4 Метод розрахунку внутрішньої ставки доходу (Internal Rate of

IRR). Під внутрішньою ставкою доходу інвестиції (синоніми: внутрішня

норма прибутку, внутрішня окупність) розуміють значення коефіцієнта

дисконтування r, при якому чиста теперішня вартість (NPV) проекту

дорівнює нулю:

IRR r , при якому NPV f (r ) 0.

(10.5)

Може розраховуватися на спеціальному фінансовому калькуляторі,

методом підбору або за формулою:

IRR i1 (i2 i1)

NPV (i1)

NPV (i1) NPV (i2 )

,

(10.6)

де і1 – така ставка дисконтування, при якій NPV більше 0 і є

близьким до 0;

і2 – така ставка дисконтування, при якій NPV менше 0 і є близьким

до 0;

Цей показник характеризує ефективність проекту (чим більше, тим

краще), показує також ціну капіталу, за якою ми можемо залучати капітал

для реалізації цього проекту.

10.3 Аналіз ефективності фінансових інвестицій

Для реального сектора економіки фінансові інвестиції є активною

формою ефективного використання тимчасово вільного капіталу для

отримання прибутку і протиінфляційного захисту коштів. Фінансові

інвестиції також можуть бути формою реалізації стратегічних цілей,

направлених на розширення операційної діяльності.

Основні форми фінансового інвестування

1.

Вкладення капіталу в статутні фонди інших підприємств. Ця

форма має тісний зв’язок з операційною діяльністю. Основною метою

інвестування є не стільки отримання прибутку, скільки посилення

фінансового впливу на підприємства-контрагенти.

2.

Вкладення капіталу в дохідні види грошових інструментів.

Основним видом грошових інструментів є депозитні внески. Осовна мета

цієї форми інвестування – отримання прибутку і протиінфляційний захист

коштів.

3.

Вкладення капіталу у дохідні види фондових інструментів

(цінні папери). Найпоширеніша форма. Основна мета – отримання

прибутку, а також посилення фінансового впливу шляхом придбання

контрольного пакета акцій.

162

Існує ряд особливостей, притаманних фінансовому інвестуванню.

1. Простіший і менш трудомісткий порівняно з реальним інвестуванням.

2. Більший діапазон ризику і прибутковості.

3. Потребує більш активного моніторингу кон’юнктури фінансового

ринку, оскільки фінансовий ринок є більш динамічним порівняно з

товарним ринком.

4.

Основними цілями є отримання додаткового прибутку і

протиінфляційний захист коштів.

5. Підпорядковується реальному інвестуванню і операційній діяльності.

Особливості оцінки ефективності фінансових інвестицій такі:

1) в надходженнях відсутні амортизаційні відрахування. Основу

надходжень складають відсотки (дивіденди), а також ціна продажу

фінансового інструмента;

2) витратами є ціна придбання фінансового інструмента;

3) при врахуванні фактора часу використовується коефіцієнт дискон-

тування, який носить більш суб’єктивний характер, ніж при реальному

інвестуванні. Коефіцієнтом дисконтування вибирається бажана норма

прибутковості для інвестора з врахуванням ризику, ліквідності тощо;

4) для визначення ефективності визначають показник реальної

(внутрішньої) вартості фінансового інструмента.

Реальна вартість фінансового інструмента – це сума майбутніх

надходжень, зведена до теперішнього часу:

n

В р

1

надходження

(1 i) n

,

(10.7)

де n - кількість інтервалів;

і – норма дохідності.

Якщо реальна вартість більша ціни придбання фінансового

інструменту, то таке інвестування є доцільним. Якщо менша ціни

придбання, то дохідність цієї інвестиції буде нижчою, ніж бажана.

Приклад: чи доцільно придбати облігацію номіналом 1000 грн і

річною купонною ставкою 12% за ціною 920 грн, якщо термін погашення

10 років, а бажана норма дохідності 14%?

Розв’язання:

12% · 1000 грн. = 120 грн.

По 120 грн.щорічно + за останній рік 120 грн + 1000 грн

Вр = 120 · К д.а.(14%, 10р.) + 1000 / (1 + 0,14)10 = 840 грн.

Отже, облігацію купувати недоцільно, оскільки Вр менше за ціну

920 грн.

Загалом, ефективність будь-яких інвестицій визначається на

зіставленні ефекту і витрат. Як «витрати» при визначенні ефективності

фінансових вкладень виступають кошти, інвестовані у різні фондові

інструменти. Як «ефект чи дохід» виступає різниця між реальною вартістю

163

окремих фондових інструментів і сумою коштів, інвестованих на їхнє

придбання. Оскільки дохід від цих інвестицій може бути отримано лише в

майбутньому періоді, він повинен бути оцінений у теперішній вартості.

Таким чином, ефективність інвестування в інструменти фондового ринку

оцінюється за формулою:

Еф

Дф100

Іф

,

(10.8)

де Дф – очікуваний дохід від інвестицій, розрахований як різниця

між реальною вартістю окремих фондових інструментів (зведеної до

теперішньої вартості);

Іф – сума інвестованих коштів в цінні папери.

Реальна теперішня вартість окремих фондових інструментів

формується під впливом двох основних показників.

1. Суми майбутнього грошового потоку від конкретного виду

фондового інструменту.

2. Розміру дисконтної ставки, яка використовується при оцінці

теперішньої вартості майбутнього грошового потоку.

