3.3. Формування й розвиток інформаційної індустрії

Важливим аспектом впливу інформаційних технологій на структуру трудових ресурсів є істотна зв'язаність інформаційних технологій з динамікою потреби в робочій силі. Виходячи з подань про сфери діяльності, виділимо п'ять щодо самостійних секторів. К їм ставляться: сектор виробництва; сектор підготовки

51

виробництва; адміністративно-управлінський сектор; сектор сфери послуг; сектор соціально-культурних установ ¹.

У першому – секторі виробництва – спостерігається істотне зниження потреби трудових ресурсів за рахунок комп'ютеризації, виключення – виробництво самої комп'ютерної техніки.

У другому секторі, у силу різкого розширення обсягу дослідницьких, проектних завдань, які пов'язані з інформаційною технікою, навпроти, виникає додаткова потреба в робочій силі, але певного рівня кваліфікації.

У секторі адміністративно-управлінської діяльності, у зв'язку з реорганізацією функцій даного сектора, переорієнтуванням механізмів розвитку, спостерігається скорочення робочої сили.

У секторі послуг – найбільш кардинальні зміни. Це одна з основних сфер, де з розвитком інформаційних технологій потреби в трудових ресурсах ростуть найбільше зримо.

Нарешті, сектор соціально – культурних установ, тобто сфера навчання, охорони здоров'я, дозвілля й ін., при широкому використанні інформаційних послуг не дає помітного зниження числа робочих місць.

Виходить, з одного боку, наслідком процесів інформатизації є підвищення продуктивності, нова організація праці, а з іншої сторони вони ініціюють процес руйнування робочих місць у застаріваючих галузях, що породжує соціальну напругу й міняє структуру робочої сили. У професійній структурі інформаційного суспільства спостерігається падіння частки працівників, зайнятих в індустрії, і збільшення частки працівників, зайнятих в інформаційному секторі, де спостерігаються найбільші темпи росту й прибутковість.

Теорія й практика показують, що в перспективі нові технології створюють принаймні стільки ж робочих місць, скільки руйнують. Однак цей процес відбувається неоднорідно. У ході того, що центр ваги у виробництві переміщається із працівників фізичної праці до працівників розумового, створюється набагато більше робочих місць для представників середнього класу, у гіршій ситуації виявляються малокваліфіковані работни ки. Людська дея тельность, заснований ная на знаннях технологій і комп'ютер -ных програм, у свою чергу, пред'являє усе більше високі вимоги до професіоналізму, що сьогодні проявляється в наступному:

- володіння конкретними навичками по використанню технічних пристроїв;

- здатності використовувати у своїй діяльності комунікаційний^-комунікаційні-інформаційно-комунікаційні технології;

- уміння витягати інформацію з різних джерел;

- володіння основами аналітичної переробки інформації;

- знання особливостей інформаційних потоків в області своєї діяльності.

¹Див.: Ващекин Н.П., Абрамов Ю.Ф. Інформаційна діяльність і мировоззрени е. - Іркутськ, 1990. - С. 167-169.

52

Можна констатувати, що провідним сектором економіки в сучасному суспільстві стає сфера послуг, а характером організаційного й технологічного рівня - розвиток високих технологій. Дані процеси спричинили формування особливого інформаційного сектора економіки.

Информационную індустрію можна визначити як галузь економіки, пов'язану з виробництвом, обробкою, передачею, зберіганням всіх видів інформації, створенням необхідних для цього технологічних пристроїв ¹. Інакше кажучи, інформаційна індустрія - це широкомасштабне виробництво інформаційних товарів різного типу - від газет, журналів і книг до фільмів і комп'ютерних ігор, створюваних на базі новітніх технологій, і підпорядкування їхнім інтересам бізнесу.

Сучасна інформаційна інд устрия поєднує широкий перелік компаній, фірм, зайнятих виробництвом, перетворенням, передачею інформації, представленої у вигляді даних, текстів, графіки, відеозображення, звуку. Можна виділити три галузі інформаційної індустрії:

1. Производст в информац іонного й телекомунікаційного встаткування. Сюди ставляться комп'ютерні фірми-розроблювачі програмного забезпечення й творці інформаційних комп'ютерних систем.

