80.Окупаційний режим в Україні у 1941-1944 рр

На окупованих українських землях упроваджувальсь заходи по ліквідації будь - яких ознак державності, насамперед територіальної єдності. Берлін розділив Україну на кілька окремих частин з відмінним окупаційним режимом. Львівська, Станіславська, Тернопільська та Дрогобицька області склали дистрикт „Галичина", який було приєднано до Краківського генерального губернаторства. 20.08.1941 утворено рейхскомісіріат „Україна" до складу якого увійшла Волинь, Полісся, Правобережжя, а також Полтавська та Запорізька області. Донбас та Слобожанщина передавались у командування німецького фронтового командування. Частину територій було передано Угорщині та Румунії. Будь - яка політична діяльність українцям була суворо заборонена. Згідно із планами Гітлера, економіка окупованих територій ставилася на службу рейху. Найбільші підприємства України були поділені між німецькими промисловими магнатами. Із семи мільйонів робітників у Німеччині третину становили українці, так звані „остарбайтери".щоб придушити опір невдоволених, німці вдалися до тактики масового тереру. У ході каральних заходів було знищено було знищено 215 сіл. А всього в Україні вбито й закатовано 5,5 цивільного населення і 2,5 мільйонів військовополонених. 150 концентраційних таборів, розташованих в Україні були перетворені на „фабрики смерті".У результаті політики голок осту фашисти знищили в окупованих ними країнах Європи 6 млн. євреїв. Четверта частина цих жертв припала на Україну.

81.Течії антифашистського руху опору в Україні в роки Великої вітчизняної війни та його внесок в перемогу над ворогом.

У відповідь на нацистський „новий порядок" український народ піднімався на боротьбу в тилу окупантів.В Україні існувало дві течії (як і в інших країнах) руху Опору: підпільні комуністичні організації та націоналістичне підпілля (ОУН). Для керівництва підпіллям уже з літа 1941 р. на окупованій території створювались підпільні обкоми, міськкоми, райкоми Комуністичної партії україни, а в жовтні 1942 р. почав діяти нелегальний ЦК КП(б)У. У 1943 р. на окупованій гітлерівцями території України підпільний і партизанський рух досяг найвищого розмаху. Партизани України лише у другій половині 1943 р. у ході наступальних операцій червоної Армії пустила під укіс понад 3200 ешелонів ворога, створивши серйозну перешкоду постачанню його фронту. Партизани захопили 25 переправ через Десну, дніпро і Прип'ять і утримували їх до підходу Червоної армії. У цій операції брало участь понад 17 тис. партизанів. На Західній Україні де комуністи не мали жодного впливу, антифашистську боротьбу очолювали націоналісти. Збройні формування українських націоналістів зосереджувались в основному в лісах Волині, болотах Полісся та Карпатах. Восени 1942 р. на Волині створюється Українська повстанська армія (УПА) . У цілому ж діяльність українських радянських партизанів і боротьба ОУН - УПА з німецькими загарбниками були складовою частиною міжнародного антифашистського руху Опору. Найсуттєвішою була участь українців у бойових діях на фронтах. 4,5 млн. українців булися проти ворога у складі збройних сил СРСР.

Українці зробили гідний внесок у перемогу Об'єднаних Націй у другій світовій війні, воюючи також у складі армій західних держав антигітлерівської коаліції. Україна за внесок у розгром гітлерівської Німеччини та її союзників по праву стала одним зі співзасновників Організації об'єднаних Націй.

82.Звільнення України від нацистської окупації в 1943-1944 рр битва за Україну тривала 680 діб і складалася з 11 тратегічних і 23 фронтових оперецій. Важливою її складовою стала битва за Дніпро, протягом серпня - грудня 1943 р. Вона завершилася визволенням Лівобережної України, Донбосу, форсуванням Дніпра та виходом на Правобережну Україну. З радянського боку в ній взяло участь бульш, як 1 млн. 600 тис. бійців. їм протистояли 1 млн. 240 тис. німецьких солдатів та офіцерів. 6 листопада 1943 року війська Першого Українського фронту визволили від гітлерівців столицю України - Київ. У ході тримісячних боїв війська Другого і Третього Українських фронтів визволили Запоріжжя і Дніпропетровськ (жовтень 1943 р). Війська Четвертого Українського фронту, провівши Мелітопольську наступальну операцію, очистили від гітлерівців пониззя Дніпра. Бої були надзвичайно запеклими і кровопролитними. З радянського боку в окремі дні загинуло до 20 тис. солдатів і офіцерів. Радянські війська разгромили 60 дивізій ворога і визволили 38 тис. населених пунктів, у тому числі 160 міст. Успішна битва за Дніпро стала передумовою для визволення в 1944 році Правобережної і Південної України. В результаті вдалих військових дій під час:

