Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Копейчиков - Правознавство, 2006.doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
12.07.2019
Размер:
5.15 Mб
Скачать

Глава 7

Отже, з вищевикладених нормативно-правових актів випли­вають головні положення, що потім стали конституційними і сутність яких вбачається у тому, які «... громадяни Республіки всіх національностей складають народ України». Вказується також, що «... народ України є єдиним джерелом державної вла­ди в Республіці». Це означає, що виключно народ формує дер­жавну владу. Тільки народ має невід'ємне право визначати і змінювати форми та зміст свого державного життя, себто ство­рити чи ліквідувати інститут президентства, вводити парламен­таризм тощо.

П оряд з прийняттям цих нормативно-правових актів в Україні велася робота з підготовки Конституції незалежної Ук­раїни. Основними віхами конституційного процесу в Україні після здобуття нею незалежності були: підготовка кількох но­вих проектів Конституції України; створення конституційних комісій та їхніх робочих груп, що протягом 1991—1996 pp. підготували й розглянули кілька проектів Конституцій Украї­ни; укладення в червні 1995 р. Верховною Радою України і Пре­зидентом України Конституційного договору, який діяв до прий­няття нової Конституції України, тощо.

Отже, джерелами сучасного конституційного права України, під якими розуміють чинні нормативно-правові акти, що містять конституційно-правові принципи і норми, слід визнати:

а) Конституцію України — основне джерело права;

б)конституційні закони — закони, що вносять зміни й допов­нення до Конституції;

в)звичайні закони — закони, що містять конституційно-правові принципи та норми;

г)інші акти Верховної Ради України та акти всеукраїнського референдуму;

ґ) певні нормативні акти Президента України;

д ) деякі нормативні постанови Кабінету Міністрів України;

є) окремі акти представницьких органів місцевого самовря­дування, скажімо, їхні регламенти.

Безперечно, з утворенням Конституційного Суду України джерелами конституційного права є його акти.

Як уже підкреслювалось, особливе місце в системі джерел конституційного права України посідає Конституція. Термін

191

Основи конституційного права України

«конституція» походить від лат. constitutio — «установлення, устрій». Конституція є таким законом, що встановлює форму держави, систему державних органів, визначає порядок їх фор­мування та діяльності, основні права та обов'язки громадян. Іншими словами, конституція встановлює та закріплює устрій держави, саме за це ЇЇ називають Основним Законом.

К онституцію України було прийнято Верховною Радою Ук­раїни на її п'ятій сесії 28 червня 1996 р. Цей день тоді ж було проголошено державним святом українського народу, оскільки Конституція є Основним Законом держави, який визначає та закріплює підвалини всього суспільного життя, статус людини й громадянина, основи організації та принципи діяльності дер­жавного апарату України.

Конституція України є основою правової системи нашої дер­жави. Під останньою розуміють сукупність усіх правових явищ, що існують у суспільстві стосовно його створення, реалізації та охорони. Вона зміцнює державу, сприяє її політичному єднан­ню, соціально-економічному розвитку суспільства в цілому.

Визначальні риси сучасних конституцій такі:

  • зазвичай пов'язані із закріпленням демократичного ладу, хоч історія знає і винятки з цього правила (конституції тоталі­ тарних держав);

  • спрямовані передусім на закріплення прав і свобод люди­ ни й громадянина;

  • народ визнається основним джерелом влади в суспільстві;

  • державна влада діє на основі принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки;

  • найважливішим принципом суспільного життя вважають принцип порозуміння, розумного компромісу між різними соціальними верствами населення та політичними угрупован­ нями;

  • закріплюється принцип ідеологічної багатоманітності, яка звільняє особистість від диктатури панівної думки.

Отже, Конституція України є водночас основним законом і держави, і всього суспільства. Звідси й поняття «конституційний лад» передбачає об'єднання суспільних та державних засад у єдине ціле. Особливо це притаманно новим конституціям, що були прийняті після Другої світової війни, а також після розпа­ду так званого соціалістичного табору.

192