52. Охарактеризуйте фактори на які впливає логістика

На початкових етапах розвитку ринкових відносин вироби в значній мірі були функціональними. З часом стиль і індивідуальність стали сильною конкурентною зброєю, що привели до великої кількості різновидності товарів. Це призвело до скорочення часу виробництва кожного типу і до неможливості економії тільки за рахунок зростання виробництва. Це також зробило більш важливим наявність зв’язку логістики з виробництвом і маркетингом тому, що вихідна інформація про попит для системи логістики не була прийнятною. Ефективний контроль вимагав інформації про кольори, моделі і т. д. Системам розподілення стало важче оперувати все більшою номенклатурою виробів. Зі зростанням тарифів транспорту загального користування звужуються географічні ринки поставок, які залежать від місцеположення виробника.

Всі ці вартісні фактори привабили увагу багатьох фірм на суміжні з логістикою області. Ставало все більш очевидним наявність зв’язків між такими елементами логістики, як перевезення, запас, складування і ін. Дослідження показали, що персонал компаній в більшості випадків не володіє повною інформацією про фізичні матеріалопотоки на стадії виробництва від замовлення сировини до випуску готових виробів.

Зростаюча конкуренція фірм, особливо в олігополістичних ринках ( невелика кількість великих фірм, домінуючих над ринком), часто створює форму конкуренції обслуговування, що також вимагає звертатися до логістики.

Як відомо, області логістики легкодоступні для кількісного аналізу. Удосконалення і розвиток кількісних методів оцінок (лінійне програмування, моделювання, системи підтримки прийняття рішень, експертні системи) дозволяють успішно проводити логістичні дослідження. Комп’ютерна техніка дала можливість персоналу в області логістики аналізувати складні проблеми, включаючи значну кількість перемінних, що підлягають обробці.

53. Яку роль у формування кредитних ресурсів відіграють кошти населення та нбу.

Кредитні ресурси — кошти, що є у розпорядженні банків і використовуються ними для кредитних операцій.

Загальний рівень і структура грошових доходів фізичних осіб відіграють важливу роль у процесі формування ціни кредитних ресурсів.

Доходи населення впливають на ринок кредитних ресурсів як безпосередньо (через коливання обсягу строкових депозитів фізичних осіб і попиту фізичних осіб на кредит), так і опосередковано (впливаючи на валютний ринок, тісно пов'язаний із кредитним; ділову активність підприємств-позичальників, яка великою мірою залежить від платоспроможного попиту населення; через рівень інфляції, яка теж залежить від державної політики доходів).

Головне ж місце в складі кредитних ресурсів комерційного банку посідають залучені кошти. Це кошти клієнтів на поточних рахунках; депозити юридичних і фізичних осіб; залишки на кореспондентських рахунках; кошти, що їх залучають з міжбанківського ринку (міжбанківський кредит); кошти, отримувані від продажу цінних паперів тощо. Одним з найбільш надійних джерел ресурсів для комерційного банку, підтримання його ліквідності є депозитні вклади.

Переважна більшість кредитних ресурсів комерційних банків утворюється шляхом залучення коштів. Така структура джерел утворення кредитних ресурсів відповідає умовам ринкових відносин. Найдешевшим джерелом залучення коштів до комерційних банків є залишки коштів на розрахункових і поточних рахунках клієнтів.

Зрозуміло, що не всі власні та залучені кошти можуть бути використані банком для здійснення кредитних операцій. Комерційний банк повинен завжди мати в наявності необхідні грошові кошти для виконання взятих на себе зобов'язань щодо забезпечення своєчасного повернення (надання) коштів своїм клієнтам. Вкладники мають бути впевнені в надійності банку. Тому в банку створюється обов'язковий резерв ліквідності, що має гарантувати повернення коштів вкладникам.

Комерційні банки в усіх країнах забезпечують вкладникам резервний запас на випадок можливих втрат; передбачаються також різноманітні форми прямого і непрямого страхування. Втрата вкладниками впевненості щодо фінансової стійкості банків може призвести до масового вилучення вкладів, що вкрай негативно вплине на загальну економічну ситуацію в країні.

Центральний банк є банком банків, кредитором в останній інстанції, тобто тільки цей банк може задовольнити додаткову потребу економіки в кредитах. Якщо комерційні банки та інші кредитні установи використали всі можливості для збільшення або поповнення своєї ресурсної бази через рефінансування активів на фондовому ринку або на ринку міжбанківських кредитів, вони звертаються до центрального банку.

У нашій країні кредитором в останній інстанції є Національний банк України. Проводячи відповідну грошово-кредитну політику, він може кредитувати комерційні банки через: закриті кредитні аукціони; операції РЕПО (купівля - продаж державних цінних паперів) і рефінансування інвестиційних операцій (вкладення коштів у векселі та акції суб'єктів підприємницької діяльності).

Економічна сутність кредитів Національного банку на макрорівні полягає в тому, що через кредитування комерційних банків та інших кредитних установ здійснюється емісія грошей в обіг і розширюється обсяг сукупної грошової маси в економіці. Це створює умови для експансії кредитної діяльності банків.

На мікрорівні кредити Національного банку сприяють підтриманню комерційними банками своєї ліквідності на необхідному рівні, зміні структури їхніх активів на користь позичкових операцій, а також розширенню, за необхідності, обсягу кредитної допомоги своїм клієнтам.

Комерційні банки можуть позичити кошти, тобто одержати кредити у Національному банку України через закриті кредитні аукціони. До участі в кредитних аукціонах допускаються комерційні банки, що виконують установлені НБУ економічні нормативи, своєчасно подають йому необхідну звітність і повертають раніше отримані кредити. Філії комерційних банків до участі в кредитних аукціонах не допускаються. Це обмеження поширюється і на комерційні банки, котрі діяли менше одного року від дати їхньої реєстрації.