2.3. Джерела соціальної інформації

Як було відзначено, соціальною інформацією є інформація, що циркулює в суспільстві й используемая в керуванні суспільними процесами, тобто - це знання про різні соціальні системи, про соціальну структуру даного суспільства на даному етапі, про найбільш загальні закономірності функціонування й розвитку суспільства й т.д. Інакше кажучи, - це єдність теоретичних узагальнень і емпіричного матеріалу.

32

Людина є головним об'єктом і суб'єктом керування, що формує й використовує соціальну інформацію, що існує в якій-небудь формі й зафіксована у вигляді певного джерела. Виходить, джерелом соціальної інформації можна вважати форму її вираження.

Одним з головних, винятково богатых, невичерпних у своїй сутності джерел соціальної інформації є наука, причому мова йде про науку в цілому як сукупності суспільних і природних, технічних наук.

Природні й технічні науки виконують кілька ролей:

- є безпосереднім джерелом науково-технічної інформації;

- методи цих наук проникають у суспільні науки;

- є основою для розробки й виробництва технічних засобів переробки інформації.

Незважаючи на ці значні позиції природних і технічних наук, особлива роль як джерела соціальної інформації, необхідної для керування суспільством, належить суспільним наукам.

Завдання суспільної науки полягає в тому, щоб поставляти органам керування інформацію про сутність того або іншого соціального закону, про форми його прояву, механізмах дії й вимогах у даних конкретних обставинах. Суспільні науки аналізують досвід минулого, стан суспільства в сьогоденні, дають прогнози на майбутнє.

Слід зазначити, що обсяг інформації, одержуваної із суспільних наук і використовуваної в соціальному керуванні, безупинно збільшується. Це пов'язане з розвитком і вдосконалюванням методів пізнання суспільних явищ, застосуванням математичних, статистичних, кібернетичних методів, сучасних технічних засобів.

Суспільні науки подають інформацію, що використовується в соціальному плануванні, прогнозуванні, без яких немислиме функціонування й розвиток суспільств.

Основними провідниками загальнотеоретичних ідей у конкретну дійсність є, насамперед, конкретні соціальні дослідження й статистика. Саме ці науки переводять загальні поняття на мову конкретних даних, розкривають конкретні прояви закономірностей у безпосередній дійсності. Розглянемо трохи докладніше ці науки.

Конкретні соціальні дослідження. Як суспільство в цілому, так і будь-яка часткова соціальна система стають керованими лише тоді, коли пізнані все компоненти, всі параметри в їхньому взаємному зв'язку й залежності. Конкретные соціальні дослідження вивчають суспільні відносини, що складаються в соціальних системах різного рівня організації: від суспільства, класів, націй до невеликого колективу, розкривають динаміку цих відносин, використовуючи при цьому досягнення безлічі

33

інших наук ¹. Тобто конкретні соціальні дослідження дозволяють вивчити те різноманіття практичних обставин, у яких діють, проявляються загальні закономірності.

Відбиваючи суспільні процеси у всьому їхньому різноманітті й складності, суперечливості й конкретності соціальні дослідження дають керуючим органам достовірну інформацію, дозволяють оцінити ефективність тої або іншої системи керування, узагальнити й поширити досвід, виробити шляхи вдосконалювання керування на основі нових фактів і явищ. Також соціальні явища дозволяють зрозуміти механізм впливу керування на людей, їхнє сприйняття, простежити, як рішення позначаються на перебігу соціальних подій.

Природно, встає питання про одержання в результаті конкретних соціальних досліджень надійної інформації. Оскільки неможливо практично перевірити надійність результатів досліджень, те особлива відповідальність за якість роботи лежить на дослідниках. Тут встає так звана проблема репрезентативності (показності). В емпіричних дослідженнях, як правило, виявляється неможливим зібрати інформацію про усіх без винятку складової тої або іншої сукупності. Звичайно використовується вибірковий метод, коли інформація збирається про порівняно невелику частину явищ, що становлять сукупність. При цьому необхідно, щоб «вибіркова сукупність» представляла (репрезентировала) всю «генеральну сукупність». Відсутність репрезентативності не дозволяє поширити результати дослідження за межі конкретного об'єкта, на якому проводилося дослідження, на коло одне-порядкових або близьких до досліджуваного об'єктів. Саме репрезентативність дозволяє екстраполювати результати дослідження на широке коло об'єктів, виявити загальні тенденції, закономірності того або іншого процесу. Особливо коштовними є дослідження порівняльного характеру, коли дослідження дублюється на інших об'єктах і підтверджується дослідженнями за ряд років.

