- •Конспект лекцій
- •Вінниця - 2010 вступ
- •1. Логістика в ринковій економіці
- •1.1. Еволюція концепції логістики
- •1.2. Логістика як науковий напрямок
- •1.3. Розвиток логістики
- •Класифікація форм логістичних утворень
- •2.1. Поняття терміна «логістика»
- •2.2. Види логістики
- •3. Характеристика основних елементів логістики
- •3.1. Цілі логістики
- •3.2. Задачі логістики
- •3.3. Вимоги і функції логістичного управління
- •3.4. Основні підходи і методи, що застосовуються в логістиці
- •4. Технологічні процеси та управління матеріальними потоками
- •4.1. Матеріальний потік і його характеристики
- •4.2. Інформаційні потоки в логістиці
- •4.3. Логістичні операції і інші поняття в логістиці
- •5. Фпктори Формування логістичних систем
- •5.1. Сутність логістичних систем
- •5.2. Типи і види логістичних систем
- •5.3. Розробка логістичних систем
- •5.4. Логістичні ланцюга і логістичні ланки
- •6. Види логістики
- •6.1. Заготівельна логістика
- •6.2. Розподільча логістика
- •6.3. Внутрішньовиробнича логістика
- •6.4. Логістика посередництва
- •6.5. Логістика складування
- •7. Управління иатеріальними потоками в логістичних системах
- •1. Математичні методи побудови макрологістичних моделей
- •1.1. Загальні відомості про потокові моделі
- •1.1.1. Задачі, які розв’язуються методами теорії потоків
- •1.1.2. Основні поняття та означення теорії потоків
- •1.1.3. Теорема про максимальний потік (теорема Форда-Фалкерсона)
- •Стверджується, що кінцева вершина
- •1.1.4. Задачі теорії потоків і лінійного програмування
- •Причому змінні мають довільні знаки, а змінні
- •1.2. Основні алгоритми теорії потоків
- •1.2.1. Алгоритми визначення максимального потоку
- •1.2.2. Угорський алгоритм
- •2. Математичні моделі оптимізації пропускних спроможностей і потоків на мережах
- •2.1. Загальні положення
- •2.2. Задача вибору пропускних спроможностей
- •2.3. Зворотня задача вибору пропускних спроможностей
- •2.4. Задача розподілу потоків
- •Додаток 2
- •Розв’язком задачі пошуку екстремуму (д. 1) буде розв’язок системи
- •8.Прикладні задачі галузевої логістики
- •1. Керування виробничими і торгівельними запасами
- •1.1. Модель економічного розміру партії поставки
- •1.2. Знаходження оптимального розміру партії поставки з урахуванням можливого дефіциту запасів
- •1.3. Випадковий попит. Збитки із-за надлишку або нестачі запасів
- •1.4. Визначення груп запасів по методу авс і xyz
- •Ідентифікація об'єктів керування, що аналізуються методом авс
- •Оцінка об'єктів керування по виділеній класифікаційній ознаці
- •Визначення коефіцієнтів варіації
- •Побудови кривої xyz Поділ сукупності об'єктів керування
- •2. Практичні задачі логістики складування
- •2.1. Управління матеріальними потоками на основі поопераційного обліку логістичних витрат
- •Зона зберігання – головне приміщення складу з єдиною матеріальною відповідальністю
- •Ділянка приймання
- •2.2. Визначення розмірів технологічних зон складу
- •3. Площі ділянок приймання і комплектування (Sпр і Sком)
- •4. Площа робочих місць (Sрм )
- •5. Площа приймальної експедиції (Sпе)
- •6. Площа відправної експедиції (Sев)
- •2.3. Розрахунок точки беззбитковості діяльності складу
- •2.4. Ухвалення рішення про користування послугами найманого складу
- •2.5. Визначення місця розташування розподільчого складу на території, що обслуговується
6.2. Розподільча логістика
Розподільча логістика тісно пов'язана зі збутом продукції, тому доцільно детальніше зупинитися саме на його сьогоднішніх завданнях.
