Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
екзамен ВІКОВА СОЦ ПЕД СурдоПсихологія.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
28.06.2019
Размер:
217.28 Кб
Скачать

Актуальні проблеми сурдопсихології сучасному світі.

а) теоретико-методологічні проблеми психології: методологічні проблеми освіти; проблеми гуманізації освіти; педагогічної психогігієни;

б) проблеми виховання: теоретичні аспекти виховання; духовне; моральне; військово-патріотичного; статевого виховання; узалежнення неповнолітніх; виховання особистості в умовах інтегрованого навчання; соціалізації школярів;

в) проблеми навчання: теоретичні проблеми психології навчання; особистісного підходу в організації профільного навчання; дошкільної освіти; розвиток творчості; формування вищих форм пам’яті;

г) проблеми підготовки педагогічних і психологічних кадрів для системи освіти: підготовки педагогічних кадрів, підготовки практичних психологів, педагогічного спілкування; становлення молодого вчителя; розвиток мислення школярів, управління закладами освіти.

Характеристика методів вікової, педагогічної та соціальної сурдопсихології.

1.Організаційні методи: порівняльний; лонгітюдний; комплексний метод: 2.Емпіричні методи: спостереження, самоспостереження; експериментальні: природний, лабораторний та констатуючий; психодіагностичні методи (бесіда, інтерв'ю, анкетування, тестування, соціометрія, аналізу процесу та продуктів діяльності); біографічний метод. 3.методи обробки результатів: якісного та кількісного аналізу 4. Інтерпретаційні методи: генетичний і структурний метод.

Загальна характеристика онтогенезу людської психіки.

Вікова психологія досліджує онтогенез психічних властивостей особистості на різних вікових етапах. Розділи вікової психології- дитинства: новонародженого, немовляти,раннього дитинства,дошкільного періоду, молодшого школяра,підлітка,юнака, психологія дорослості: психологія ранньої, середньої та пізньої зрілості, геронтопсихологія-психологія старості, психологія перенатального періоду.

Основні умови та рушійні сили психічного розвитку.

Умови психічного розвитку поділяють на зовнішні й внутрішні.

Зовнішні - фактори природного і суспільного середовища, що діють на психічний розвиток. Внутрішні умови психічного розвитку дитини - це її психічні особливості (розвиток свідомості, досвід, освіта, мотивація).

Суперечності між зовнішніми та внутрішніми умовами відображаються як внутрішні суперечності й виступають рушійними силами психічного розвитку.

Рушійні сили - внутрішні суперечності, що спонукають до активності, спрямованої на їх подолання. Внутрішні суперечності: 1.Між новими цілями та досягнутим рівнем оволодіння засобами. 2. Між стабільністю й мінливістю. 3. Між досягнутим рівнем психічного розвитку й образом життя. 4. Між перспективними і близькими цілями.

Психологічні характеристика готовності до адаптації дитини з поруш слуху до навчання у школі.

Психологічна готовність до шкільного навчання — це складне утворення, до структури якого входить особистісна, інтелектуальна і соціально-психологічна готовність. Вступ дитини до школи діти по-різному переживають залежно від психологічної готовності. Успіхи та невдачі у навчанні перебувають під контролем учителя, батьків, вихователя групи продовженого дня. На перший план в організації поведінки молодших школярів виступають вимоги вчителя. Вони поширюються і на позашкільний час. Учні по-різному реагують на вимоги вчителя залежно від особливостей індивідуальної їх готовності до навчальної діяльності. Важливу роль у становленні саморегуляції поведінки відіграє оцінювання, а згодом самооцінювання дій і вчинків. Застосування оцінних суджень позитивно позначається на учбовій діяльності.

Основні категорії соціальної сурдопсихології. Основні системоутворюючі категорії соціальної психології:

1)поняття соціальної спільності;

2)поведінки людини в спільності;

3)поняття соціальної групи;

4)організація малих груп;

7)психол вел соц груп і масових явищ:

5)спілкування як засіб взаємодії;

6)психологія людини в конфліктних ситуаціях;

8)психологія масової соціальної комунікації.

Соціальна спільність - сукупність індивідів, що утворює цілісність як суб'єкт певної соціальної дії (політичного, виробничого, культурного, етнічного). Усі соціальні спільності інтегровані в соціум. 

Розкрийте зміст понять "соціально-психологічний простір та реальність"

Психологічний простір постає всередині простору соціального, видозмінюючи його характеристики. У соціальному просторі взаємодіють держави, класи, громадські об'єднання. У психологічному просторі людина намагається не бути самотньою, знайти однодумців, людей з близькими поглядами на життя, цінностями, орієнтирами.

Соц-психол реальність впливає на діяльність людей. Зміст соц.-пс реальності полягає у психічному відображенні соціальних явищ, в регуляції соціального через суб'єктивне, у сприйнятті соц відносин і соц спільностей.

Учбова діяльність молодших школярів з порушенням слуху та інших видів діяльності.

У зв'язку з відставанням у розвитку мислення й мовлення, значні труднощі спостерігаються у формуванні всіх навчальних дій. Вони часто виконують такі навчальні дії, які диктуються прагненням задовольнити вимоги вчителя. Повільніше формуються навчальні дії: недорозвинення аналізу і синтезу, недорозвинення абстракції. Навчальні дії формуються на звуженій, недостатньо узагальненій основі, тому глухі діти відчувають труднощі при перенесенні на нові навчальні завдання.

У процесі трудової діяльності вони прагнуть швидше отримати результат. Іноді нехтують важливими трудовими операціями. Часто не формується усвідомлення обов'язковості досягнення поставленої мети. Необхідним є виховання позитивного ставлення до праці, формування мотивації

Пізнавальні процеси і розумовий розвиток старшокласника

Через уповільнений розвиток розумових операцій, аналізу і синтезу, абстрагування, спостерігаються труднощі у виділенні і усвідомленні мети. У процесі трудової діяльності вони прагнуть якнайшвидше отримати результат. Іноді підлітки та юнаки в прагненні швидко отримати результат нехтують важливими трудовими операціями. У підлітків з порушеннями слуху часто не формується усвідомлення обов'язковості досягнення поставленої мети. Для повноцінного формування цих якостей трудової діяльності необхідним є виховання позитивного ставлення до праці, формування відповідної мотивації.

Пам'ять характеризується подальшим зростанням довільності та логічного запам'ятовування. Зростає продуктивність пам'яті та післядовільної уваги.

Свідомо і цілеспрямовано формуються такі якості характеру, як сила волі, самоконтроль, критичність.

