Комп'ютерна інфраструктура

- Кількість персональних комп'ютерів на душу населення. - Кількість домашніх комп'ютерів на родину. - Співвідношення числа ПК, установлених у державному секторі й числа ПК, установлених у комерційних структурах.

- Кількість персональних комп'ютерів для навчальних закладів.

- Відсоток персональних комп'ютерів, об'єднаних у мережі.

- Витрати на комп'ютерне встаткування й програмне забезпечення.

¹ Див. напр.: Гладкий Ю. Глобалистика: важкий шлях становлення // Світова економіка й міжнародні відносини. - 1994. - №10. - С. 63; Чешков М.А. Глобальний контекст пострадянської Росії. Нариси теорії й методів мироцелостности. - М., 1999; Кастельс М. Інформаційна епоха: Економіка, суспільство й культура / пров. з англ.; під ред. О.И. Шкаратана. - М., 2000; Шишков Ю.В. Про гетерогенність глобалистики // Світова економіка й міжнародні відносини. - 2001. - №3. - С. 63-72; Сорос Дж. Криза світового капіталізму. Відкрите суспільство в небезпеці/ Пер з англ. - М., 1999. - С.16. і ін.

68

Інформаційна інфраструктура

- Кількість телефонних ліній на родину.

- Кількість збоїв на лінію.

- Вартість переговорів на місцевих телефонних лініях.

- Кількість телевізорів на душу населення.

- Кількість факсів на душу населення.

- Кількість стільникових телефонів на душу населення.

- Число абонентів кабельного телебачення.

Интернетовская інфраструктура

- Обсяг електронної торгівлі.

- Кількість домашніх користувачів Інтернет.

- Кількість користувачів Інтернет у бізнес-цілях.

- Кількість користувачів Інтернет для навчання.

Соціальна інфраструктура

- Число середніх шкіл, що вчаться.

- Число коледжів, що вчаться, і університетів.

- Число читачів преси.

- Воля печатки.

- Цивільні волі.

П'ятдесят п'ять основних країн миру підрозділяються по індексі ИИО на наступні чотири групи: «лідери»; « лідерів, щодоганяють,»; «движущиеся ривками» і «бредущие» (див. табл. 4 - 7).

У наведені нижче таблицях відсутні країни, на частку яких доводиться 40 % населення землі й усього лише 4 % світового ВВП і які витрачають менш 1 % витрат на інформаційні технології.

Таблиця 4 Лідери

Місце	Країна	Бал 2000р.	Бал 1999р.
1.	Швеція	5062	4084
2.	Сполучені Штати	5041	4238
3.	Фінляндія	4577	3740
4.	Норвегія	4481	3682
5.	Данія	4336	3621
6.	Канада	4257	3363
7.	Голландія	4230	3532
8.	Швейцарія	4174	3333
9.	Австралія	4129	3492
10.	Японія	4093	3475
11.	Сінгапур	4014	3728
12.	Великобританія	3807	3029
13.	Германія	3558	2883

69

Таблиця 5 лідерів, Що Доганяють

Місце	Країна	Бал 2000р.	Бал 1999р.
14.	Гонконг	3484	3045
15.	Бельгія	3419	2960
16.	Австрія	3397	2679
17.	Нова Зеландія	3289	3044
18.	Тайвань	3177	2526
19.	Ірландія	3144	2485
20.	Ізраїль	3140	2832
21.	Франція	3140	2560
22.	Корея	2931	2550
23.	Італія	2703	2251
24.	Іспанія	2533	2206
25.	ОАЭ	2301	1497
26.	Португалія	2199	1848
27.	Чеська республіка	2130	1761
28.	Угорщина	2130	1807
29.	Греція	2033	1765

Таблиця 6 Движущиеся ривками

Місце 30.31.32. 33.34.35. 36.37.38. 39.40.41. 42.43.44. 45.46.47. 48.

