18.Й.Г.Песталоцці. Основи початкової освіти.

Освіту та виховання Песталоцці розглядав як основний засіб перебудови суспільства. Він звернувся до питання всенародної загальної освіти, оскільки головну причину бідувань вбачав у неуцтві.

Народну школу Песталоцці бачив, як трудову. Підготовку дітей до праці він мислив у тісному поєднанні з їх фіз, моральним і розумовим розвитком. Виховання покликане допомогти саморозвитку і спрямувати його у потрібному напрямку.

Основним у вихованні Песталоцці називає принцип природовідповідності. Властиві від народження задатки здібностей треба розвивати починаючи з найпростішого.

Метою виховання повинен бути різнобічний і гармонійний розвиток природних сил та здібностей.

У пошуках загального методу виховання Песталоцці розробив теорію “елементарної освіти“. Свій метод Песталоцці розповсюджує на всі сторони виховання дитини.

19.Теорія розвиваючого навчання за Песталоцці і Дістервегом.

Інтелектуальне виховання Песталоцці ґрунтується на ідеї розвиваючих завдань навчання. Він перший розкрив ідею розвиваючого шкільного навчання. Песталоцці намагається здійснити навчання через систему спеціальних вправ. Процес навчання повинен будуватися на принципі послідовного і переходу від частини до цілого, від простого до важчого. Оволодіння знаннями необхідно поєднувати з умінням користуватися ними.

Дистервег вважав, що розумно організоване виховання повинне будуватися на трьох принципах: природовідповідності (вікових і індивідуальних особливостей фіз і псих розвитку дитини), культурозгідності (врахування умов, у яких живе дитина, національної культури), самодіяльності (прагнення розвивати дитячу творчу активність). Спираючи на це Дистервег сформулював систему дидактичних правил, викладених у «Керівництві до утворення німецьких учителів».

20.Й.Ф. Гербарт. Внесок у педагогіку як у наукову дисципліну.

Педагогічні ідеї Гербарта отримали розвиток у його творах. Весь процес психічної діяльності зводив до механічних комбінованих видозмін уяви.

Герберт виступав за наукову самостійність педагогіки. Вважав, що для успішної педагогічної роботи необхідно попередньо оволодіти педагогічною теорією. Гербарт розробив систему педагогічної науки на основі психології і етики. Він висунув ідею виховуючого навчання, яку ґрунтував на розвитку шести видів багатостороннього інтересу: емпіричний (до навколишнього світу), спекулятивний (до пізнання речей і явищ), естетичний (до прекрасного), симпатичний (до близьких), соціальний (до всіх людей), релігійний (до служіння “найвищому духові“). Перші три види інтересу повинні задовольнятись вивченням предметів природничо-математичного циклу, а інші три – гуманітарних дисциплін.

21.Герберт Спенсер – прибічник реальної освіти.

Великий науковий доробок залишив Г.Спенсер. Відомі його твори: "Основні начала", "Основи біології", "психології", "соціології", "етики". Він теоретик організму й еволюціонізму, один із фундаторів структурно-функціонального підходу до аналізу суспільних явищ.

Предметом дослідження Спенсера стало вивчення таких соціальних інститутів, як сім'я, політика, економіка та релігія. Він розуміє суспільств,о як цілісну структуровану систему, що підпорядкована законам еволюційного розвитку. Не втратили актуальності його міркування про рівновагу, гармонію, стабільність у суспільстві, а також зворотні суспільні процеси. Англійський філософ-соціолог Г.Спенсер і французький етнограф Ш.Летурно є основоположниками біолог.ізаторського підходу щодо виникнення виховання.