Характеристика групи методів емпіричного дослідження

Емпіричні методи:

Спостереження - це систематичне цілеспрямоване, спеціально організоване сприймання предметів і явищ об’єктивної дійсності, які виступають об’єктами дослідження. Дає можливість одержувати первинну інформацію у вигляді сукупності емпіричних тверджень.

Самоспостереження - «проникнення» у внутрішнє психічних процесів та явищ, пов'язане з труднощами пізнавальної роботи спостерігача (самого піддослідного).

Експеримент – вивчення психічного явища, умови виявлення і розвитку якого створюються штучно, спеціально. Створення умов, у яких виявляються психічні явища і контролювання його перебігу.

Аналіз продуктів діяльності. Аналіз учнівських письмових робіт, малюнків, виробів, дає змогу одержати відомості про рівень розвитку інтелекту, мотивації, саморегуляції, виявити потенціал розумової діяльності, особистісні риси, задатки, актуальний емоційний стан, прогнозувати тенденцію розвитку;

Психодіагностичні методи (бесіда, інтерв'ю, анкетування, тестування, соціоматриця, референто-метрія, метод аналізу процесу та продуктів діяльності);

Біографічний метод – збір та аналіз даних про життєвий шлях особистості. Знаючи основні періоди життя дитини, можна зрозуміти, в результаті яких обставин сформувались певні риси характеру.

3а якими критеріями класифікують соціальні групи. Поняття соціальної групи. Класифікація соціальних груп.

В залежності від характеру взаємодії - первинні і вторинні. Первинна група, взаємодія між членами носить безпосередній, міжособистісний характер і відрізняється високим рівнем емоційності. Вторинні групи вирізняються більшою чисельністю, взаємодією заради досягнення мети та формальним, безособовим характером організації.

За способом організації взаємодії - формальні і неформальні. Формальна група володіє юридичним статусом, підпорядковується системі правил та має чітку мету, є ієрархічна структура. Неформальна група виникає стихійно, не має юридичного статусу, на основі спільних поглядів та інтересів, позбавлені строгого регламенту структурованості, є неофіційні лідери.

За чисельністю представників - малі та великі. Мала група - в якій безпосередньо контактує нечисленна група людей, об'єднана для здійснення спільної діяльності. Велика група завжди має велику кількість представників та чітку мету свого функціонування.

Охарактеризуйте соціокультурні аспекти спілкування.

Спілкування невід'ємне від соціокультурної ситуації. Спіл дітей з поруш слуху утруднюється в розумінні інтересів співбесідника, перемиканні на іншу тему. Не завжди можуть розуміти емоційні прояви в поведінці людей, якими спілкуються. Відставання в оволодінні словесним мовленням спричиняє неможливість повідомити власні плани на майбутнє, обговорити проблеми. Це веде до замикання в собі, утруднення соціальної взаємодії.

Розвиток особистості з порушенням слуху в молодшому шкільному віці. Психологічні механізми формування особистості з слуху. Формування особистості учня з вадами слуху в навчальному процесі.

Особистість дитини формується в ході засвоєння соціального досвіду в процесі спілкування з дорослими і однолітками. Сама соціальна ситуація, в якій перебуває глуха дитина, відіграє важливу роль у виникненні та формуванні у неї певних рис особистості. Дитина, що втратила слух в дитинстві, потрапляє в інше становище по відношенню до оточуючих її людей. Порушення словесного спілкування частково ізолює, це створює труднощі в засвоєнні соціального досвіду. Відставання в розвитку мовлення призводить до ускладнень в усвідомленні своїх і чужих емоційних станів, що призводить до спрощення міжособистісних відносин. Пізнє ознайомлення з художньою літературою збіднює світ емоційних переживань глухої дитини, призводить до труднощів формування співпереживання.

Значний вплив на розвиток особистості глухих дітей, становлення міжособистісних відносин на початкових етапах мають умови сімейного виховання. Важливим фактором, що впливає на розвиток особистості, є наявність або відсутність порушення слуху в батьків. У молодшому шкільному віці глухі діти глухих батьків більш товариські з однолітками, більш допитливі, у них спостерігається прагнення домінувати в групі однолітків, бути лідерами.

Труднощі міжособистісного спілкування осіб з вадами слуху. Основні характеристики спілкування осіб з вадами слуху

Порушення спілкування з оточуючими частково ізолює дитину з вадами слуху від людей, що веде до утруднення формування самосвідомості та інших особистісних утворень. Так, відділення себе від оточуючих людей, виділення власних якостей і якостей іншої людини відбувається уповільнено. У зв'язку із уповільненим формуванням предметної діяльності в більш пізні строки відбувається перехід до усвідомлення себе як активного діяча.

Фактично, в розвитку самосвідомості та самооцінки діти з вадами слуху проходять ті ж стадії,що й чуючі, але при цьому затримуються на 2-3 роки.

Спілкування дітей з вадами слуху відбувається, в основному, у вузькій формальній групі. Головними факторами, з якими пов'язаний соціометричний статус, виявляються успішність у навчанні, рівень розвитку мовлення, ступінь збереженості слуху, дисциплінованість. У старшокласників до цього переліку додаються працездатність, товариськість, широта інтересів. Підлітки з високою успішністю навчання, але замкнуті, вперті, не здатні прийти на допомогу часто потрапляють до числа ігнорованих.

Часто значні проблеми виникають у молоді з вадами слуху в період встановлення виробничих контактів з іншими людьми. Підлітки і юнаки з вадами слуху мають недостатньо сформовані оцінні критерії міжособистісних стосунків, часто припускаються крайнощів, недостатньо диференціюють особисті та ділові відносини

Особливості самооцінки учнів з вадами слуху.

Порушення спілкування з оточуючими частково ізолює дитину з вадами слуху від людей, що веде до утруднення формування самосвідомості та інших особистісних утворень. Відділення себе від оточуючих, виділення власних якостей і якостей іншої уповільнено. В більш пізні строки відбувається перехід до усвідомлення себе як активного діяча.

Діти проходять ті ж стадії,що й чуючі,але при цьому затримуються на 2-3 роки.

Спілкування у вузькій формальній групі. Головними факторами, з якими пов'язаний соціометричний статус, виявляються успішність у навчанні, рівень розвитку мовлення, ступінь збереженості слуху, дисциплінованість. У старшокласників до цього переліку додаються працездатність, товариськість, широта інтересів. Підлітки з високою успішністю навчання, але замкнуті, вперті, не здатні прийти на допомогу часто потрапляють до числа ігнорованих.

Часто значні проблеми виникають у молоді з вадами слуху в період встановлення виробничих контактів з іншими людьми. Підлітки і юнаки з вадами слуху мають недостатньо сформовані оцінні критерії міжособистісних стосунків, часто припускаються крайнощів, недостатньо диференціюють особисті та ділові відносини

Психологічна структура учбової діяльності.

Учбова діяльність – це діяльність спрямована на засвоєння ЗУН. Учбова діяльність має структуру, до якої входять компоненти: 1) мотивація; 2) учбові задачі в конкретних ситуаціях; 3) учбові дії; 4) контроль, що переходить у самоконтроль; 5) оцінка, що переходить у самооцінку.

Мотивація є одним з найбільш важливих компонентів учбової діяльності. Вона є джерелом активності учня, спонукає до пізнання та розвитку. Кінцева мета учбової діяльності – свідома, самостійна діяльність учня.

Психологічні особливості педагогічної саморегуляції. Психологія сурдопедагогічної саморегуляції.

Учитель часто знаходиться в стресовій, напружен ситуації. Треба опанувати, прийомами релаксації (розслаблення), аутотренінгом (психічна саморегуляція). Аутогенне тренування - метод самонавіювання. Допомагає керувати емоціями, відновлювати сили та працездатність, знімати напругу. До способів саморегуляції відносяться: виховання в собі доброзичливості й оптимізму; розрядка в діяльності (трудотерапія, музикотерапія, бібліотерапія, імітаційна гра).

Характеристика сурдопедагогічної діяльності. Професійно значущі якості особистості сурдопедагога.

Спеціаліст-сурдопедагог має професійне призначення як надання корекційно-педагогічної допомоги дітям з вадами слуху, наслідком якої є високий рівень їх реабілітації та інтеграції в середу чуючих.

Важливе значення мають особисті якості сурдопедагога, які визначають стиль відносин з дітьми, батьками, іншими співробітниками. Інтерес до своєї професії, наявність пізнавальних педагогічних інтересів, вимогливість до себе і оточуючих, справедливість, творчу уяву, послідовність у словах і діях.

Сурдопедагог повинен мати високий рівень професійної підготовки, що передбачає як добре володіння професійними знаннями, так і високий рівень загального гуманітарної освіти. Основна робота здійснюється у процесі проведення фронтальних і індивідуальних занять за трьома розділами програми: розвитку мовлення, розвитку слухового сприйняття і навчання вимові, формуванню елементарних математичних уявлень.

Психологічні особливості розвитку особистості з порушенням слуху у підлітковому віці.

У підлітковому віці, у глухих дітей глухих батьків спостерігається більш точне уявлення про самих себе, своїх можливостях і здібностях, більш адекватна самооцінка в порівнянні з глухими дітьми чуючих батьків. Бо на початкових етапах розвитку чуючи батьки не можуть викликати своїх глухих дітей на емоційне спілкування, гірше розуміють їхні бажання і потреби, часто опікують своїх дітей, неохоче надаючи їм свободу і самостійність. У глухих дітей виникають труднощі з розвитком внутрішнього контролю за своїми емоціями і поведінкою, у них уповільнюється формування соціальної зрілості.

У підлітковому віці великий вплив на розвиток особистості глухих дітей надають умови навчання і дорослі, які здійснюють це навчання. На самооцінку дітей з порушенням слуху впливають думки вчителів. Риси особистості, які вони оцінюють як позитивні, часто пов'язані з навчальною ситуацією: це уважність на уроках, вміння розв'язувати задачі, акуратність, працьовитість, успішність. До них додаються власне людські якості: чуйність, уміння прийти на допомогу.

Формування професійних інтересів та особливості профорієнтації старшокласників з порушенням слуху.

Професійне самовизначення нечуючих старшокласників пов’язане з організацією профорієнтаційної роботи у навчальному закладі. Перед школою стоїть завдання створити дієву систему підготовки нечуючих до інтеграції в сучасний ринок праці. Можливості вільного вибору дуже широкі. Щоб вибір професії був справді свідомим і доцільним, необхідно враховувати такі фактори, як :-інформованість про світ професій; -знання своїх особистісних якостей, медичних показників; -уміння співставляти особисті якості із вимогами, які пред’являють професія і спеціальність. Вибір професії пов’язаний з категоріями можливостей і потреб, інтересу до поставленої мети, мотивацією, передбаченням результатів прийнятих. Важливою умовою вибору виду трудової діяльності, мотивації є профорієнтаційна робота в закладі. Поки що профорієнтаційна робота в школі не відповідає тим вимогам, які висуває сучасний соц та науково-технічний прогрес щодо людей з поруш слуху.

Анатомо-фізіологічні та психічні процеси старіння.

Пізня дорослість (з 60 років) характеризується процесом старіння. Знижується працездатність, послаблюється сенсорика. На цей процес впливає спосіб життя, хвороби, життєві негаразди. Але люди похилого віку, які ведуть активний спосіб життя, підтримують фізичну форму, не мають яскраво виражених ознак старіння.

Відбуваються зміни у зовнішності людини. Шкіра обличчя стає сухою і тонкою, на ній з'являються зморшки, волосся стає зовсім сивим, з'являються сутулість, часті крововиливи під шкірою.

Зменшується сила і витривалість, кості стають крихкими; здатність легень до газообміну знижується.

Відбувається подолання деструктивних явищ в організмі людини за рахунок підвищення активності різних структур організму шляхом резервування, інтенсифікації, компенсації, а також формування якісних утворень, які зберігають працездатність людини.

Псих сприйман старості, залежить від зрілості поглядів на життя. Щасливе чи ні.

Психосоціальний розвиток дорослих з порушенням слуху.

У нашій країні можливості отримання професійної освіти особами з порушеним слухом залежать від якості отриманої в школі освіти, тяжкості поруш слуху, впливу найближчого соц оточення, думки і очікувань сім'ї.

Сучасні соціальні проблеми вимагають від молоді більш раннього життєвого професійного самовизначення. Профорієнтація ведеться в процесі вивчення шкільної програми, на факультативних заняттях, у гуртках. У кор. пед ведеться велика робота щодо удосконалення трудового навчання.

Протипоказаними для глухих є всі підземні, вибухові, підводні роботи, робота на лісозаготівлях, транспорті, в більшості гарячих цехів і на деяких інших виробництвах. Правильний вибір професії для глухих має вирішальне значення в соціально-реабілітаційному плані.