На жаль, темпи падіння виробництва в галузях, що працюють безпосередньо на споживчий ринок, вище за темпи загально-промислового спаду. Виробництво ж сировини та проміжної продукції не тільки зберегло тенденцію до зниження темпів інфляції (лісова та деревообробна промисловість), але й придбаває стійкий потяг до зростання (чорна і кольорова металургія, хімічна та нафтохімічна промисловість).
Особливо високим антикризовим потенціалом володіють експортно-орієнтовані галузі, адже стійкий попит на зовнішньому ринку на продукцію підприємств сировинних галузей робить їх нечутливими до скорочення внутрішнього попиту і дозволяє підтримувати достатньо високий рівень цін на свою продукцію, не хвилюючись про загострення проблем збуту. На відміну від них галузі, що значною мірою орієнтовані на внутрішній ринок (легка та харчова промисловість, промисловість будматеріалів), перебувають під інфляційним тиском. Стан погіршується через зростаючу конкуренцію імпортованих товарів.
Проведений кон'юнктурний аналіз ринку дає змогу стверджувати, що головною причиною кризи збуту є неузгодженість виробничого асортименту зі структурою споживчого попиту. Річ у тім, що падіння платоспроможного попиту покупців стосується більшою мірою вітчизняних, аніж імпортованих споживчих товарів, про що свідчить тенденція до постійного зростання імпорту та стійко високої частки в ньому споживчих товарів.
У вітчизняних товаровиробників превалює прагнення продавати те, ідо вони виробляють, а не виробляти те, що продається. Для збереження статус-кво на внутрішньому ринку вони, як правило, докладають зусиль у напрямі технологічного переозброєння виробництва, освоєння нових видів продукції та послуг, а завдяки лобіюванню законодавців — ще й вибиття державних субсидій, прийняття протекціоністських заходів у зовнішній торгівлі.
Для більшості вітчизняних товаровиробників актуальнішою е проблема збуту. Виходячи з положень економічного реалізму, ми повинні відзначити, що більшість товаровиробників поки що тяжіє до збутової орієнтації. Це можна пояснити такими причинами:
1) товаровиробники змушені концентрувати свої зусилля на товарі, а не на потребах споживачів, тому що мають досить обмежені інвестиційні можливості;
2) розширення товарного асортименту можливе тільки за умов наявності гнучких виробництв, втілення яких стримується техніко-технологічною відсталістю;
3) перетворення пакування товару на засіб формування попиту є можливим за умов створення індустрії пакувального виробництва та істотного зниження витрат на виробництво товарів, що підлягають пакуванню;
4) для визначення виробничої програми необхідно не тільки мати гнучке виробництво, але й значні виробничі резерви, включаючи виробничі потужності, фінансові ресурси тощо;
5) можливості використання цін ринкової рівноваги та переважно нецінових методів конкуренції для вітчизняних товаровиробників обмежені, крім перелічених причин, ще й відсутністю професійних маркетологів;
6) порівняно вузькі горизонти планування для вітчизняних бізнесменів визначаються до того ж економічною та політичною нестабільністю, яка ще триває у країні;
7) цільова орієнтація бізнесу спрямована на максимізацію поточного прибутку, а не на одержання довгочасного ефекту.
Для отримання повнішої уяви про сутність збутової орієнтації товаровиробників слід навести більш загальний опис складу збутової діяльності. На нашу думку, збутовою діяльністю слід вважати процес просування готової продукції на ринок та організацію товарного обміну з метою одержання підприємницького прибутку. Тут під готовою продукцією розуміються вироби, роботи, послуги, що завершені виробництвом на даному підприємстві і можуть бути запропоновані ринку. Цілі збуту виходять з цілей підприємства, серед яких зараз превалює максимізація прибутку. Враховуючи практику одержання спекулятивного прибутку, що поширюється іноді й кримінальним шляхом, ми змушені уточнити природу прибутку, одержаного від збутової діяльності, як підприємницького. Досягнення даної мети можливе лише за умов успішної реалізації таких завдань у галузі збутової діяльності:
1) оптимальне завантаження виробничих потужностей за замовленнями споживачів;
2) вибір раціональних каналів розподілу руху товарів;
3) мінімізація сукупних витрат у господарському циклі товару, включаючи витрати з гарантійного обслуговування та споживчого сервісу.