Формування майбутніх грошових потоків з окремих видів фондових

інструментів має суттєві відмінності:

1)

з облігацій, ощадних сертифікатів і кредитних зобов’язань

сума майбутніх грошових потоків складається із сум надходжених

відсотків з цих активів і вартості самого активу на момент його погашення.

Існує три варіанти формування майбутніх грошових потоків:

- без виплати відсотків з фондового інструменту – інвестору

забезпечується лише один вид доходу – різниця між об’явленою викупною

ціною і ціною придбання;

- з періодичною виплатою відсотків і погашенням в кінці

передбаченого терміну;

- з виплатою всієї суми відсотків при погашенні в кінці

передбаченого терміну.

2)

з акцій і інвестиційних сертифікатів сума майбутніх

грошових потоків формується в залежності від двох умов:

- при використанні фондового інструменту протягом невизначеної

тривалості періоду часу. В цьому випадку грошовий потік формується

виключно за рахунок сум нарахованих дивідендів;

- при використанні фондового інструменту протягом передбаченого

терміну. В цьому випадку майбутні грошові потоки складаються із сум

надходжених дивідендів, суми придбання і курсової різниці по ньому. У

зв’язку з цим розрізняють фондові інструменти трьох видів:

а) зі стабільним рівнем дивідендів;

б) з постійно зростаючим рівнем дивідендів;

164

в) з непостійним рівнем дивідендів.

Моделі оцінки поточної ринкової вартості облігацій

Визначення поточної ринкової вартості облігації – формула, за

якою розраховується цей показник, називається «Основною моделлю

оцінки облігації».

n

ВОп

i1

Во

(1 НД )

n



H о

(1 НД ) n

, гр. од.,

(10.9)

де Во - щорічна сума відсотків за облігацією;

Во H o оголошену ставку відсотка

Н о - номінал облігації, що підлягає погашенню;

п - число років (або інших періодів), що залишились до погашення;

НД - норма поточної дохідності.

Економічна суть «Основної моделі оцінки облігації» полягає в тому,

що її поточна ринкова вартість дорівнює сумі всіх відсоткових надходжень

за період обертання, що залишився до її погашення і номіналу,

дисконтованого за нормою поточної дохідності для даного виду облігацій.

Модель розрахунку поточної ринкової вартості облігації без

виплати відсотків

Економічна суть моделі полягає в тому, що поточна ринкова вартість

облігації без виплати відсотків це є її номінал, зведений до теперішньої

вартості за дисконтною ставкою, що дорівнює нормі поточної дохідності

за нею. Це спрощений варіант «Основної моделі оцінки облігації» (друга її

частина).

ВОБВ

Н о

(1 НД ) n

, гр.од.

(10.10)

Модель розрахунку очікуваної поточної дохідності за

облігаціями з періодичною виплатою відсотків

Економічна суть моделі полягає в тому, що рівень очікуваної

поточної дохідності облігації з періодичною виплатою відсотків – це є

добуток від ділення щорічної суми процента на її ринкову вартість.

Необхідність дисконтування у цьому випадку відпадає, бо обидва

показники повинні зводитись до теперішньої вартості за єдиною ставкою

дисконту, у результаті чого її співвідношення не зміниться.

ДО ПВ

Н о ПС

ЦП о

100,%

(10.11)

165

де ДОПВ - очікувана поточна дохідність облігації з періодичною

виплатою відсотків;

ПС - відсоткова ставка, за якою нараховується сума відсотку з

облігацій, десятковий дріб;

ЦП о - ціна продажу облігації.

Модель розрахунку поточної ринкової вартості облігацій з

виплатою всієї суми процентів при погашенні

Економічна суть цієї моделі полягає в тому, що поточна ринкова

вартість облігації дорівнює сукупним виплатам номіналу і суми відсотка

при погашенні, дисконтованими за нормою поточної дохідності для даного

виду облігацій. Це спрощений варіант «Основної моделі оцінки облігації».

ВОВВ

Н о П к

(1 НД ) n

, гр.од.

(10.12)

де ВОВВ - поточна ринкова вартість облігації з виплатою всієї суми

відсотків при погашенні;

Пк - сума відсотку з облігації, яка буде нарахована при її погашенні

за відповідною ставкою.

Моделі оцінки поточної ринкової вартості акцій

Модель оцінки поточної ринкової вартості акцій з постійним

рівнем дивідендів

ВАп

Д

НД

, гр. од.

(10.13)

де Д – річна сума постійного дивіденду;

НД – норма поточної дохідності акції (десятковий дріб)

Моделі оцінки поточної ринкової вартості акцій з постійно

зростаючим рівнем дивідендів. «Модель Гордона»

ВАпз

Д о (1 g )

НД g

, гр. од.

(10.14)

де До – сума останнього виплаченого дивіденду;

g – темп зростання дивідендів (десятковий дріб)

Модель оцінки поточної ринкової вартості акції з непостійним

рівнем дивідендів за періодами

ВАнп

Д1

1



Д 2

(1 НД )

2

 ...

Д n

(1 НД ) n

, гр. од.

(10.15)

166

(1 НД )

Система оцінки показників дохідності акцій

Оцінка основних показників господарської діяльності і фінансового

стану емітента визначається за допомогою системи показників, серед яких

найбільш важливу роль мають такі:

1. Дохід на акцію = ( чистий прибуток

- дивіденди

з

привілейованих акцій) / загальна кількість звичайних акцій.

2. Цінність акцій = ринкова ціна акції / дохід на акцію.

3. Рентабельність акції = дивіденди на акцію / ринкова ціна акції.

4. Дивідендний дохід = дивіденд на одну акцію / дохід на одну

акцію.