2.3. Облік коштів на рахунках в банках у національній валюті

2.3.1. Порядок відкриття рахунків у банках для підприємств, організацій та установ

Для зберігання коштів і здійснення безготівкових операцій в установі банку за місцем реєстрації підприємства або будь-якому банку України за згодою сторін відкриваються рахунки.

Порядок відкриття та проведення операцій на рахунках регу­люється «Інструкцією про відкриття, використання і закриття ра­хунків у національній та іноземних валютах», затвердженою по­становою Правління Національного банку України від 12 листо­пада 2003 року № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року № 1172/8493.

Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом.

Банк може відмовити клієнту в обслуговуванні рахунку у ви­падках, передбачених законодавством України і договором.

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу — вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок — рахунок, відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розраху­нково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать:

• рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

• поточні рахунки типу «Н», що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридич­них осіб — нерезидентів, які не займаються підприємницькою ді­яльністю на території України;

• поточні рахунки типу «П», що відкриваються в національній валюті постійним представництвам;

• карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками;

• поточні рахунки виробничих фондів.

Вкладний (депозитний) рахунок відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клі-

31

єнтом на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент і підлягають поверненню клієнту відпо­відно до законодавства України та умов договору.

Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі.

Днем відкриття поточного рахунку клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунку в розділі «Відмітки банку».

До отримання банком повідомлення про взяття рахунку на об­лік органом державної податкової служби операції за рахунком здійснюються лише із зарахування коштів.

Датою початку видаткових операцій за рахунком підприємця в банку є дата реєстрації отримання банком зазначеного повідомлення.

Банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов'язані ідентифікувати клієнтів, які відкри­вають рахунки, а також осіб, уповноважених діяти від їх імені, у порядку, установленому законодавством України.

Якщо суб'єкт господарювання не має в цьому банку рахунків, то відкриття йому поточного рахунку здійснюється в наступному порядку.

Особа, яка від імені юридичної особи відкриває поточний ра­хунок, має:

• пред'явити паспорт або документ, що його замінює;

• подати документи визначені Інструкцією.

Якщо юридична особа не має рахунку в цьому банку, то для відкриття їй поточного рахунку потрібно подати такі документи:

• заяву про відкриття поточного рахунка. Заяву підписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи. Якщо в штат­ному розписі немає посади головного бухгалтера або іншої осо­би, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує лише керівник;

• копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

• копію належним чином зареєстрованого установчого доку­мента (статуту / засновницького договору / установчого акта / положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально;

• копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвід­чену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

32

• копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі податкової служби, засвідчену органом, що ви­дав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого пра­цівника банку;

• картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально або організацією, якій клієнт адміністративно підпо­рядкований, в установленому порядку. До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право роз­порядження рахунком та підписання розрахункових документів.

Юридичні особи, які використовують найману працю і відпо­відно до законодавства України є платниками страхових внесків крім вищезазначених документів мають подати:

• копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвід­чену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом упов­новаженого працівника банку;

• копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника страхових внесків, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

Інформацію про те, що юридична особа не використовує най­ману працю і не є платником страхових внесків, клієнт обов'язково зазначає в заяві про відкриття поточного рахунку в рядку «Додаткова інформація».

Якщо суб'єкт господарювання вже має в цьому банку поточ­ний рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття нового поточного рахунку (зокрема, поточного рахунку за спеціальним режимом використання, поточного рахунку в іноземній валюті) здійснюється за умови подання цим клієнтом заяви про відкриття поточного рахунку та засвідченої в установленому порядку карт­ки із зразками підписів і відбитка печатки.

Поточні рахунки клієнтів банків закриваються:

• на підставі заяви клієнта;

• на підставі рішення органу, на який законом покладено фун­кції щодо ліквідації або реорганізації юридичної особи;

• на підставі відповідного рішення суду або господарського ^СУДУ про ліквідацію суб'єкта господарювання;

• у разі смерті власника рахунка — фізичної особи (за звер­ненням до банку спадкоємців);

V"

33

• на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.

Банк може відмовитися від договору банківського рахунку та закрити поточний рахунок клієнта, якщо операції за цім рахун­ком не здійснюються протягом трьох років підряд і на цьому ра­хунку немає залишку коштів.

2.3.2. Документальне оформлення безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки в господарському обороті України проводяться відповідно до «Інструкції про безготівкові розрахун­ки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976.

Під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись акре­дитивна, інкасова, вексельна форми розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням роз­рахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді.

Інструкцією встановлені правила використання під час здійс­нення розрахункових операцій таких платіжних документів (ін­струментів):

• меморіального ордера;

• платіжного доручення;

• платіжної вимоги-доручення;

• платіжної вимоги;

• розрахункового чека;

• акредитива.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється законодавством України, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Національ­ного банку.

Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обира­ють передбачені Інструкцією платіжні документи (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладання договорів.

Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписується в кількості примірників, потрібних для всіх учасни­ків безготівкових розрахунків (але не менше ніж два), з викорис­танням електронно-обчислювальних та друкарських машин, за один раз з використанням копіювального або самокопіювального паперу.

34

.Дозволяється заповнення розрахункового документа від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору).

Перший примірник розрахункового документа (незалежно від способу його виготовлення) має містити відбиток печатки (якщо наявність печатки передбачена) та підписи/підпис відповідальних осіб / особи.

Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача— «Дата надходження в банк стягувача», засвідчуючи їх підписом відпо­відального виконавця та відбитком штампа банку. На докумен­тах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того ставиться штамп «Вечірня».