Основні функції збуту можна поєднати у три групи:
• планування;
• організації;
• контролю та регулювання.
У свою чергу функції планування включають:
• розробку перспективних та оперативних планів продаж;
• аналіз і оцінку кон'юнктури ринку;
• формування асортиментного плану виробництва за замовленнями покупців;
• вибір каналів розподілу та руху товарів;
• планування рекламних кампаній ї розробку заходів зі стимулювання збуту;
• укладання кошторисів-витрат для цілей збуту та їх оптимізацію.
Серед функцій організації збуту необхідно виокремити такі:
• організацію складського та тарного господарства для готової продукції;
• організацію продажу і доставки продукції споживачам;
• організацію попереднього і гарантійного обслуговування споживачів;
• організацію каналів руху товарів і розподільчих мереж;
• організацію проведення рекламних кампаній та заходів по стимулюванню збуту;
• організацію підготовки торговельного персоналу та управління діяльністю торговельних представництв;
• організацію взаємодії всіх підрозділів підприємства для досягнення цілей збуту.
До сукупності функцій контролю та регулювання можна віднести:
• оцінку результатів діяльності;
• контроль за виконанням планів;
• оперативне регулювання збутовою діяльністю підприємства з і урахуванням впливу зовнішніх та внутрішніх чинників;
• оцінку і стимулювання діяльності збутового апарату;
• статистичний, бухгалтерський та оперативний облік збутової і діяльності.
Всю множину логістичних комерційних функцій підприємства важко перелічити. Крім того, необхідно враховувати особливості реалізації кожним товаровиробником, що визначається такими факторами як:
номенклатура і масштаби виробництва;
кількість і географія споживачів;
чисельність та інтенсивність каналів розподілу;
характер і форми організації каналів руху товарів;
імідж товаровиробника та його торговельної мережі тощо.
Збутова орієнтація підприємства передбачає певним чином організовану роботу всіх його підрозділів та служб, що може бути успішно досягнуто на основі логістичного моделювання виробництва. Успіх останнього зумовлений перевагами логістичного підходу до організації збуту у порівнянні з традиційним. На думку провідних вчених-логістів, ці переваги виявляються в тому, що логістика повною мірою працює перш за все на споживача. Її визнання насамперед пов'язане з використанням у високо-розвинутій ринковій економіці, де товарність досягла свого найвищого рівня.
Категорія «розподілу» серед зарубіжних логістів поширилася наприкінці 50-х та у 60-х роках XX ст., коли на зміну ринку продавця прийшов ринок покупця, тобто дефіцит товарів змінився їх великою кількістю. У той період розподіл часто розумівся як синонім маркетингу, що нерідко призводило до термінологічної плутанини.
Під розподілом розуміють: 1) пакування продукції, 2) експедирування, 3) управління збутом, 4) зберігання на складі готової продукції постачальника, 5) організація складського господарства для готової продукції, 6) транспортування продукції до складу споживача, 7) організація транспортного господарства для перевезення готової продукції. До функцій розподілу належать:
1) визначення купівельного попиту та організація його задоволення;
2) накопичення, сортування і розміщення запасів готової продукції;
3) встановлення господарських зв'язків з метою постачання товарів та надання послуг споживачам;
4) вибір раціональних форм руху товарів та організація торгівлі.
Виходячи з викладеного, говоритимемо про комерційний, канальний та фізичний розподіли.
Комерційний розподіл охоплює переважно функції планування, аналізу, контролю і регулювання збуту, тобто управління збутовою діяльністю у вузькому розумінні.
Канальний розподіл краще за все розкриває Ф. Котлер, формулюючи категорію «канал розподілу» таким чином: «...Це сукупність фірм чи окремих осіб, що приймають на себе чи допомагають передати будь-кому іншому право власності на конкретний товар чи послугу на їх шляху від виробника до споживача».
