- •1. Сутність моделювання. Сформулюйте поняття «модель» та «метод моделювання», поясніть відмінності даних понять.
- •2. Опишіть особливості, принципи математичного моделювання
- •3. Поясніть необхідність використання нелінійних математичних моделей
- •4. Розкрийте сутність економічних спостережень і вимірів
- •5. Чим пояснюється наявність випадковості і невизначеності економічного розвитку
- •9. Охарактеризуйте економіку як складну систему з внутрішньо притаманним ризиком
- •6. Наведіть основні елементи класифікації економіко-математичних моделей
- •7. Опишіть основні етапи економіко-математичного моделювання
- •8. Які завдання вирішуються при перевірці адекватності моделей?
- •10. Опишіть системні властивості економічних рішень
- •14. Наведіть форми запису моделей лінійного програмування в розгорнутому, скороченому та векторно-матричному вигляді.
- •11. Сутність оптимізаційних моделей. Приклади економічних задач математичного програмування.
- •12. Класифікація задач математичного програмування
- •13. Загальна математична модель лінійного програмування. Приклади економічних задач лп.
- •16. Означення планів задачі лінійного програмування (допустимий, опорний, оптимальний).
- •26. Опишіть суть аналізу обмежень дефіцитних і недефіцитних ресурсів.
- •15. Властивості розв’язків задачі лінійного програмування. Геометрична інтерпретація задач лінійного програмування.
- •19. Знаходження розв’язку задачі лінійного програмування. Алгоритм симплексного методу.
- •17. Побудова опорного плану задачі лінійного програмування, перехід до іншого опорного плану.
- •17. (Продовження)
- •20. Суть симплексного методу із штучним базисом. Ознака оптимальності плану із штучним базисом. Відмінність від класичного методу.
- •18. Суть теореми про оптимальність розв’язку задачі лінійного програмування симплекс-методом.
- •22. Правила побудови двоїстої задачі. Симетричні й несиметричні двоїсті задачі.
- •21. Економічна інтерпретація прямої та двоїстої задач лінійного програмування
- •25. Сутність аналізу розв’язків лінійних економіко-математичних моделей. Оцінка рентабельності продукції. Доцільність введення нової продукції.
- •23. Теореми двоїстості. Економічна інтерпретація першої та другої теорем двоїстості.
- •24. Приклад застосування теорем двоїстості в розв’язуванні задач лінійного програмування.
- •27. Опишіть суть аналізу коефіцієнтів цільової функції задач лінійного програмування.
- •28. Постановка транспортної задачі. Опис алгоритму одного із методів рішення задач транспортної задачі.
- •29. Сутність цілочислове програмування. Область застосування цілочислових задач в плануванні й управлінні виробництвом.
- •30. Геометрична інтерпретація задачі цілочислового програмування.
- •35. Геометрична інтерпретація задач нелінійного програмування.
- •31. Сутність методу Гоморі.
- •32. Економічна і математична постановка задачі дробово-лінійного програмування
- •33. Геометрична інтерпретація задачі дробово-лінійного програмування
- •34. Економічна і математична постановка задачі нелінійного програмування.
- •36. Суть умовного та безумовного екстремуму функції.
- •37. Опишіть суть методу множників Лагранжа.
- •38. Необхідні умови існування сідлової точки
- •39. Опишіть сутність теореми Куна-Таккера.
- •40. Опишіть сутність опуклого програмування
- •41. Постановка задачі квадратичного програмування та її математична модель.
- •42. Градієнтні методи розв’язання задач нелінійного програмування та їх класифікація.
- •43. Загальний вигляд теоретичного та емпіричного рівнянь парної лінійної регресії, їх складові елементи.
- •44. Причини, які спонукають появу випадкової складової ε в регресійних моделях.
- •45. Опишіть поняття специфікації та основні етапи побудови економетричної моделі.
- •47. Характерстики та статистичні властивості емпіричних параметрів оцінок β0*, β1*.
- •46. Параметри моделі парної лінійної регресії, їх сутність та оцінювання. Умови застосування мнк.
