Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Копейчиков - Правознавство, 2006.doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
12.07.2019
Размер:
5.15 Mб
Скачать

Глава 4

Основи теорії права

139

§ 9. Правові відносини.

Загальна характеристика

Нормативно-правові акти регулюють (охороняють) правові відносини, які постійно виникають, змінюються чи припиня­ються. Правовідносини це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії взаєм­них суб'єктивних прав і юридичних обоє 'язків, що забезпечують­ся державою.

Основні ознаки правовідносин: а) вони виникають на основі норм права або укладення угоди; б) характеризуються наявністю сторін, які мають взаємні суб'єктні права та юридичні обов'яз­ки; в) є видом суспільних відносин фізичних чи юридичних осіб, організацій і спільностей; г) здійснення суб'єктивних прав чи додержання юридичних обов'язків у правовідносинах контро­люється і забезпечується державою.

Правовідносини можна аналізувати за такими підставами: за­лежно від кількості суб'єктів (прості та складні); за предметом правового регулювання (адміністративні, цивільні, земельні, кримінальні, фінансові, трудові тощо); за дією в часі (тривалі й нетривалі); за методом правового регулювання (договірні та керівні); за змістом поведінки зобов'язаної сторони (пасивні та активні); залежно від функціонального призначення (регуля­тивні та охоронні).

Правовідносини мають складну будову і охоплюють: суб'єкти; об'єкти; зміст правовідносин.

Підставами виникнення, зміни чи припинення правовідно­син є юридичні факти (прийняття, зміна чи припинення норма­тивно-правового акта, укладення угоди)

Суб'єктами правовідносин вважають тих учасників, які є носіями суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Суб'єктів правовідносин можна поділити на: фізичних і юридичних осіб; державні та громадські організації; різні спільності (трудовий колектив, нація, народ, населення відповідного регіону тощо); громадянське суспільство. Суб'єкти правовідносин повинні володіти правосуб'єктністю, тобто здатністю бути носіями прав і обов'язків, здійснювати їх від свого імені та нести юридичну відповідальність за свої дії.

Правоздатність — це здатність суб'єкта бути носієм суб'єк­тивних прав і юридичних обов'язків

Дієздатність - це здатність суб'єктів своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб'єктивні права і виконувати юри­дичні обов'язки. її поділяють на угодо- і деліктоздатність.

Угодоздатність — це здатність суб'єкта правовідносин особи­сто своїми діями здійснювати і укладати цивільно-правові угоди.

Деліктоздатність — це здатність суб'єктів правовідносин нести відповідальність (юридичну) за скоєне правопорушення.

Фізичні особи як суб'єкти правовідносин можуть бути гро­мадянами України, іноземними громадянами, особами без гро­мадянства, їх також можна поділити на приватних осіб, посадо­вих осіб і спеціальних суб'єктів.

Юридичними особами визнаються організації, що мають осо­бисте майно, можуть від свого імені набувати майнових та осо­бистих немайнових прав, виконувати обов'язки, бути позивача­ми в загальному, арбітражному чи третейському суді, а також нести юридичну відповідальність за свої дії.

Об'єкти правовідносин — це ті реальні соціальні блага, які за­довольняють інтереси й потреби людей і з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються чи припиняються суб'єктивні права та юридичні обов'язки. їх поділяють на матеріальні, духовні блага, дії суб'єктів правовідносин, результат їхньої діяльності.

Зміст правовідносин характеризується синтезом фактично­го і юридичного.

Юридичний зміст — це суб'єктивні права та юридичні обо­в'язки суб'єктів правовідносин, тобто можливість певних дій уповноважених суб'єктів і необхідність відповідних дій зобов'я­заних суб'єктів.

Фактичний зміст — це сама поведінка суб'єктів, їхня діяль­ність, в якій реалізуються суб'єктивні права та юридичні обо-з'язки сторін.

Зміст суб'єктивного права включає такі можливості, як діяль­ність за своїм бажанням; вимагання певних дій від обов'язкової сторони: користування соціальним благом, що закріплене суб'єктив-правом; звернення до компетентного органу чи посадової хоби за захистом свого права.

Юридичні обов'язки — це закріплена нормами права міра необхідної, найбільш розумної та доцільної, поведінки особи

140

Г лава 4

Основи теорії права

141

(суб'єкта), спрямована на задоволення інтересів носія суб'єктив­ного права і забезпечена можливістю державного примусу.

Зміст юридичних обов'язків полягає в необхідності здійсню­вати певні дії; утримуватися від дій, що суперечать інтересам інших осіб; вимагати здійснення або нездійснення певних дій від інших осіб; нести юридичну відповідальність за невиконан­ня чи неналежне виконання передбачених нормою права дій.

Юридичні факти — це конкретні життєві обставини, перед­бачені гіпотезою правової норми, що спричиняють виникнен­ня, зміну чи припинення правовідносин. Залежно від підстав розрізняють такі види юридичних фактів: за юридичними наслідками — правотворчі, правозмінні, правоскасувальні; за­лежно від форми їх прояву — позитивні й негативні; за характе­ром дії — одноразової чи неперервної дії (приміром, одноразо­вої дії — договір дарування; неперервної дії — перебування у шлюбі). Деякі автори вирізняють тривкі юридичні факти, зок­рема процесуальні; за волевиявленням виокремлюють юридичні дії, себто такі життєві обставини, що характеризують вольову поведінку суб'єктів, зовнішнє вираження їхніх волі та свідомості. Вирізняють також юридичні події, тобто життєві обставини, що виникають, розвиваються і припиняються незалежно від волі суб'єктів правовідносин.

Юридичні дії, своєю чергою, поділяють на правомірні та неправомірні. Правомірні юридичні дії поділяють на юридичні акти — таку правомірну поведінку, що здійснюється з метою породження юридичних наслідків (скажімо, постанова слідчого про припинення кримінальної справи, визнання людини безвісно відсутньою чи померлою тощо). А ще виокремлюють правомірні юридичні вчинки — такі дії, що не мають на меті спри­чинення юридичних наслідків.

Неправомірні юридичні дії — це правові аномалії, зловживан­ня правом, що не є правопорушенням, і правопорушення. До правопорушень відносять злочини і різні проступки.

До юридичних подій відносять народження чи смерть люди­ни, стихійні лиха, хворобу та інші події, з якими норма права зв'язує виникнення, зміну чи припинення правовідносин.

Отже, юридичні факти як життєві обставини, що передба­чаються нормами права, мають велике теоретичне і практичне

значення. Засвоївши знання з теорії правовідносин, юрист змо­же аналізувати конкретні життєві ситуації, правильно викори­стовувати юридичні норми.