Щодо фізичного розподілу, то логістика тут традиційно розуміє функції зберігання, транспортування, складування, переробки тощо. Еквівалентом фізичному розподілу в логістиці може бути товарний рух у маркетингу.
Розподільча логістика ґрунтується на загальних логістичних принципах, що визнаються як зарубіжними, так і вітчизняними вченими:
1) координація всіх процесів товарного руху, починаючи від фінішних операцій товаровиробника і закінчуючи сервісом споживача;
2) інтеграція всіх функцій управління процесами розподілу готової продукції та послуг;
3) адаптація комерційного, канального і фізичного розподілів до постійно змінюваних вимог ринку і в першу чергу до запитів покупців;
4) системність як управління розподілом в його цілісності й взаємозалежності всіх елементів збутової діяльності;
5) комплексність, тобто вирішення всієї сукупності проблем, пов'язаних із задоволенням платоспроможного попиту покупців;
6) оптимальність як щодо частин системи, так і в режимі її функціонування;
7) раціональність як в організаційній структурі, так і в організації управління.
Економічна природа розподільчої логістики може бути досліджена достатньо повно, якщо разом з її принципами та якостями вдасться розкрити завдання, методи їх вирішення та функції системи. Вивчення теорії і практики логістичного моделювання збутової діяльності дає підстави вважати, що основними завданнями розподільчої логістики є:
1) максимізація прибутку підприємства при більш повному задоволенні попиту споживачів;
2) ефективне використання виробничого апарату підприємства за рахунок оптимального завантаження виробничих потужностей замовленнями споживачів;
3) раціональна поведінка на ринку з урахуванням його постійно змінної кон'юнктури.
Для вирішення кожного з перелічених завдань і всіх їх в цілому необхідно дотримуватись певних правил, що, на жаль, нерідко ігноруються в практиці розподільчої логістики.
По-перше, слід мати на увазі, що всередині розподільчої логістики немає ні результатів, ні ресурсів, а вони існують тільки поза нею
По-друге, результатів розподільчої логістики можна досягнути шляхом використання можливостей, а не вирішенням проблем. Будь-яке розв'язання їх у комерційній практиці нагадує «латання дір», а не активну роботу на ринку.
По-третє, для одержання результатів розподільчої логістики ресурси слід направляти на використання можливостей підприємства і ринку, а не на вирішення проблем. Концентрація ресурсів на останньому (припустимо, на прискоренні швидкості доставки товарів споживачам) нагадує всепоглинаючу «чорну діру» для підприємця. Правильний вибір напряму полягає не в тому, як розв'язати ту чи іншу проблему, а в тому, яким чином сконцентрувати ресурси підприємства, зважаючи на збутову політику.
По-четверте, високих результатів розподільчої логістики можна досягнути шляхом набуття дійсного лідерства на ринку, а не покладаючись на думку спеціалістів чи власну інтуїцію.
По-п'яте, не слід спочивати на лаврах досягнутого успіху, все минає, у тому числі й провідне положення на ринку. Загальна тенденція розподільчої логістики, якщо не докладати додаткових зусиль, — це тенденція до само-руйнації. Тому центральною е проблема боротьби з такою тенденцією, постійний пошук нової ринкової ніші чи нових форм організації просування товару на ринок.
По-шосте, розподільча логістика, що пущена на самоплив, практично завжди функціонує невірно. Емпірично і статистичне встановлено, що 90 % результатів зумовлено першими 10 % подій, а 90 % витрат викликані рештою, що не призводять до ніякого результату.
Наведені правила легше сформулювати, ніж їх дотримуватися. Щоб слідувати їм, необхідні певні умови (відповідне зовнішнє середовище і внутрішня організація) і, що також важливо, знання методів розподільчої логістики, а головне, ефективне їх застосування. Ці методи можна поєднати у дві групи:
1) методи моделювання;
2) методи мотивації.
Необхідність широкого використання моделювання у розподільчій логістиці пояснюється як складністю збутової діяльності, так і основним засобом розподілу — логістичним моделюванням. У розподільчій логістиці успішно можуть бути використані такі моделі, як:
моделі теорії ігор;
моделі теорії черг чи теорії масового обслуговування;
моделі управління запасами;
моделі лінійного програмування;
імітаційне моделювання тощо.
Врешті-решт усю множину логістичних моделей (що більш докладніше вивчатиметься далі) можна уявити як сукупність фізичних, аналогових та математичних моделей.
Навіть ідеальна модель не приносить бажаного результату, якщо в її реалізації не будуть зацікавлені виконавці. Інтерес до досягнення поставлених цілей виникає під впливом спонукальних мотивів, тобто мотивації. Різноманітність мотивів необмежена, як не лімітовані кількість учасників збутової діяльності та число, факторів, що впливають на їх поведінку.
Функції розподільчої логістики полягають у:
1) реалістичній оцінці платоспроможного попиту споживачів;
2) формуванні раціонального портфеля замовлень товаровиробників;
3) оптимальному завантаженні виробничих потужностей за замовленнями споживачів;
4) розробці асортиментного плану виробництва та організації його виконання;
5) проведенні кількісного та якісного приймання готової продукції та Передпродажної підготовки товарів;
6) встановленні господарських зв'язків по поставках готової продукції і виборі каналів товарного руху;
7) проектуванні каналів розподілу готової продукції та їх оптимізація;
8) формуванні попиту і стимулюванні збуту;
9) створенні складського і тарного господарства, системи зберігання, переробки, транспортування готової продукції;
10) організації гарантійного обслуговування і наданні послуг споживачам;
11) плануванні, аналізі, контролі і регулюванні збутової діяльності.
Цілі, завдання і функції розподільчої логістики вимагають певних форм її організації, тобто відповідним чином організованого процесу збуту готової продукції. Організація розподільчої логістики включає:
1) організацію процесу збуту готової продукції з урахуванням принципів та методів логістики;
2) організацію управління збутом як сукупності логістичних операцій, логістичних ланцюжків і логістичних систем;
3) організацію взаємодії учасників збутової діяльності, тобто суб'єктів розподільчої логістики.
Рис. . Сіткова логістична модель процесу збуту
1 — вивчення купівельного попиту; ї — формування портфеля замовлень: 3 — встановлення господарських зв'язків зі споживачами; 4 — фінансування збутових досліджень; 5 — асортиментне завантаження виробничих потужностей підприємства, 6 — укладання договорів постачання (продажу); 7 — встановлення цін на товари, послуги і роботи; в — створення запасів готової продукції; 9 —-вибір каналів розподілу; 10 — стимулювання збутовиків і посередників; 11 —організація доставки (постачання) продукції (послуг) споживачам (покупцям); 12 — контроль за виконанням договірних зобов'язань; 13 — розрахунки з покупцями і посередниками; 14 — надання послуг споживачам; 15 — оцінка виконання планів збуту; 16 — фінансування збутових операцій; 17 — задоволення платоспроможного попиту споживачів і одержання прибутку
Логістичне моделювання процесу збуту готової продукції грунтується на базі системотехніки і цільової орієнтації на кінцеві результати збутової діяльності. 3 певним ступенем абстракції і спрощення логістичну модель процесу збуту можна уявити як сіткову модель (рис. ).
Представлена модель розподільчої логістики є синтез взаємодії трьох основних потоків:
1) матеріального, що є ланцюжком подій:
1 →2 → 5 → 8 → 11 → 14 → 17;
2) інформаційного, що є ланцюжком подій:
1 → 3 → 6 → 9 → 12 → 15 → 17
3) фінансового (грошового), що створюється ланцюжком подій:
1 → 4 →7 → 10 → 13 → 16 → 17
Логістична послідовність формування і функціонування даної моделі створює такі взаємопов'язані блоки подій:
1) організаційно-аналітичний блок, що включає події з 1 по 4 і забезпечує комплекс операцій з дослідження ринку (переважно вивчення попиту споживачів на товари і послуги підприємства);
2) організаційно-технічний блок, що включає події з 5 по 10 І забезпечує комплекс операцій по створенню матеріально-речових умов збутової діяльності;
3) організаційно-управлінський блок, що включає події з 11 по 17 і забезпечує комплекс операцій з управління збутовою діяльністю, таких як планування, оцінка, контроль і регулювання діяльності всіх учасників збутового процесу.
