10.2. Інвестиційні інституції

Серед інвестиційних інституцій чітко виділяються такі три групи:

І. Інвестиційні інституції, які здійснюють переважно прямі, точніше, спрямовані, інвестиції в обмежене коло підприємств – холдинги, фінансові групи і фінансові компанії.

Холдингова компанія, як відомо, являє собою головну компанію якої-небудь фінансової імперії, монополії. Вона володіє контрольним пакетом акцій дочірніх підприємств і спеціалізується на управлінні імперією, яку утворюють ці підприємства зі своїми дочірніми і т. д. фірмами. Природно, що холдинг здійснює інвестування з метою зміцнити в довгостроковій перспективі становище своєї фінансової імперії, монополії, можливо, відмовляючись при цьому навіть від значних прибутків.

Фінансова група – це, як правило, кілька об'єднань підприємств, пов'язаних у єдине ціле системою взаємної участі. На відміну від холдингу, фінансова група звичайно не має головної фірми, що спеціалізується на управлінні.

Фінансова компанія – це корпорація, що фінансує вибране за деякими критеріями досить вузьке коло інших корпорацій і не здійснює диверсифікації вкладень, властивої інвестиційній компанії й іншим подібним структурам. Як правило, фінансова компанія (на відміну від холдингової) не володіє контрольними пакетами акцій корпорацій, які вона фінансує.

Інвестиційні інституції першої групи при інвестуванні дуже рідко використовують фондову біржу, "вуличний" (позабіржовий) ринок та інших фондових посередників.

II. Інвестиційні інституції, які здійснюють повсюдні інвестиції, тобто не дотримуються якогось певного, заздалегідь визначеного набору об'єктів інвестування. Водночас їх портфель інвестицій достатньо широкий і відносно стабільний. У цю групу входять інвестиційні компанії, страхові і пенсійні фонди тощо. Свій капітал вони формують за рахунок вкладів кінцевих інвесторів (передусім дрібних – приватних осіб – і середніх) у різноманітні цінні папери з метою забезпечити певний рівень доходу на капітал.

У широкому розумінні всі інвестиційні інституції другої групи можна назвати інвестиційними компаніями.

Інвестиційні компанії класифікують за такими ознаками:

1) за юридичною формою – традиційно під інвестиційною компанією розуміють інвестиційне акціонерне товариство (формує свій капітал за допомогою випуску і продажу акцій), інвестиційна ж фірма в іншій формі власності звичайно називається трастом (вона управляє капіталом вкладників за їх довіреністю);

2) за спеціалізацією вкладень – інвестиційна компанія може вкладати капітал у різні види цінних паперів (універсальна інвестиційна компанія) або віддавати перевагу вкладенням в окремий їх вид (bond fund спеціалізується винятково на вкладеннях в облігації, common stock fund – на вкладеннях в акції); спеціалізація інвестиційної компанії залежить від мети її акціонерів;

3) за ступенем свободи менеджерів у прийнятті рішень виділяють general management investment company – інвестиційну компанію, у якій менеджери мають широку свободу дій щодо інвестицій, і management investment company, коли менеджери мають свободу дій стосовно інвестицій.

Серед найважливіших характеристик інвестиційної компанії розглянемо такі взаємозалежні поняття, як структура її капіталу і портфель інвестицій.

Структура капіталу – це кількість та інвестиційні характеристики наявних цінних паперів, випущених інвестиційною компанією. Портфель інвестицій – кількість та інвестиційні характеристики цінних паперів, куплених інвестиційною компанією. Вони і становлять її портфель, тобто ті цінні папери, у які інвестиційна компанія уклала свій капітал, сформований із внесків окремих інвесторів. Структура капіталу та портфель інвестицій залежать від цілей інвестування, котрі насамперед характеризуються співвідношенням ризиків (і, отже, більшою прибутковістю) вкладень та їх надійності.

"Інвестиційний фонд” значною мірою є синонімом терміна "інвестиційна компанія". Однак деякі сучасні інвестиційні компанії мають кілька інвестиційних фондів, що являють собою набори цінних паперів (портфелі інвестицій), якими управляють окремі команди менеджерів. У цьому разі формується структура, аналогічна структурі холдингу. Інвестиційний фонд випускає акції й отриманий за рахунок їх продажу капітал інвестує в цінні папери. При цьому всі акції даного інвестиційного фонду або їх контрольний пакет перебувають у володінні головної інвестиційної компанії, що називається управляючою. Якщо інвестиційна компанія має лише один портфель інвестицій, то в цьому разі вона і являє собою інвестиційний фонд. На сучасному етапі розвитку ринку капіталів у країнах Заходу майже всі інвестиційні компанії мають по одному портфелю інвестицій.

Інвестиційні фонди бувають двох видів: відкриті (взаємні) і закриті.

Відкритий інвестиційний фонд постійно випускає і продає нові акції, скуповуючи при цьому свої акції у всіх бажаючих їх продати за ринковою ціною. Відповідно до умов організації такого фонду інвестори можуть продавати його акції тільки самому фонду. Ринкова вартість акції відкритого фонду приблизно дорівнює ринковій вартості частини його активів, що припадають на одну акцію. Оскільки активи інвестиційного фонду складаються з цінних паперів, то ринкова вартість акції приблизно дорівнює середній курсовій вартості пакета цінних паперів, що становлять портфель фонду, поділеній на кількість його акцій, випущених в обіг.

Закритий інвестиційний фонд не вимагає продажу своїх акцій тільки самому собі; нові акції він випускає відносно рідко, а курс акцій під впливом попиту і пропозиції на фондових ринках може відхилятися від вартості активів фонду, що припадають на одну акцію.

III. Інвестиційні інституції, що здійснюють повсюдні інвестиції, але не мають стабільного портфеля цінних паперів, називаються інвестиційними дилерами. Це інституції, що прагнуть отримати прибуток за допомогою спекулятивної гри на біржі. До них відносять торговельні компанії, інвестиційні банки, фондові будинки, інвестиційні пули тощо. За своїми функціями вони значно ближчі до посередників на ринку цінних паперів, ніж до інституцій ринку інвестицій.