Семіотика як наука про знаки. Загальні поняття семіотики.
Семіотика (від грецького semeoiotos - означений) – це наука про знаки, їх проблеми та системи. Засновником семіотики вважається Чарлз Сандерс Пірс (1839-1914) – американський філософ, логік, математик, природознавець. Пірсу належать основні ідеї математичної логіки, логічної семіотики та семантики [6, c. 231-233].
Пірс Ч. вважав, що логіка і семіотика має своїм предметом вивчення знак, знаки та відношення між ними. «Логіка – це теорія самоконтрольованого, розважливого мислення, це наука про загальні закони знаків» (цит. за: [2, с. 33]).
При цьому слід зауважити, що знаком називають те, що заміщує реальні предмети та явища і процеси. Автор теорії семіотики вважав, що думка також є знаком.
Пірс Ч. розрізнював три типи знаків:
1 тип – іконічні знаки (зображення предмету у малюнку, скульптурі, фотографії, іграшці);
2 тип – знаки-індекси (такі знаки, які показують на предмет чи явище, які вони заміщують); автор запропонував розрізнювати два види знаків-індексів, а саме: а) дійсні індекси (сліди ніг, сліди куль, відбитки пальців); б) конвенційні індекси (умовні знаки-індекси, наприклад (приклади подаються за [2, с. 34]): дорожні знаки, межі, кордони, світлофори).
3 тип - знаки-символи (ті, що взагалі не нагадують зовнішній вигляд, форму предмету, явища, процесу; наприклад: оцінка «5» є символом гарних знань студента; білий, синьо-білий чи помаранчевий кольори ототожнюється з певними і конкретними політичними партіями, або символізують конкретні партії.
Відношення та функції знаків називають семіозисом. Коли знак набуває значення, він називається предметом реальності. Коли ідеальний образ предмету, явища, процесу пов’язується із конкретним значенням, ми говоримо про смисл знаку. Схематично можна зобразити відношення між знаком, значенням та смислом таким чином (див. схему далі).
Схема 1.
Відношення між знаком, значенням та смислом.
Знак
Значення Смисл
Наука семіотика має такі основні розділи дослідження реальності: семантика, синтактика і прагматика.
Семантика – це вчення про відношення знаків до їхніх значень та смислів.
Синтактика – це вчення про відношення між знаками.
Прагматика – вчення про використання та вплив знаків.
Інший відомий філософ і логік Чарлз Морріс запропонував кожний з розділів семіотики представляти через такі схеми (подається за: [2, с. 36]).
Схема 2-3.
Семіотичний трикутник Синтаксичний трикутник
Слово Речення
Предмет Поняття Ім’я Висловлювання
Взаємодія мови логіки та мови права як семіотичних систем
Основну увагу майбутнім правознавцям слід зосередити на третьому рівні семіотики – прагматиці, бо саме у прагматиці вивчається застосування знаків у правовій системі.
Для однозначності понять, які використовуються у правознавстві, слід дотримуватися дефінітивних норм. Приклад останніх можна навести у таких формах: «правочин» - у цивільному праві; «злочин» - у кримінальному праві; «конвенція» - у міжнародному праві.
Таким чином, як зазначає В.Д. Титов, «мова права спирається здебільшого на еталонні, скеровані законодавцем правила застосування окремих термінів» [2, с. 36].
Слідом за авторами [2, с. 37-40], ми пропонуємо виокремити два типи термінологічних систем у рамках відношень між правом і логікою:
елементи теорії іменування;
семантичні категорії.
Далі ми подаємо стислий перелік основних понять та їх смислів, що використовуються у діаді «право - логіка».
До першої термінологічної системи «елементи теорії іменування» слід віднести такі:
іменування – надання імені предмету міркування;
ім’я – слово, словосполучення, речення, що означає предмет реальної дійсності;
знаки-вказівки – знак (наприклад, жест), який вказує на певний предмет, явище, процес;
індексні слова – слова, які замінюють вказівні жести (наприклад: ось, там, тут, він, цей, зараз, тоді та ін.);
агент іменування – людина, яка надає імена речам;
індивідуальні (власні імена) – імена, що означають одиничні предмети (наприклад: Кривий Ріг, Одеса; Верховна Рада України; Україна; Олександр, Наталка та ін.);
загальні імена – імена, що означають розповсюджені навколо нас предмети, число яких може бути необмеженим (наприклад: небо, парта, окуляри, портфель, книга, ручка, магазин, справа, кохання, щастя);
сигніфікація – процес іменування будь-якого предмету реальності;
інтенсіонал – смисл предмету;
екстенсіонал – предмет іменування; денотат;
денотат – предмет іменування.