Дезінтеграція розглянутої моделі дає можливість побачити як її первинний елемент логічну операцію, що стосовно логістики е відокремленою сукупністю дії, спрямованої на задоволення платоспроможного попиту споживачів.
Задоволення попиту споживачів є результатом взаємодії всіх підсистем логістичної системи (рис. 2).
Перероблюючи підсистема безпосередньо виконує збутову роботу, перетворюючи сигнали ринку про платоспроможний попит споживачів (вхід системи) на необхідні ринку товари та послуги (вихід системи). Збутовий перетворювач (транслятор попиту) виконує операції з асортиментного завантаження виробництва, кількісного та якісного приймання готової продукції, організації її зберігання і підготовки до споживання, просування товарів на ринок по каналах розподілу і товарного руху.
Підсистема забезпечення створює матеріально-речові і фінансово-трудові умови для нормального функціонування переробної підсистеми. Вона містить: виробниче забезпечення збуту, включаючи виробництво товарів і послуг за замовленнями споживачів, матеріально-технічне забезпечення збутової діяльності з урахуванням створення складів, транспортних, торговельних та інших комунікацій; фінансове забезпечення виробництва і реалізації продукції, зокрема фінансування рекламних кампаній; кадрове забезпечення збутових служб підприємств, включаючи професійне навчання торговельного персоналу. Підсистема Забезпечення розподільчої логістики може базуватися тільки на власних ресурсах підприємства (що зустрічається дуже рідко) або на запозичених коштах.
Підсистема планування і контролю може бути класифікована як управлінська підсистема в кібернетичній моделі розподільчої логістики. Вона виконує команди (плани, завдання) за інші (керовані) підсистеми, одержує інформацію про їх реакцію на керований вплив (зворотний зв'язок) і коригує поведінку учасників збутової діяльності у відповідності з прийнятими цілями і завданнями. Вироблення та прийняття управлінського рішення у даній підсистемі здійснюються під активним впливом зовнішнього середовища (економічного, правового, політичного) і з урахуванням внутрішньої організації збутової діяльності підприємства (склад служби збуту, склад і розподіл функцій по підрозділах підприємства).
Рис. 2. Операційна система розподільчої логістики
Будь-яка операційна система, в тому числі і розподільчої логістики, працює відповідно до процедур, добре досліджених теорією вивчення операцій. Стандартні процедури включають:
постановку завдання;
вибір цільової функції;
розробку моделі дослідження;
визначення галузі можливих технічних рішень і оцінки характеристик;
виконання необхідних розрахунків і робіт;
перевірку результатів за критерієм оптимальності;
аналіз одержаних результатів і розробку рекомендацій.
Певним чином організовану сукупність логістичних операцій, що забезпечують досягнення загальних цілей, ми називаємо логістичним ланцюжком. Логістичним ланцюжкам притаманні такі головні ознаки:
• системність, під якою розуміється, що кожна окремо взята операція не створює логістичний ланцюжок, а він виникає лише в певному складі логістичних операцій;
• стійкість, тобто здатність логістичного ланцюжка зберігатися до повного виконання завдань його організації;
• гнучкість, тобто змінність складу (ланок) ланцюжка з урахуванням зміни його завдань і функцій;
• адаптивність, тобто постійне настроювання елементів ланцюжка на змінювану кон'юнктуру ринку;
• ефективність, тобто функціонування логістичного ланцюжка триває до тих пір, поки це вигідно всім його учасникам.
В якостях реальних логістичних ланцюжків закладені й їх переваги:
1) добровільне об'єднання ресурсів та зусиль суб'єктів розподільчої логістики для досягнення загальносистемних цілей;
2) технологічне та організаційне узгодження логістичних операцій для мінімізації втрат неузгодженостей;
3) економічна єдність вираження кінцевого результату функціонування логістичного ланцюжка за кожною операцією і для кожного учасника;
4) спільне генерування ідей, що забезпечують підвищення ефективності розподільчої логістики.