Статистика. Керування суспільством припускає наявність інформації, що є результатом ретельного вивчення й узагальнення маси фактів, що утворять той або інший процес. Поряд з конкретними соціологічними дослідженнями величезну роль тут грає статистика. Статистика – метод дослідження масових стохастических явищ. Масові явища - атрибут усякого суспільства. Статистика і є знаряддям пізнання, що дозволяє систематизувати явища з випадковими відхиленнями, виявляти за їхньою масою певні регулярності, що представляють собою індикатор закономірностей, тенденцій.

¹Див., напр.: Досвід і методика конкретних соціологічних досліджень. - М.: Думка, 1995; Отрут В.А. Соціологічне дослідження. Методологія, програма, методи. - М.: Наука, 1972; Перфильев М.Н., Орлова Л.В. Соціальні відносини. - Спб.: Наука, 1993 і ін.

34

У статистику першорядне значення має угруповання досліджуваних явищ. Саме угруповання є основою наукової обробки статистичних даних. Угруповання дозволяє об'єднати окремі одиниці статистичної сукупності в певні категорії, типи, що володіють єдиною сутністю, що виражають соціальну однорідність. При цьому важливо правильно вибрати ознака, що лежить в основі угруповання. Виходить, поза науковим угрупованням, поза диференціацією в соціальному відношенні дані статистики не будуть виражати сутності явищ і дадуть перекручену інформацію.

До статистичних методів дослідження ставляться узагальнені звіти, угруповання, зведені додаткові аналітичні дані, вибіркові дослідження й диференційовані територіальні показники.

Суспільні процеси складаються з безлічі взаємодіючих факторів, тому завдання статистики полягає в тім, щоб показати місце й роль кожного з факторів у загальному процесі, розкрити причинно-наслідкові залежності. Однак глибокого аналізу, тлумачення процесу статистичні зведення, як правило, не містять.

Поряд із суспільними науками для одержання соціальної інформації використовуються й інші джерела. Одним з них є соціальний експеримент. Реальный соціальний експеримент припускає певна штучна зміна соціальних відносин, зокрема відносин по керуванню, у відносно невеликих масштабах з метою їхнього наукового вивчення й вироблення на цій основі ефективних форм керування тої або іншої системи з наступним їхнім впровадженням у практику громадського життя ¹. Експеримент дозволяє або істотно вдосконалити наявні методи керування, або створити принципово нові форми.

Соціальний експеримент має специфічні особливості:

- об'єкт експерименту неможливо виділити в «чистому» виді із системи суспільних відносин;

- соціальне експериментування неможливо проводити в масштабах усього суспільства;

- неможливо врахувати всі фактори, що впливають на плин і результати експерименту.

Однак все це не благає значення соціальних експериментів, а лише пред'являє до них більше високі вимоги. Іноді соціальний експеримент є єдино можливим засобом дослідження соціальних явищ, і особливо процесів керування. Це обумовлено тим, що в суспільстві безліч типових, більш-менш однорідних по складу й структурі систем (республіки, області, підприємства, установи) з більш-менш однорідними схемами керування. Переклад всієї маси об'єктів на нову систему, не перевірену експериментально, може завдати серйозної шкоди більшим масам людей, суспільству в цілому. Тому доцільно відробити

¹ Див.: Кількісні методи в соціології. - М.: Наука, 1986.

35

схему керування на групах типових об'єктів, а у випадку успіху - поступово поширити її на весь клас цих об'єктів.

Соціальний експеримент дозволяє всебічно вивчити процеси керування, розкрити характер і результати діяльності системи під впливом експериментальних прийомів, відповідні реакції людей, їхня думка, оцінки нововведень.

Важливим джерелом достовірної інформації є різні документи, матеріали, повідомлення. Вивчення літературних джерел (книг, журналів, газет), радіо- і телепередач дозволяє почерпнути чимало корисної інформації про всілякі сторони функціонування й розвитку суспільства. Ця інформація дає можливість використовувати позитивний досвід і уникнути негативного.

Документи, матеріали, повідомлення відрізняються найбільшою оперативністю в поширенні соціальної інформації. Також однієї з характерних рис даних джерел є їхня доступність широкому колу індивідів (особливо очевидним це стає при розвитку глобальних інформаційних мереж).

Природно, у суспільстві існує маса інших джерел соціальної інформації, які перебувають у тісній взаємозалежності й використовуються в різних сполученнях і комбінаціях. Можна сказати, що соціальна інформація йде у двох руслах. Одне - цілеспрямований, плановий збір і аналіз інформації, здійснюваний різними державними органами, науковими установами й т.д. Друге - стихійне надходження інформації від окремих індивідів, у процесі їхнього спілкування, взаємодії. Обоє ці русла в остаточному підсумку зливаються, а вступник по них інформація вивчається, переробляється й використовується в керуванні суспільством.