Виховний вплив колективу на особистість з порушенням слуху. Колектив як фактор розвитку аномальної дитини.

Виготський підкреслював, що структури вищих психічних функцій являють собою зліпок колективних соціальних відносин. Виганяючи міміку з меж дозволеного мовного спілкування глухонімих дітей, вона викреслює зі свого кола величезну частину колективного життя і діяльності глухонімої дитини, уповільн розвит утрудн формування колективної діяльності. Тому вивчення колективу глухонімих, можливості колективної співпраці з чуюч дітьми, максимальне використання всіх видів мовлення, необхідна умова поліпшення виховання глух дітей. Мова, відірвана від колективної діяльності дітей, є мертвою промовою. Тільки колектив основний фактор мовного розвитку.

Формування мотивації учбової діяльності у різні вікові періоди.

Учень молодшого шк. віку, може намітити систему проміжних цілей на шляху до мети, яку поставив вчитель. Молодший школяр має позитивне ставлення до школи, широкі інтереси, допитливість, що є проявом широкої розумової активності. Динаміка мотивів учіння від 1 до 8 класу спочатку переважає інтерес до зовнішньої сторони перебування в школі, потім виникає інтерес до перших результатів учіння. В середині молодшого шкільного віку зароджується інтерес до способів здобуття знань. Виникають мотиви самоосвіти. Соціальний мотив виявляється у прагненні отримати схвалення вчителя. Школяр починає орієнтуватися на думку учнів, прагне посісти в класній групі певне місце.

Особливості психічного розвитку новонародженого та немовляти.

Новонародженості починається після першого вдиху; триває приблизно 3-4 тиж. Після перерізання пуповини припиняється безпосередній зв'язок дитини з організмом матері. Перші дні після народження є важливими життєвими етапами, коли відбуваються найбільш становлення основних функцій.

Нове ставлення дитини до дійсності символізує початок немовлячого періоду. У дитини виникає інтерес до зовнішнього світу. В поведінці спостерігаються перші впевнені рухи, хапання, пожвавлені пориви радості, бажання, експериментальні вчинки, соціальні реакції, пошуки загублених іграшок. Виникають зачатки складніших форм поведінки: перше застосування знаряддя і вживання слів, які виражають бажання. Вся поведінка і діяльність дитини реалізується або безпосередньо через дорослого, або у співробітництві з ним. З'являється перша соціальна потреба - потреба у спілкуванні з дорослим.

Психологічні основи теорії навчання.

В рамках психологічного напрямку біхевіоризму, заснов на принципі взаємозв'язку стимулів і реакцій. Основні закони навчання. 1. Закон вправи: реакція на стимул обумовлена кількістю повторень, 2. Закон підкріплення 3Закон готовності. Етапи: ознайомл, осмислення, запамят, застос на практиці. Мотивація на самомотив. Оцінювання на самооцін.

Психологічна характеристика дошкільника з порушенням слуху.

Взаємини між дітьми виникають на основі дій з предметами, іграшками. Народжується рольова гра, що моделює життя дорослих. Через гру дошкільники задовольняють свої потреби у спілкуванні з дорослими, у суспільному житті з ними. Спочатку ігри зв'язані з сімейними, побутовими проблемами. Потім змістом гри стають соціальні взаємини, діяльн дорослої людини.

З'являється внутрішнє, особисте життя. Синтез зовнішніх і внутрішніх дій, об'єднаних у інтелектуальну діяльність. У сприйманні - перцептивними діями; в увазі - вмінням керувати планом дій; у пам'яті - об'єднанням зовнішнього і внутрішнього структурування матеріалу під час його запам'ятовування і відтворення; в мисленні - об'єднанням дійового, образного і словесн способів розв'язання завдань. Функціонув внутрішн мовлення як засобу мислення, довільність поведінки. Процес опанування мови створює основу для активізації виховання і розвитку дитини як особистості.

Місце соціальної психології в системі наукового знання, її функції.

Соціальна психологія наука про взаємозв’язки та взаємовпливи людей, допомагає їй глибше пізнати себе, своє соціальне оточення, взаємодіяти з ним. Соціальна психологія виникла на межі психології та соціології. Основні розділи: взаємодія у діяльності груп; міжособ стос, особист псих діяльн. Ф-ї: теоретико-пізнавальна, комунікативна, гуманістична, прогностична, прикладна

Діяльнісний підхід як соціально-психологічна течія вивчення особистості.

Особистісно-діяльнісний підхід припускає, що в центрі навчання знаходиться особистість - її мотиви, цілі, неповторний психологічний склад. Виходячи з інтересів учня, рівня його знань і умінь, учитель визначає навчальну мету заняття, формує, спрямовує і коригує весь освітній процес з метою розвитку особистості. В кінці уроку, учень повинен відповісти чому він сьогодні навчився, чого він не знав або не міг робити вчора. Особистісний компонент передбачає, що в процесі викладання максимально враховуються національні, статево-віковими, індивідуально-психологічні, статусні особливості навчається. 

Діяльність - це форма активної цілеспрямованої взаємодії з навколишнім світом. Потреба є джерелом діяльності. Суттєвою характеристикою діяльності є її мотивованість.

Взаємозв’язки соціальної психології з іншими галузями знання.

Соціальна психологія черпає відомості з різноманітних галузей соціальних, психологічних, загально гуманітарних знань, збагачуючи їх своїми відкриттями. Найтіснішими є зв'язки з психологією та соціологією. Це зумовило особливості аналізу взаємозв'язку індивідуального та соціального, внутрішнього й зовнішнього.

Актуальним є зв'язок соц психології з спелеологією, яка вивчає закономірності та механізми розвитку людини на щаблі зрілості.

Взаємодія соц психології з психологією управління, яка продукує психологічні знання про управлінську діяльність.

Соціальна психологія пов'язана і з іншими галузями психологічної науки (пед психологією, психологією культури, політичною психологією, юридичною), а також з педагогікою, філософією, історією, економікою.

Соціометричний напрямок вивчення малої групи за Дж. Морено.

Специфічним і ефективним при вивченні малих груп є метод соціометрії. Соціометрія — метод дослідження малих груп, за допомогою опису міжособистісних відносин їх членів. Малою групою називають невелику кількість людей, які добре знають один одного й постійно взаємодіють. За Морено соціометрія — це набір прикладних методик вивчення «неформальних» взаємовідносин між індивідами, структури груп і соціальних дистанцій між членами груп щодо їх особистісних уподобань, симпатій. Соціометрія ґрунтується на опитуванні та є методом діагностики, кількісного вимірювання й аналізу соц-психол відносин у невеликих, повністю сформованих соц групах. Результати опитування заносяться в соціо матрицю, що дає первинну інформацію й спрощує обробку зібраних даних.