Усю різноманітність можливих логістичних ланцюжків передбачається класифікувати за такими основними ознаками:
1) за кількістю ланок (операцій) — дво-, три-, багатоланкові ланцюжки;
2) за складом учасників — внутрішні, коли учасниками ланцюжка є тільки підрозділи підприємства, і зовнішні, тобто ланцюжки, створювані як результат взаємодії економічно самостійних суб'єктів;
3) за часом дії —постійні чи довготермінові, періодичної дії та разові;
4) за ринками, що обслуговуються, — глобальні, регіональні та локальні ланцюжки.
При виборі варіанта логістичного ланцюжка слід керуватися такими критеріями:
повнота, своєчасність та комплексність виконання замовлень споживачів;
мінімум граничних витрат на одиницю приросту корисного ефекту збутової діяльності;
можливість відшкодування дефектних товарів та організація сервісу;
економічна вигідність для кожного учасника логістичного ланцюжка при збереженні конкурентоспроможності товару на ринку.
Під логістичною системою розподільчої логістики слід розуміти сукупність взаємопов'язаних логістичних ланцюжків, що створюють організаційно-економічну єдність господарських суб'єктів, об'єднаних у збутовому процесі. Якщо пам'ятати, що логістичні ланцюжки є не що інше, як сукупність логістичних операцій, то у певному розумінні вірним буде твердження, що логістичні системи — це впорядкована сукупність логістичних операцій, організованих у взаємопов'язані логістичні ланцюжки.
При побудові логістичних систем розподільчої логістики необхідно керуватися такими основними принципами:
1) узгодженість технологій виробництва і збуту продукції;
2) організаційне забезпечення системи на основі спеціальних функціональних підрозділів;
3) інформаційне забезпечення системи, наявність технологічних і програмних засобів обробки інформації;
4) кадрове забезпечення системи, включаючи висококваліфікованих маркетологів;
5) правове забезпечення системи і налагодження надійних господарських зв'язків між усіма її учасниками;
6) відсутність протиріч інтересів учасників системи чи досягнення їх паритету на основі взаємних компромісів;
7) постійна націленість системи на вдосконалення.
Останнім часом в логістиці та маркетингу ряду західних країн застосовується система управління та планування розподілу продукції ДРП (Distribution requirement planning — планування розподілу), що дає змогу не тільки враховувати кон'юнктуру ринку, а й активно впливати на неї. Ця система забезпечує стійкі зв'язки між постачанням, виробництвом та збутом продукції, застосовуючи елементи МРП. При управлінні виробництвом на першому рівні здійснюється агреговане планування з використанням прогнозів та даних про замовлення, що фактично надійшли. На другому рівні формується графік виробництва, складається специфікований план із зазначенням конкретних дій, кількості комплектуючих та готової продукції. На третьому рівні за допомогою системи МРП здійснюється розрахунок потреби у матеріальних ресурсах та виробничих потужностях під графік виробництва.
Система ДРП є базою для планування логістичних та маркетингових функцій, їх узгодження. Вона дає змогу прогнозувати з тим чи іншим ступенем вірогідності ринкову кон'юнктуру, оптимізувати логістичні витрати за рахунок скорочення транспортних витрат і витрат руху товарів. ДРП також дозволяє планувати поставки та запаси на різних рівнях ланцюжка розподілу (центральний — периферійні склади). Система ДРП сприяє здійсненню інформаційного забезпечення різних рівнів ланцюжка розподілу з питань ринкової кон'юнктури. Важливою функцією системи ДРП є планування транспортних перевезень. У ній оброблюються заявки на транспортне обслуговування, виправляються графіки перевезень. Довгострокові плани роботи складів є основою для розрахунку потреби у транспортних засобах, а коригування цієї потреби здійснюється з урахуванням оперативного становища. Основою бази даних системи ДРП є інформація про продукцію, що надходить із заводу-виробника, а також інформація, що надходить від складів.