Контрольні питання й завдання до третього розділу

1. У чому полягає сущнос тное розходження інформатизації й комп'ютеризації суспільства? Приведіть приклади.

2. Дайте визначення інформатизації суспільства.

3. Назвіть закордонних і вітчизняних дослідників, що займаються розробкою концепцій інформаційного суспільства.

4. Дайте визначення нової соціальної реальності - інформаційного суспільства.

5. Назвіть характерні риси інформаційного суспільства.

6. Охарактеризуйте зв'язаність інформаційних технологій з динамікою потреби в робочій силі.

7. Дайте визначення інформаційної індустрії. Назвіть галузі інформаційної індустрії.

8. У чому полягає суть реинжениринга ділового процесу?

9. Поясните суть і основні критерії телекомьютинга.

10. Дайте визначення державній інформаційній політиці.

11. Охарактеризуйте поняття «електронна демократія».

12. Назвіть основні принципи організації «електронного уряду».

63

Розділ 4

ГЛОБАЛЬНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР

У даній главі ви довідаєтеся:

· Какова сущность процесса глобализации.

· Как соотносятся понятия «глобализация» и «интернационализация».

· Что такое индекс информационного общества.

· Понятие «цифровой разрыв».

· Основные технические решения и термины, принятые в Интернет.

· Приоритетность тем информации в Интернет.

· Каково влияние процессов информатизации на систему междуна­ родных отношений.

4.1. Зміст процесів глобалізації

Завдяки розвитку й впровадженню інформаційних технологій у життєдіяльність суспільства істотно ослабнула роль географічних просторів і обмежень, що накладаються ними. Трансформація систем зв'язку, цифрових технологій у єдину світову систему комунікацій зажадала підходу до розгляду миру як єдиної цілісної системи. Результатом теоретичного осмислення зростаючої єдності миру з'явилася концепція глобалізації.

У самому загальному змісті під глобалізацією розуміється процес відкриття державних кордонів або ряд процесів, які приводять до формування єдиного, цілісного й універсального соціуму. В основі цього лежать зміни географічних і економічних факторів, що приводять до глобального розширення сучасної світової системи. Описуючи стан міжнародної системи в період становлення інформаційного суспільства, Г. Киссинджер затверджує, що « ніколи раніше складові частини світового порядку, їхня здатність взаємодіяти й мети не змінювалися так швидко, так глибоко й так глобально» ¹.

Щодо визначення моменту виникнення процесів глобалізації розгорнулася гостра наукова дискусія. Історики (Ф. Бродель) і ін. і географи (Д. Дольфюс) і ін. настаивают наполягаютьристике глобалізації як одного з багатьох етапів багатовікового розвитку капіталізму ². Політологи (С. Хантингтон, Г.-П. Мартін і Г. Шуман) зв'язують появу глобалізації з поширенням демократичних принципів і інститутів по

¹ Kissinger H. How to Achieve the New World Order // Time. Mar. 14. - 1994. - P. 73.

² Braudel F. Civilization materielle, economie et capitalisme. – Paris., 1979; Dollfus O. La mondialisation. – Paris, 1997. - P. 111.

64

усьому світу ¹, культурологи (П. Бергер) і ін. – з універсалізацією й вестер-низацией кул ьтуры, космополитизацие й і певною уніфікацією стилі й життя, форм поводження, моди й т.д.². Соціологи (Э. Гидденс, Д. Медоуз) також затверджують, що «глобалізація соціальних відносин» і глобальні проблеми почалися з рас пространением впливу Заходу ³. Эко номис ти ( П. Дра кер , Т. Левитт, К. Оме) уважають, що процеси глобалізації почалися із транснаціональними компаніями, а саме не раніше чим 30-40 років тому ⁴. Очевидно, що розбіжності щодо часу початку процесів глобалізації пов'язані з розходженнями в підходах до визначення поняття «глобалізація».

В основі більшості істотющих визначень глобалізації лежить теза про глобалізацію економіки. Наприклад, французький дослідник Ф. М. Дефарж уважає: «Глобалізація поняття економічного порядку, є присутнім скрізь із 80 - х рр., пронизує дії всіх акторів міжнародного театру (держав, підприємств, індивідуумів, організацій), які примушені міркувати на глобальному рівні, тобто на рівні цілої планети» ⁵. Як обговорювані проблеми він приводить наступне: нестаток у більше широких ринках, продукцію й послуги, що вимагає серйозних вкладень і подвергающиеся швидкому обветшанию, розширення змагання, оскільки індустріальний і торговельний мир не обмежується Заходом, а поширюється до Азії; збільшення плинів капіталів і інформації, незважаючи на простір і час; поява так званих світових ставок, стримування яких вимагає згоди якщо не всіх людей, то щонайменше основних держав, наприклад: проблеми навколишнього середовища, поширення ядерної зброї й т.д.

