5.3. Розробка логістичних систем
В умовах ринкової економіки практичне використання логістики виступає як найсильніший фактор розвитку підприємницької діяльності. На перших етапах побудова логістичних систем на рівні мікроекономіки відбувалося спонтанно, методом проб і помилок. Надалі, для полегшення цього процесу на підставі наявного досвіду минулого розроблені методики створення організаційних структур логістики в господарських утвореннях. Пошук найбільш ефективних логістичних рішень процесу створення здійснюється шляхом розробки альтернативних варіантів моделей і їхнього порівняння між собою по основних параметрах. Вибір найкращого варіанта відбувається на основі його відповідності максимально ефективному досягненню логістичних цілей. На рис. 5.1 показана поетапна послідовність дій при розробці локальних логістичних систем на початковій стадії.
При створенні й удосконалюванні логістичних систем необхідно мати великий обсяг різнобічний даних, облік яких, як і процес їхнього збору й обробки, надалі ніколи не повинний припинятися.
Основні дані, що враховуються при створенні логістичних систем:
1. Інформація про ринок.
Структура ринку, його обсяг, стабільність і т.д.
Кількість покупців і їхня характеристика.
Розміщення замовників.
Мотивація й особливості споживання замовників.
Еластичність попиту.
Стан грошової сфери.
Законодавство.
Політика державного економічного регулювання і т.д.
2. Інформація про виробництво.
Потреби в матеріальних ресурсах, машинах, устаткуванні і комплектуючих виробах.
Можливість постачань по кооперації.
Технологія виробництва.
Оснащеність виробництва і рівень завантаження потужностей.
Виробничий ритм.
Тривалість і особливості виробничого циклу.
3. Інформація про матеріальні потоки.
Характеристика особливостей і стану матеріальних потоків.
Інформація про переміщувані вантажі.
Маршрути проходження (переміщення). Їхня характеристика.
Технологія робіт і операцій при переміщенні.
Тривалість транспортувань і сукупний час доставок.
4. Дані про інформаційні потоки.
Характеристика особливостей і стану інформаційних потоків.
Дані про систему інформаційного забезпечення.
Інформація про комунікаційну інфраструктуру.
Технологія обробки і закріплення інформації.
Технологія одержання і передачі інформації.
Можливості збереження і нагромадження інформації і т.д.
Врахувати усі фактори, що впливають на розробку логістичних систем, дуже важко, але можливо. Не менш важкою проблемою є їхня формалізація з метою об'єктивного рішення логістичних задач за допомогою ЕОМ. В даний час розроблено досить багато математичних моделей на основі застосування програмно-обчислювальних засобів, за допомогою яких можливо домогтися оптимізації логістичних систем.
Процедура моделювання логістичної системи відбувається в суворій послідовності системного аналізу, про що згадувалось вище і відомо з багатьох прикладних навчальних курсів, таких як “Теорія систем”, “Системи технологій”, “Математичне програмування”, “Дослідження операцій”, тощо. Тому в даному розділі нема потреби детально зупинятись на цих процедурах.
За минулі роки накопичений і узагальнений чималий практичний досвід. Якщо раніш розроблювачі і користувачі логістичних систем змушені були йти шляхом проб і помилок, то до дійсного часу зроблено вже чимало спроб розробити універсальні принципи і правила їхньої побудови, щоб полегшити і прискорити роботу послідовникам логістичної концепції. Слід зазначити, що пошуки і робота в цьому напрямку продовжуються.
У цьому зв'язку необхідно звернути увага на праці канадського вченого Р. Робертсона, що найбільше вдало сформулював і обґрунтував комплекс правил побудови логістичних систем керування «для початківців». Даний звід рекомендацій є узагальненням у єдину концепцію підходів до створення логістичних систем у більш ніж 50 американських і канадських фірмах. Він містить 10 правил. Нижче приводиться скорочений адаптований варіант.
ні
так
Рис. 5.1. Схема розробки і оцінки варіантів побудови логістичної системи
Перше правило
Усі виробничі і постачальницько-збутові операції в логістичної системі повинні бути спрямовані на досягнення головної мети і бути тісно зв'язані зі стратегією корпорації.
Дане правило є визначальним. Вимоги, що воно висуває, пов'язані з тим, що в умовах ринку покупця пріоритетне значення для підприємства має його комерційна діяльність. При цьому 50% комерційних справ — це угоди, що здійснюються на етапі закупівель матеріально-технічних ресурсів. Недостатнє узгодження підсистем матеріально-технічного забезпечення з функціональними підсистемами виробництва і збуту спричиняє посилений контроль за витратами на постачання.
Друге правило
Матеріально-технічне забезпечення, збут готової продукції і роботи по транспортуванню, повинні бути організовані таким чином, щоб реалізувати можливість створення на підприємстві (групі підприємств) єдиного координуючого підрозділу. У його веденні повинні знаходитися функції постачання, керування запасами, складування, розподілу, транспорту й інформаційного забезпечення комерційної діяльності. У даному єдиному постачальницько-збутовому і транспортно-складському підрозділі повинна бути чітко визначена ієрархія обслуговування. Це викликано тим, що постачання, транспортування і доставка готової продукції в сутності являють собою ланцюг з безлічі компромісів. З одного боку, зниження витрат на перевезення збільшує витрати на складування і збереження. З іншого боку, збільшення витрат на транспорт знижує витрати в складському господарстві підприємства. Оптимізувати рішення цих і інших задач зручніше в тому випадку, коли за постачання, транспорт і доставку готової продукції в господарській структурі відповідає одна ланка.