- •48. Суть і обчислення коваріаційної матриці оцінок параметрів моделі
- •49. Описати алгоритм побудови довірчих інтервалів із заданою надійністю для параметрів β0,β1 і функції регресії Використання розподілу Стьюдента.
- •50. Побудова точкового та інтервального прогнозу залежної змінної в моделі парної лінійної регресії.
- •51. Описати алгоритм перевірки на статистичну значущість β1.
- •52. Коефіцієнт детермінації r2: формули для обчислення та сутність.
- •53. Теоретична та статистична лінійна множинна модель та їх запис у векторно-матричній формі.
- •54. Умови Гаусса-Маркова для парної та множинної лінійної регресії.
- •55. Напишіть та поясніть формулу у матричному вигляді визначення коефіцієнтів регресії в моделі множинної лінійної регресії?
- •56. Як виявити ознаку мультиколінеарності в лінійних моделях? в якому випадку: , , ?
- •57. Суть та наслідки мультиколінеарності. Методи усунення з моделі ознаки мультиколінеарності.
- •58. Опишіть алгоритм Фаррара–Глобера дослідження наявності мультиколінеарності. Що характеризують критерії χ2, f, t ?
- •59. Поняття виробничої функції. Виробнича функція Кобба-Дугласа. Визначення для неї .
- •60. Суть гетероскедастичності. Які негативні наслідки викликає ознака гетероскедастичності в лінійних моделях?
- •61. Перерахуйте основні методи визначення гетероскедастичності. Вкажіть основні відмінності між ними.
- •62. В чому полягає суть тесту Гельдфельда-Квандта? Послідовність його виконання?
- •63. Особливості матриці s та суть гіпотез залежності пропорційності залишків до зміни поряснювальної.
- •64. Узагальнений метод найменших квадратів Ейткена. Особливості та алгоритм.
- •65. Особливості застосування критерію μ у визначеності гетероскедастичності.
- •66. Модель лінійної регресії з автокорельованими збуренями. Наслідки автокорельованості на оцінки мнк.
- •67. Основи використання критерію Дарбіна – Уотсона для визначення автокорельованості
- •68. Дайте основні визначення економічного ризику
- •69. Вкажіть основні кроки процедури аналізу ризику
- •70. Дайте характеристику основних чинників ризику
- •71. Наведіть основні типи та види ризиків. Дайте їм характеристики
- •72. Наведіть основні відмінності методу аналогій та чутливості у кількісному аналізі ризику
- •73. Дайте характеристику основних кроків аналiзу ризику методами iмiтацiйного моделювання
- •74. Охарактеризуйте п’ять спрощених ситуацій прийняття рішення. Поясніть приклад однієї із них графічно.
- •75. Охарактеризуйте зони ризику збитків на графічному прикладі функції щільності розподілу ймовірності збитків
- •76. Охарактреризуйте ймовірність як один з підходів до оцінки ризику
- •78. Поясніть основні відмінності методів оц-ня ризику як величини очікуваної невдачі та методу зваженого середньогеометричного значення економічного показника
- •77. Охарактеризуйте інгредієнт економічного показника ризику, основні відмінності м-дів абсолютному вираження та спрощеного оцінювання ризику. Наведіть приклад.
- •79. Дисперсія та середньоквадратичне відхилення як міра ризику. Наведіть приклад
- •80. Семіваріація та семіквадратичне відхилення як міра ризику. Наведіть приклад
- •82. Поняття премії за ризик. Наведіть графічний приклад
- •83. Опишіть поняття схильності – несхильності до ризику.
- •Сутність моделювання. Сформулюйте поняття «модель» та «метод моделювання», поясніть відмінності даних понять.
29. Сутність цілочислове програмування. Область застосування цілочислових задач в плануванні й управлінні виробництвом.
Існує доволі широке коло задач математичного програмування, в економіко-математичних моделях яких одна або кілька змінних мають набувати цілих значень. Наприклад, коли йдеться про кількість верстатів у цеху, тварин у сільськогосподарських підприємствах тощо.