Персональні взаємовідносини людей.

В якості об'єкта вивчення в соціальній психології виступають відносини, які визначаються поняттями прихильність, дружба, любов, влада, ворожнеча і агресивність, безпорадність і самотність.

Позитиву протистоїть негативна інтерпретація, яка виражається в бажанні не контактувати з людьми, перебувати на соціально-психологічної дистанції.

Прихильність, може позначати тісний емоційн зв'язок, взаємний потяг, воліють спілкування між собою спілкування і контактів з іншими людьми.

Дружбу можна визначити як дуже близькі, емоційно позитивні взаємини засновані на взаємній відкритості повній довірі спільності інтересів відданості постійної готовності людей у будь-який момент прийти один одному на допомогу.

Характеристика методики конфлікту.

Конфлікт – це зіткнення несумісних тенденцій у свідомості, що супроводжується гострими негативними переживаннями.

Види конфліктів: Внутрішньо особистісний, Міжособистісний , Міжгруповий.

Структура: учасники, умови перебігу (соц.середовище), образи конфліктної ситуації, можливі дії учасників конф, результати.

Стадії конфлікту: виникнення об’єктивної конф ситуації, усвідомлення к.сит, перехід до к.поведінки, розв’язання конф.

Стратегії поведінки в к.сит: пристосування, компроміс, співробітництво, ігнорування, суперництво або конкуренція.

Предмет соціальної психології.

У різні періоди розвитку соціальної психології її предметом вважали

1.причинну зумовленість психічного соціальним.

2.співвідношення психології соц груп та особистості (традиції, громадська думка, масові психічні явища свідомості);

3.закономірності поведінки людей, зумовлені діяльністю та взаємовпливами.

Соціологічний підхід окреслював предмет від соціального до індивідуального. Прихильники психологічного підходу основою предмета вважають особистість, міжособистісні взаємини.

Проблема соціалізації джерела чинники осіб з вадами слуху.

Соціалізація починається з перших років життя і закінчується періодом громадської зрілості людини, по деяких аспектах продовжується все життя.

Соціалізація повинна починатися в дитинстві, коли на 70% формується людська особистість. Варто запізнитися, як почнуться необоротні процеси. Юність завершує активний період соціалізації. Взаємини, що складаються між батьками і дітьми, є вирішальним моментом соціалізації.

У зрілому віці переборюється рольовий конфлікт. Психофізіологічне дорослішання збігається із соціальним і економічним дорослішанням, домагання, амбіції і надії юності одержують задоволення пропорційне витраченим зусиллям і придбаним знанням.

Зрілий та літній вік, визначає придатність чи непридатність до виконання соц ролей. З виходом на пенсію завершується активний період соціалізації, зменшується потреба старших у родині.

Роль соціальної адаптації у навчанні і вихованні осіб з вадами слуху.

На перших щаблях соціалізації провідна роль належить сім’ї. Вона є головним чинником соціальної адаптації. На взаємовідносини, впливають: наявність і батька і матері, а також наявність дітей і родичів. рівень освіти всіх членів сім’ї, їх життєва позиція. матеріальний стан сім’ї, зайнятість членів сім’ї на роботі. Положення сім’ї в соціумі, психологічна атмосфера, норми і цінності, на підсвідомому рівні формують у дітей сприйняття традицій, шаблонів поведінки, сприяють самореалізації. Після родини, навчальні заклади. Соціальне виховання, допомагають розвивати здібності, формують цінності через: організацію умов у колективі, сприяння самодіяльності. У процес утворення входить: навчання; мотивація самоосвіти. На адаптацію людини в соціумі вплив ЗМІ, релігії. Інститути соціалізації особистості представлені об’єднаннями однолітків.

Колесника. Соціалізація глухого школяра.

В своїй роботі І.П. Колесник розглядає суть соціалізації як складного біо.психо.соціального процесу. На основі результатів тривалого дослідження учбово-виховного процесу спец шкіл для глухих дітей аналізуються шляхи і методи соціалізації глухих учнів. Дослідження являє спробу експериментальним шляхом дослідити проблему соціалізації глухих старшокласників. В роботі викладено порівняльний аналіз даних дослідження, а також специфіку виховної роботи з глухими учнями.

Теорія соціального научіння.

Концепція соціального научіння показує, як дитина пристосовується в світі, як засвоює норми суспільства. Соціалізація – це процес входження дитини в суспільство, її становлення.

Прихильники теорії стверджують, що індивідуальні відмінності в розвитку дитини є результатом научіння.

Научіння – це підсилення зв'язку між основним стимулом і відповіддю, завдяки підкріпленню. Будь-якої форми поведінки можна набути через наслідування. Завдання батьків вони вбачали в соціалізації дітей, в підготовці їх до життя, подають приклад людських стосунків. Три фази розвитку дитини: рудиментарної поведінки – на вроджених потребах в перші місяці життя; первинних мотиваційних систем – научіння в сім'ї; вторинних мотиваційних систем – научіння поза сім'єю. Вплив досвіду залежить від часу його дії. Найбільш глибоким є досвід ранніх років, коли формуються перші соціальні зв'язки, емоційна прив'язаність (найважливішою є потреба в контактах, а не в їжі).

Вклад Л.С.Виготського в проблеми соціалізації осіб з вадами слуху.

Соціальний розвиток дитини є багатогранним процесом, що передбачає засвоєння культурних і моральних цінностей суспільства, формування особистісних якостей, розвиток самосвідомості, усвідомлення власного місця в суспільстві.

Виготський особливу увагу приділяв наслідкам відхилень у розвитку, які ведуть до "соціального вивиху".

Наявність порушення слуху, ускладнює соціальний розвиток. За висловом Виготського, глухота є дефектом соціальним.

Особливість соц розвитку дпс повяз: соц знання; комунікативно – верб сфера; інтерактивна сфера; сфера оцінних і самооцінних відносин; мотиваційна сфера,

Охарактеризувати методику діагностики особистості осіб з вадами слуху.

Діагностика порушень слуху у дорослих ґрунтується на скаргах та підтверджується при аудіометрії. Найважливішим показником є ​​гострота слуху. Аудіометрію проводять за допомогою аудіометрів.

Труднощі виникають при розпізнаванні часткової глухоти у дітей раннього віку. Апаратура для реєстрації ОАЕ або ABR дозволяє провести дослідження слуху у немовлят через 3 години після народження. Позитивна відповідь при реєстрації ОАЕ свідчить про наявність у немовляти соціального слуху.

Проведення ехоскринінгу новонароджених з подальшим обстеженням і забезпечення слухопротезування або кі та ранньої (з 3-6-місячного віку) медичної реабілітації дозволяє досягти позитивних наслідків.

Сутнісні ознаки малої групи в соціальній психології.

Мотивами об'єднання людей у групи є потреба у спілкуванні, взаємодії.

Ознаками малої соціальної групи є тривалі безпосередні контакти індивідів. Такі контакти властиві сім'ї, спортивній команді, релігійній спільноті.

Мала група — невелика за чисельністю спільність, в якій індивіди безпосередньо контактують між собою, об'єднані спільною метою та завданнями, що є передумовою їх взаємодії, взаємовпливу, спільних норм, процесів та інтересів, міжособ відносин і тривалості існування.

Мала група розвивається на основі спільної мети, яка породжує спільну діяльність, спільні цінності і способи взаємодії, а також за безпосереднього контакту, що створює можливості для міжособистісного спілкування.

Концепція „психології народів” як соціально-психологічна теорія.

Серед перших соціально-психологічних теорій, була концепція "психології народів". Засновниками концепції були німці Лацарус, Штейнталь та Вундт. Вундт стверджував, що душа має надіндивідуальну цілісність, яка становить народ, націю. Душа конкретної людини є частиною народної душі, психологія якої виражена у мові, традиціях, звичаях, релігії, фольклорі, міфах. До цієї концепції схвально ставився Олександр Потебня, який етно.психологічно обґрунтував виникнення, розвиток мови та її роль у суспільних взаєминах. Концепція "психологія народів" тяжіла більше до етнопсихології, ніж до соціальної психології; вона абсолютизувала суспільне життя індивіда, ігноруючи його індивідуальну неповторність.

Проблеми інтегрованого навчання дітей з вадами слуху.

Проблеми інтеграції стосуються різних вікових груп. Набуває актуальності проблема інтегрованого навчання починаючи з раннього віку. Уже відомі різні форми інтеграції: 1. Тимчасова (епізодична), коли проводяться спільні заходи з чуючими кілька разів на місяць. 2. Часткова (фрагментарна), за якої діти в першу половину дня перебувають у спеціальних групах, а в другу — у масових. 3. Комбінована, коли діти з поруш слуху перебувають у масових групах протягом дня, але сурдопедагог систематично проводить з ними індивідуальну роботу. 4. Повна, коли така дитина постійно перебуває в масовому дитячому садку без надання щоденної допомоги спеціаліста.

В Україні поряд з індивідуальною формою інтегрованого навчання в кількох комбінованих дошкільних закладах створено групи для глухих дітей. Велику допомогу надає реабілітаційна організація як СУВАГ та Асоціація батьків учнів із сенсорною недостатністю.

Важливу роль відіграють спеціальні групи, створені при проф-тех училищах. Це такі заклади, як Киї промислово-економічний коледж, Киї технікум легкої промислов, Ки художньо-промисловий технікум, К училище естрадно-циркового мистецтва, Донецький технікум промислової автоматики, Запорізький електротехнічний технікум-коледж, Херсонське мед училище, Ужгородський коледж мистецтва.

Концепція „психологія мас” як соціально — психологічна теорія.

Психологія мас (натовпу) - особливості поведінки і мислення великої групи людей, що мають спільність поглядів і почуттів. Психологічний натовп - це людська сукупність, що володіє психічною спільністю.

Індивід існує свідомо, а натовп - неусвідомлено, оскільки свідомість індивідуальна, а несвідоме - колективне. Натовпи консервативні, незважаючи на їх революційний спосіб дії. Бо для них, хоч і в стані гіпнозу, минуле більш значуще, ніж сьогодення. Маси потребують підтримки вождя, який їх полонить своїм гіпнотизуючим авторитетом, а не доводами розуму чи силі. Пропаганда (комунікація) має ірраціональну основу. Завдяки цьому долаються перешкоди, на шляху до дії. Пропаганда повинна використовувати енергійну і образну мову алегорій з простими і наказовими формулюваннями. В цілях управління масами (партією, класом, нацією) політика повинна спиратися на якусь вищу ідею (напр Батьківщини), яку впроваджують у свідомості людей. В результаті навіювання вона перетворюється в колективні образи і дії.

Принципи взаємостосунків в малій групі.

Формальна структура групи – це зовнішні комунікативні зв’язки. У межах офіційної структури формується не офіційна (неформальна) структура, яка відображає внутрішні взаємини між її членами.

Їхня структура офіційно не зафіксована. Права та обов’язки членів менш визначені. Головними засобами контролю є звичаї, традиції, групові звички.

Надмірно регламентовані відносини в групі негативно вплив на діяльність.

У неформальному спілкуванні особливо важливими є індивідуальні схильності, особливості характеру, настроїв, емоційн контактів. У групах високого рівня розвитку можна виокремити: ● офіційно-ділові відносини; ● неофіційно-ділові відносини; ● неофіційно-особистісні відносини.

Охарактеризувати процес інклюзії на сучасному етапі розвитку корекційної освіти.

Інклюзивне навчання – це процес забезпечення рівного доступу до освіти дітям з особливими освітніми потребами, шляхом організації їх навчання у ЗНЗ, з урахуванням індив особливостей навч-пізнавальної діяльності.

Інклюзивне навчання запроваджується відповідно до Конвенції ООН про права дитини та Конвенції ООН про права інвалідів, низки Указів Президента, Закону України «Про загальну середню освіту».

Запровадження інклюзивного навчання дітей з особливими потребами, потребує детального вивчення даної проблеми, поступового впровадження моделі інклюзивного навчання дітей у дошк та загосв навч закладах, враховуючи їх слухо-мовні та інші можливості.

Неодноразово порушувалося питання про навчання дпс спільно з чуючими. На даному етапі відбувається спроба вводити інтегроване навчання. Проте непослідовність дій, та недослідженість (відсутність попередніх експериментів) з приводу інклюзії (включення дпс у масові класи) призводить до жахливих наслідків.

Теорія інстинктів соціальної поведінки.