2. Зв'язок, тобто компанії распространяющие інформацію по кабельних, телефонним і телемережах.

3. Виробництво змісту (інформації). Сюди можна включити підприємства ЗМІ, що створюють ділову й освітню інформацію, розважальні програми, тобто тілі- і кіностудії, видавничі будинки, інформаційні агентства.

Дані галузі інформаційної індустрії працюють на три сегменти ринку інформаційних послуг:

· для населения,

· для бизнеса,

· для государства.

До послуг для населення відносять в основному розважальні й фінансові послуги. Це платне телебачення, електронні покупки, банківські операції й керування персональними фінансами, керування домашніми побутовими приладами й т.д.

Послуги для бізнесу – це електронний обмін даними й електронними посланнями, комп'ютерні конференції, корпоративне навчання, презентації й настільні видавничі системи, електронна торгівля й т.д.

Впровадження інформаційних технологій у державні органи дає можливість наблизити їх до громадян, поліпшити й розширити послуги для населення, а саме доступ до законопроектів, можливість відстеження дій уряду й т.д.

Див.: Мелюхин И.С. Інформаційне суспільство: джерела, проблеми, тенденції розвитку. - М., 1999. - С.71.

53

Із всіх інформаційних послуг на сьогодні найрозвиненішими є електронна пошта й електронна торгівля.

Більші переваги електронної пошти в порівнянні зі звичайної (наземним або авіатранспортом) полягають у тім, що вартість передачі інформації з комп'ютерних мереж не залежить від дальності повідомлення, що дає більшу економію при міжнародних комунікаціях. Поряд із цим є й ряд технічних недоліків, які поступово усуваються.

Електронна торгівля існує в декількох видах: між і усередині організацій, між індивідуумами й постачальниками інформаційних послуг. Подальше поширення електронної торгівлі стримують два фактори: немає стандартних рішень проблем безпеки й електронної оплати.

Питання про безпеку можна вирішити лише на рівні міждержавних угод. Європейський союз, Організація економічного співробітництва й розвитку, країни «сімки» займаються дозволом проблем інформаційної безпеки, вивчаються проблеми захисту інтелектуальної власності, торговельних марок і т.д.

Оскільки торгівля неможлива без оплати, становлять інтерес наявні розробки в цій області. Системи оплати включають як системи, призначені для оплати невеликих сум споживачами, так і переклад дуже більших сум у рамках національних і міжнародних грошових ринків. Міжбанківські обміни давно вже виробляються в розвинених країнах за допомогою електронних систем. Нововведенням є використання аналогічних систем для роздрібної торгівлі. Технологія створення «електронних грошей» постійно вдосконалюється. На сьогодні існує два види електронних грошей:

1. апаратні, засновані на картах, у яких використовується спеціальне програмне забезпечення, занесене в мікросхему або магнітну смугу;

2. мережні, у яких як платіжний засіб виступають програми комп'ютера, включеного в мережу.

І в тім і в іншому випадку електронні записи представляють грошові суми. Наявний досвід показує, що споживачі тримають в електронному виді маленькі суми, страхуючись від ризику втрати. Незважаючи на це, ведуться подальші розробки в цій області; електронній торгівлі приділяється значний потенціал у підвищенні ефективності бізнесу.

Розвиток інформаційної індустрії визначається не тільки науково - технологічними дослідженнями й розробками, але й способом керування діяльністю. Керування й робоча діяльність - це ті позиції, у яких найбільше відбилися принципово нові можливості. Інформація, що раніше поширювалася по ієрархічних каналах - від керівництва до підлеглих, тепер поширюється безпосередньо між

54

людьми. Можливість відкритого доступу до інформації позбавляє управленче-ско-командний апарат повного контролю.

Один з останніх напрямків в області поліпшення ефективності діяльності одержало назву «реінжиніринг ділового процесу», автором якого є американський дослідник М. Хаммер. Його позиція полягає в тім, що сучасні підприємства, компанії не в змозі адекватним образом перебудовувати свою стратегію й тактику у відповідь на зміни в сфері технологій, ринків збуту, потреб клієнтів. Сучасний бізнес змінився настільки істотно, що до нього важко пристосуватися організаціям, що звикли працювати в колишніх стабільних умовах. Поэтому реінжиніринг визначається як «фундаментальне переосмислення й радикальне перепроектування ділового процесу для досягнення корінних поліпшень у головні сьогодні показниках діяльності, таких, як вартість, якість, послуги й швидкість» ¹. Просте впровадження нових технологій у виробництво приводить до того, що роботу можна зробити швидше, але для щирого підвищення продуктивності необхідно ефективне керування цими процесами.

