- •В. П. Пастухов, в. Ф. Пеньківський, л. М. Подкоритова, м. Ю. Наум,
- •2. Конституційне законодавство України
- •3. Окремі галузі законодавства України
- •Передмова
- •§1. Держава та право як закономірний результат розвитку цивілізації
- •§2. Роль держави і права як атрибутів політичної влади. Держава, право і соціальна справедливість
- •§3. Основні теорії походження та сутності держави і права
- •Тема 2. Держава
- •§4. Поняття й ознаки держави.
- •§5. Внутрішні та зовнішні функції держави
- •§6. Форми держави
- •§7. Держави, які існували на
- •§8. Поняття права та його ознаки і функції
- •§9. Структура правової норми. Види правових норм
- •§11. Джерела (форми) права
- •§22. Поняття і структура
- •Тема 4. Система законодавства і система права
- •§13. Поняття законодавства.
- •§14. Конституція, закони та підзаконні акти. Система законодавства
- •§15. Поняття системи права. Поділ права на галузі, піЬгалузі та правові інститути
- •§16. Загальна характеристика
- •Тема 5. Правова держава.
- •§17. Поняття і головні ознаки правової держави
- •§18. Основні напрями формування правової держави в Україні. Громадянське суспільство
- •Тема 6. Правопорушення
- •§19. Поняття, причини та види правопорушень
- •§21. Необхідна оборона та інші обставини, що виключають юридичну відповідальність
- •§22. Алкоголізм, наркоманія,
- •§24. Закон України "Про економічну самостійність України"
- •§25. Акт проголошення незалежності України. Референдум 1991 року
- •§26. Питання правонаступництва України
- •Тема 8. Конституція україни —
- •§27. Поняття конституції
- •§28. Джерела конституційного права в Україні
- •§29. Конституційна форма правління, державного устрою і політичного режиму України
- •§30. Державна символіка України
- •§31. Законодавство про мови та
- •§32. Основи зовнішньополітичної
- •§33. Закон України "Про внесення змін до Конституції України"
- •Протягом одного місяця у Верховній раді не сформовано коаліцію депутатських фракцій;
- •Протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів;
- •Протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;
- •Тема 9. Громадянство україни
- •§34. Єдність і відмінність понять "людина", "особистість", "громадянин"
- •§35. Закон України "Про громадянство України"
- •§36. Набуття громадянства України
- •§37. Припинення громадянства України
- •§38. Статус закордонних українців
- •Тема 10. Конституційні права та обов'язки (загальні положення)
- •§39. Рівноправність громадян
- •§40. Невідчужувані права людини. Єдність прав і обов'язків
- •§41. Боротьба за юридичне закріплення прав людини та сучасні міжнародно-правові стандарти в галузі прав людини
- •§42. Основні конституційні обов 'язки громадян. Обов'язок громадян захищати свою Вітчизну.
- •Тема 11. Особисті (громадянські)
- •§43. Захищеність особи у правовій державі. Права людини на життя, свободу та особисту недоторканність
- •§44. Принцип презумпції
- •§ 45. Недоторканність житла.
- •§46. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання
- •§47. Паспортна система і реєстрація громадян за їх місцем проживання
- •§48. Право на свободу світогляду і віросповідання
- •Тема 12. Політичні права та свободи. Соціальні, економічні та культурні права
- •§49. Поняття політичних прав і свобод
- •§50. Свобода думки і слова
- •§51. Свобода зборів, мітингів, походів і демонстрацій
- •§52. Право на звернення до
- •§53. Право громадян об'єднуватися у політичні партії, професійні спілки та інші громадські організації
- •§54. Соціальні, економічні та культурні права
- •Тема 13. Право на освіту
- •§55. Завдання реформування змісту освіти
- •§56. Конституційне закріплення права на освіту
- •§57. Закон України "Про освіту"
- •§58. Система та рівні освіти в України Типи загальноосвітніх закладів відповідно до Закону "Про загальну середню освіту"
- •§59. Закон України "Про вищу освіту". Освітні рівні вищої освіти
- •§60. Учасники навчально-виховного
- •§61. Управління освітою
- •§62. Правовий статус навчально-виховних закладів
- •Тема 14. Народний суверенітет
- •§63. Поняття і форми здійснення народного суверенітету
- •§64. Засади та принципи виборного права в Україні
- •§65. Виборна система в Україні
- •§66. Конституційне регулювання референдумів
- •Тема 15. Верховна рада україни
- •§67. Верховна Рада України. Правовий статус і компетенція Верховної Ради України
- •§68. Законодавчий процес
- •§69. Структура, органи та апарат Верховної Ради України
- •§70. Статус народного депутата України
- •Тема 16. Президент україни
- •§71. Правовий статус Президента України
- •§72. Повноваження Президента України
- •Тема 17. Уряд і центральні органи
- •§73. Кабінет Міністрів України
- •§74. Повноваження Кабінету Міністрів України