Теорія інстинктів соціальної поведінки, обґрунтована психологом Вільямом Мак-Дугаллом. Він стверджував, що причиною соціальної поведінки людини є інстинкти ("схильності", "прагнення"). Особлива роль при належить "стадному інстинкту", що утримує людей у спільноті. Інстинкт він тлумачив як внутрішні, успадковані прагнення до цілеспрямованих дій. Конкретному інстинкту відповідає певна емоція. Емоція як короткочасний стан перетворюється на почуття, зумовлює "інстинкт поведінки". У такий спосіб поведінка людини жорстко регулюється успадкован, неусвідомл інстинктів.

Основні методи соціальної психології.

До основних методів соц-психол дослідження належать:

Метод спостереження - систематичн і цілеспрямов сприйманні, фіксації психічних явищ з метою вивчення їх змін за певних умов, аналізу і використ у практичн діял.

Метод опитування - з метою отримати інформацію про інтереси, погляди, почуття, мотиви діяльності та поведінку особистості

Метод тестування - встановлюють психологічні якості людини, наявність чи відсутність певних здібностей, навичок, умінь.

Метод групової оцінки особистості - побудований на феномені групових уявлень про кожного учасника групи.

Метод експерименту - організована дослідником взаємодія між досліджуваним чи групою досліджуваних і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей взаємодії та змінних, від яких вона залежить.

Метод вивчення документів. Метод соціометрії - для дослідження відносин у малій соціальній групі.

Порівняльна характеристика лідера і керівника.

Надати класифікацію малих груп.

Класифікація малих соціальних груп:

1) лабораторні - штучно створені, природні - реально існують

2) формальні - організаційно створені, неформальні - спонтанно без санкцій суспільства.

3) Первинні - коло найближчого оточення. ( сім'я, студентська група) Вторинні - коло дальшого і широкого оточення. ( школа, університет)

4) Закриті - закритою діяльністю ( трудова колонія, військовий вуз) Відкриті - доступністю великому загалу.

За типом діяльності: виробничо - трудові; навчально - виховні; виконавчо - обов'язкові; сімейні; аматорські.

За соціальним спрямованням: корисні; небезпечні.

За мірою організації: неорганізовані випадкові; організовані цільові.

За типом домінуючої структури: формальні; неформальні.

За тривалістю існування: короткочасні; довготривалі.

об’єкт і предмет конфлікту.

Предметом конфлікту є цінності, що здатні задовольнити певні потреби та за оволодіння якими виникає протистояння.

Об'єкт к — це матеріальна, духовна або соціальна цінність.

Об'єкт може бути істинним або помилковим, а предмет завжди реальний.

Об'єкт може бути прихованим, предмет яскраво виражений.

Види міжособистісних відносин.

Міжособистісні відносини розвиваються у динаміці: вони зароджуються, закріплюються, досягають зрілості, після чого можуть послаблюватися.

Динаміка розвитку міжособистісних відносин проходить кілька етапів: знайомство, приятельські, товариські і дружні відносини. Знайомства здійснюються в залежності від соціокультурних норм суспільства. Приятельські відносини формують готовність до розвитку міжособистісних відносин. На етапі товариських відносин відбувається зближення поглядів і надання підтримки один одному. Дружні стосунки мають загальний предметний зміст - спільність інтересів, цілей діяльності. Можна виділити ділову і емоційно-експресивну дружбу. Механізмом розвитку міжособистісних відносин є емпатія - відгук однієї особи на переживання іншої. 

Порівняльна характеристика суспільних і міжособових відносин.

Міжособистісні відносини проявляються в реальному житті і складаються між окремими людьми. Вони супроводжуються переживанням емоцій, висловлюють внутрішній світ людини і діляться на: 1) офіційні та неофіційні; 2) ділові та особисті; 3) раціональні та емоційні; 4) субординаційні і паритетні. Практично відносини між людьми не складаються лише на основі безпосередніх емоційних контактів.

Форма безпосереднього спілкування - комунікація, за нею стоїть спілкування, обумовлене товарно-грошовими суспільними відносинами. Сама діяльність задає ряд суспільних відносин

Індивідуалізація як показник становлення особистості.

Особистість людини визначається тим, ким він хоче бути, які завдання ставить перед собою. У процесі життя людина освоює ті чи інші соціальні ролі, виробляє до них своє власне ставлення. Схильності особистості до тих чи інших видів діяльності називаються ціннісними орієнтаціями. Тому визначальними характеристиками особистісної структури є цілеспрямованість та проективність.

Соціологічні експерименти вивчення малої групи Е.Мейо.

Мейо разом проводив експеримент, метою якого було виявлення особистісних мотивів трудової поведінки, відносин, які формуються в групах, порівняння їх впливу на результати праці з впливом виробничих чинників. Дослідники встановили структуру невеликих груп, які утворюються на підставі особистих уподобань та інтересів. У цих групах є лідери, аутсайдери та незалежні. Було зроблено висновок, що успіх трудової діяльності більше залежить від соц-психол, людських стосунків), ніж від матеріальних чинників.

Види конфліктів.

Вид конфлікту — варіант конфліктної взаємодії.

1.Спосіб розв’язання: насильницькі;ненасильницькі

2. Сфера прояву: політ; соц; ек;  організаційні

3. Спрямованість впливу: вертикальні; горизонтальні

4. Ступінь виразності: відкриті; приховані

5. Кількість учасників: внутрособистісні; міжособистісні; між групові

6. Потреби: когнітивні;  інтересів

Характеристика великих груп: зміст і структура.

Великі групи охоплює психічний склад (нац характер, традиції, смаки) та емоційну сферу (потреби, інтереси).ьВеликі соц групи класифікують

За характером зв'язку: 1) соціальні класи, етноси. Основою є соціальні зв'язки. Належність до груп є наслідком дії об'єктивних чинників; 2) партії, громадські, проф об'єднання. Вступає внаслідок свідомого прагнення до об'єднання на основі певних цінностей.

За тривалістю існування більш тривалі (класи, нації) і менш тривалі (натовп).

За характером організованості: виникли стихійно (натовп, публіка), організовані свідомо (асоціації, партії).

За характером існування умовні (статево-вікові, професійні) і реальні.

Важливою ознакою класифікації є контактність і взаємодія.

Великі групи можуть бути закритими і відкритими.

Завдання соціальної психології.