Сам термін «реінжиніринг» став занадто часто вживатися, іноді неточно через недолік теорії й поспішного здійснення на практиці. Тому М. Хаммер у своїй книзі «Реінжиніринг корпорації» докладно відзначає, що не є реінжинірингом.

Реінжиніринг - це не зменшення розмірів, не автоматизація або прагнення до автономності. Це не реструктуризація, не зменшення бюрократії, не зниження простоїв, це не діяльність по підвищенню якості. Суть феномена реінжинірингу складається в реінтеграції процесів. Реінтеграція процесів - це почасти спонтанне реагування на крайності спеціалізації й поділу праці. Реінтеграція здійснюється в трьох основних областях:

· Реинтеграция задачи. Объединяет подзадачи более мелких процес­ сов и деятельность, связанную с ними, в более крупные интегрированные блоки и комплексы. Сокращает количество частей, компонентов, сегментов и составляет из них продукты и процессы.

· Реинтеграция рабочей силы. Позволяет рабочим выполнять и коор­ динировать большие части процесса, поощряет многофункциональность. Это ясное требование – дать возможность рабочим координировать интегриро­ ванные процессы, а не выполняемые индивидуально на поточных линия х массового производства, разбитые на отдельные операции.

· Реинтеграция знаний. Рабоч ие долж ны знать, т. е. бы ть с пособ ными успешно координировать все большие части процесса. Знание – это способ­ ность целенаправленно координировать свои действия. Если человек специали­ зирован, отделен от остальных, а его роль сведена к тому, чтобы быть придат- ¹ Hammer M. Champy J. Reengineering the corporation: A manifesto for business revolution // Harper Business, 1993. - P. 223.

55

кому машини, то він не може координувати дії, а просто виконує окремі команди. Інакше кажучи, інтегроване утворення переважніше спеціалізованого, а навчання й оволодіння навичками повинні бути досить фундаментальними, радикальними й істотними.

Сучасні авіалінії, металургійні заводи, бухгалтерські фірми, виробники комп'ютерів побудовані на принципі основної ідеї Адама Смита: поділ або спеціалізація праці й, що випливає із цього фрагментація роботи. Ніж крупніше організація, тим більше вузька спеціалізація робітників і тем більше окремих етапів, на які розбитий виробничий процес. Це правило застосовується не тільки до виробництва матеріальних благ. Наприклад, страхові компанії для виконання кожного виду робіт зі стандартною формою звичайно призначають конкретних працівників. Потім ті передають цю форму іншим працівникам, які виконують сле - види, щодмуть, робіт. Ці працівники ніколи не виконують всю роботу, вони виконують лише часткові завдання.

Реінжиніринг є тільки однією з необхідних умов, але аж ніяк не достатнім. Він повинен підкріплюватися відповідної, необхідної для цього, організаційною структурою корпорації, належною інформаційною технологією й сучасними стратегічними заходами.

Надзвичайно важливим питанням є дослідження впливу формування інформаційної індустрії на організацію праці. Аналізуючи ситуацію у світовій економіці, О. Тоффлер відзначала: «Згодом повна автоматизація дозволить клієнтові – за посередництвом комп'ютера, що буде регулювати відповідні процеси, – самому конструювати потрібну йому продукцію. Так що в підсумку споживач стане такою ж частиною виробничого процесу, який на сучасному, умираючому виробництві є збирач, що працює на конвеєрі»¹. Тобто комп'ютерна техніка ліквідує розрив між виробниками й споживачами й створить «економіку просьюмеров завтрашнього дня». Дана назва утворена від синтезу слів producer - виробник і consumer - споживач.

