7.4.Транспортне забезпечення зед

Зовнішньоекономічна діяльність загалом і зовнішньоторго­вельна зокрема тісно пов'язані з транспортними операціями. Транспортні операції починають і завершують процес реалі­зації зовнішньоторговельної угоди і тим самим не тільки обу­мовлюють практичну реалізацію договору купівлі-продажу, але і помітно впливають на контрактну ціну товару.

Продукцією транспорту є безпосередньо сам процес пере­міщення товарів від виробника до споживача. У цьому й поля­гає суть транспортних послуг. Вони – основна з'єднувальна ланка між продавцем і покупцем.

Транспортне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності – це система технічних, технологічних елементів, економічних, комерційно-правових, організаційних чинників, методів управління транспортними операціями у сфері вироб­ництва, обігу і споживання товарів, що переміщуються між країнами.

Міжнародні перевезення або міжнародні сполучення – це перевезення вантажів або пасажирів між кількома країнами, особливістю яких є обов'язковий перетин кордону як мінімум хоча б двох суміжних країн.

Зміст транспортних операцій у зовнішньоекономічній діяль­ності визначається характером міжнародних сполучень, які можна класифікувати за низкою ознак (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Класифікація транспортних операцій у зов­нішньоекономічній діяльності

Ознака класифікації	Види операцій
За предметом транс­портних операцій	Вантажні, пасажирські, багажні
За видом транспорту	Водні (морські, річкові), залізничні, автомобільні, трубопровідні, змішані перевезення (беруть участь два або більше видів транспорту)
Залежно від транс­портної характерис­тики товару	3 сухим вантажем: навалювальні, ру­да, вугілля, зерно, цемент, мінеральні добрива, генеральні або штучні. 3 на­ливним вантажем: нафта і нафтопро­дукти, рослинні олії, жири, вино, рідкі хімічні вантажі тощо
За періодичністю	Регулярне й нерегулярне перевезення: лінійне і трампове судноплавство, ре­гулярне повітряне сполучення і чар­терні рейси
Залежно від порядку проходження кордону	Перевантажувальні і безперевантажу-вальні перевезення
За видом транспорт­но-технологічної си­стеми	Контейнерні, поромні, ліхтерні, рол-керні
Залежно від завершен­ня перевезення	Сусідські, транзитні, кільцеві
За видом сполучень	Прямі, непрямі: ламані з декількома перевізниками, із перевідправкою за одним або декількома договорами пе­ревезення
Залежно від складу учасників перевізного процесу	Здійснювані виробником товару, про­давцем або покупцем, замовником то­вару, перевізником-посередником
Залежно від місця проведення	Здійснювані усередині країни і на те­риторії інших країн

На вибір виду транспор­ту впливають такі чинники:

1. Вид вантажу. Вантажі, що перевозяться, поділяються на генеральні, масові й особливо режимні. До генеральних відно­сять різні штучні вантажі (в упаковці чи без неї). За розмірами вони поділяються на звичайні, довгомірні (більше 3 м) і нега­баритні. За масою – легкі й важкі (з масою більше 5 т на одну вантажну одиницю).

До масових відносять вантажі, що мають певну структурну масу, яка перевозиться у великій кількості без упаковки: наливні (нафта і нафтопродукти, гази, тваринні й рослинні жири, спирти тощо), навальні (руда, концентрати, добрива тощо), насипні (зерно, цукор-сирець тощо) та деревина.

До особливо режимних відносять вантажі, які зберігають і перевозять при дотриманні спеціальних правил (небезпечні вантажі, ті, що швидко псуються та ін.).

Перелік товарів, що перевозяться основними видами транспорту, наведено в табл. 14.2.

Таблиця 7.2.

Товари, що перевозяться основними видами транспорту

Вид транспорту	Товари, що найчастіше перевозяться
Залізничний	Сільгосппродукція, будівельні матеріали, корисні копалини, автомобілі
Водний	Нафта, зерно, будівельні матеріали, металеві руди, кам'яне вугілля
Автомобільний	Одяг, книги, комп'ютери, папір, продукти харчування
Трубопровідний	Нафта, нафтопродукти, природний газ
Повітряний	Продукти харчування, що швидко псуються, продукція точного машинобудування, що дорого коштує

2. Відстань і маршрут перевезення. Місце відправлення ван­тажу та кінцевий пункт перевезення також визначають при виборі виду транспорту. У внутрішньоконтинентальних пере­везеннях використовують залізничний, трубопровідний, авто­мобільний та авіаційний транспорт, у міжконтинентальних – морський та авіаційний транспорт.

