26. Вергілій. «Енеїда»: творча історія, проблематика, система образів, літературне відлуння (Котляревський). Вергілій і Гомер.

Публій Вергілій Марон народився 15 жовтня 70 року до н. є. в селі Андах, недалеко від міста Мантуї, що у Північній Італії, у родині дрібного землевласника і з дитинства знав, що таке важка праця селя­нина. Любов до рідної землі, повага до селянської праці пізніше допомогли йому написати твори, які, разом з "Енеїдою", обезсмертили його ім'я -"Буколіки"та "Георгіки".

Вергілія цікавила також філософія.

Але за­вдяки заступництву Октавіана Вергілієві повернули все, що забрали. Не можна сказати, що лише за це, але поет звеличив свого захисника у першій еклозі "Буколік". А через рік - у 44 р. до н. є. загинув Цезар, і почався черго­вий спалах громадянської війни. І знову відбулася конфіскація земель. І знову Вергілій залишився бідняком, і знову Октавіан його ви­ручив.

Творча історія „Енеїди”. Окрилений новою перемогою, Вергілій вирішив стати... римсь­ким Гомером. Він задумав грандіозне епічне національне полотно і геніально здійснив свій задум - світ побачив "Енеїду".

Здавна існував переказ про те, що після падіння Трої хтось із її захисників уцілів і заснував нову могутню державу. Згодом ще грецькі історики та літератори визначили цю людину - це був один із другоряд­них героїв "Іліади" - Еней, який дуже сумнівним чином урятувався з Трої.

Римлянам подобався цей сюжет: Троя загинула від греків, але врятувався Еней і заснував Рим (Нову Трою). Але вершиною прагнень було довести походження сво­го роду від самого Енея, який був сином смертного Анхіза й самої Венери, тому в його жилах текла божественна кров. Звичайно, на ви­знання такої генеалогії претендувало багато аристократичних родів, серед них і рід Юліїв, до якого належав Гай Юлій Цезар, а відтак - і усиновлений ним Октавіан, для якого ця легенда була шансом втримати трон. Робота над "Енеїдою" зайняла цілих десять років (з 29 по 19 р. до н.е.), аж до смерті поета. 21 вересня 19 р. до н.е. Вергілій помер.

Гомер і Вергілій. "Енеїді" властива більшість формальних особливостей героїчного епосу. „Енеїда” підкреслено зорієнтована на "Одіссею" й "Іліаду". Вергілій, як і Гомер в "Одіссеї", докладно описує мандри героя по дорозі з Іліону до Італії. Як Одіссей на банкеті у базилевса феаків Алкіноя докладно розпові­дає про свої пригоди, так само Еней на банкеті у Дідони описує заги­бель Трої й тривалі мандри. Як Одіссея не хоче відпускати закохана в нього німфа Каліпсо, так і Енея затримує правителька Карфагена. І Одіссей, і Еней відвідують царство мертвих і повертаються звідти живими, навіть бурі й шквали на морі під час плавання Одіссея й Енся схожі.

Чимало відповідностей можна знайти, зіставляючи "Енеїду" з "Іліадою", І тим і там війна починається через жінок (Єлену й Лавінію). Як Гефест, на прохання Фетіди, зробив Ахіллові щита, так щита Енеєві зробив Вулкан на прохання Венери. В обох по­емах війни, сутички призводять до двобоїв ватажків, і в обох випад­ках перемагають головні герої поем, спочатку вагаючись: вбивати ворога чи по­милувати, але в обох поемах головні герої пригадують, що їхні су­противники вбили їхніх найкращих друзів і помстилися за загиблих, вбиваючи того ж Гектора та Ту­рна. У творах як у Гомера, так і Вергілія велика питома вага "божественної волі", втручання не­божителів у справи смертних.

Між "Іліадою" та "Енеїдою" існує одна суттєва різниця: друга явно політизована, в ній звеличується колишня римська доб­лесть, скромність, честь, давньоримський спосіб життя - основа могутності майбутньої світової держави. Головним героєм "Енеїди" є зовсім не Еней, а Римська Держава.

Відлуння. Перша пародія "Енеїди" - "Перелицьована "Енеїда" (1633) Дж. Лаллі виникла в географічній спадкоємиці Риму - Італії. У Франції дуже популярною була поема П. Скаррона "Перелицьований Вергі­лій" (1648-1653). Франція була щедрою на травестії "Енеїди": "Любов Енея і Дідони" А. Фюретьєра, "Бурлескне пекло" та "Бурлескна Енеїда" Дюфреруа; "Війна Енея в Італії" Барсія; "Смішна Енеїда" Ж. Бребефа та ін.

Пародіювали "Енеїду" й пізніше, і в інших країнах Європи. Але неперевершеним взірцем травестії, яким може пишатися українська література, є "Вергилиева "Энеида", на малороссийский язьік переложенная" (1798) І. П. Котляревського