Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
апаратні засоби компа.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
194.05 Кб
Скачать

Монітор - це пристрій висновку графічної й текстової інформації у формі, доступної користувачеві. Монітори входять до складу будь-якої комп'ютерної системи. Вони є візуальним каналом зв'язку з усіма прикладними програмами й стали життєво важливим компонентом при визначенні загальної якості й зручності експлуатації всієї комп'ютерної системи. 

 У цей час розвиток комп'ютерних технологій вимагає розробки нових моніторів більшого розміру й нових можливостей. Створювані нові програми по роботі із тривимірною графікою вже не можуть нормально відтворюватися на старих моніторах. Все це привело компаній-розроблювачів до вдосконалення тих технологій в області відтворення інформації, які мають місце бути. Тому, ця проблема й стала однієї з важливих у комп'ютерній техніці.

ВИДИ МОНІТОРІВ

Монітори з електронно-променевою трубкою

Сьогодні найпоширеніший тип моніторів - це CRT (Cathode ray tube) монітори. В основі всіх подібних моніторів лежить електронно-променева трубка (ЭЛТ). Використовувана в цьому типі моніторів технологія була створена багато років тому й спочатку створювалася як спеціальний інструментарій для виміру змінного току, простіше говорячи - осцилографа.

ЭЛ монітор має скляну трубку, усередині якої перебуває вакуум. Із фронтальної сторони внутрішня частина скла трубки покрита люмінофором. Для створення зображення в CRT моніторі використається електронна гармата, що випускає потік електронів крізь металеву маску або ґрати на внутрішню поверхню скляного екрана монітора, що покрита різнобарвними люмінофорними крапками. Потік електронів на шляху до фронтальної частини трубки проходить через модулятор інтенсивності й прискорювальну систему, що працюють за принципом різниці потенціалів. У результаті електрони здобувають більшу енергію, частину з якої витрачається на світіння люмінофора. Ці світні крапки люмінофора формують зображення, що ви бачите на вашому моніторі. У кольоровому ЭЛ моніторі використається три електронні пушки. Люмінофорний шар, що покриває фронтальну частину електронно-променевої трубки, складається з дуже маленьких елементів. Ці люмінофорні елементи відтворюють основні кольори. Фактично є три типи різнобарвних часток, чиї кольори відповідають основним квітам: червоний, зелений і синій. кольорами. Наприклад, якщо активувати червоні, зелені й синю люмінофорні частки, те їхня комбінація сформує білі кольори.

Жидкокристалічні монітори

LCD (Liquid crystal display) монітори зроблені з речовини, що перебуває в рідкому стані, але при цьому має деякі властивості, властивим кристалічним тілам. Фактично це рідини, що володіють анізотропією властивостей, пов'язаних з упорядкованістю в орієнтації молекул. Молекули рідких кристалів під впливом електрики можуть змінювати свою орієнтацію й внаслідок цього змінювати властивості світлового променя минаючого крізь них. Ґрунтуючись на цьому відкритті й у результаті подальших досліджень, стало можливим виявити зв'язок між підвищенням електричної напруги й зміною орієнтації молекул кристалів для забезпечення створення зображення. Перше своє застосування рідкі кристали знайшли в дисплеях для калькуляторів і у кварцових годинниках, а потім їх стали використати в моніторах для портативних комп'ютерів. Сьогодні, у результаті прогресу в цій області, починають одержувати все більше поширення LCD монітори для настільних комп'ютерів.

Екран LCD монітора являє собою масив маленьких сегментів (названих пікселями), які можуть маніпулювати для відображення інформації. Технологічні нововведення дозволили обмежити їхні розміри величиною маленької крапки, відповідно на одній і тій же площі екрана можна розташувати більше число електродів, що збільшує дозвіл LCD монітора, і дозволяє нам відображати навіть складні зображення в кольорі. Для висновку кольорового зображення необхідне підсвічування монітора позаду так, щоб світло породжувалося в задній частині LCD дисплея. Це необхідно для того, щоб можна було спостерігати зображення з гарною якістю, навіть якщо навколишнє середовище не є світлою. Кольори виходить у результаті використання трьох фільтрів, які виділяють із випромінювання джерела білого світла три основні кольори. Комбінуючи три основні кольори для кожної крапки або пікселя екрана, з'являється можливість відтворити будь-які кольори.