3. Фактор часу. Відомо, що найшвидший спосіб доставки вантажу – це авіатранспорт. Однак він дорого коштує. Тому використовується тільки тоді, коли треба доставити вантаж за мінімальний відрізок часу (продукти, що швидко псуються, квіти тощо).

4. Вартість перевезень. Звичайно, кожен покупець хотів би, щоб вартість перевезення складала незначний відсоток від вар­тості товару. Однак бувають випадки, коли вибору немає і тре­ба платити за доставку вантажу високу ціну. А коли є вибір, ціна буде нижчою. Наприклад, невеликі й середні за обсягом партії вантажів можна доставляти повітрям і сушею приблиз­но за однаковими цінами.

5. Безпека перевезення. Крихке й дорогоцінне обладнання краще перевозити повітряним транспортом. Товари, для яких характерний високий ступінь ризику розкрадання (запчасти-и автомобілів, офісне обладнання, фармацевтичні товари тощо), як правило, доставляються морським транспортом, в основному в контейнерах, хоч це коштує дорожче.

Таблиця 7.3.

Оцінка видів транспорту за критеріями ве­ликих відправників

Вид транспорту	Швидкість	Надій­ність	Перевізна спромож­ність	Доступ­ність	Вартість
Залізничний	3	3	4	4	4
Автомобільний	4	4	3	5	3
Водний	2	2	5	2	5
Трубопровід­ний	1	5	1	1	'4
Повітряний	5	у-<	2	3	1

Морські перевезення

Основний обсяг вантажообігу світової зовнішньої торгівлі припадає на міжнародні морські перевезення – майже 60 % .

До транспортних засобів морського флоту відносять судна для перевезення генеральних вантажів, контейнеровози, ліхте­ровози, ролкери, пороми, танкери.

Судна для перевезення генеральних вантажів (в ящиках, мішках, коробках та іншій упаковці) поки що є основним ти­пом суден для перевезення вантажів між невеликими портами в усьому світі. Вантажі розміщуються в трюмах та на палубі.

Контейнеровози обладнані трюмами, що допускають пере­везення стандартних контейнерів ІСО 3, 6, 9, 12 м. Типове судно вантажопідйомністю 60 тис. т може транспортувати 2000 ше­стиметрових контейнерів.

Ліхтеровози – це система, яка включає велике судно-плавбазу, що перевозить декілька десятків малих суден, які мо­жуть входити в гирла річок за рахунок осадки (не більш 4 м), підходити до будь-яких мілководних причалів. Плавбаза ніколи не входить у порт, а перебуває на рейді поза портовими спорудами.

Судна ролкерного типу дають можливість автомобілям або іншій самохідній техніці в'їжджати через аппарель – частину борту, що опускається до рівня причалу.

Поромна переправа дає змогу також без перевантаження транспортувати до 100 вагонів одночасно або відповідну ількість легкових чи вантажних автомобілів.

Танкери використовуються для перевезення сирої нафти та інших наливних вантажів.

У міжнародному судноплавстві розрізняють дві форми організації руху суден: регулярне, у вигляді лінійного судноплавтва, і нерегулярне, у вигляді трампового судноплавства.

Лінійне судноплавство – це регулярні перевезення за ого­лошеним розкладом між завчасно визначеними портами. Ван-ажний потік лінійного судноплавства складають, в основно­му, генеральні (тарно-поштучні) вантажі. На лінійних суднах перевозять невеликі партії вантажів, в основному це готові вироби і напівфабрикати.

Морське сполучення між певними портами називається лі­нією. Розрізняють такі типи ліній:

– односторонні – характеризуються тим, що на них пра­цюють судна тільки одної країни чи одної судноплавної ком­панії;

– двосторонні, на яких працюють судна двох країн (за уз­годженням) або двох судноплавних підприємств;

– конференціальні, на яких працюють судна двох чи більше компаній з однієї чи різних країн.