- •§75. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади
- •Тема 18. Місцеве самоврядування і
- •§76. Місцеве самоврядування та органи самоорганізації населення
- •§77. Місцеві органи виконавчої влади
- •§78. Спеціальний статус міста Києва як столиці України
- •§79. Автономна Республіка Крим
- •Тема 19. Судова влада в україні
- •§80. Поняття судової влади, завдання та засади здійснення правосуддя
- •§81. Система судів загальної юрисдикції. Загальні суди. Господарські суди. Третейські суди
- •§82. Конституційний Суд України
- •§84. Цивільно-процесуальне право
- •§85. Державна виконавча служба
- •§86. Кримінально-процесуальне право
- •§87. Державний департамент України з питань виконання покарань
- •§88. Державна судова адміністрація України
- •Тема 20. Правоохоронні органи та адвокатура
- •§90. Прокуратура України
- •§91. Правовий статус міліції
- •§92, Служба безпеки України
- •§93* Поняття оперативно-розшукової діяльності
- •§94. Органи юстиції
- •§95. Органи Державної прикордонної служби України
- •§96. Державна податкова адміністрація
- •§97. Митна служба
- •§98. Адвокатура
- •Тема 21. Нотаріат в україні
- •§99. Нотаріат в Україні.
- •§101. Цивільно-правові відносини
- •§102. Цивільна правоздатність, дієздатність
- •§103. Визнання громадянина безвісно відсутнім і оголошення громадянина померлим
- •§104. Юридичні особи
- •§105, Держава як суб'єкт цивільного права
- •§106. Особисті немайнові права
- •§107. Право власності та його захист
- •§108. Форми та види власності
- •§109. Інтелектуальна власність
- •§110. Зобов'язання та засоби їх забезпечення
- •§111. Авторське право. Суміжні права
- •§112. Цивільно-правові правочини (угоди). Договори
- •§113. Позовна давність
- •§114. Договір купівлі-продажу
- •§115. Договір майнового найму (оренди)
- •§116. Договір позики
- •§117. Договір дарування
- •§118. Договір довічного утримання
- •§119. Цивільно-правова відповідальність. Делікт
- •§120. Спадкове право
- •Тема 23. Житлове законодавство
- •§121. Конституційне право на житло. Житловий кодекс
- •§122. Права та обов'язки власників і
- •§123. Об'єднання співвласників
- •Тема 24. Сімейне законодавство
- •§124. Міжнародні стандарти в галузі охорони сім'ї та дитинства. Конвенція про права дитини
- •§125. Сімейний кодекс України
- •§126. Порядок укладення шлюбу і створення сім ї
- •§127. Рівність прав та обов'язків подружжя
- •§128. Припинення шлюбу і визнання шлюбу недійсним
- •§129. Взаємні права та обов'язки батьків і дітей
- •§130. Усиновлення (удочеріння). Патронат
- •§131. Позбавлення батьківських прав
- •§132. Опіка і піклування
- •Тема 25. Трудове законодавство
- •§133. Конституційне право на працю і відпочинок
- •§134. Трудові правовідносини
- •§136. Колективні договори і угоди
- •§137. Трудовий договір: поняття та порядок укладення
- •§138. Зміна умов трудового договору
- •§139. Підстави та порядок припинення трудового договору
- •§140. Робочий час і його види
- •§141. Правове регулювання часу відпочинку
- •§142, Оплата праці
- •§143. Трудова дисципліна
- •§144. Відповідальність за прогул і за появу на роботі у нетверезому стані
- •§145. Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству, установі, організації
- •§146. Матеріальна відповідальність
- •§147. Особливості праці жінок, молоді та інвалідів
- •§148. Розв'язання індивідуальних і колективних трудових спорів
- •Тема 26. Законодавство про соціальний захист і охорону здоров'я
- •§149. Право на соціальний захист і достатній життєвий рівень
- •Тема 27. Фінансове законодавство
- •§150. Відносини, які регулюються фінансовим законодавством
- •§151, Державний бюджет України
- •§152. Банки. Довірчі товариства
- •Тема 28. Законодавство про підприємницьку діяльність. Основні організаційні форми підприємницької діяльності
- •§153. Правове регулювання
- •§154. Господарські товариства
- •§155. Фермерські господарства
- •§156. Свобода конкуренції та захист прав споживачів
- •Тема 29. Екологічне законодавство
- •§157. Загальна характеристика законодавства про охорону навколишнього середовища. Екологічні права та обов'язки природокористувачів
- •§158. Червона книга України
- •§159. Загальна характеристика Земельного кодексу України
- •§160. Право власності на землю
- •§161. Оренда землі
- •§162. Особисте селянське господарство
- •§ 163. Охорона земель
- •§164. Порядок вирішення земельних спорів
- •§165. Землеустрій України
- •Тема 31. Адміністративне законодавство
- •§166. Відносини, які регулюються
- •§167. Адміністративні стягнення та
- •Тема 32. Кримінальне
- •§168. Загальна характеристика
- •§169. Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочинів
- •§170. Стадії вчинення злочину.