Банк виконує розрахункові документи відповідно до чергово­сті їх надходження та виключно в межах залишку коштів на ра­хунку клієнта.

Якщо до банку надійшло одночасно кілька розрахункових до­кументів, на підставі яких здійснюється списання коштів, то вони виконуються в такій черговості:

• у першу чергу списуються кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої калі­цтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;

• у другу — списуються кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а та­кож виплати за авторським договором;

• у третю — списуються кошти на підставі інших рішень суду;

• у четверту — списуються кошти за розрахунковими доку­ментами, що передбачають платежі до бюджету;

• у п'яту— списуються кошти за іншими розрахунковими документами в порядку їх послідовного надходження.

Списання коштів з рахунку платника здійснюється на підставі першого примірника розрахункового розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку платника.

Платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня.

Розрахунки із застосуванням платіжних доручень.

Платіжне доручення — розрахунковій документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про спи­сання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахуван­ня на рахунок отримувача.

з*

35

Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки. День оформ­лення платіжного доручення не враховується.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товар­ними і нетоварними платежами:

• за фактично відвантажену / продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

• у порядку попередньої оплати;

• для завершення розрахунків за актами звірки взаємної за­боргованості підприємств;

• для перерахування підприємствами сум, які належать фізи­чним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;

• для сплати податків і зборів/страхових внесків (обов'язко­вих платежів) до бюджетів та/або державних цільових фондів;

• в інших випадках відповідно до укладених договорів та/або законодавства України.

Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень. Платіжна вимога-доручення — розрахунковий документ, який складається з двох частин:

• верхньої — вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

• нижньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів та перера­хування її на рахунок отримувача.

Платіжні вимоги доручення можуть застосовуватися в розра­хунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.

Верхня частина вимоги-доручення оформляється отримувачем коштів і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протя­гом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

Застосування платіжних вимог

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить вимогу стягувана в разі бсзспірного списання до банку, що об­слуговує платника, здійснити без погодження з платником пере­каз визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отри­мувача.

36

Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду.

Примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтам в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

Для примусового списання коштів стягувач оформляє не ме­нше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу.

Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що "його обслуго­вує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог. Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протя­гом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника — протягом ЗО календарних днів з дати їх складання.

Якщо платник і стягувач обслуговуються в різних банках, то банк, що обслуговує стягувача, надсилає банку платника не мен­ше ніж два примірника платіжної вимоги на примусове списання коштів (один з яких перший). Крім того, стягувачу повертається не менше ніж один примірник платіжної вимоги та реєстру пла­тіжних вимог. Перший примірник платіжних вимог залишається в банку, що обслуговує стягувача.

Якщо стягувач сам надсилає до банку платника платіжну ви­могу на примусове списання коштів, то банк, що обслуговує стя­гувача, повертає стягувачу всі примірники платіжної вимоги та не менше ніж один примірник реєстру. Перший примірник реєст­ру платіжних вимог із написом про одержання примірників пла­тіжної вимоги, засвідчений підписом стягувача, залишається в банку, що обслуговує стягувача.

Банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягу­вача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на ра­хунку платника.

У разі недостатності коштів на рахунку платника банк вико­нує платіжну вимогу в межах залишку коштів.

Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків

Розрахунковий чек — розрахунковий документ, містить ні­чим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекоутримувачу зазначеної в чеку суми коштів.

Розрахункові чеки використовуються в безготівкових розра­хунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розра-

37

хунків готівкою за отримані товари (виконані роботи, надані по­слуги).

Для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» відповід­них балансових рахунків у банку-емітенті.

Чекову книжку на ім'я чекодавця банк-емітент видає на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця.

Строки дії чекової книжки — один рік, чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, — три місяці з дати їх видачі.

Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекоу-тримувачу протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховується).

Приймаючи чек до оплати, чекоутримувач перевіряє:

• відповідність його встановленому зразку;

• правильність заповнення;

• відсутність виправлень;

• відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку;

• строк дії;

• достатність залишку ліміту за чековою книжкою для опла­ти чека;

• наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та даних чекодавця.

Після зазначеної перевірки чекоутримувач відриває чек від корінця, ставить на його зворотному боці та корінці календарний штемпель і підписує цей чек, а також робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки.

Чекоутримувач здає в банк чеки разом з трьома примірниками реєстру розрахункових чеків — якщо рахунки чекодавця і чекоут-римувача відкриті в одному банку, і чотирьох примірниках — як­що рахунки чекодавця і чекоутримувача відкриті в різних банках.

Якщо чекодавець і чекоутримувач обслуговуються в одному банку, то після перевірки правильності заповнення реквізитів че­ків і реєстру чеків банк на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з відповідного рахунку чекодавця та зарахо­вує їх на рахунок чекоутримувача.

У разі здійснення клієнтами різних банків розрахунків чеками банк чекоутримувача приймає чеки з реєстром чеків і разом з другим та третім примірниками цього реєстру інкасує їх до бан-ку-емітента. У цьому разі кошти на рахунок чекоутримувача за­раховуються банком, що його обслуговує, лише після отримання їх від банку-емітента.

38

Банк-емітент може відмовитися від оплати чека, якщо: чек або реєстр чеків заповнено з порушенням або є виправ­ лення, замість підпису стоїть факсиміле;

— чек виписаний чекодавцем на* суму, більшу, ніж заброньо­вана на аналітичному рахунку «Розрахунки чеками».