Головним документом у морських перевезеннях є коноса­мент. Коносамент – це документ, що видається перевізником, і засвідчує прийняття вантажу до перевезення із зобов'язан­ням доставити його в порт призначення та видати його закон­ному одержувачу. Коносамент виконує три основні функції:

– є договором морського перевезення в лінійному судно­плавстві;

– виконує функцію розписки перевізника про приймання вантажу;

– є товаросупровідним документом.

Трамповими називаються судна, які здійснюють нерегу­лярні рейси, без чіткого розкладу, і направляються судновлас­никами туди, де з боку фрахтувальників є попит на тоннаж. Трампові судна транспортують в основному масові вантажі: деревину, руду, вугілля, зерно, нафтопродукти та інші вантажі, що перевозяться навалом чи наливом.

Договір на перевезення вантажів трамповими суднами укла­дається у вигляді чартеру. Сторонами у чартерному договорі є фрахтувальник (вантажовідправник чи його представник) і фрахтівник (перевізник чи його представник). Основні пункти чартерного договору такі:

– час і місце укладання чартеру;

– повне юридичне найменування сторін (преамбула чартеру);

– назва й опис судна;

– право заміни вказаного спочатку терміну;

– вид вантажу;

– місце завантаження та розвантаження;

• умови завантаження та розвантаження;

• порядок оплати фрахту;

– термін подачі судна та ін.

У торговому мореплаванні застосовують такі види фрахтування судна:

– фрахтування на один рейс, за яким судновласник одним рейсом перевозить вантаж з одного чи кількох портів відправ­лення в один чи кілька портів призначення;

– фрахтування на послідовні рейси використовується під час перевезень великої кількості однорідного вантажу в одно­му і тому ж напрямку кількома послідовними рейсами;

– фрахтування за генеральним контрактом, за яким суд­новласник зобов'язується протягом конкретного періоду часу перевезти певну кількість товару;

– фрахтування на умовах тайм-чартеру – договір про орен­ду судна, коли все судно чи його частина надаються на конк­ретний час у розпорядження фрахтувальника для перевезення вантажів у будь-яких напрямках.

– фрахтування на умовах димайз-чартеру – це договір про оренду судна, коли судновласник передає його фрахтувальни­ку на визначений термін разом із командою, члени якої стають працівниками наймача, котрий бере на себе усі витрати з екс­плуатації судна, у т. ч. зарплату екіпажу й орендну плату суд­новласнику;

– фрахтування на умовах бербоут-чартеру – це оренда судна без екіпажу; фрахтувальник бере на себе усі витрати на його використання і виплачує орендну плату судновласнику. Після завершення розра­хунків фрахтувальник стає власником судна.

Контейнерні перевезення морем. Останнім часом у міжна­родній торгівлі для перевезень генеральних вантажів морем часто використовуються контейнери.

Стандартний контейнер – це металевий ящик (зі сталі чи алюмінію) з подвійними дверцятами з одного боку. У нього може бути вміщений вантаж загального призначення. Біль­шість контейнерних перевезень проводиться у контейнерах двох типів:

1. Двадцятифутовий контейнер – місткістю 30 м³. Макси­мальне завантаження – 18 т. Внутрішні розміри: довжина – 5,89 м, ширина – 2,32 м, висота – 2,23 м (дверцята: ширина – 2,30 м, висота – 2,14 м).

2. Сорокафутовий контейнер місткістю 60 м³ із максималь­ним завантаженням на 30 т. Внутрішні розміри: довжина – 12 м, ширина – 2,32 м, висота – 2,23 м (дверцята: ширина – 2,30 м, висота – 2, 23 м). Ці розміри можуть варіюватися за­лежно від виробника.

Залізничний транспорт

На залізничний транспорт припадає майже чверть загаль­ного обсягу світової зовнішньої торгівлі. Залізниці є найбільш рентабельним видом транспорту для перевезень вагонних пар­тій вантажів навалом – кам'яного вугілля, руди, піску, сіль­ськогосподарської продукції та лісоматеріалів – на далекі відстані. Останнім часом залізниці почали збільшувати число послуг з урахуванням специфіки клієнтів.

Було створено нове обладнання для більш ефективної об­робки вантажів окремих категорій товарів, платформи для перевезення автомобільних причепів (рейсовий контрейлер), почали надаватися послуги в дорозі, такі як переадресування уже відвантажених товарів у інший пункт призначення прямо на маршруті й обробка товарів під час перевезення.

