Розділ 5 інформаційна безпека світового співтовариства

У даній главі ви довідаєтеся:

· Что понимается под персональной информацией, интеллектуальной собственностью.

· Какие международные документы составляют основу законодатель­ ства о защите персональной информации, интеллектуальной собст­ венности.

· В чем заключается «доктрина справедливого использования».

· Понятия «продукт мультимедиа», «база данных».

· Проекты «законов регулирования» Интернет.

· Методы и способы защиты информации.

· В чем заключается сущность информационной войны.

· Какими специфическими характеристиками обладает информацион­ ное оружие.

5.1. Право на інформацію

Нові інформаційні технології мають потребу у відповідному правовому оформленні, вимагають удосконалювання інформаційного законодавства, правових і нормативних актів. Будь-яке суспільство в правовому відношенні ґрунтується на нормативних документах, що регламентують інформаційні відносини й процеси. Сюди входять закони й підзаконні акти, що регламентують права на доступ до інформації в державних установах, захист інформації, права на інтелектуальну власність. Також до регулювання інформаційних процесів ставляться закони, що регулюють діяльність ЗМІ, закони про зв'язки, режим діяльності систем електронної торгівлі й оплати, публікацій, функціонування глобальних комп'ютерних мереж.

Більші труднощі тут полягають у тому, що багато хто з перерахованих законів були прийняті ще до масового поширення інформаційних технологій. Тому сьогодні гостро коштує питання про необхідні виправлення до наявного законодавства. Рівень розвитку інформаційного законодавства - один з найважливіших показників демократичності суспільства, відкритості його державних інститутів перед громадськістю, реалізації конституційних прав особистості на інформацію. Важливу роль тут грають не тільки норми, декларовані в законодавстві, а те, як вони реалізуються в життя, виконуються.

85

У даному питанні можна виділити кілька головних напрямків:

- право на інформацію;

- захист персональної інформації;

- право на інтелектуальну власність;

- регулювання Інтернет.

Одним з основних прав людини є право на інформацію. У країнах, де прийняті такі закони, їхня реалізація зіштовхується з безліччю проблем. Звернемося до досвіду країн, де такі закони діють. Напри­мер, у Канаді закон про доступ до інформації ¹ виконується в достатньому ступені й уже досить тривалий строк.

Закон був прийнятий в 1983 р., його метою є забезпечення права на інформацію, записану в будь-якому виді й контрольовану основними федеральними державними установами. Закон реалізує принципи, відповідно до яких державна інформація повинна бути доступна громадськості. Установлюється, що виключення із цього права повинні бути обмежені, а рішення про розкриття інформації приймаються незалежно від уряду. Відмова в наданні інформації передбачається у випадках, якщо запитувана інформація може завдати шкоди державним інтересам країни. Сюди ставиться інформація про воєнну тактику й стратегію, підготовці до військових акцій, кількості й складі військ, озброєнні, даних розвідки, про уразливість будинків, систем комунікацій і т.д.

Щодо ціни інформації чинність закону поширюється не на інформацію, а на людину, якій ця інформація потрібна. Тобто ціна інформації визначається залежно від способу її використання. Більше високі ціни встановлюються на інформацію для комерційного використання. І навпроти, не стягується плата за інформацію, що допомагає людям краще виконувати свої обов'язки громадянина. Сюди ставиться інформація про податки, охорону здоров'я або стан навколишнього середовища. Досвід Канади показує, що засобу, отримані за надану за законом інформацію, покривають усього лише 1 % від загальних витрат на задоволення запитів, що надійшли.

У російському законодавстві право на інформацію відбито у Федеральному законі «Про інформацію, інформатизацію й захист інформації», прийнятий 20.02.95 р. (див. Додаток 2) і законі РФ «Про засоби масової інформації», прийнятий 27.12.91 р., виправлення від 05.08.00 р., а також у Доктрині інформаційної безпеки РФ, затвердженої Президентом РФ 09.09.00 г. (див. Додаток 3).

У законі «Про інформацію, інформатизацію й захист інформації » даються наступні визначення:

інформація – відомості про особи, предмети, факти, подіях, явищах і процесах (незалежно від форми їхнього подання);

Access to Information Act. Minister of Supply and Services. - Canada, 1991.

86

документована інформація (документ) – зафіксована на матеріальному носії інформація з реквізитами, що дозволяють її ідентифікувати;

інформаційна система – організаційно впорядкована сукупність документів (масивів документів) і інформаційних технологій, у тому числі з використанням засобів обчислювальної техніки й зв'язку, що реалізують інформаційні процеси;

інформаційні ресурси – окремі документи й окремі масиви документів, документи й масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, інших інформаційних системах);

інформація про громадян (персональні дані) – відомості про факти, події й обставини життя громадянина, що дозволяють ідентифікувати його особистість;

конфіденційна інформація – документована інформація, доступ до якої обмежується відповідно до законодавства Російської Федерації;

засоби забезпечення автоматизованих інформаційних систем і їхніх технологій – програмні, технічні, лінгвістичні, правові, організаційні засоби (програми для електронних обчислювальних машин; засобу обчислювальної техніки й зв'язку; словники, тезауруси й класифікатори; інструкції й методики; положення, устави; посадові інструкції; схеми і їхні описи, інша експлуатаційна й супровідна документація), використовувані або створювані при проектуванні інформаційних систем і які забезпечують їхню експлуатацію;

власник інформаційних ресурсів, інформаційних систем, технологій і засобів їхнього забезпечення – суб'єкт, у повному обсязі реализующий повноваження володіння, користування, розпорядження зазначеними об'єктами;

власник інформаційних ресурсів, інформаційних систем, технологій і засобів їхнього забезпечення – суб'єкт, що здійснює володіння й користування зазначеними об'єктами й реализующий повноваження розпорядження в межах, установлених законом;

користувач (споживач) інформації – суб'єкт, що звертається до інформаційної системи або посередника за одержанням необхідної йому інформації й пользующийся нею.

У доктрині інформаційної безпеки РФ відзначено, що «інтереси особистості в інформаційній сфері полягають у реалізації конституційних прав людини й громадянина на доступ до інформації, на використання інформації в інтересах здійснення не забороненої законом діяльності, фізичного, духовного й інтелектуального розвитку, а також у захисті інформації, що забезпечує особисту безпеку».

87

У законі РФ «Про засоби масової інформації» у статті 38 також відзначається право громадян на оперативне одержання через ЗМІ достовірних відомостей про діяльність державних органів і організацій, суспільних об'єднань, їхніх посадових осіб.