Країна	Бал 2000р.	Бал 1999р.
Польща	1808	1572
Румунія	1679	1410
Чилі	1677	1473
Аргентина	1651	1604
Коста-рика	1635	1376
Малайзия	1583	1412
Болгарія	1578	1446
Панама	1539	1320
Південна Африка	1537	1330
Венесуела	1491	1328
Росія	1444	1283
Саудівська Аравія	1362	1064
Бразилія	1354	1186
Еквадор	1314	1171
Мексика	1286	1169
Туреччина	1259	1080
Колумбія	1136	1108
Філіппіни	1012	1085
Таїланд	1010	1107

70

Таблиця 7 Що Бредуть

Місце	Країна	Бал 2000р.	Бал 1999р.
49.	Йорданія	942	916
50.	Єгипет	931	853
51.	Китай	915	776
52.	Індонезія	888	793
53.	Перу	877	985
54.	Індію	871	793
55.	Пакистан	719	657

Підрозділ країн по індексі ИИО знайшло відбиття в появі терміна «цифровий розрив» – зростаюча нерівність у доступі до новітніх інформаційних і комунікаційних технологій як між різними країнами, так і усередині країн між різними соціальними групами.

Особливо великий цей розрив між розвиненими й країнами, що розвиваються. «На планеті створюється динамічна глобальна економіка, що з'єднує корисних людей і активні сили із всіх частин світла в той час, коли люди й території, відключені від владних мереж і багатства, відстороняються як неугодні від перспективи домінантних інтересів» ¹.

Таким чином, глобалізація - це багатоаспектний процес, у якому зміни відбуваються нелінійно й необратимо. Вона має на увазі утворення міжнародного правового й культурно-інформаційного поля, свого роду інфраструктури міжрегіональних, у тому числі інформаційних, обмінів. В інформаційному суспільстві стає усе більш даремно аналізувати процеси суспільного, економічного й політичного розвитку різноманітних державних утворень так, ніби вони були в переважному ступені внутрішньо, що розвиваються структурами, у той час як вони є все в більшій мері структурами, створеними всесвітніми процесами. Глобалізація випробовує на міцність і адаптивність національні держави, традиційні моделі поводження, спосіб життя й способи мировидения. І якщо в минулому суспільство становили ізольовані соціальні одиниці, починаючи від орд, племен, царств, імперій і ще відносно недавно найбільше широко розповсюджена форма - національна держава. Кожне із цих множинних або одиничних політичних утворень мало незалежну, що самопідтримується й самодостатню економіку, нова соціальна реальність являє собою іншу картину. Підсилюється значення регіональних і світових економічних угод, з'являються наднаціональні об'єднання, всесвітні міжнародні організації. Люди Землі відчули свою спільність і в результаті своєї творчої сукупної діяльності, і в результаті

Castells M. The Information Age: Economy, Society and Culture. Vol. 3. - USA. Oxford, 1998. - P. 1.

71

глобальних проблем атомного й екологічного апокаліпсиса. У такій ситуації рух емпіричним шляхом, методом проб і помилок може привести до загибелі всього людства. Виходить, проблеми глобалізації вимагають загальпланетарного підходу, а отже, такої ж свідомості. Перехід до нього від повсякденної або національного обмеженої свідомості аж ніяк не простий і не прямолінійний. В свою чергу, відсутність взаєморозуміння між розвиненими й країнами, що розвиваються, «приводить до затягування вироблення загальної для всього миру стратегії подальшого розвитку, що передбачала б одночасно й збереження інтересів тих, хто одержує від глобалізації найбільшу вигоду - транснаціональних корпорацій, що базуються в самих багатих країнах, і дотримання справедливості стосовно країн менш розвиненим, на сьогодні практично оказавшимся за межами сучасної економічної системи» ¹. На наш погляд, тут не обійтися без засвоєння досвіду масових рухів - миротворчих, екологічних, правозахисних і інших. Тільки сукупні зусилля можуть привести до того, що сполучення загальнолюдських цінностей з окремими ци-вилизационными й національно-особливими сутностями допоможуть у повноцінному розвитку інформаційного суспільства.