Корсунь - шевченківської операції (січень 0 Лютий 1944 р.) було знищено 55 тис. німецьких солдатів і офіцерів і 18 тис. взято в полон.

Кримської наступальної операції ( квітень - травень 1944 р.) знищено і полоненно біля 100 тис. ворогів.

Львісько - Сандомирської наступальної операції ( липень - серпень 1944 р.) розгромлено 40 ворожих дивізій.

28 жовтня 1944 року було повністю звільнено Україну від гітлерівських загарбників.

83. Відбудова народного господарстваУкраїни у 1945 на початку 50-х років.Промисловість і сільське господарство України були вщент зруйновані. Загальні втрати, яких зазнали населення та народне господарство України, склали астрономічну цифру — майже 1,2 трлн крб.Надзвичайно тяжким наслідком війни стало різке скорочення чисельності трудових ресурсів, особливо кваліфікованих кадрів. Це призвело до залучення на важку, малокваліфіковану працю, зокрема у вугільну та металургійну промисловість жінок, які в 1947 р. становила до 35% всіх працюючих у цих галузях. Однією з найголовніших передумов переходу до мирного будівництва була демобілізація армії,. За три повоєнні роки в Україну повернулися 2,2 млн солдатів і офіцерів. Почалося й повернення колишніх полонених радянських воїнів та громадян, вивезених на роботу до Німеччини. З кінця 40-х років було взято курс на посилення адміністративно-командних методів керівництва, на подальший розвиток існуючої моделі економіки, а керівники держплану були піддані репресіям. У 1946—1950 pp. на розвиток важкої промисловості було спрямовано 88% капіталовкладень.Більшість виділених коштів спрямовувалася на відродження Донбасу, де на відбудові шахт працювали сотні тисяч мешканців міст та робітничих селиш регіону, а також примусово мобілізованих колгоспників та військовополонених за 1946 р. басейн отримав апаратури, устаткування та машин на 105 млн крб. У ході відбудови шахт Донбасу було відкачано 650 млн мЗ води і відновлено 1300 км підземних виробок; велика робота проводилась з налагодження транспорту, в 1950 р. видобуток вугілля досяг 93% довоєнного рівня; значно зріс і видобуток коксівного вугілля для потреб металургії.Серед пріоритетних галузей народного господарства була й електроенергетика. їй першочергово виділялися кошти, трудові та матеріальні ресурси, транспорт. У відродженні первістка радянської гідроенергетики — Дніпрогесу — брали участь 120 підприємств СРСР, у відбудовних роботах були задіяні представники 26 національностей. 1950 року в Україні вироблялося більше електроенергії, ніж до війни.Досить успішно йде і відродження металургійної промисловості: з виплавки чавуну та сталі в кінці п'ятирічки Україна вийшла на рівень 93—95% довоєнного виробництва, випередивши Великобританію, ФРН, Францію з виробництва цих товарів Машинобудування в Україні відбудовувалося також досить швидкими темпами, до 1949 р. тут працювало більше машинобудівних заводів, ніж до війни, що обумовлювалось надходженням обладнання демонтованих німецьких заводів та передислокацією деяких заводів. У 1945 р. приймаються постанови щодо відбудови народного господарства західноукраїнських областей. Зростає питома вага регіону в промисловому виробництві республіки (з 4,7% у 1940 р. до 12,6% у 1948. В 1950 р. примусовими методами було об'єднано в колгоспи 93% селянських Таким чином, до початку 50-х років, використовуючи внутрішні ресурси, працею радянських людей вдалося ліквідувати наслідки, що залишила війна. Слід зазначити й певні зрушення у розвитку національної економіки, проте найбільш високими темпами йшло зростання воєнно-промислового комплексу, якому було віддано пріоритети в розвитку економіки як СРСР, так і України.