Зустрічаються також задачі, які з першого погляду не мають нічого спільного з цілочисловими моделями, проте формулюються як задачі цілочислового програмування. Вимоги дискретності змінних в явній чи неявній формах притаманні таким практичним задачам, як вибір послідовності виробничих процесів; календарне планування роботи підприємства; планування та забезпечення матеріально-технічного постачання, розміщення підприємств, розподіл капіталовкладень, планування використання обладнання тощо.
Задача математичного програмування, змінні якої мають набувати цілих значень, називається задачею цілочислового програмування. У тому разі, коли цілочислових значень мають набувати не всі, а одна чи кілька змінних, задача називається частково цілочисловою.
До цілочислового програмування належать також ті задачі оптимізації, в яких змінні набувають лише двох значень: 0 або 1 (бульові, або бінарні змінні).
Умова цілочисловості є по суті нелінійною і може зустрічатися в задачах, що містять як лінійні, так і нелінійні функції. У даному розділі розглянемо задачі математичного програмування, в яких крім умови цілочисловості всі обмеження та цільова функція є лінійними, що мають назву цілочислових задач лінійного програмування.
Загальна цілочислова задача лінійного програмування записується так:
за умов: ;
;
xj – цілі числа.
Слід зазначити, що у розглянутих в попередньому розділі класичній транспортній задачі та інших задачах транспортного типу (в задачах про призначення, про найкоротший шлях тощо) з цілочисловими параметрами початкових умов забезпечується цілочисловий розв’язок без застосування спеціальних методів, однак у загальному випадку вимога цілочисловості змінних значно ускладнює розв’язування задач математичного програмування.
30. Геометрична інтерпретація задачі цілочислового програмування.
Для знаходження оптимального розв’язку цілочислових задач застосовують спеціальні методи. Найпростішим з них є знахо-дження оптимального розв’язку задачі як такої, що має лише не-перервні змінні, з дальшим їх округленням. Такий підхід є випра-вданим тоді, коли змінні в оптимальному плані набувають досить великих значень у зіставленні їх з одиницями вимірювання. Проте за деяких умов такі спрощення призводять до істотних неточностей.
Максимальне значення функціонала для даної задачі знаходиться в точці В. Округлення дасть таке значення оптимального плану х1=3, х2=3 (точка D). Очевидно, що точка D не може бути розв’язком задачі, оскільки вона навіть не належить множині допустимих розв’язків (чотирикутник ОАВС), тобто відповідні значення змінних не задовольнятимуть систему обмежень задачі.
Геометрично множина допустимих планів будь-якої лінійної цілочислової задачі являє собою систему точок з цілочисловими координатами, що знаходяться всередині опуклого багатокутника допустимих розв’язків відповідної нецілочислової задачі. Отже, для розглянутого на рис. 6.1 випадку множина допустимих планів складається з дев’яти точок (рис. 6.2), які утворені перетинами сім’ї прямих, що паралельні осям Ох1 та Oх2 і проходять через точки з цілими координатами 0, 1, 2. Для знаходження цілочислового оптимального розв’язку пряму, що відповідає цільовій функції, пересуваємо у напрямку вектора нормалі до перетину з кутовою точкою утвореної цілочислової сітки. Координати цієї точки і є оптимальним цілочисловим розв’язком задачі. У нашому прикладі оптимальний цілочисловий розв’язок відповідає точці М (2;2 ).
Очевидно, особливість геометричної інтерпретації цілочислової задачі у зіставленні зі звичайною задачею лінійного програмування полягає лише у визначенні множини допустимих розв’язків. Областю допустимих розв’язків загальної задачі лінійного програмування є опуклий багатогранник, а вимога цілочисловості розв’язку приводить до такої множини допустимих розв’язків, яка є дискретною і утворюється тільки з окремих точок. Якщо у разі двох змінних розв’язок задачі можна відшукати графічним методом, тобто, використовуючи цілочислову сітку, можна досить просто знайти оптимальний план, то в іншому разі необхідно застосовувати спеціальні методи.