Плазмінні монітори

Ця технологія зветься PDP (Plasma display panels) і FED (Field emission display). Робота плазмінних моніторів дуже схожа на роботу неонових ламп, які зроблені у вигляді трубки, заповненої інертним газом низького тиску. Плазмінні екрани створюються шляхом заповнення простору між двома скляними поверхнями інертним газом, наприклад аргоном або неоном. Фактично, кожний піксель на екрані працює як звичайна флуоресцентна лампа. Висока яскравість і контрастність поряд з відсутність тремтіння є більшими перевагами таких моніторів. Крім того, кут стосовно нормалі, під яким можна побачити нормальне зображення на плазмінних моніторах істотно більше чим 45° у випадку з LCD моніторами. Головними недоліками такого типу моніторів є досить висока споживана потужність, що зростає при збільшенні діагоналі монітора.

Є і ще одна нова технологія, це LEP (Light emission plastics) або пластик, що світить. На сьогоднішній день компанія може представити монохромні (жовтого світіння) LEP-дисплеї, що наближаються по ефективності до жидкокристалічних дисплеїв LCD, що уступають їм по терміну служби, але маючих ряд істотних переваг:

Оскільки багато стадій процесу виробництва LEP-дисплеїв збігаються з аналогічними стадіями виробництва LCD, виробництво легко переобладнати. Крім того, технологія LEP дозволяє наносити пластик на гнучку підкладку великої площі, що неможливо для неорганічного світлодіода (там доводиться використати матрицю діодів);

Пластик сам випромінює світло і йому не потрібна підсвічування та інші хитрості, необхідні для одержання кольорового зображення на LCD-моніторі. Більш того, LEP-монітор забезпечує 180-градусний кут огляду;

Пристрій дисплея гранично просто: вертикальні електроди з однієї сторони пластику, горизонтальні - з іншої. Зміною числа електродів на одиницю довжини по горизонталі або вертикалі можна домагатися будь-якого необхідного дозволу, а також, при необхідності, різної форми пікселя;

Оскільки LEP-дисплей працює при низькій напрузі харчування (менш 3 V) і має малу вагу, його можна використати в портативних пристроях, що харчуються від батарей;

LEP-дисплей має вкрай малий час перемикання (менш 1 мікросекунди), тому його можна використати для відтворення відеоінформації;

Ці переваги плюс дешевина привели до виникнення в LEP-технології досить райдужних перспектив.

СТАНДАРТИ БЕЗПЕКИ

На всіх сучасних моніторах можна зустріти наклейки з абревіатурами TCO або MPR II. З метою зниження ризику для здоров'я, різними організаціями були розроблені рекомендації з параметрів моніторів, випливаючи яким виробники моніторів роблять їх більше безпечними. Всі стандарти безпеки для моніторів регламентують максимально припустимі значення електричних і магнітних полів, створюваних монітором при роботі.

Стандарт TCO розроблені з метою гарантувати користувачам комп'ютерів безпечну роботу. Суть рекомендацій TCO складається не тільки у визначенні припустимих значень різного типу випромінювань, але й у визначенні мінімально прийнятних параметрів моніторів, наприклад підтримуваних дозволів, інтенсивності світіння люмінофора, запас яскравості, енергоспоживання, гучність і т.д. Більше того, крім вимог у документах TCO приводяться докладні методики тестування моніторів.

Стандарт MPR II визначає максимально припустимі величини випромінювання магнітного й електричного полів, а також методи їхнього виміру. MPR II базується на концепції про те, що люди живуть і працюють у місцях, де вже є магнітні й електричні поля, тому пристрою, які ми використаємо, такі як монітор для комп'ютера, не повинні створювати електричні й магнітні поля, більші чим ті, які вже існують. Помітимо, що стандарти TCO вимагають зниження випромінювань електричних і магнітних полів від пристроїв на стільки, наскільки це технічно можливо, поза залежністю від електричних і магнітних полів уже існуючих навколо нас.