До переваг цього виду транспорту належить низька вартість перевезення (друга після найдешевшого водного транспорту), доступність для перевізників, учасників ЗЕД. Залізничний транс­порт здатний перевозити великогабаритні вантажі, продукцію видобувної промисловості та інші найрізноманітніші вантажі. До недоліків можна віднести недостатню надійність, це особ­ливо актуально для нашої країни, з огляду на зношені залізнич­ні колії та рухомий склад. Цілком зрозуміло, що низька швид­кість перевезення є природним недоліком цього виду транс­порту, хоча останнім часом вона істотно зросла.

Основним документом, що оформлює перевезення товарів залізницею з країни в країну, є залізнична накладна. Вона виконує функції договору про перевезення, товаророзпорядчого документа та підтвердження про прийом вантажу до переве­зення. Цей документ не є зворотнім. Вантаж передається у розпорядження названого вантажоодержувача після пред'яв­лення ним документа, що засвідчує його особу. Оскільки у світі існує кілька систем залізничного сполучення, які відрізняють­ся між собою шириною колії, габаритами локомотивів і вагонів, умовами перевезень тощо, то регулювання міжнародних залі­зничних перевезень здійснюється кількома незалежними одна від одної міжнародними конвенціями, кожна з яких застосо­вується конкретно до певної системи і визначає форму заліз­ничної накладної.

Європейські країни керуються Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), учасниками якої є 33 держа­ви (більшість країн Європи, а також деякі країни Азії та Північної Африки). КОТІФ визначає умови перевезення ван­тажів, зокрема встановлює, що ставки перевізних платежів ре­гулюються національними та міжнародними тарифами. Перед­бачено граничні строки доставки вантажів. Так, за правилами КОТІФ, загальні строки доставки вантажів складають для ван­тажів великої швидкості 400 км, а для вантажів малої швид­кості – 300 км за добу. Разом з тим за залізницями зберігаєть­ся право встановлювати для окремих сполучень спеціальні строки доставки, а також додаткові терміни при виникненні суттєвих ускладнень у перевезеннях та інших особливих об­ставин.

Повітряний транспорт

Більше 10 % світового вантажообігу в наш час перевозить повітряний транспорт. Цей вид транспорту набуває все більшо­го значення. Хоча тарифи вантажних авіаперевезень набагато вищі за­лізничних або автомобільних тарифів, транспортування по­вітрям є ідеальним у тих випадках, коли основне значення має швидкість або/і коли необхідно досягти віддалених ринків. Серед вантажів, що найчастіше доставляються повітрям, – продукти, що швидко псуються (свіжа риба, живі квіти, фрук­ти), і невеликі вироби високої вартості (прилади, ювелірні вироби). Використання авіаційного транспорту дозволяє під­приємствам знизити необхідний рівень товарних запасів, змен­шити число складів, скоротити витрати на упаковку.

Перевезення вантажів повітряним транспортом оформля­ються авіавантажною накладною. Вона виконує такі функції:

1. Договору про повітряне перевезення.

2. Товаросупровідного документа.

3. Розписки авіакомпанії про прийом вантажу.

4. Митної декларації.

Плата за авіафрахт зазвичай нараховується за масу в кіло­грамах, яка заокруглюється на півкілограма у більший бік. Коли співвідношення маси й об'єму вантажу перевищує 6 (для Великої Британії – 5), тоді плата стягується з огляду на об'єм вантажу.

Для вирішення комерційних питань, зменшення конкуренції і роз­ширення взаємодії авіакомпаній на міжнародних повітряних лініях у 1945 р. була створена спеціалізована неурядова органі­зація – Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТА). Ця організація координує діяльність авіакомпаній, регулює комерційні угоди між ними, удосконалює систему встановлен­ня тарифів на світовому ринку повітряних перевезень. На додаток до ІАТА в 1947 р. була створена організація ци­вільної авіації (ІКАО), що є спеціалізованою установою ООН. ІКАО покликана сприяти міжнародному співробітництву в цивільній авіації з метою забезпечення безпеки, регулярності й економічної ефективності міжнародних повітряних сполучень.