Третє правило
Будь-яка логістична система повинна бути забезпечена достатнім інформаційним забезпеченням.
Дана задача на підприємствах (групі підприємств) зважується шляхом створення комплексу автоматизованих систем управління.
Четверте правило
Логістичні підрозділи на підприємстві повинні бути укомплектовані кваліфікованими кадрами. Належне кадрове забезпечення в даному випадку припускає підготовку, а також перепідготовку відповідних фахівців, що володіють знанням логістики. Фірма не повинна заощаджувати засобу на рішення даного питання.
П'яте правило
Незалежно від вибору стратегії виробничо-економічної діяльності підприємство повинне установити тісні зовнішні і внутрішні системні зв'язки.
Зовнішні зв'язки припускають підвищення рівня погодженості спільних дій із усіма контрагентами: постачальниками, торговими, фінансовими й іншими діловими посередниками, а також з покупцями.
Зміцнення внутрісистемних (внутріфірмових) зв'язків припускає посилення взаємодії всіх структурних логістичних підрозділів, що виконують функції матеріально-технічного забезпечення, збуту, транспортування, зв'язку, виробництва, АСУ й ін.
Шосте правило
Керівництву підприємства (групи підприємств), а відповідно і центру керування логістичної системи легше й ефективніше керувати транспортними і складськими роботами, а також організацією сервісу покупців через обліково-планові підрозділи. У цьому випадку всі роботи оцінюються по масі одержуваного прибутку.
Взагалі в логістиці результати діяльності по постачанню, збуту і роботам, що транспортно-переміщають, повинні оцінюватися по динаміці суми прибутку. Якщо дана вимога виконується, то прибуток по активах підприємства може зрости до величини прибутки від основної діяльності.
Сьоме правило
Для кожної конкретний логістичної системи в залежності від її потенціалу необхідно визначити оптимальний рівень обслуговування споживачів. Даний рівень повинний трохи перевищувати досягнутий на сучасний момент часу, щоб реалізувати невикористані можливості. Прагнення до розвитку й удосконалювання сервісу споживачів у кінцевому рахунку нагороджується адекватним збільшенням прибутку.
Восьме правило
У процесі керування логістичної системою велике значення має серйозне, уважне ставлення до будь-яких «малих» заходів, тому що саме вони дозволяють значно підвищити інтеграцію виробничо-господарської діяльності по усіх функціональних напрямках, згладити невідповідності у виробництві, постачанні і збуті, ліквідувати збої в процесі адаптації до непередбачених впливів зовнішніх чи внутрішніх факторів.
Дев'яте правило
Здійснювати постійний пошук можливостей раціонального укрупнення дрібних партій вантажів. Це веде до скорочення витрат звертання і підвищенню рентабельності постачальницько-збутових і транспортувальних робіт.
Десяте правило
Важливе місце в процесі керування логістикою на підприємстві займає гласна оцінка діяльності органів матеріально-технічного забезпечення збуту і транспорту; Демонстрація їхньої значимості в підсумках виробничо-господарської діяльності підприємства, матеріальне і моральне стимулювання складної праці працівників логістичних підрозділів підвищує їхня відповідальність і зацікавленість у досягненні поставлених цілей. На жаль, дуже часто праця працівників логістичних структурних підрозділів на багатьох підприємствах недооцінюється.
Для реалізації логістичної концепції на практиці, тобто створення на основі діючих господарських структур логістичних систем, німецькими вченими розроблена так називана «Система б». Ця назва символізує шість умов ефективного функціонування логістичної системи на підприємстві (групі підприємств).
Вантаж — потрібний товар.
Якість — необхідної якості.
Кількість — у потрібній кількості.
Час — повинний бути доставлений у необхідний час.
Місце — у потрібне місце.
Витрати — з мінімальними витратами.
Ціль логістичної діяльності вважається досягнутої, якщо дані шість умов виконані. Це значить, що потрібний товар необхідної якості в потрібній кількості повинна бути доставлена в необхідний час у потрібне місце з мінімальними витратами.
Однак щоб ці шість умов були відповідно виконані, рекомендується попередньо вирішити 9 задач:
1) провести глибокий комплексний аналіз матеріальних і інформаційних потоків;
2) здійснити раціоналізацію тари;
3) уніфікувати вантажні одиниці;
4) ввести ефективну систему складування і дислокації матеріальних потоків;
5) оптимізувати величини замовлень, а також структуру і рівні запасів;
6) вибрати оптимальні маршрути перевезень на транспорті;
7) раціоналізувати транспортно-складські роботи на всіх підконтрольних підприємству складах;
8) інтегрувати системи обробки замовлень, комплектації вантажів і доставки продукції із системами виробництва, планування і контролю;
9) налагодити відповідні комунікаційні внутрісистемні і міжсистемні зв'язки.
На практиці застосовуються й інші підходи до створення ефективних логістичних систем і підвищенню результативності їхнього використання.