ХАРАКТЕРИСТИКИ МОНІТОРІВ

Типи розгорнення

У режимах високого дозволу немаловажним фактором є тип розгорнення: порядкова або черезстрочна. При порядковому способі формування зображення всі рядки кадру виводяться протягом одного періоду кадрового розгорнення, тобто передача всіх рядків на екрані монітора за один прийом без чергування. Монітори, що володіють порядковим розгорненням, дозволяють швидше виводити зображення на екран, і менш піддані мерехтінню. Всі сучасні монітори є моніторами з порядковим розгорненням.

Розв'язна здатність монітора

Розв'язна здатність або дозвіл означає щільність відображуваного на екрані зображення. Вона визначається кількістю крапок або елементів зображення уздовж одного рядка й кількістю горизонтальних рядків. У режимі максимального дозволі монітора, як правило, працювати не можна, тому що занадто дрібне зображення. Але максимальний дозвіл є одним з найважливіших параметрів оцінки якості монітора. Чим вище максимальний дозвіл, тим краще монітор.

Частота оновлення

Це одна з найважливіших характеристик монітора, що визначає швидкість, з якої відбувається відтворення кадру або повне відновлення (відновлення) екрана в одиницю часу. Частота регенерації виміряється в Hz, де один Гц відповідає одному циклу в секунду. Частота регенерації дисплея й відповідні характеристики графічної плати, з якої працює монітор, визначають мерехтіння зображення для всіх режимів роботи монітора.

Смуга пропущення

Смуга пропущення - це діапазон частот у Мгц, у межах якого гарантована усталена робота монітора.

Основні параметри моніторів з точки зору користувача, основними характеристиками монітора є розмір по діагоналі, роздільна здатність, частота регенерації (обновлення) та клас захисту.

  • Розмір монітора. Екран монітора вимірюється по діагоналі у дюймах. Розміри коливаються від 9 дюймів (23 см) до 42 дюймів (106 см). Чим більший екран, тим дорожчий монітор. Найпоширеними є розміри 14, 15, 17, 19 та 21 дюйми. Монітори великого розміру краще використовувати для настільних видавничих систем та графічних робіт, в яких потрібно бачити всі деталі зображення. Оптимальними для масового використання є 15- та 17-дюймові монітори.

  • Роздільна здатність. У графічному режимі роботи зображення на екрані монітора складається з точок (пікселів). Кількість точок по горизонталі та вертикалі, які монітор здатний відтворити чітко й роздільно називається його роздільною здатністю. Вираз "роздільна здатність 800х600" означає, що монітор може виводити 600 горизонтальних рядків по 800 точок у кожному. Стандартними є такі режими роздільної здатності: 640х480, 800х600, 1024х768, 1152х864. Ця властивість монітора визначається розміром точки (зерна) екрана. Розмір зерна екрана сучасних моніторів не перевищує 0,28 мм. Чим більша роздільна здатність, тим краща якість зображення. Якість зображення також пов'язана з розміром екрана. Так, для задовільної якості зображення в режимі 800х600 на 15-дюймовому моніторі можна обмежитися розміром зерна 0,28 мм, для 14-дюймового монітора з тим самим розміром зерна в тому самому відеорежимі якість дрібних деталей зображення буде трохи гірша.

  • Частота регенерації. Цей параметр також називається частотою кадрової розгортки. Він показує скільки разів за секунду монітор може повністю обновити зображення на екрані. Частота регенерації вимірюється в герцах (Гц). Чим більша частота, тим менша втома очей і тим довше часу можна працювати неперервно. Сьогодні мінімально допустимою вважається частота в 75 Гц, нормальною - 85 Гц, комфортною - 100 Гц і більше. Цей параметр залежить також від характеристик відеоадаптера.

