3. Місце логіки серед інших наук
Логіку слід вважати такою наукою, яка постала у надрах філософії.
Оскільки наука «філософія» вивчає проблеми онтогенезу, в рамках якого досліджуються проблеми мислення, остільки ми можемо сміливо вважати логіку, яка вивчає правила правильного мислення, філософською наукою. Іншими словами, логіка і філософія щільно пов’язані між собою: вони мають у корінні своєму прагнення людства дійти до сутності людського буття через вивчення його мислення.
Усі логічні закони спираються на філософські теорії. Отже, логіка «виходить» з філософії.
І логіка, і філософія вивчають проблему істини. Схематично можна зобразити такий процес перетину об’єктів вивчення таким чином (див.: схема 1 далі).
Схема 1.
Область перетину логіки і філософії
в об’єкті вивчення.
Філософію цікавлять Логіку цікавлять
питання: питання:
визначення та походження істини; - готового знання;
критерії істини; - перевіреного на істинність
знання;
способи перевірки істини; - розробки засобів збереження,
закони розвитку істини; впорядкування та передачі
відмінність істини від неправди, омани; знання;
що спираються на контекст соціально-культурного - з’ясування необхідних умов
знання. взаємозв’язку істинних думок;
- аналізу зіткнення між істинною,
помилковою і хибною думками;
- вказування способів виправлення можливих помилок у міркуванні.
Враховуючи сказане, слід занотувати, що логіка і філософія між собою пов’язані, але автономно можуть існувати як самостійні сфери знань. Можна повторити тільки думку В.Д. Титова, який стверджує, що «логічний підхід до процесів мислення полягає у виявленні аналізі та конструюванні стійких розумових структур, що сприяють адекватному й ефективному пізнанню і діяльності» [2, с. 20].
Логіка стикається з іншими науками, такими як: педагогіка, психологія, соціологія, фізіологія вищої нервової діяльності. Слід зазначити, що логіку цікавлять не сутнісні процеси функціонування певних, наприклад, фізіологічних чи психологічних структур, а тільки їх формальне втілення і реалізація. Іншими словами, логіка вивчає тільки формальні правила конструювання міркувань, а не їх наповнення змістом.
Логіка пов’язана з теорією мови, лінгвістикою (детальніше, з загальним мовознавством). У самій лінгвістиці є сфера теоретичних знань, яку називають «теорія мовленнєвих актів і комунікації». Логіка, щоправда, не вивчає як лінгвістика того, яким чином складається словосполучення за змістом і формальними ознаками, як будується текст або яким чином слід за змістом побудувати відповідь на те чи інше питання. Логіка вивчає основні правила поєднання істинних висловлень, чи визначає межі використання певних лінгвістичних форм з метою не допустити хибного висловлення.
Логіка пов’язана з математикою (що фіксується з непостійним успіхом; згадайте історію розвитку логіки у, наприклад, XV та XIX століттях). У ХХ століття навіть піднімається питання про те, чи не є логіка часткою математики. Деякі вчені ототожнюють математику і логіку (наприклад, Лейбніц, Декарт). Титов В.Д. [2, с. 22] доводить, що логіка не може вважатися часткою математики тому, що:
для математики потрібні аксіоми, що встановлюють існування в реальності певних об’єктів;
аксіоми мають не логічну природу, а філософську (онтологічну);
аксіоми стосуються предметно-практичної природи.
За ти самих причини (див.: пп. 1-3) не слід ототожнювати ніяку іншу природничу науку з логікою. Наприклад, правознавство не є логікою, але багато логічних правил діє у юриспруденції. Тобто логіка пов’язана з правознавством. У ХХ - на початку ХХІ століть такий зв'язок означився як більш тісний. Згідно пропозиціям В.Д. Титова, раніше логіка давала описи норм права на рівні правильно-неправильно, істинно-неістинно. Рідше логіка використовувалася у праві на підставі втілення схеми дедуктивного міркування. Сьогодні вже інший зв'язок означився між юриспруденцією та логікою. У правознавстві слід ураховувати оцінки, норми, імперативи (побажання), висловлення рішень, розпоряджень, вироків. Вони не є описуванням дійсності, а більше пропозицією моделей поведінки у майбутній діяльності тих, кого стосуються. Саме з метою упорядкування і вивчення таких пропозиційних моделей поведінки реальності логіка розробляє сферу таких знань у правознавстві: логіка норм і оцінок, логіка розпоряджень-команд, деонтична логіка.
Можна вважати тісним зв’язком той, який встановився між логікою та інформатикою, кібернетикою. Кібернетика – це наука про загальні принципи управління у сферах техніки, біології, суспільстві. У кібернетиці, як вважає В.Д. Титов [2, с. 22], мають велике значення релігійно-контактні схеми. Саме такі схеми моделюють логічні операції міркування людини. А вже згадані моделі можуть використовуватися у дублюванні, моделюванні судових справ, процесів, експертно-пошукових систем карно-кримінального кшталту.