- •§171. Співучасть у вчиненні злочину
- •§172. Мета і види кримінального покарання. Обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність
- •§173. Поняття неосудності
- •§ 174, Особливості відповідальності неповнолітніх
- •§175. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
- •§176. Амністія і помилування
- •§177. Види злочинів. Відповідальність за окремі злочини
- •Література
- •Розділ і. Держава і право
- •04205 Київ, просп. Оболонський, 16а.
Тема 26. Законодавство про соціальний захист і охорону здоров'я
§149. Право на соціальний захист і достатній життєвий рівень
Соціальний захист - це система державних гарантій для реалізації прав громадян на працю і допомогу на час безробіття; підтримання життєвого рівня населення через перегляд мінімальних розмірів основних соціальних гарантій за умов зростання цін і на споживчі товари та послуги; надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім'ям, які виховують дітей; матеріальне забезпечення при досягненні пенсійного віку, при тимчасовій або постійній втраті працездатності, втраті годувальника тощо. Певні особливості має соціальний захист окремих категорій громадян: військовослужбовців, інвалідів, державних службовців, ветеранів війни і праці, потерпілих від катастрофи на Чорнобильській АЕС тощо.
У Загальній декларації прав людини (ст. 25) проголошується: "кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сімї." Виходячи з цього положення, в Конституції України закріплено: "кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сімї, що включає достатнє харчування, одяг, житло".
Задля досягнення цих цілей передбачено запровадження соціального страхування і соціального забезпечення.
Поняття "соціальне страхування" та "соціальне забезпечення". В Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, прийнятих Верховною Радою України 14 січня 1998 р., зазначається: загальнообов'язкове державне соціальне страхування -це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної або часткової тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом
307
сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом
- роботодавцем, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Соціальне забезпечення - це державна система матеріального забезпечення і соціального обслуговування сімей, в яких є діти, громадян у старості, у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності чи роботи, у разі втрати годувальника. Матеріальне забезпечення - це надання в передбачених законодавством випадках прямих грошових виплат громадянам зі спеціалізованих державних фондів, як правило, у формі пенсій і допомог. Соціальне забезпечення
- це задоволення специфічних потреб непрацездатних осіб у формі різних послуг, у тому числі й натурального забезпечення.
Основними видами соціального забезпечення є:
допомога у разі повної або часткової, постійної чи тимчасової втрати працездатності;
допомога жінкам у зв'язку з вагітністю і пологами;
допомога сім'ям, які мають неповнолітніх дітей;.
забезпечення інвалідів протезно-ортопедичними виробами і засобами пересування, а також професійне навчання інвалідів;
допомога у зв'язку з безробіттям;
безплатна медична й лікарська допомога певним категоріям населення тощо.
Законодавство України "Про пенсійне забезпечення". Закон України "Про пенсійне забезпечення", прийнятий 5 листопада 1991 року (зі змінами та доповненнями), відповідно до Конституції України (ст. 46) гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини
Закон поділяє пенсії на дві основні групи: трудові та соціальні. Трудові пенсії надаються: за віком; по інвалідності; у разі втрати годувальника; за вислугу років. Соціальні пенсії призначаються та виплачуються непрацюючим громадянам, крім інвалідів дитинства, за відсутності права на трудову пенсію.
Право на отримання трудової пенсії за віком мають чоловіки, які досягай 60-річного віку і мають трудовий стаж не менше 25 років, та жінки, які досягай 55-річного віку і мають стаж не менше
20*
308
20 років. У передбачених Законом випадках (ст. 13) пенсії за віком призначаються на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи (працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці).
Пенсії у зв'язку з інвалідністю призначаються внаслідок нещасного випадку чи хвороби, коли людина втрачає працездатність, стає інвалідом. Право на пенсію у разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. передбачено, окрім чинної на теперішній час солідарної системи пенсійного забезпечення, створення накопичувального пенсійного фонду. Цей цільовий позабюджетний фонд створюється за рахунок сплати страхових внесків самою фізичною особою, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, або внесків, які за неї вносять інші особи (підприємства, установи, організації, громадяни). Кошти накопичувального фонду використовуються для виплати довічних пенсій застрахованим особам у разі досягнення ними пенсійного віку. Розмір довічної пенсії конкретної особи залежатиме, зокрема, від величини страхових сум на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи та від врахування середньої для чоловіків і жінок величини тривалості життя, У разі смерті застрахованої особи довічна пенсія може сплачуватися членам її сім'ї чи спадкоємцям.
Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 9 липня 2003 р. передбачено право громадян України, іноземців та осіб без громадянства (фізичних осіб) на добровільних засадах бути учасниками недержавних пенсійних фондів. Ці фонди є юридичними особами, виключним видом діяльності яких є недержавне пенсійне забезпечення. Вони не можуть бути оголошенні банкрутами та ліквідованими за законодавством про банкрутство.
Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється шляхом укладення пенсійних контрактів між пенсійними фондами та вкладниками фондів, які сплачують пенсійні внески на користь учасників фонду. Учасники пенсійних фондів набувають право на одержання пенсійних виплат, розмір яких визначається виходячи з суми коштів, накопиченої на користь учасника пенсійного фонду та умов пенсійного контракту. Суть цього закону полягає у наданні громадянам можливості самим забезпечити рівень свого матеріального добробуту в майбутньому.
309
Інші види соціальної допомоги. Соціальні послуги. Держава передбачає й інші шляхи допомоги громадянам, які її потребують. Вони, як правило, носять тимчасовий характер і є доповненням до зарплати або тимчасово заміняють її. Передбачено кілька видів такої допомоги, встановленої Законами України: "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 р.; "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 р.; "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 р.
Законом України "Про соціальні послуги" від 19 червня 2003 р. передбачено надання особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, соціальних послуг.
Складними життєвими обставинами вважаються такі, коли особа не може подолати самостійно обставинами, що порушують нормальні умови її життя внаслідок інвалідності, втрати можливості самостійно рухатися, тяжкого стану здоров'я, сирітства, малозабезпе-ченості, стихійного лиха тощо.
Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.
Матеріальна допомога надається у вигляді грошової або натуральної допомоги (продукти, засоби санітарії, одяг, взуття, паливо тощо).
Соціальні послуги можуть надаватися за місцем проживання особи, в інтернатах, реабілітаційних установах, у територіальних центрах соціального обслуговування та ін.
Видами соціальних послуг є:
соціально-побутовіпослуги(гарячехарчування,транспортні послуги, виклик лікаря, доставка медикаментів);
психологічні послуги (консультації з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючими);
соціально-педагогічні послуги (виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб тощо);
соціально-медичні послуги (консультації щодо запобігання можливим розладам здоров'я особи);
юридичні послуги (консультації з чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів особи);
послуги з працевлаштування тощо.
Соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно.
Сфера надання соціальних послуг складається з державного, комунального і недержавного секторів (громадські, благодійні, релігійні організації та громадяни).
310
Для отримання соціальних послуг, що надаються державними та комунальними організаціями, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Професійна діяльність у сфері надання соціальних послуг підлягає ліцензуванню.
Право на охорону здоров'я. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога має надаватися безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
На розвиток і реалізацію цих положень в Україні прийнято низку нормативно-правових актів. Наприклад, Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р., Закони України: "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. (з подальшими змінами і доповненнями), "Про забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 р., "Про лікарські засоби" від 4 квітня 1996 р. та ін.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Чорнобильська катастрофа, що сталася 26 квітня 1986 р., торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків цієї катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних і наукових ресурсів. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та вирішення проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Законом передбачається низка заходів щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок катастрофи. Зокрема, Закон гарантує цим громадянам відшкодування збитків, заподіяних внаслідок катастрофи здоров'ю людей, компенсацію різного виду матеріальних витрат. Для цих громадян встановлено пільги щодо забезпечення житлом, сплати податків, при користуванні транспортом, послугами
311
зв'язку, зменшено вік виходу на пенсію, збільшено тривалість відпустки. Діти, що постраждали внаслідок цієї катастрофи, мають право на безплатне отримання ліків, на отримання санаторних путівок, безплатне харчування в школі, пільги при вступі до вищих закладів освіти, передбачено отримання батьками грошової допомоги тощо.
28 лютого 1991 р. було також прийнято Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідну та іншу діяльність у цих зонах. Законом закріплюється і гарантується забезпечення режиму використання та охорони цих територій з метою зменшення дії радіоактивного випромінювання на здоров'я людини та екологічні системи.
312