Холод О.М.
Л о г і к а
Цикл лекцій.
Лекція 1. Предмет і значення формальної логіки. Мова як предмет логічного аналізу.
Логіка як наука.
Стислий нарис історії розвитку логіки.
Місце логіки серед інших наук.
Значення вивчення логіки для юристів.
Загальна характеристика мови.
Семіотика як наука про знаки. Поняття семіотики.
Взаємодія мови логіки та мови права як семіотичних систем.
Список рекомендованих джерел.
Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика: Учебник для юридических вузов. – М.: Юристъ, 2003. – 256 с.
Логіка: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / В.Д. Титов, С.Д. Цалін, О.П. Невельська-Гордєєва та ін.; За заг. ред. проф. В.Д. Титова. – Х.: Право, 2005. – 208 с.
Сумарокова Л.М. Основи логіки: Навчальний посібник. – Одеса: Юридична література, 2003. – С. 4-20.
Хоменко І.В. Логіка для юристів. – К.: Четверта хвиля, 2001. – 245 с.
Список додаткових джерел.
Знак // Краткий словарь по философии / Под общ. ред. И.В. Блауберга, И.К. Пантина. – М.: Политиздат, 1979.
ПирсЧарльз Сандерс // Современная западная философия: Словарь / Сост.: Малахов В.С., Филатов В.П. – М.: Политиздат 1991. - С. 231-233.
Семантика // Словарь иностранных слов. - М.: Рус. яз., 1990. – С. 458.
Логіка як наука
Кожний з нас може сказати, що знає як сформулювати те чи інше визначення певного заданого предмету, явища, процесу. Кожний з нас також може говорити про те, що співрозмовник або доповідач вживає неправильно слово чи неточно будує речення. Кожний з нас … Можна й далі продовжувати перелік того, що кожний з нас може. Але частіше за все кожний з нас і не уявляє всього ступеню хвалькуватості, з яким ми запевнюємо свої здатності до правильного формулювання думки. Після того, як кожний з нас ознайомлюється з першим параграфом навчального курсу «Логіка», стає зрозумілим, що ми далекі від знання правил складання речень чи правил вживання певного слова у своїх «геніальних» промовах під час доповідей чи бесід. Отже, ми починаємо говорити про науку, яка дасть нам можливість не тільки побачити свої помилки при побудові мовлення, але й навчитися формулювати свої судження використовуючи поняття, формулювати проблеми і гіпотези, аргументувати свої висновки. Ім’я такій науці – «Логіка».
Найпростішим визначенням логіки є таке: логіка – це наука про правильне мислення.
Існує багато інших визначень. Серед них перерахуємо декілька для з’ясування такого, яке дасть більше інформації про предмет нашого вивчення.
Аристотель: логіка – це наука про доведення.
Френсіс Бекон: логіка – це наука про науку.
Антуан Арно та П’єр Ніколь: логіка – це мистецтво мислити.
Іммануїл Кант: логіка – це наука про універсальні правила вживання інтелекту.
Чарлз Пірс: логіка – це наука про знаки і правила їхнього перетворення.
Ричард Попкін: логіка – це галузь філософії, що займається сутністю самого мислення.
Титов В.Д. – український логік – запропонував своє визначення: логіка – це «наука про елементарні форми, принципи і методи правильного міркування» [2, с. 6].
Сумарокова Л.М. – доцент Одеської національної юридичної академії –пропонує своє визначення: логіка – це «наука про структурні ознаки правильності мислення, про форми, закони та норми правильного мислення» [3, с. 21].
Російські автори – В.І. Кирилов та А.О. Старченко – пропонують вважати логікою науку про мислення, предметом якої є «закони та форми, прийоми та операції мислення, за допомогою яких людина пізнає оточуючий його світ» [1, с. 5].
Хоменко І.В. говорить про те, що логіка – це «наука, яка вивчає форми (схеми, способи) міркувань» [4, с. 9].
Пропонуємо вважати визначення науки, яку починаємо вивчати таким чином: логіка - наука про правильне мислення, його форми, прийоми та закони.
Для детального розуміння поданого визначення з позицій логіки ми звернемося до тих складових, що й допомогли нам сформулювати визначення (наука, правильний, мислення, форма, прийом, закон).
Наука – «система взаємно узгоджених і перевірених на практиці знань про якусь ділянку зовнішнього світу або про самих людей та їхні здатності» [2, с. 6].
Правильний – той, що відповідає правилам.
Мислення – це будь-яке перетворення інформації, знань.
Форма – це зовнішній вигляд, окреслення будь-чого.
Прийом – засіб здійснення будь-чого.
