47. Буддійський канон. Трипітака. Жанр сутри.

Трипі́така— уклад буддійських священних текстів, складений незабаром після смерті Будди Шак'ямуні на Першому Буддійському соборі. «Трипітака» в перекладі означає «три кошики», що відповідає поділу священних книг на три розділи: Вінайя-пітака (Віная-пітака), Сутра-пітака (Сутта-пітака) і Абхидхарма-пітака (Абхідхамма-пітака). Назва пітака («кошик») традиційно пояснюється тим, що сувої з пальмового листя, на яких були написані тексти, зберігалися в трьох плетених кошиках. Однак не можна виключити і того, що ще до власне письмової фіксації Типітаки слово пітака вживалося в санскриті і були в переносному значенні для позначення зборів, колекції чого-небудь. Перший розділ, Вінайя-пітака, містить тексти, покликані регулювати життя сангхи - буддійської чернечої громади. У нього входять більше 500 правил поведінки ченців і черниць, а також правила і процедури, покликані сприяти збереженню гармонії в чернечій громаді в цілому. Перша пітака не обмежується зведенням дисциплінарних правил, в ній також розглядається історія походження кожного правила, включені притчі, що розповідають про те, як сам Будда вирішував питання збереження гармонії у великий і різнорідної духовної громаді. У Сутра-пітака зібрано більше 10 000 сутр, приписуваних особисто Будді або, іноді, його найближчим учням, оповідають про життя Будди. Третій розділ, Абхидхарма-пітака, являє собою збірник філософських трактатів, що містять систематизацію вчення Будди і пропонують глибокий, практично науковий, аналіз основних положень Дхарми. Якщо перші два розділи Типітаки викладають практичне вчення про досягнення Просвітлення, то третій кошик присвячена теоретичній розробці основ вчення. Сутра у давньоіндійській літературі лаконічне і уривчасте висловлювання, пізніше - склепіння таких висловлювань. У сутрах викладалися різні галузі знання, майже всі релігійно-філософські вчення Стародавньої Індії. Мова сутри характеризується образністю і афористичністю, в сутрах часто використовуються притчі. В буддизмі, сутри побудовані в основному у формі діалогів або бесід в яких викладалися основи вчення.

48. Китайська міфологія. Культ предків.

Вважалося, що усі у світі мають свою душу, що всі природні тіла і явища: земля, небо, сонце, місяць, грім, вітер, гори, ріки, птахи, дикі звірі, знаходячись у розташуванні якихось парфумів, виявляють свою силу, у результаті чого виникли тотеїзм і поклоніння багатьом богам. З китайськими міфами європейці вперше познайомилися в XVІІІ в., а до того сам Китай був для європейців міфом. До філософії в Китаєві було поетичне осмислення світу і минулого людства у формі міфів.Їхніми героями були перво предки і царі-мудреці, творці людської культури. Китайці, як і інші народи, почитали: змій, ластівок, ведмедів, слонів. Змій - дракона, якому було приписане панування над метеорологічними явищами і небесними тілами, водною стихією й особливе заступництво царям. У такий же спосіб шановані китайцями реальні птахи перетворилися у фантастичного птаха Фенхуан, що став символом цариці. Вигляд дракона був доданий також богиням і богам, яким приписали створення світу і створення людства. Серед космогонічних міфів, що трактують походження природи і людини зі стану первісного хаосу, представлені дві основні концепції: розподіл і перетворення. Відповідно до одній з них, неживі речі і живі істоти виникають у результаті розподілу хаосу на два першоелемента-світле (чоловіче) початки янь і темне (жіноче) початок інь. Друга концепція припускає виникнення всього сущого в результаті трансформації. Так, людина була створений із глини богинею по імені Нюй Ва. За іншою версією того ж міфу, сама Нюй Ва перетворилася в предмети й істот, що наповняють світ. Велику групу складають міфи про стихійні лиха і героїв, що врятували від них людей. Найчастіше фігурують два роди нещасть - повені і посухи. У деяких міфах повінь з'являється як якийсь первісний стан, в інші - повінь послана богом на кару людям. Посуха виявляється результатом появи одночасно десяти сонць, що спопеляла посіви й загрожувала загибель людям. Китайці задобрювали померлих, приносили їм жертвоприношення, їжу. Одяг, прикраси, будували огорожі. Зуби тварин були амулетами та оберегами. Коли китайці помирали, вважали що їх душа постійно з ними.