§84. Цивільно-процесуальне право

Цивільно-процесуальне право — це галузь права, яка регулює порядок розгляду і вирішення судом цивільних справ. Основним джерелом цивільно-процесуального права є Цивільно-процесуальний кодекс, прийнятий у 1963 р. У зв'язку із суспільно-політичними та

182

економічними змінами в Україні до цього кодексу внесено численні зміни і доповнення.

У порядку цивільного судочинства розглядаються справи зі спорів, що виникають з цивільних, сімейних, трудових, житлових правовідносин, і справи окремого провадження. До таких належать справи про порушення умов договору між громадянами, про розподіл майна, про витребування майна з чужого незаконного володіння, справи про компенсацію збитків, заподіяних шкодою, справи щодо захисту честі, гідності й ділової репутації, справи про розлучення, стягнення аліментів, справи про поновлення на роботі та ін.

Справи окремого провадження пов'язані із захистом інтересів громадян, що охороняються законом: про встановлення неправиль­ності запису в актах громадянського стану; про оскарження нотарі­альних дій або відмову у вчиненні їх; про встановлення стажу роботи; про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним, про усиновлення дітей та ін.

Цивільні справи в судах розглядаються, як правило, за заявою особи (позивача) шляхом подання до суду позовної заяви. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Сторонами можуть виступати громадяни, підприємства, організації, установи і держава.

Позовна заява повинна містити:

1. назву суду, до якого подається заява;

1. точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або перебування;

2. зміст позовних вимог;

3. виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

4. зазначення доказів, що стверджують позов;

5. зазначення ціни позову;

7) підпис позивача із зазначенням дати подання заяви. Позови, як правило, пред'являються в суд за місцем проживання

відповідача. Позови про стягнення коштів на утримання (аліменти), про встановлення батьківства, про поновлення на роботі, позови, що випливають з авторського права, права на відкриття, винахід, позови про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом, можуть подаватися також за місцем проживання позивача. Позови про право на будівлю, про виключення майна з опису належить пред'являти за місцем знаходження цього майна.

Цивільна справа розглядається в судовому засіданні з обов'язко­вим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. При цьому суд заслуховує пояснення сторін, показання свідків, висновки експертів,

183

знайомиться з письмовими доказами, опіядає речові докази. У судо­вому засіданні провадяться судові дебати, під час яких надається сло­во позивачеві та його представникові, а потім відповідачеві та його представникові. Після судових дебатів суд іде до нарадчої кімнати, де приймає рішення. Рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.

Рішення місцевого суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом строку до одного місяця після проголошення рішення. При розгляді справи в апеляційній інстанції суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази тощо.

Суд в апеляційному провадженні, зокрема, має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги;

2) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд;

3) змінити або ухвалити нове рішення.

Сторони мають право також оскаржити рішення апеляційної інстанції у зв'язку з порушенням матеріального чи процесуального права в касаційному порядку. Під час розгляду справи в касаційно­му порядку суд перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Разом з тим, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові факти, вирішувати питання про достовірність або недостовірність доказів.

18 березня 2004 року Верховна Рада України прийняла новий Цивільно-процесуальний кодекс України, який має набрати чинності у визначений Верховною Радою строк. Відповідно до цього кодексу завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, а також інтересів юридичних осіб та держави.

Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними у містах, міськими та міськра-йонними судами. Розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито. Закритий судовий розгляд допускається лише у разі, якщо відкритий розгляд може призвести до розголошення державної або іншої таєм­ниці, а також за клопотанням учасників процесу з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошення інтимних або таких, що принижують честь і гідність, відомостей їх приватного життя.

184 .

Цивільні справи в судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, крім окремих випадків (зокрема, визнання громадянина недієздатним, визнання громадянина обмежено дієздатним, визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, усиновлення), коли передбачено розгляд справ колегією у складі одного судді і двох народних засідателів. У апеляційній інстанції справи розглядаються колегією у складі трьох суддів, а у касаційній інстанції - у складі п'яти суддів. Хід судового засідання фіксується технічними засобами, які і є офіційним записом судового засідання.