Закон – сталі відношення між явищами, предметами, процесами; такі відношення фіксуються при певних умовах і можуть при цих умовах повторюватися безліч разів.
Тлумачення смислу слів, що складають визначення терміну «логіка», допомагає нам дістатися остаточного розуміння предмету вивчення – логіки.
Для детального подальшого розгляду предмету нашого вивчення ми звертаємося до терміну «міркування», який є синонімом до поняття «мислення». Міркуванням можна вважати те ж саме, що й мисленням, тобто міркування – це «будь-яке перетворення вихідних знань» [2, с. 7].
Зразком міркування будемо вважати такий приклад:
Усі студенти – розумні.
Павло – студент.
Отже, Павло розумний.
У поданому прикладі смисл міркування відповідає дійсності: студент Павло є розумною людиною. Але у тому прикладі, що подано далі, смисл не відповідає дійсності.
Усі поштарі носять сумки.
Сумки носять дівчата.
Отже, усі поштарі дівчата.
Запропоноване міркування про поштарів та дівчат не відповідає дійсності, тому що не всі поштарі є дівчатами. Зустрічаються поштарі-чоловіки, жінки, юнаки.
Звідси ми можемо зробити висновок про те, що серед міркувань зустрічаються як такі, що відповідають реальності (істинні, правильні) та такі, що не відповідають реальності (неістинні, неправильні).
Окрім понять «правильне міркування» та «неправильне міркування» слід розібрати й поняття «зміст» і «форма» міркування.
Зміст – це те, що означає предмет, явище, слово, процес, речення та т.ін.
Форма – це той вигляд, що має зміст.
Не завжди зміст відповідає формі та, навпаки, не завжди форма відбиває зміст. Так, наприклад, якщо книжка має занедбаний вигляд (форма), її зміст може відповідати такому виглядові, тобто книжка може бути не цікавою. Інакше, може статися так, що приваблива обкладинка книжки не відповідатиме нецікавому змістові, наприклад, романові, що надрукований у ній. У такому разі, ми повинні визнати, що те, що за формою виглядає правильним може не бути істинним. Тобто, слід розрізнювати формальну правильність (а вірніше, схожість з правильним) і істинність. Істинним є те, що відповідає реальності. У тому випадку, коли форма предмета не співпадає з його змістом, вважається, що предмет не істинний, або хибний.
Якщо у міркуванні буде посилання істинним, то й висновок буде істинним. Але у випадку, коли хоча б одне посилання буде неправильним (хибним), то й висновок буде хибним.
Кожне міркування складається з окремих суджень. Наприклад, подане таке міркування:
Усі люди смертні.
Сократ – людина.
Отже, Сократ смертний.
У наведеному міркуванні є три судження, а саме:
1. Усі люди смертні.
2. Сократ – людина.
3. Сократ смертний.
Кожне з наведених суджень складається з понять. Наприклад, у судженні «Студенти уважно слухають лектора» ми знаходимо чотири поняття: «студенти», «уважно», «слухають», «лектор». Перелічені поняття називають логічними формами.
Логічні форми – це «спосіб зв’язку між змістом частин, які входять у міркування» [2, с. 9].
Усі логічні форми, у свою чергу, також пов’язані між собою. Такий зв’язок можна демонструвати, якщо логічні форми замінити латинськими літерами. Наприклад, у судженні «Світить сонце» означимо є дві логічні форми, а саме: перша – «світить» та «сонце». Логічну форму «сонце» означимо латинською літерою S, а логічну форму «світить» - літерою P. Для показу зв’язку між логічними формами ми додамо дієслово-зв’язку «є» і замість вербального запису у нас вийде символічний:
S є P
Дивлячись на символьний запис, ми розуміємо: без смислу логічні форми утворюють судження тільки за формою. Звідси й назва всього навчального курсу – «Формальна логіка». Іншими словами, ми вивчатимемо тільки формальну логіку, або тільки правила поєднання слів у словосполучення, словосполучень у речення, речень у тексти.
У логіці прийнято вважати основними одиницями такі:
поняття,
судження,
умовивід.
Перелічені одиниці виступають будівним матеріалом для утворення складних конструкцій, якими є описи, гіпотези, доведення, теорії.
Науку «логіка» часто називають формальною логікою, або традиційною. Свою назву вона отримала тому, що вивчає такі міркування, які є правильними в силу саме своєї форми.
Сьогодні в логіці виокремлюють такі чотири основних правила, принципи, закони:
У логіці функціонують методи, чи способи утворення конкретних форм думки. Серед таких методів називають [2 с. 10]:
