§113. Позовна давність

У суспільних і, зокрема, правових відносинах велика роль належить факторові часу. На певні строки укладаються договори, з досягненням певного віку громадяни набувають повної дієздатності, права на одержання пенсії тощо. За висловом визначного філософа Г. Сковороди "...з усіх втрат втрата часу — найтяжча".

Особливе місце серед правових строків посідає строк позовної давності. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство розрізняє два види строків позовної давності — загальну і спеціальну. Загальна позовна давність вста­новлюється тривалістю у три роки. Вона застосовується у будь-яких випадках за умови, що законом не передбачено інший (спеціальний) строк. Спеціальні строки встановлюються для окремих вимог. Напри­клад, один рік на спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації; у зв'язку з недоліками придбаного товару; про розірвання договору дарування; у зв'язку з перевезенням ванта­жу, пошти; про стягнення неустойки (штрафу, пені) тощо. Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недій­сними правочину (договору), вчиненого під впливом насильства або обману. Позовна давність у десять років застосовується щодо оскар­ження правочинів (договорів), недійсність яких встановлена законом (нікчемні правочини), і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, але не скорочена за волею сторін у договірних відносинах.

235

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

Однак після початку перебігу строку позовної давності можуть виникати обставини, які впливають на нормальний перебіг строку давності, а тому такі обставини можуть призводити до: зупинення або переривання строку позовної давності.

Зокрема, перебіг строку позовної давності зупиняється:

1. якщо пред'явникові позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія - непереборна сила (урагани, землетруси, воєнні дії);

2. внаслідок встановлення законом відстрочки виконання зобов'язань - мораторій (може бути у випадках оголошення воєнного або надзвичайного стану);

3. якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших збройних формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується. Переривання перебігу позовної давності можливе у випадках:

1. вчинення особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку;

2. пред'явлення особою позову до боржника. Після перериван­ ня перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зарахо­ вується.

Пред'явлення позову, залишеного без розгляду, не перериває перебігу строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Існують вимоги, на які позовна давність не поширюється. До таких належать:

1. вимоги, що випливають із порушення особистих немайнових прав;

2. вимоги вкладників банку (іншої фінансової установи) про видачу вкладу;

236

3. вимоги про відшкодування збитків, завданих каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я або смертю;

4. вимоги власника або іншої особи про визнання незаконними правового акта органу власності або інше речове право;

5. на вимогу застрахованої особи (страхувальника) до страхової організації (страховика) про здійснення страхової виплати.