6 Аналіз платоспроможності та ліквідності

6.1

Сутність

понять

платоспроможність

підприємства

і

ліквідність

В системі економічних категорій, що характеризують фінансовий

стан підприємства, особливе місце належить платоспроможності

підприємства і ліквідності.

У спеціальній літературі існує значна кількість підходів щодо

тлумачення сутності поняття „платоспроможність”[29].

Платоспроможність – це наявність у підприємства грошових

коштів, достатніх для своєчасного погашення своїх короткострокових

боргових зобов’язань. Таким чином,

основними ознаками

платоспроможності є:

- наявність у достатньому обсязі коштів на розрахунковому

рахунку;

- відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Аналіз платоспроможності здійснюється шляхом зіставлення

наявності і надходження коштів з платежами першої необхідності

(податки, розрахунки з органами соціального страхування, пенсійного

фонду та інші нарахування, погашення позик, сплата комунальних послуг і

послуг сторонніх організацій, оплата праці).

Платоспроможність вимірюється коефіцієнтом платоспроможності,

який розраховується як відношення грошових коштів до суми термінових

платежів на певну дату або на наступний період. Якщо коефіцієнт

платоспроможності не менше одиниці, то це свідчить про

платоспроможність підприємства.

Коефіцієнт платоспроможності по суті показує, скільки одиниць

платіжних засобів припадає на одиницю термінових зобов’язань.

Аналізуючи стан платоспроможності підприємства, необхідно

розглянути причини фінансових труднощів, частоту їх виникнення,

тривалість прострочених боргів. Причинами незадовільної

платоспроможності можуть бути невиконання плану виробництва і

реалізації продукції, підвищення її собівартості, невиконання плану

прибутку, в результаті чого має місце нестача власних джерел

самофінансування підприємства, високий процент оподаткування.

Погіршення платоспроможності може також бути викликане

неефективним використанням оборотних коштів, подовженням терміну

погашення дебіторської заборгованості, вкладенням коштів у надпланові

запаси та інші цілі, котрі тимчасово не мають джерел фінансування.

Результатами аналізу платоспроможності підприємства користується

не лише керівництво підприємства, а і зовнішні споживачі інформації

90

(партнери, інвестори, банки, державні установи тощо). Їх цікавить не

стільки поточна платоспроможність, скільки перспективна.

Поточна платоспроможність характеризує поточний стан рахунків

на підприємстві і оцінюється шляхом порівняння наявних платіжних

засобів з терміновими зобов’язаннями.

Довгострокова платоспроможність

передбачає здатність

підприємства платити за своїми довгостроковими зобов’язаннями [25].

Поточна платоспроможність оцінюється за даними бухгалтерської

звітності. Для посилення оперативності проведення аналізу

платоспроможності складають платіжні календарі, що дозволяє проводити

аналіз за день, тиждень, декаду, 2 тижні, місяць. Частота проведення

аналізу залежить від стану платоспроможності і тенденції її зміни: якщо

підприємство має сталу платоспроможність, платіжні календарі

складаються рідше, і навпаки, якщо платоспроможність підприємства

нестійка, то оцінка здійснюється частіше.

Сальдо платіжних засобів і термінових зобов’язань дає можливість в

оперативному режимі оцінити платоспроможність підприємства.

Водночас відсутність грошових коштів на розрахунковому рахунку

для погашення термінових зобов’язань не завжди є підставою вважати

підприємство неплатоспроможним.

Підприємство, яке успішно функціонує, використовує вільні грошові

кошти на придбання ліцензій, патентів, надання позики, купівлю цінних

паперів тощо.

За нагальної необхідності підприємство зможе погасити термінові

платежі шляхом перетворення частини активів (ліквідних активів) в

готівку і тим самим розрахуватись за свої боргові зобов’язання.

Звідси з поняттям „платоспроможність” тісно пов’язане поняття

„ліквідність”, однак друге – більш ємне.

Ліквідність – це здатність оборотних засобів перетворюватись у

грошові кошти, які необхідні для нормального функціонування

підприємства, тобто можливість реалізувати наявні засоби (активи) для

сплати у відповідні строки своїх першочергових зобов’язань (пасивів), а

також непередбачуваних боргів.

Ознакою ліквідності є перевищення оборотних активів (р. 260, ф. №

1) над короткостроковими зобов’язаннями (р. 620, ф. № 1), тобто наявність

чистого робочого капіталу (власного оборотного капіталу).

Слід розрізняти такі поняття ліквідності.

Ліквідність балансу – це здатність підприємства погасити свої

зобов’язання за рахунок перетворення частини активів у грошові кошти.

Ліквідність підприємства – більш широке поняття у порівнянні з

ліквідністю балансу. Якщо ліквідність балансу базується на використанні

лише внутрішніх резервів (ліквідних активів) для погашення боргових

зобов’язань, то ліквідність підприємства передбачає додаткове залучення

91

коштів (кредити, інвестиції), використовуючи імідж підприємства, його

інвестиційну привабливість.

Ліквідність активів – характеризує швидкість перетворення активів

у грошові кошти, тривалість часу для такої трансформації.

Через неможливість отримання необхідної інформації зовнішні

користувачі не взмозі оцінити стан платоспроможності підприємства і

тому використовують для цієї мети оцінку ліквідності.

Для підтримання ліквідності на належному рівні слід, окрім іншого,

утримуватися від „замороження” на тривалий період високоліквідних

активів у виробничому процесі, і насамперед, у запасах, тому що це

врешті-решт призведе до зниження показників, що характеризують

фінансові результати діяльності підприємства, зокрема, рентабельності

виробництва.

Отже, від ступеня ліквідності залежить платоспроможність

підприємства. В той же час ліквідність характеризує не тільки поточний

стан розрахунків, але і перспективу.

Джерелом інформації для проведення аналізу платоспроможності і

ліквідності є фінансова звітність (форма № 1 „Баланс”), дані оперативного

бухгалтерського обліку.