Автомобільний транспорт

Вантажний автотранспорт постійно збільшує свою частку в міжнародних перевезеннях. Цей вид перевезень надзвичайно гнучкий щодо маршрутів і графіків руху. У багатьох випадках автотранспортні тарифи конкурентні порівняно з тарифами залізниць, але при цьому вантажівки звичайно забезпечують більш високу оперативність послуг, що надаються. Автомобільні тарифи встановлюються у розрахунку за пе­ревезення однієї тонни вантажу залежно від відстані і можуть передбачати певні надбавки, знижки та штрафи із встановле­ної суми.

Для перевезення вантажів між країнами використовуються в основному великовантажні автомобілі з кузовом фургонного типу. Деякі види автомобілів мають фургони, обладнані холо­дильними установками, що дозволяє їм перевозити на міжна­родних автотрасах вантажі, що швидко псуються.

Договір перевезення оформляється автодорожньою наклад­ною. Повна її назва "Міжнародна товаротранспортна наклад­на", проте в оперативній роботі вона відома під назвою "на­кладна ЦМР (СМК)". її функції такі:

1) договір перевезення;

2) товаросупровідний документ;

3) розписка перевізника.

Автомобільні перевезення регулюються Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом (КДПВ) і Європейською угодою про міжнародні автомобільні перевезення небезпечних вантажів (ДОПОГ), що набули чинності відповідно у 1961 і 1968 рр. Учасниками цих угод є більшість країн.

Трубопровідний транспорт

Трубопровід є транспортним засобом, що поєднується зі шляхом, по якому переміщується вантаж. У міжнародних пе­ревезеннях в основному використовуються трубопроводи, по яких транспортується газ, нафта і продукти її переробки. На­разі функціонують як континентальні, так і декілька транс­континентальних трубопроводів.

Транспортування нафтопродуктів трубопроводами обходить­ся дешевше, ніж залізницею, але дещо дорожче, ніж водою. Більшість трубопроводів використовуються власниками для транспортування їхніх власних продуктів.

Специфіка діяльності транспортно-експедиційних підприємств

Якщо покупці та продавці самі не в змозі здійснити транс­портування свого вантажу, то вони користуються послугами транспортно-експедиційних підприємств (ТЕП), які надають великий комплекс послуг із транспортно-експедиційного об­слуговування (ТЕО) вантажів. Це, зокрема, такі послуги:

– фрахтування суден і розрахунки за фрахтом;

– розрахункові операції за зовнішньоторговими контрак­тами;

– консультації щодо розрахункових і експедиторських опе­рацій;

– митне декларування вантажів;

– завантажувально-розвантажувальні роботи;

– зберігання вантажів;

– автоперевезення;

– оформлення товаророзпорядчої документації;

– страхування вантажів;

– сортування, перетарування, нагромадження, комплекта­ція вантажних партій збірних відправлень, маркування і пере-маркування вантажів, а також інші операції, які не викону­ються перевізниками у пунктах перевалки та збереження ван­тажів.

ТЕП, регулярно транспортуючи велику кількість вантажів, має знижку за фрахт суден та інших транспортних засобів, що зменшує фрахтові витрати їхніх клієнтів. Цим компенсується вартість послуг ТЕП для експортерів та імпортерів.

Правові та організаційні засади транспортно-експедитор­ської діяльності в Україні регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами Украї­ни "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транс­порт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів".

Транспортно-експедиційне обслуговування вантажів здій­снюється суб'єктами підприємницької діяльності – експедито­рами, які діють за дорученням вантажовідправників і вантажо­одержувачів Експедитори виконують свої функції без будь-яко­го втручання в господарську діяльність транспортних підпри­ємств. Транспортно-експедиційні послуги, які надаються екс­педиторами, складаються з комплексу послуг, пов'язаних з під­готовкою та відправленням вантажів, проведенням взаєморозрахунків, контролем за проходженням і одержанням вантажів.

Транзитні перевезення – це перевезення через територію України вантажів (продукції, товарів), вироблених за її межа­ми без будь-якого їх використання в Україні та передачі іншо­му власнику. До транзитних перевезень прирівнюють також транспортування через територію України нафти, нафтопро­дуктів, природного газу та інших рідин і газоподібних речовин трубопроводами. Транзитні перевезення здійснюються відповід­но до чинного в Україні митного, транспортного та іншого зако­нодавства. Проходження транзитних вантажів, а також транс­портних засобів може здійснюватися як з перевантаженням, складуванням, роздрібненням партій, зі зміною виду транспор­ту, так і без таких операцій.