Клас захисту монітора визначається стандартом, якому відповідає монітор із точки зору вимог техніки безпеки. Зараз загальноприйнятими вважаються міжнародні стандарти TCO-92, TCO-95 і ТСО-99, які обмежують рівні електромагнітного випромінювання, ергонометричні та екологічні норми, межами, безпечними для здоров'я людини.

Системний блок (англ. computer case — корпус) комп'ютера, функціональний елемент, який захищає внутрішні компоненти комп'ютера від зовнішнього впливу та механічних пошкоджень, підтримує необхідний температурний режим в середині системного блоку, екранує створені внутрішніми компонентами електромагнітні випромінення та є основою для подальшого розширення системи. Системні блоки зазвичай виробляються з деталей на основі сталіалюмінію та пластмаси, також інколи використовують такі матеріали, якдеревина та органічне скло.

Системний блок (СК) персонального комп'ютера містить корпус і що знаходяться в ньому джерело живлення, материнську (синоніми: системна, головна, основна) плату з процесором і оперативною пам'яттю, плати розширення (відеокарту, звукову карту і ін), різні накопичувачі (жорсткий диск , дисководи, приводи CD ROM), додаткові пристрої. СК зазвичай має декілька паралельних і послідовних портів, які використовуються для підключення пристрої введення і виведення, таких, наприклад, як клавіатура, миша, монітор, принтер. 

Від типу корпусу системного блоку залежать тип, розміри і розміщення використовуваної системної плати, потужність блоку живлення, кількість встановлюваних приводів накопичувачів. Монтажні місця для накопичувачів можуть бути двох типів - з зовнішнім і внутрішнім доступом. В даний час використовується два типорозміру накопичувачів: шириною 5,25 дюймів (приводи CD ROM, деякі жорсткі диски) і 3,5 дюймів (дисководи, жорсткі диски). У залежності від рекомендованого робочого положення корпусу їх ділять на горизонтальні і вертикальні. 

Корпуса з вертикально розташованої материнської платою, які набули найбільшого поширення, нагадують за зовнішнім виглядом вежу (tower) і зазвичай представлені трьома різновидами: mini-tower, midi-tower і big-tower, які зазвичай відрізняються один від одного кількістю 5,25-дюймових відсіків із зовнішнім доступом (2,3,4 і більше), габаритами і потужністю встановленого блока живлення, а, отже, можливостями встановлення додаткових плат розширення і приводів накопичувачів. Основи інформатики: Учеб. Посібник / В.А. Коднянка. Красноярськ: ІСЦ КДТУ, 2004 

Одним з найбільш поширених корпусів для персонального комп'ютера є корпус типу mini-tower. Зазвичай він має по два 5,25-дюймових і 3,5-дюймових відсіку із зовнішнім доступом, два 3,5-дюймових відсіку з внутрішнім доступом і містить блок живлення потужністю 200 ват. У корпусі типу mini-tower можна розташувати стандартний набір накопичувачів і плат розширення. Більш широкі можливості розширення забезпечує корпус midi-tower (три 5,25-дюймових і два 3,5-дюймових зовнішніх і три-чотири 3,5-дюймових внутрішніх відсіку, більш потужний блок живлення). Корпуса типу big-tower використовують для мережевих серверів, містять один або кілька блоків живлення потужністю понад 300 ватів і мають найширші можливості розширення. Як правило, на корпусі системного блоку розташовуються кілька кнопок для керування комп'ютером (Reset, Turbo), світлодіодні і цифрові індикатори режимів роботи (Turbo, Power, HDD, частота), замок для блокування клавіатури (Lock), вбудований динамік і вимикач харчування (Power ). Корпуси можуть дещо відрізнятися за дизайном і габаритами. Існують спеціальні корпусу для мультимедіа-комп'ютерів, оснащені стереоколонками і маніпуляторамиаудіовиходу. Для комфортної роботи випускаються корпусу з низьким рівнем шуму, в яких застосовуються блоки живлення з малошумящими вентиляторами. Основи інформатики: Учеб. Посібник / В.А. Коднянка. Красноярськ: ІСЦ КДТУ, 2004. Тип, внутрішні розміри корпусу і вживаний блок живлення залежать від використовуваної материнської плати.