3. Налаштування нейромережі на розв’язання прикладних задач

При налаштуванні нейромережі (НМ) на вирішення конкретної задачі необхідно провести попередні процедури:

1. Кодування вхідної і вихідної інформації.

2. Вибір архітектури НМ.

3. Вибір алгоритму навчання.

4. Вибір способів оцінювання та інтерпретації отриманих результатів.

Спочатку виконують апріорний аналіз об’єкта досліджень:

• узагальнення знань про об’єкт;

• вивчення попередніх рекомендацій від експертів;

• збір даних та формування навчальної вибірки для НМ.

Технологія налаштування НМ на вирішення прикладної задачі має такий вигляд:

Налаштування НМ є ітераційною процедурою. У випадку, коли побудована НМ не задовольняє вимогам користувача, необхідно багаторазово звертатися до окремих блоків для уточнення параметрів моделі.

Білет №27

2. Згортка та кореляція оптичних сигналів

Одними із найважливіших задач цифрової обробки оптичних сигналів є задачі фільтрації, згортки, кореляції.

Цифровий фільтр – це пристрій, який формує нову числову послідовність даних на основі заданої вхідної послідовності за певним правилом.

Є два типи фільтрів: фільтр з кінцевим імпульсним відгуком та авторегресійний фільтр.

Схема фільтра з кінцевим імпульсним відгуком

Даний фільтр являє собою лінію затримки з відгалуженнями, в яких вихід кожного розряду множиться на фіксовану константу, а результати додаються. Вихідна послідовність s даного фільтра є так званою лінійною згорткою вхідної послідовності d, яка описує вагові множники в відгалуженнях фільтра.

Згортки бувають лінійні та циклічні. Для заданих двох послідовностей даних і послідовності фільтра лінійною згорткою називають нову послідовність , елементи якої визначаються за формулою , для . Обчислювальна складність операцій лінійної згортки складає N·L операцій множення.

Для заданих двох послідовностей та циклічною згорткою називається послідовність , в якій кількість елементів однакова. Елементи s визначаються за формулою , а над (i-k) виконується операція: mod_n (i-k).

Для послідовностей даних d і фільтра g кореляцією називається нова послідовність виду , елементи якої визначаються за формулою , для .

Кореляцією можна обчислювати згортку, якщо прочитати одну із послідовностей у зворотньому порядку. Обчислення лінійної згортки можуть перетворюватись в способи обчислення кореляції.

Схема авторегресійного фільтра

Дана схема є лінією затримки з відгалуженням і з від’ємним зворотнім зв’язком. Вихідна послідовність визначається за формулою: .

3. Захист оеп від впливу зовнішніх факторів

Вплив зовнішніх факторів виражається в появі процесів корозії, погіршення механічних та електричних властивостей матеріалів.

Алюміній відноситься до найбільш стійких до корозії металів, тому що на його поверхні утворюється захисна оксидна плівка. Мідь також покривається захисним шаром, але міцність його значно менша ніж у алюмінію. Сплави міді з нікелем, кремнієм, оловом більш стійкі до корозії. Швидкість корозії у сталі залежить від складу атмосфери, хімічного складу сталі, температури та стану поверхні. Мідь, хром, нікель підвищують стійкість до корозії. Сталі з вмістом хрому більше 12% називають нержавіючими. Сплави олова з свинцем характеризуються середньою корозійною стійкістю. З часом вони покриваються пасивним шаром, товщина, якого росте із швидкістю 0,4 - 0,7 мкм/ріх.

Ізоляційні матеріали поглинають вологу. При цьому їхні діелектричні властивості погіршуються і вони поступово руйнуються. Поглинання діелектриком вологи веде до зменшення опору ізоляції, збільшення діелектричних втрат, механічним пошкодженням. Більший коефіцієнт вологопоглинання мають піноскло, капрон, поліамід, менший - полістирол, прес-порошок, полікарбонат.

Для захисту поверхні металевих та неметалевих матеріалів застосовують захисні металеві та неметалеві покриття або герметизацію окремих елементів, вузлів, блоків або всього виробу.

Герметизацію можна здійснювати за допомогою ізоляційних матеріалів або оболонок, які не пропускають газів.

Захист ізоляційними матеріалами здійснюється за допомогою просочування, насичення, заливання, обволікання або опресування. Насичення здійснюють зануренням виробу в рідкий ізоляційний матеріал, який після витягання виробу твердіє. Для насичення використовують просочувальні лаки. Сушіння здійснюють при нормальній або підвищеній температурі протягом 0,5-6 год. При герметизації заливанням всю вільну порожнину в виробі заливають електроізоляційним матеріалом. Для зменшення механічних напружень, які можуть виникнути після затвердіння матеріалу, застосовують пластичні ізоляційні матеріали. При герметизації обволіканням використовують в'язкі ізоляційні матеріали, які після затвердіння створюють товстий захисний шар. В якості просочувальних, заливочних, обволікуючих матеріалів застосовують компаунди на основі епоксидних смол. До них добавляють наповнювачі, які змінюють властивості компаунду. Для герметизації використовують також пластичні компаунди та герметики. Опресування деталей виконують в спеціальних фермах термопластмасами.

Білет №28