Космогонія та антропогонія Книги Буття.
- •32. Історія патріархів у Книзі Буття.( Аврам, Ісак, Яков)
- •33. Епос про Вихід, народження народу. Скрижалі Заповіту.
- •34. Епічні книги розділу Невиїм, пророки.
- •35. Пророки, жанри пророчої книги.
- •36. Пророцтво як феномен. Особливості пророчих книг старого завіту.
- •37. Ліричні жанри Танаху. Псалтир.
- •38. Поетика Пісні над піснями.
- •39. Філософська притчева традиція Танаху.
- •40. Жанр апокаліпсису в давньоєврейській літературі.
- •41. Індуїстські Веди як два типи текстів.
- •42. Особливості давньоіндійської гімнографії.
- •43. Махабхарата. Вставні епічні оповіді.
- •44. Логічні і риторичні докази Бхагават – гіти.
- •45. Рамаяна. Проблема авторства.
- •46. Герої Рамаяни.
- •47. Буддійський канон. Трипітака. Жанр сутри.
- •48. Китайська міфологія. Культ предків.
- •49. Поетичний світ Ши Цзин.
- •50. І Цзин. Взаємодія Ян і Інь.
- •51. Конфуціанський канон. Лунь Юй.
- •52. Даоський канон. Дао де цзин. Дао – першооснова, закон світобудови.
- •53. Багатоплановість діалогів Чжуан Цзи.
- •54. Історичні нотатки Ши Цзин, Сима Цяня.
- •55. Лірична поезія Давнього Китаю.
- •56. Давньоіранська міфологія.
- •57. Дуалізм зороастризму. Вчення Заратуштри.
- •58. Склад і жанри Авести.
- •59. Художня своєрідність Гат.
- •60. Яшти – гімни божествам дозороастрійського періоду.
21. Аккадська космогонічна поема Енума Еліш.
Енума еліш (Коли вгорі) – космогонічна поема, одна з найвеличніших пам’яток шумерської літератури. Складається з семи клинописних табличок з текстом по 125-165 рядків кожна. Таблички були знайдені в бібліотеці ассирійського царя Ашшурбанапала. Поема датується ІІ тисячоліттям до нашої ери. Очевидно, вона являла собою богослужебний текст якогось Новорічного свята. Поема відводить головну роль у творенні світу Мардуку, центральному божеству вавилонського пантеону, головному богу міста Вавилон. Таблиця І починається описом первинного хаосу, коли не існувало ще ні землі, ні неба, тільки прабатьки Апсу та Тіамат, які породжують молоде покоління богів ( Лахму, Лахаму, Аншар, Кішар). Та їх шум порушив спокій прародителів. Особливо роздратованим є Апсу, котрий разом зі своїм візиром Мумму вирушають до Тіамат та просять дозволу згубити неспокійних богів. Тіамат згоди не дає. Тоді Апсу та Мумму вирішують діяти самостійно Ейа вбиває Апсу, заздалегідь усипивши його, а Мумму бере у полон. Над вбитим Апсу він споруджує собі будівлю, де народжується прекрасне божественне дитя, Мардук. Він перевершує всіх створених до нього богів, у тому числі й батька свого, Ейа. Тим часом божества старшого покоління призивають Тіамат помститися за Апсу, і вона, розлютившись, починає готуватися до бою. Вона створює цілу армію драконів та чудовиськ, на чолі яких ставить бога Кінгу, потім робить його своїм чоловіком. Рада старших богів обирає його правителем, і Тіамат доручає йому таблиці долі. Далі, у Таблиці ІІ, розповідається про те , що премудрий Ейа, почувши про приготування до битви, просить поради у Аншара. Той пропонує Ейа самому битися з Тіамат. Той, очевидно, відмовляється, і тоді Аншар згадує про молодого Мардука. Він погоджується битися з нею, якщо боги визнають його царем і дадуть йому право вирішувати долі. Боги роздратовані, вони й чути не хочуть про вимоги Мардука. Аншар скликає раду богів. Мардуку дають право верховенства над ними ( Таблиця ІІІ ). Мардук сідає на троні, інші боги вихваляють його, але просять довести свою могутність. У Таблиці ІV детально описується підготовка Мардука до бою з Тіамат. Він готує лук, стріли, булаву, сітку. Сім вітрів служать йому, а чотири урагани він запряг у колісницю та кинувся в бій, зажавши в руці траву заклинань. Він накидає на праматір сітку та запускає їй в черево буйний вихор, а потім пронизує її стрілою та вбиває. Винищує Мардук також і військо Тіамат, а Кінгу забирає в полон та відбирає в нього таблиці долі. Після загиблі Тіамат починається творення світу. Мардук розсікає її тіло навпіл: одну половину робить небом, а другу – землею. На небі він створює Ешарру – щось на зразок земного будинку Апсу – і поселяє там Ану, Енліля та Ейа. Таблиці V і VІ розповідають про створення небесних світил, визначенню порядку їх руху: дня і ночі, сезонів, років. Також Мардук вирішує створити людей , щоб ті допомагали богам та оброблювали землю. Рада богів вирішує вбити Кінгу та з його крові створити весь рід людський. За всі діяння Мардука боги вирішують збудувати йому „небесний” Вавилон з храмом, щоб вшановувати його честь, а потім на небі встановлюють лук Мардука. Поема закінчується гімном Мардуку як творцю Всесвіту, що і складає зміст Таблиці VІІ. В ній перераховуються всі його 50 імен, згідно з проявами його сили.