М. Кастельс нову модель робочої сили назвав «флекстаймерство» (flextime – вільний режим робочого дня). Появление «флекстаймеров» не означає зникнення ринкових відносин капіталізму, а лише їх рест-руктурализацию, що відбувається на основі информационно - комунікаційних інновацій, що сприяє, з одного боку, децентралізації виробництва, рухливості й індивідуалізації праці, а з іншого боку, об'єднанню й координації всього цього за допомогою комп'ютерних мереж і інтерактивних зв'язків, будь те зв'язку « між континентами або між поверхами того самого будинку» ².

¹ Тоффлер О. Третя хвиля. - М., 1999. - С. 95-96.

2

56

У зв'язку з відзначеними процесами на Заході виникла концепція «гнучких робочих місць», або так звана «телеробота». Основна суть телероботи (можна також зустріти термін телекомьютинг) полягає в тім, що працівники можуть виконувати свої обов'язки «на відстані» від офісу, у зручне для них час, використовуючи при цьому інформаційні технології, а потім здійснювати електронну передач у результатів в офіс або яке-небудь інше місце. Відповідно до цим не можна назвати телепрацівниками тих, хто працює на власному домашнім підприємстві або тих, хто виконує вдома додаткову офісну роботу.

На першому місці по масштабах застосування телекомьютинга коштує США, де інтерес до цього виду діяльності виник в 1970-х рр., під час енергетичної кризи. Стурбованість такими питаннями, як забруднення повітря й транспортні проблеми (пробки), була замічена урядом, і Конгрес затвердив виправлення до закону «Про контроль над забрудненням повітря», що пропонують компаніям з кількістю співробітників більше 100 чоловік зменшити число працівників, які добираються на роботу на автомобілі.

Телекомьютинг може виконуватися вдома або в робочому центрі – місце, де працівники різних організацій виконують свої обов'язки, користуючись при цьому загальним устаткуванням, загальними площами. Основним критерієм, що визначає, чи може робота виконуватися в режимі телекомьютинга, є рівень взаємозалежності, тобто ступінь, у якій виконання завдання вимагає участі інших людей, обсяг необхідної особистої взаємодії, частота зворотного зв'язку, що вимагається, питання захисту даних і конфіденційності, а також доступність інформації, необхідної для здійснення завдання. Наприклад, соціологічне опитування вимагає участі великої кількості людей, особистої взаємодії з ними. Обробка ж зібраної інформації має низький рівень взаємозалежності й може виконуватися в режимі телекомьютинга.

Таким чином, телекомьютинг – це робота, місце розташування якої не залежить від місця розташування роботодавця, виконується за допомогою інформаційних технологій і результати якої дистанційно передаються роботодавцеві. Передбачувані переваги й недоліки ті-лекомьютинга можна простежити в табл. 3.

Очевидно, що стрімке раз витие інформаційних технологій зробило перспективу роботи будинку не тільки бажаної, але й реальної. Економічні фактори, постійне прагнення до збереження навколишнього середовища й задоволенню потреб працівника будуть сприяти росту масштабів вилученої роботи. Навіть якщо зміни будуть відбуватися не так швидко, як прогнозується, вони будуть більше різноманітними й більше глибокими.

57

Таблиця 3

Передбачувані результати застосування телекомьютинга

Категорії	Переваги	Недоліки
Особистість	Можливість роботи для інвалідів, людей похилого віку, домогосподарок. Скорочення часу й витрат на дорогу. Самостійне визначення часу роботи. Можливість уникати конфліктних ситуацій з начальством і трудовим колективом і т.д.	Відсутність можливості зробити кар'єру (кар'єру вимагає, щоб людина була постійно на очах і була залучена в багато видів діяльності, крім виконання власних обов'язків). Соціальна ізоляція. Віддалення від корпоративної культури
Організація	Зниження накладних витрат (за рахунок економії на зміст працівників, устаткування індивідуальних робочих місць). Скорочення дорогих площ (для встаткування робочих офісів використовуються, як правило, дешеві площі). Практично відсутні невиходи на роботу	Складність комунікаційної системи. Погроза витоку інформації (інформаційна безпека знижується при використанні загальної техніки)
Суспільство	Зменшення забруднення навколишнього середовища. Зменшення пробок на дорогах. Зниження витрат на зміст доріг. Потреба в нових індустріях обслуговування офісів	Недоліки телекомьютинга для особистості й для організації в остаточному підсумку виявляються недоліками для суспільства