Американські дослідники П. Хёрст і Г. Томпсон приводять наступне визначення сучасного стану: «Ера, у якій більша частина соціального життя детермінована глобальними процесами, у якій національні економіки й національні границі зникають. Централь­ным, у такому розумінні процесу глобалізації, є сучасний швидкий розвиток глобалізації економіки» ⁶.

Существуют також позиції, що пред'являють аргумент, що концепція глобалізації не містить у собі нічого нового ⁷. На доказ цього приводиться наступне:

¹ Huntingyon S. The Third Wave: Democratization in the Late Twentieth Century. Norman, 1991; Martin H.- P., Schumann H. The Global Trap: Globalization and the assault on prosperity and democracy. - N.Y., 1997.

² Berger P. Four Faces of Global Culture // The National Interest. - N 49. - Fall 1997.

³ Гидденс Э. Соціологія: підручник 90-х років. – Челябінськ, 1991.– - С. 189; Medows D. Limits to Growth. L., 1972.

⁴ Drucker P. The Global Economy and the Nation – State // Foreign Affairs. Sept. / Oct. 1997. P. 159; Ohmae K. The Bordeless World: Power and strategy in the Interlinked Economy. - Fontana, 1990.

⁵ Дефарж Ф.М. Основні поняття міжнародної політики. - Париж, 1995. - С. 71.

⁶ Hirst P., Thompson Gr. Globalization in Question. - Polity Press, 1996. - P. 1.

⁷Див.: Armstrong D. Globalization and the Social State // Review of International Studies. Vol. 24. N 4. October 1998. - P. 465 - 467; Див. також: Hirst P., Thompson Gr. Globalization in Question. Polity Press, 1996; Jones B. Globalization and Interdependence in the International political Economy. - London, 1995.

65

- світова торгівля й потоки капіталів тільки недавно досягли рівня, що був перед початком Першої світової війни;

- основні аргументи в боротьбі за владу між державами й ринками були відомі ще в часи Адама Смита, що і запропонував багато хто з них;

- греки, римляне, араби, іспанці й британці - всі вони передували американцям як носії глобальних культур;

- у неекономічних аспектах можна говорити про піратство (тероризмі), про хвороби, які були глобальними проблемами ще в ХIХ столітті.

Як видно, соціальна й природна залежність різних держав у різних формах і відносинах існувала й розвивалася на різних етапах історії, однак тривалий час ізольованими від процесу взаємозалежності практично залишалися значні території. У результаті процесів інформатизації ситуація змінилася. Реальні процеси, що відбуваються в суспільстві, дозволяють затверджувати, що суспільства стають взаємозалежними у всіх аспектах - політичному, економічному, культурному, і масштаб цих взаимозависимостей стає дійсно глобальним.

Необхідно відзначити, що аж до кінця 80-х рр. термін «глобалізація» звичайно переводився як «інтернаціоналізація». Інтернаціоналізація припускає вихід чогось раніше сугубо внутрішнього за початкові рамки; або ж об'єднання дій декількох учасників світової економіки й політики навколо загальних для них завдань, цілей, виду діяльності. Вона в принципі універсальна по охоплюваних учасниках і простору, хоча не обов'язково утягує всіх або майже всіх учасників міжнародного життя. Частіше й ефективніше інтернаціоналізація розвивається на локальному рівні або в додатку до окремих сфер, видам, напрямкам діяльності. Як відзначає Н. Косолапов, «інтернаціоналізація – історико-еволюційна підготовка глобалізації, у певному змісті – прямий і безпосередній переддень останньої, котра не могла б виникнути, якби їй не передували масштабні, довгострокові й всеохватні процеси інтернаціоналізації, що підготували матеріальну, когнітивну, політичну основу для глобалізації» ¹.