«Семантичні категорії» утворюють другу систему відношень між правом та логікою. У згаданій системі функціонують такі поняття:
семантика – це розділ логіки, який досліджує «відношення логічних знаків до концептів (понять) і денотатів (референтів)» [7, с. 458];
категорії – «найбільш широкі за обсягом і абстрактні за смислом поняття» [2, с. 38] (універсалії);
семантичні інтерпретації – «посилання на відповідний даному слову денотат (екстенсіонал) або на його смисл (поняття, концепт, інтенсіонал)» [2, с. 39];
семантичні компоненти знакової системи – це знакові складові семантики (S, U, K, I);
S – множина знаків (sign);
U – універсам (Universum), або множина денотатів;
K – система знань (Knowledge), або множина понять;
I – інтерпретація (interpretation), завдяки якій знаки пояснюються через екстенсіонал чи інтенсіонал.
Спробуємо пояснити детально випадки вживання семантичних компонентів знакової системи. Наприклад, ми говоримо, щ у мові є певний набір слів, які і складають її, тобто – лексикон. У логіці ми скажімо: «будь-яка природна мова – це множина слів, або S».
Якщо говорити про певну галузь дослідження або праці людини, ми знаємо, що фахівці використовують у певних професійних галузях специфічні предмети, які означені певними специфічними словами, висловами – термінами. У такому разі ми говоримо, що, наприклад, праву притаманні певні денотати (наприклад: фізичні, юридичні особи; юридично значущі відносини між ними; юридичні акти та т.ін.). Множина таких денотатів складає у сукупності смисл символу «U».
Ті знання, які складають систему професійно значущої інформації у певній галузі у логіці означають символом K. Наприклад, у правознавстві до «К» буде віднесено «суб’єкт права», «об’єкт права», «правові відносини», «правоздатність», «правопричина», «вина».
Оскільки думка людини постійно скерована на певний предмет чи на певні властивості, остільки у логіці говорять про інтерпретацію (означається символом «I»). Якщо інтерпретація скерована на сам предмет, а не на його властивості, говорять про екстенсіонал. Навпаки, якщо інтерпретація скерована на властивості предмета, то говорять про інтенсіонал.
Окрім названих та розтлумачених раніше функціонують також і інші поняття системи семантичних категорій в логіці:
екстенсіонал знаку – це «клас усіх його припустимих денотатів» [2, с. 39];
інтенсіонал – це «характеристики загальних властивостей денотату в його відношенні до інших денотатів» [2, с. 39];
контекст інтерпретації – той фрагмент реальних умов, при якому стає зрозумілим смисл інтерпретації;
інтенсіональний контекст інтерпретації – той контекст, що дозволяє описати властивості денотату;
екстенсіональний контекст інтерпретації – той, контекст, що дозволяє виокремити клас денотатів, який піддається опису у даному випадку;
індивідні імена – «імена таких суб’єктів права, як фізичні особи або правничі інстанції» [2, с. 40];
предикати – «позначення властивостей, відносин, функцій, дій, насичених правовим змістом» [2, с. 40];
висловлювання – «сполучення імен з предикатами, які виражають об’єктивний зв'язок денотата і його властивостей» [2, с. 40]; приклад: «Усі дієздатні особи є правоздатними», «Деякі правоздатні особи не є дієздатними»;
вказівка на агентів дій – «фізичних або юридичних чи посадових осіб» [2, с. 40]; приклади: «Фірма С уклала угоду з державним підприємством Д», «Громадянин А купив будинок у громадянина В»;
пропозиційні установки – перетворюють висловлення на модальне; наприклад: «Закон вимагає, щоб обвинувачений у злочині мав захисника», «Суд вважає, що аргументи захисту не стосуються справи, яка зараз розглядається»;
семантичні координати висловлень – вказування на дати, межі, розміри денотатів; наприклад: «Вступає в дію з 01.01.2007», «Поширюється на освітню та військову сфери правових відносин».
Навряд чи можна переліченими категоріями обмежити список, але діапазон усіх понять, з нашого погляду, й неможливо вказати у лекції, тому що кожний окремий історичний період буде вимагати змінення чи поширення категоріального набору семіотики у рамках логіки.