§170. Стадії вчинення злочину.

Добровільна, відмова від доведення злочину до кінця

Кримінальне законодавство визначає три стадії вчинення злочину:

• готування до злочину - це пошук, пристосування засобів чи знарядь, створення умов для вчинення злочину;

• замах на злочин - це навмисна дія, безпосередньо спрямована на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця;

• закінчений злочин - такий етап учинення злочину, коли при здійсненні діяння настали всі ознаки складу злочину.

За готування до злочину та замах на нього відповідальність настає за законом, що передбачає кримінальну відповідальність за конкретний злочин.

Особа, яка добровільно відмовилася від готування до злочину або замаху на злочин, усвідомлюючи можливість доведення злочину до кінця, звільняється від кримінальної відповідальності. Але коли злочинну діяльність вдалося перервати на етапі готування до злочину чи замаху на злочин попри волю злочинця, то він не звільняється від покарання.

§171. Співучасть у вчиненні злочину

Злочин може бути вчинений однією особою чи за спільною участю двох або більше осіб - співучасників. За загальним правилом, учинен­ня злочину кількома особами становить більшу суспільну небезпеку ніж учинення злочину однією особою. Співучастю вважається умис­на спільна участь двох або більше осіб у вчиненні злочину.

До співучасників злочину, залежно від характеру діяльності особи та ступеня її участі в злочині, належать разом із виконавцями організатори, підмовники і пособники.

Виконавець - це особа, яка безпосередньо вчинила злочин особисто чи шляхом використання інших осіб.

Організатор - це особа, яка організувала злочин або керувала його здійсненням, або особа, яка створила злочинну організацію.

Підмовник - це особа, яка схилила інших співучасників до вчинення злочину.

23+>/₄ —51 314

356

Пособник - це особа, яка сприяла вчиненню злочину порадами

і вказівками, підкупом чи погрозами, наданням засобів чи усуненням

перешкод, а також особа, яка заздалегідь обіцяла сховати злочинця,

сліди злочину або предмети, здобуті злочинним шляхом.

Співучасть у вчиненні злочину характерна для організованої

злочинності й корупції. Не є співучастю не обіцяне заздалегідь

переховування злочинців чи слідів злочину.

При призначенні покарання кожному зі співучасників суд

враховує ступінь і характер його участі у вчиненні злочину.

§172. Мета і види кримінального покарання. Обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність

Метою покарання за кримінальним законодавством є виправлення і перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів з боку засуджених, вплив на інших осіб, щоб вони не вчиняли злочин.

Покарання як особливий засіб державного примусу характеризується такими ознаками:

• призначається лише за вчинення злочину;

• застосовується лише на підставі закону;

• призначається лише судом;

• передбачає позбавлення та обмеження прав і свобод;

• за своїм змістом є карою (спричиняє засудженому певні обмеження і страждання).

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Кримінальний кодекс передбачає такі види покарань:

1. штраф — грошове стягнення, що накладається судом у розмірах залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного;

2. позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

3. позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до п'яти років;

4. громадські роботи, які полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи час суспільно корисних робіт;

357

5. виправні роботи строком від шести місяців до двох років за місцем роботи засудженого і з відрахуванням у дохід держави від 10 до 20 відсотків суми заробітку;

6. службові обмеження для військовослужбовців строком до двох років (із суми грошового забезпечення засудженого відраховується в дохід держави від 10 до 20 відсотків, засуджений не може бути протягом цього строку підвищений у посаді та у військовому званні);

7. конфіскація майна за особливо тяжкі, а також за корисливі злочини;

8. арешт - тримання засудженого в умовах ізоляції строком від одного до шести місяців;

9. обмеження волі - тримання засудженого в кримінально- виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням до праці строком від одного до п'яти років;

10. тримання військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні строком від шести місяців до двох років;

11. позбавлення волі на певний строк, що полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його в кримінально-виконавчі установи строком від одного до 15 років;

12. довічне позбавлення волі. Цей вид покарання встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, коли суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

При призначенні покарання суд враховує особу винного та обставини справи, що пом'якшують й обтяжують відповідальність.

За Кримінальним кодексом обставинами, які пом'якшують відповідальність визнаються:

1. з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

2. добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

1. учинення злочину неповнолітнім;

2. учинення злочину жінкою в стані вагітності;

3. учинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

4. учинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

5. учинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;

23+¹/, *

358

8. учинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;

9. виконання спеціального завдання із запобігання злочинній діяльності організованої групи чи розкриття її, поєднане із учиненням злочину.

Обставинами, які обтяжують покарання, визнаються:

1. учинення злочину повторно та рецидив злочинів;

1. учинення злочину групою осіб за попередньою змовою організованою групою чи злочинною організацією;

2. учинення злочину на грунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;

3. учинення злочину в зв'язку із виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;

2. тяжкі наслідки, завдані злочином;

4. учинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебувала у безпорадному стані;

5. учинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

6. учинення злочину щодо особи, яка перебувала в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;

7. учинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;

3. учинення злочину з особливою жорстокістю;

8. учинення злочину з використанням умов воєнного або над­ звичайного стану, інших надзвичайних подій;

4. учинення злочину загальнонебезпечним способом;

9. учинення злочину особою, що перебувала у стані алкоголь­ ного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманливих засобів;

5. убивство заручника.

За наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд може призначити покарання більш м'яке, ніж передбачено законом.