Виходить, явища інтернаціоналізації різних видів діяльності, відносин, процесів обміну й розвитку існують стільки, скільки самі міжнародні відносини. Тоді як процеси глобалізації як явища правомірно ототожнювати із другою половиною ХХ в., тобто періодом становлення інформаційного суспільства. Це положення підтверджується наступної: в 20-х і 30-х рр. були високі торговельні бар'єри, контроль над імміграцією, заборони ні іноземні інвестиції в різних країнах - все це в значній мірі гальмувало інтеграцію. В 50-х рр. бар'єри між

¹ Косолапов Н. Глобалізація: сутнісні й международно-політичні аспекти // Світова економіка й міжнародні відносини. - 2001. - № 3. - С. 72.

66

Західною Європою, Північною Америкою і Японією стали зменшуватися, однак країни роз'єднували ідеології й віра в самодостатність. Нарешті, зняття політичних бар'єрів, що приводить до різкого росту інтеграції в 80-х і 90-х рр.

До теперішнього часу сформувався ряд шкіл розуміння історичної сутності глобалізації. Зокрема, можна виділити американські, європейські, азіатську, вітчизняні школи. З наукового погляду вони страждають одномірністю або політичною упередженістю. Так, американці вбачають у глобалізації шанс для реалізації своїх політичних і культурних цілей, розглядаючи глобалізацію як об'єктивні умови для формування американоцентричного миру. « вплив, ЩоПоширюється, США помітно в зразках і звичках їжі, розваг, одягу, також як і в більше традиційних символах влади^» 1. Поширенню зразків західної культури сприяє розвиток подорожей і туризму в розвинених країнах, а також «імперіалістичні засоби масової інформації», які перетворюють нашу планету в «глобальне село».

У Європі переважають тенденції до відома суті глобалізації до економічного інтегрування країн і народів, тобто до формування глобальної економіки. Як основні потоки глобальної економіки виділяються міжнародна торгівля (послугами, товарами, технологіями, об'єктами інтелектуальної власності й т.д.); міжнародні фінансові операції (кредити, цінні папери, валютні операції й т.д.); міжнародний рух капіталу (прямі іноземні інвестиції), робочої сили (стихійні міграції кваліфікованих і мало кваліфікованих робітників).

Азіати, насамперед японці, використовують глобалізацію для модернізації свого традиціоналізму на основі техногенних досягнень західної цивілізації.

Вітчизняна думка в частині, що стосується глобалізації, як завжди в подібних випадках, еклектична. Розкид думок, часом діаметрально протилежних, і політична упередженість - основні джерела плутанини, що має місце.

На основі розглянутого можна припустити наступне визначення: глобалізація – процеси політико-економічної й интерсоциальной гіпервзаємозалежності різних суспільств за рахунок виходу владних повноважень, дій і інтересів за межі національних границь і державних територій, що спричиняє стандартизацію світорозуміння, нав'язування поведінкових і ціннісних стереотипів.

Зміст процесу глобалізації носить гетерогенний характер. Найбільш значимі сутнісні чорт ы глобалізації являють собою різнорідні по походженню й сферам явища, механізми й процеси,

¹ Guehenno J. M. Globalization and the International System // Journal of Democracy. - 1999. - № 7. - P. 24-25.

67

які утворять досить суперечливу системну цілісність. Боль­шинство авторів до них відносять ¹:

- утворення всесвітнього ринку фінансів, товарів і послуг або світової економіки;

- вихід бізнесу за національні рамки за допомогою формування транснаціональних корпорацій;

- колосальний розвиток засобів комунікацій і зв'язку, глобального інформаційного середовища, взаємодій і відносин між країнами й народами, що приводить до нової якості взаємозв'язку й взаємозалежності соціуму, де співіснують і досить складно взаємодіють досить неоднорідні й навіть протилежні тенденції, що загрожують безпеки цивілізації;

- безупинно наростаючі негативні впливи на біосферу планети, які підривають необхідні умови подальшого існування людського суспільства;

- міжурядові й неурядові організації, які діють на планетарному рівні.

Однак подання про світ як ободнородном соціально - економічному просторі, спонукуваному єдиною мотивацією й регульованому «загальнолюдськими цінностями», буде явним спрощенням реальності. Конкретна практика показує, що процеси глобалізації йдуть не скрізь рівномірно, уже сьогодні визначилися лідери по впровадженню новітньої техніки в реальне життя. Процес розвитку в «центрі» і на «периферії» світової системи проходять по, умовно говорячи, різним траєкторіям. Для оцінки рівня розвитку інформаційного суспільства в кожній конкретній країні американський дослідник У. Уэлч приводить «індекс інформаційного суспільства» (ИИО). Цей індекс включає наступні показники, які ставляться до 4 групам: