1.2. Логістика як науковий напрямок

Логістика інтерпретується фахівцями як деяка сфера діяльності, заснована на глибокій інтеграції попиту, виробництва, звертання, транспорту й інформації. Логістику розглядають також як науковий напрямок, мета якого полягає в розробці методів і організаційних форм управління потоковими процесами для максимального задоволення попиту на продукцію (товар, послуги, інформація, енергія) і доведення її до споживача в обумовлений термін з мінімальними витратами.

На І Європейському конгресі (1974 р.) з питань матеріальних потоків логістиці було дано наступне визначення: «Логістика — це наукове вчення про системне планування, управління і контроль матеріальних потоків, потоків енергетичних, t інформаційних, а також потоків пасажирських». Діяльність по керуванню наявними ресурсами здійснювалася людством тисячоріччя. Однак основною крапкою додатка господарської діяльності завжди був деякий речовинний продукт (товар, гроші і т.д.). Критеріями її ефективності виступали конкретні кількісні показники. Кінцевий результат (наприклад, прибуток) досягався на основі принципу «Будь-яким шляхом, будь-якими засобами».

Новизна логістичного підходу в керуванні ресурсами полягає в зміні пріоритетів господарської діяльності. В главу кута ставиться не продукт, а процес у формі потоку (матеріального, інформаційного і т.д.). Керування потоковими процесами, їхнє перетворення й інтеграція є новою формою керування, що перевершує традиційні як за рівнем творчого потенціалу, так і по ступені ефективності кінцевих результатів. Оптимізація потокових процесів в економіці стала можливої лише завдяки переорієнтації з кількісних критеріїв оцінки господарської діяльності на якісні.

Як науковий напрямок, логістика здобуває усе більш широке поширення. В даний час вона виділилася в спеціальну дисципліну, тісно зв'язану з математикою, кібернетикою, статистикою і поруч економічних наук.

Теоретичні положення і конкретні рекомендації логістики активно впроваджуються в практичну діяльність фірм і компаній у багатьох країнах. У прикладній сфері зворотна віддача виявляється у відчутному економічному ефекті як скорочення витрат і часу в сферах виробництва і звертання.

Найбільша питома вага в зниженні витрат складає сукупна економія на обсягах складських запасів матеріальних ресурсів.

Економія часу в логістичних процесах утвориться за рахунок підвищення швидкості і точності переміщення конкретного продукту в процесі чи виробництва доставки його зацікавленому покупцю.

До логістики як до наукової основи керування потоковими процесами звертаються не тільки в промисловості, торгівлі і на транспорті, але також у сфері послуг, банківській і страховій справі, організації гарантійного сервісу, у комунальному господарстві, в області туризму й інших областей діяльності.

Усі частіше логістика застосовується і розуміється в досить широкому контексті — як методологія оптимізації економічних і управлінських процесів.

Необхідно підкреслити, що комплексне, повноцінне використання теорії логістики в прикладній сфері можливе лише при досягненні визначеного рівня розвитку економіки і мислення. Широке застосування логістики не було б можливим ще в першій половині нашого сторіччя, не говорячи вже про більш ранні періоди. Таким чином, можна зробити висновок, що ступінь застосування логістики є непрямим критерієм рівня розвитку суспільства.

У той же час практика показує, що не можна заперечувати можливість використання окремих елементів, прийомів і методів логістики навіть на нижчих, первинних стадіях організації процесів виробництва.

Революційність логістичної концепції проявляється в тому, що при реальній побудові логістичних систем відбувається демонтаж традиційного механізму керування і в короткий термін формується нова структура з високим ступенем адаптації до динаміки зовнішнього і внутрішнього середовища.

Еволюційність логістики полягає в тому, що при переході на більш прогресивний рівень організації і управління виробничою діяльністю зберігаються елементи системи управління, що несуть в собі нові логістичні механізми, включаються регулятори природного відбору, що орієнтовані на подальше прогресування всієї системи в цілому.

Нагромадження кількісних і якісних змін, їхня інтеграція і багатоваріантність проявів сприяють постійному удосконалюванню логістичних систем, роблять їх активними в пошуках оптимізації прийнятих рішень і раціоналізації господарських зв'язків.

