Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Osnovi floristiki-lekcii.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
04.05.2019
Размер:
185.86 Кб
Скачать

РОЗДІЛ: ОСНОВИ ФЛОРИСТИКИ

ТЕМА № 1: Поняття про флору . Історична флористика.

1. Флора як феномен природно-історичного характеру.

2. Основні типи флор.

1. Флора як феномен природно-історичного характеру.

Пояснити різницю між 3 поняттями: флора і рослинність, рослинний покрив. Флора і рослинність ніби 2 сторони медалі і цією медаллю є рослинний покрив. Визначення цих понять:

  • Рослинний покрив – це повна сукупність всіх особин рослин в межах даного топографічного контура (регіону).

  • Флора – це повна сукупність всіх видів рослин в межах даного топографічного контура (регіону).

  • Рослинність – це повна сукупність всіх рослинних угруповань в межах даного топографічного контура (регіону).

Таке визначення флори як повної територіальної сукупності видів рослин є традиційним і використовується досить давно. Воно за своєю суттю передбачає охоплення всієї видової різноманітності рослинних організмів. Однак значне відставання таксономії і флористики нижчих рослин та мохоподібних робить нереальним охоплення всієї сукупності рослинних організмів будь-якої території. І тому прийнято під терміном „флора” розуміти сукупність видів судинних рослин.

Крім повної територіальної сукупності видів рослин існує поняття неповної територіальної сукупності видів яке залежно від природи і характеру неповноти поділяють на 3 категорії:

1) вибірка тільки однієї (як правило досить великої) таксономічної групи рослин. У цьому випадку до терміну „флора” додається визначальна частина, яка уточнює таксон: „бріофлора”, „альгофлора”, „мікофлора”, „ліхенофлора”;

2) вибірка усіх представників даної флори за тією чи іншою типологічною ознакою. Наприклад: за типом ареалу, за характером ценотичної приуроченості, за особливостями екології. В цьому випадку мова йде про типологічні елементи флори (детальніше-про це нижче);

в) випадкова вибірка тільки частини видів даної флори через відсутність умов для повного її виявлення (наприклад через короткочасність і обмеженість маршруту). Їх результатом є неповний фрагментарний флористичний список.

Найнижча межа коли сукупність видів можна розглядати як флору – це площа фітоценозу. Слід мати на увазі, що чим менша площа тим більшою є роль випадкових факторів, які визначають наявність того набору видів, які тут зростають.

До складу флори як „повної територіальної сукупності видів” не входять рослини закритого грунту: кімнатні, оранжерейні тощо. Чому?

  • По-перше, вони практично не зв’язані з природною флорою як природно-історичним феноменом (в будь-якому місці в оранжерейних умовах можна вирощувати будь-яку рослину планети);

  • По-друге, вони не зв’язані будь-якими ценотичними відносинами з видами які зростають у відкритому грунті.

Більшість ботаніків вважають недоцільним включати до складу флори і рослини, які відкрито вирощуються в ботанічних садах в умовах інтродукційного експерименту. Але обов’язково слід включити ті з цих рослин, які дичавіють.

Що ж стосується тих рослин які нормально культивуються у відкритому грунті, то більшість вчених вважають за потрібне включати такі види до складу флори, як особливу її фракцію тому що по-перше, вони витримують випробування місцевим кліматом, а по-друге, вони є фактором природного добору для місцевих і заносних рослин, що засмічують посіви цих рослин (було б непослідовно включати до складу флори волошку і не включати жито в посівах якого вона росте). Але ці види слід мати на особливому рахунку, окремо досліджувати і не включати в загальний аналіз флори.

Для кожної країни, кожної ділянки суші властивий свій набір видів рослин тобто своя флора, яка більшою або меншою мірою відрізняється від флори як суміжних так і віддалених територій. Найкраще і найзручніше вивчати флору природно обмежених або ж природно цілісних територій. В першому випадку це може бути острів або ж півострів (Крим, Камчатка, Сахалін, Великобританія), а в другому – Карпати, Поділля, Полісся.

Чим обумовлені відмінності флористичного складу навіть суміжних територій? Різноманітністю кліматичних умов, грунтових умов, орографічних умов (рельєф), геологічної будови.

Разом з тим наприклад в областях з тропічним кліматом присутні досить значні відмінності у складі флори навіть тоді, коли грунтові та кліматичні умови дуже схожі: бромелієві, кактусові ростуть лише в Південній Америці, а панданові та аїзові лише у Старому Світі. Таких фактів досить багато і вони свідчать про те, що характер флори не можна пояснити тільки комплексом природних умов. Є якісь інші фактори які впливають на її склад. До їх числа належать:

  • географічна ізоляція;

  • міграція;

  • диференційоване вимирання.

Зупинимось на характеристиці кожного з цих факторів детальніше. Внаслідок географічної ізоляції багато областей Землі характеризуються дуже своєрідною флорою, у складі якої багато ендемічних видів, родів і навіть родин.

  • Мадагаскар – 66 % видового складу флори цього острова це ендеміки;

  • Нова Зеландія – 72 % видів ендеміки;

  • Гавайські острови – 82-90%

  • Острів Святої Олени – 85%

  • Канарські острови – 36%

  • Острів Кріт – 10%

  • Острови Корсіка і Сардінія – 5%

  • Британські острови – ендемічні види відсутні. Це пов’язано з тим, що вони відділились від континенту всього 7000 р. тому, і за цей час тут не встигли сформуватись ендемічні види.

Таким чином можна констатувати, що кількість ендеміків залежить від відстані до континенту і часу коли той чи інший острів відділився від нього або ж виник.

Географічна ізоляція властива і для окремих гірських масивів або систем: Альпи, Карпати, Кавказ, пустель оточених більш вологими територіями і взагалі для більш-менш ізольованих ділянок суші.

Ще один фактор, який впливає на склад флори – міграція (розселення). Вона може відбуватися з різною швидкістю. Переноситись (мігрувати) можуть як цілі рослини (водорості, ряски, перекотиполе), але частіше певна їх частина: спори, насіння і плоди, супліддя, сіянці (мангрові), виводкові бруньки (маршанція) і т.д. Для позначення частин рослин, які служать для розповсюдження шведський ботанік Сернандер запропонував термін «діаспора» (від грецького diaspero – розсіюю).

Міграція (розселення) відбувається певними шляхами, які так і називаються міграційними шляхами і рідко вони являють зручну трасу для безперешкодного розселення видів, як правило на цих шляхах є багато перепон. Є три типи міграційних шляхів.

1. Найзручнішим міграційним шляхом є шлях названий відомим палеонтологом та біогеографом Дж. Сімпсоном „коридором”. Він являє собою міграційну трасу, вздовж якої можливе масове розселення багатьох видів або навіть цілих флор з однієї області в іншу. Такими коридорами є долини річок або неперервний ланцюг гірських вершин.

2. Другий тип шляху Сімпсон називає „фільтром”. Розселення цим шляхом відбувається вибірково. Для одних рослин цей шлях є зручним, а для інших це бар’єр, який вони не можуть перейти. В результаті не всі види флори даної області можуть таким шляхом перейти в іншу. Наприклад для лісових рослин бар’єром є степ, для степових – пустеля. Фільтровий характер властивий так званим міжконтинентальним мостам суші. Наприклад, міст який з’єднує Північну і Південну Америку. Ще один міст – Кавказький першийок – „фільтр” між передньоазіатськими та південноросійськими флорами.

3. Третій тип шляху зустрічається найчастіше і називається шляхом сходинок. Він являє собою переривчастий шлях який складається з декількох сходинок. Це може бути ланцюг островів в океані, або ланцюг ізольованих гір, низка лісових ділянок відокремлених степовими просторами (лісостеп).

Диференційоване вимирання може бути повним або частковим і може стосуватись як окремих флористичних комплексів так і цілих флор. Воно є наслідком як правило природних катаклізмів більшого або меншого масштабу: виверження вулканів (о. Кракатау, 1863), наступ льодовиків (детальніше далі).

Таким чином кожна флора нерозривно зв’язана з геологічною історією Землі чи якоїсь ділянки суші і являє собою також історично складену сукупність видів яка є предметом вивчення флорогенетики.

Отже видовий склад флори обумовлений не тільки нинішніми природними умовами, а й умовами минулих географічних епох, тобто сукупністю процесів еволюції, розселення, і взаємодії видів рослин на тій же території, а також сусідніх і досить віддалених територій. Тобто флора певного регіону має природно-історичний характер, або кажуть є природно-історичним феноменом.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]