2. Основні типи флор.

В результаті взаємодії цих процесів – міграції, ізоляції, вимирання, у комплексі з конкретними природними умовами флора кожної країни або ж регіону складається з таких елементів:

1. Вцілілих у незмінному вигляді або мало змінених древніх форм які мешкали на даній території ще до четвертинного періоду;

2. Видів які є безпосереднім результатом зміни третинних форм під впливом умов життя в даному регіоні;

3. Видів, що переселились в даний регіон в пізнішу епоху.

Російський ботанік А.Н.Краснов позначає флору кожної країни (регіону) формулою:

F = f1+f2+f3

де F – сукупність всіх нині існуючих видів, а f1, f2, f3 – вказані вище елементи.

Залежно від того який з цих елементів переважає виділяють три типи флор:

• реліктові

• міграційні

• трансформаційні.

Перший тип флори (реліктовий) характерний для Канарських островів, Японії, Китаю, деяких частин Північної Америки та ін. регіонів. Тут внаслідок сприятливих кліматичних та орографічних умов зберігся великий відсоток мало змінених древніх, реліктових форм які уже давно зростають в даному регіоні. Такого типу флори найбільш близькі до ідеальної формули

F = f1

Більша частина Європи являє собою флору іншого типу. Хід історичних подій тут був дуже непостійним і бурхливим. Під впливом холоду льодовикового періоду тут загинули розкішні третинні форми і нова флора арктичного характеру зайняла їхнє місце. Але й вона панувала недовго. Внаслідок потепління вона також була витіснена флорою помірного типу. Таким чином Європа була ареною постійного руху і зміни форм, ареною переселень в той час як наприклад в Японії з кінця третинного періоду флора майже не змінилась. Таким чином флора Європи наближається до ідеальної формули:

F = f3

Флора Середньої Азії може служити прикладом флор третього типу (трансформаційних). З древніх часів і до тепер клімат цього регіону постійно міняється, але ці зміни йдуть в один і той же бік, без різких коливань. Постійна дія одних і тих же факторів на флору привела до появи у видів в її складі різних пристосувань та змін, тобто до її трансформації, появи нових видів. Така флора найближча до ідеальної формули

F = f2

Але ці три типи флор рідко зустрічаються у чистому вигляді і як правило в природі ми маємо справу з різними їх комбінаціями.

Тема № 2: Історична флористика

1. Поділ геологічної історії Землі.

2. Методи вивченя древніх флор.

3. Огляд історії розвитку флор.

1. Поділ геологічної історії Землі.

Найвищою одиницею геологічної історії Землі є ера, ери поділяються на періоди, які складаються з епох. Розмежування їх проводять за викопними рештками тварин у відповідних осадових породах. Таким чином „геологічний вік” під яким розуміють періоди являє собою „вік фауни”. Навіть ери названі відповідно: Палеозойська – означає ера тварин древнього віку, Мезозойська – ера тварин середнього віку. Викопні рештки рослин використовують як правило для додаткової характеристики ер. Основних ер – 4:

• Кайнозой;

• Мезозой;

• Палеозой;

• Протерозой.

Нас найбільш цікавить перша ( а за часом остання) – Кайнозой. Вона поділяється на 2 періоди: четвертинний (антропоген) – його тривалість 1 млн. років і третинний, тривалістю близько 70 млн років.

У складі четвертинного періоду виділяють дві епохи: 1. Голоцен – післяльодовиковий час і 2. Плейстоцен – льодовиковий час

У складі третинного періоду виділяють 5 епох:

1. Пліоцен

2. Міоцен

3. Олігоцен

4. Еоцен

5. Палеоцен

Перші дві епохи ще називають неогеном, а три останні – палеогеном.