Аналіз діяльності практично любих систем дозволяє зробити висновок, що їх функціонування постійно супроводжується отриманням, передачею, перетворенням і супроводженням матеріальних (речових), енергетичних і інформаційних потоків. Виникнення потокових процесів і явищ викликано дією визначених факторів. Їхня динаміка знаходиться в залежності від сформованих умові, що, у свою чергу, є наслідком деяких подій, що відбуваються в різних сферах громадського життя. Велика частина процесів і явищ, що відбуваються в соціально-економічній сфері, виступають причинами виникнення і регуляторами матеріальних, грошових і інформаційних потоків. Ці потоки пронизують усе народне господарство і є, образно виражаючи, харчовий (матеріальні), кровоносної (грошові) і нервової (інформаційні) системами всієї сфери суспільного відтворення. Підтримці і «лікуванню» даних систем у кінцевому рахунку і служить логістика.

В останні роки в економіці багатьох країн приділяється особлива увага підвищенню ефективності суспільного виробництва за рахунок скорочення витрат саме в сфері обігу.

В результаті проведених досліджень у західноєвропейських країнах з'ясувалося, що близько 98% сукупного часу, що включає виробництво товару, доставку сировини і транспортування готової продукції до споживача, приходиться на проходження його по різних каналах матеріально-технічного забезпечення і збуту і, головним чином, на збереження. Безпосереднє виробництво товарів займає лише 2% сумарного часу, а транспортування — 5%.

У США щорічно середній обсяг запасів матеріальних ресурсів дорівнює 15% валового національного продукту країни. Крім того, витрати на матеріально-технічне забезпечення і транспорт складають відповідно 11 і 7%.

У західноєвропейських країнах у даний час обсяги запасів матеріальних ресурсів коливаються в межах 10-18% валового національного продукту, у залежності від країни, а витрати на організацію діяльності по матеріально-технічному забезпеченню і збуту складають у середньому близько 13%. У промисловості і торгівлі на долю логістики приходиться в середньому близько 30% загальної суми виробничих витрат. При цьому витрати в логістичних витратах розподіляються в такий спосіб: 41% приходиться на транспорт, 21% — на збереження товарів, 23% — на матеріальні запаси і 15% — на адміністративні витрати.

У зв'язку з цим у багатьох країнах здійснюється інтенсивний пошук шляхів зниження витрат у сфері логістики. У першу чергу увага фахівців звернена на:

• удосконалювання процесів керування постачанням, збутом і збереженням матеріальних ресурсів;

• поліпшення маркетингової діяльності і функціональної взаємодії постачальників, споживачів і посередників;

• зміна технології руху матеріальних і інформаційних потоків.

Як відомо, потоки продукції виробничо-технічного призначення складають більш 2/3 у загальному обсязі перевезених вантажів. Основні види даної продукції переміщаються в напрямках, обумовлених прямими господарськими зв'язками постачальників і споживачів, що встановлюються без участі посередницьких структур. При формуванні каналів розподілу на основі прямих господарських зв'язків велика імовірність зустрічних, повторних і інших нераціональних перевезень. Це спричиняє невиправдане зростання вартості транспортування продукції й у підсумку знижує ефективність господарської діяльності і маркетингової політики продуцентів.

У зв'язку з цим тільки раціональна побудова логістичних ланцюжків і організація потрібних управляючих впливів на основні фактори, що впливають на процеси переміщення в зовнішнім середовищі, можуть дати суб'єктам господарювання відчутний економічний ефект.

В умовах великих перетворень в економіці, як правило, завжди спостерігається спад активності в сферах виробництва і споживання. Пережиті в країнах СНД зміни не стали виключенням. На прикладі промислово розвитих країн відомо, що в період кризових ситуацій з метою стабілізації економіки звертаються до прогресивних концепцій керування й оптимізації господарських процесів. Таким чином, ґрунтуючись на закономірностях, що спостерігаються, на Україні можна чекати ріст інтересу до вже існуючих логістичних розробок і продовження активних досліджень у цій області, тому що логістика являє собою знаряддя ефективної організації виробництва і звертання для ринку й в умовах ринку.