Глава 18

Основи кримінального права України

663

Без наявності обов'язкових ознак узагалі немає складу зло­чину в діях людини. Отже, її не можна притягати до відпові­дальності. Факультативні ознаки можуть мати різне значення при кримінальній відповідальності. Наприклад, відкритий спосіб викрадення майна при пограбуванні (ч.і ст. 186) — це обов'язкова ознака цього складу, а особлива жорстокість є особ­ливою (кваліфікованою) ознакою складу злочину, передбаче­ного п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Кваліфікація злочинів — це процес встановлення відповід­ності (або невідповідності) вчиненого особою суспільно-небез­печного діяння тому складу злочину, який формулюється у чин­ному кримінальному законі. Коли, наприклад, А., мешкаючи із В., таємно забирає гроші, що належать останньому, то він скоює крадіжку (ст. 185). Якщо ж А. вважає, що він забирає гроші, на які має право (наприклад за несплату В. боргу), то він скоює самоправство (ст. 356) за умови підтвердження цього боргу.

Коли ж А. відкрито забирає гроші, що належать В., і при цьо­му погрожує останньому знищити його речі, тим самим приму­шуючи В. прискорити повернення боргу, то А. може бути при­тягнутий до відповідальності за пограбування (ст. 186) і за примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань (ст. 355), якщо такий борг дійсно існував, а час сплати боргу ще не настав.

Отже, правильна кваліфікація має велике значення для реа­лізації прав і законних інтересів людини, для ствердження спра­ведливості і законності.

§ 6. Стадії злочину

Стадії вчинення злочину — це певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації злочинно­го наміру, характером діяння (дії або бездіяльності) та момен­том його закінчення.

Кожна стадія вчинення злочину, являючи собою його части­ну, сама є суспільно небезпечним діянням. Не є стадіями вчи­нення злочину той або інший факт виявлення свідомості особи (її думки та наміри), оскільки при цьому не об'єктивується зло­чинний умисел.

Стадії вчинення злочинів є різновидом цілеспрямованої діяльності, що охоплює етапи реалізації злочинного умислу, досягнення певної мети.

У КК України визнаються злочинними і караними три стадії вчинення злочину:

• готування до злочину;

• замах на злочин, що разом із готуванням до злочину ста­ новить незакінчений злочин;

• закінчений злочин.

Практично ці стадії розрізняють умовно. Так, А. придбав не­обхідне знаряддя для проникнення до житла (набір відмичок, інші пристрої) і був затриманий до моменту проникнення. А. не зміг проникнути до приміщення, оскільки сусіди почули гав­кання собаки у приміщенні і затримали крадія. У цих і подібних випадках і постає запитання про відповідальність за злочинні дії на певних стадіях злочину. Або, наприклад, людина прони­кає в автомобіль з метою його привласнення, але вона не в змозі завести двигун і її у цю мить затримують. У таких випадках мова йде про готування або замах на злочин.

Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особли­вої частини КК України, якщо при цьому злочин не було дове­дено до кінця з причин, що не залежали від її волі (ст. 15). За­мах на злочин має місце тоді, коли:

а) вчинено діяння, безпосередньо спрямоване на вчинення певного злочину;

б) злочин не доведений до кінця;

в) причини закінчення злочину не залежать від волі винного.