Соціальна психологія поглиблює свій предмет, розв'язуючи соц-психол проблеми, та виконуючи теоретичні і прикладні завдання:

-розв'язання заг наукових проблем, пов'язаних із формуванням знань про реальність;

-вивчення проблем, пов'язаних зі змінами соціально-психологічної реальності, аналізом засобів впливу на її розвиток;

-теоретичне осмислення місця і ролі людини, що розвивається, у суспільстві, яке змінюється;

-виявлення конкретних характеристик особистості, найпоширеніших її типів, комунікативних програм поведінки;

-дослідження відносин і спілкування, у тому числі в екстремальних і конфліктних умовах, у зв'язку з утвердженням нової системи цінностей.

Соціально-психологічна концепція особистості

Більшість соціально-психологічних теорій розглядають особистість як індивідуальне і водночас соціально-психологічне явище. Найвідомішими є психоаналіз, біхевіоризм, гуманістична та екзистенціальна психологія, акмеологічний підхід.

Згідно з теорією психоаналізу, мотивами поведінки людини в соціумі є несвідомі біологічні потяги та інстинкти. Фрейд, вважав, що душевний стан людини зумовлюється співвідношенням несвідомого (інстинктів, потягів, імпульсів) і свідомого, яке є результатом впливу соціального оточення. Особистість поєднує в собі індивідуальне несвідоме і колективне несвідоме. Змістом колективного несвідомого є архетипи — загальні форми уявлень, що у процесі індивідуального життя наповнюються особистим емоційним та образним змістом.

Школа „групової динаміки” Левіна.

Курт Левін - представник школи гештальтпсихології. Коло дослідників займались вивченням сутності процесів групової динаміки: утворення, розвиток групи, умови її ефективної діяльності, особливості взаємостосунків з індивідами та іншими групами внутрішньо групові конфлікти, способи прийняття рішень, процеси керівництва, лідерства, згуртованість та сумісність групи.

Спілкування як обмін інформацією.

Комунікативне спілкування як обмін інформацією можливе за умови, якщо партнери "говорять однією мовою". Навіть знаючи значення слів, люди можуть розуміти їх по-різному через свої вікові, політичні, професійні та інші відмінності. Тому суб'єкти спілкування повинні володіти однаковим розумінням ситуацій спілкування, включати комунікацію в загальну систему діяльності.

В умовах людської комунікації можуть виникати комунікативні бар'єри. Вони мають соціальний або психологічний характер.

Причини конфліктної взаємодії.

У конфліктології виділяють чотири групи причин конфліктів:

Соц-ек: нерівність суб'єктів, недоліки і несправедливий розподіл матеріальних і духовних цінностей; традиційні стереотипи конфліктного вирішення протиріч.

Організаційно-управлінські: помилки в розробці організаційної структури органів управління, неповна відповідність працівника посаді за моральними, професійними або іншими якостями; помилки у виконанні управлінських рішень.

Соц-психол: зіткнення інтересів людей; конфлікт між ціннісними орієнтаціями: свободою, справедливістю, колективізмом та індивідуалізмом,

Особистісні чинники обумовлюються розбіжностями ціннісних орієнтацій, цілями, мотивами, інтересами та потребами 

Проблема спілкування у соціальній психології, його зміст.

Спілкування - це комунікативно-інформаційна взаємодія людей. Міжособистісне спілкування пов'язане з безпосередніми контактами. Змістовний характер взаємодії визначається предметом спілкування. На підставі даного критерію розглядають види спілкування: міжособистісне, ділове, спеціально-професійне, наукове, соціально-політичне, інформаційно-комунікативне 

Основні типи поведінки у ситуаціях конфлікту.

виділяють п’ять типів поведінки людини в конфліктній ситуації:

Конкуренція  – прагнення перемогти, досягти інтересів, можливо, на шкоду іншим (є найменш ефективним, найчастіше використ).

Уникання – небажання суперництва, відсутн тенденцій до досягнення власних цілей.

Пристосування – відмова від своїх інтересів на користь протилежної сторони з метою збереження стосунків.

Співробітництво – вироблення альтернативного рішення, яке б задовольняло інтереси всіх сторін (потребує часу, є оптимальним).

Компроміс – досягнення спільних рішень за допомогою відмови від деяких бажань кожною із сторін.

Характеристика групової згуртованості.

Внутрішнє життя групи залежить від згуртованості. Групова згуртованість — утворення, розвиток і формування зв'язків у групі. Критерієм є частота і міцність групових зв'язків. Згуртованість охоплює всі види діяльності, що визначають відносини у групі. Досягнення групової згуртованості зумовлюють: взаємна симпатія; особливості групових цілей; спосіб взаємодії в групі.

Стабільність і згуртованість залежить від того, наскільки індивід має змогу самоствердитися, самовизначитися, знайти емоційний захист

Психологія прийняття групового рішення

Групова думка — це оптимальний для всіх індивідів спосіб розв'язання важливого завдання. Вона може визрівати різними способами. Найзначущішим етапом є прийняття рішення — волевиявлення, спрямоване на формування послідовності дій і вибір альтернативи.

Проблеми, пов'язані з прийняттям рішення: чи завжди групові рішення є ефективнішими за індивідуальні, як об'єднуються індивідуальні думки в єдине рішення, які наслідки для групи та індивідів має спільне рішення. Процес прийняття групового рішення вона розглядає у теоретичному і практичному аспектах.

Вплив сімейних відносин на розвиток особистості школяра з вадами слуху

Виховання дитини складне і відповідальне. В процесі виховання дітей із психофізичними порушеннями необхідно враховувати об’єктивні труднощі їхнього розвитку, а саме: труднощі мовленнєвої комунікації, нечіткі уявлення про систему поведінки, порушення загального психічного розвитку.

Основними завданнями сімейного виховання є: формування звичок позитивної поведінки; позитивна та адекватна оцінка її діяльності; сприятливий психологічний клімат сім’ї.

Батьки мають навчити нести людям радість. Становлення міжособистісних відносин на початкових етапах мають умови сімейного виховання. Важливим фактором, що впливає на розвиток особистості, є наявність або відсутність порушення слуху в батьків. У молодшому шкільному віці глухі діти глухих батьків більш товариські з однолітками, більш допитливі, у них спостерігається прагнення домінувати в групі однолітків, бути лідерами.

Комфортність і комфортна поведінка.

Відчуття комфортності/некомфортності, безпеки/небезпеки можливе за наявності зовнішньо визначених меж.

Психологічні аспекти соціалізації нечуючих. Прихильники першої тенденції вважають, що суспільство має приймати проблеми глухих і слабочуючих і створювати їм комфортні умови в середовищі чуючих. Друга тенденція пропонує розглядати осіб з порушеннями слуху як особливу соціальну групу, що має свою систему соціальних потреб у плані подолання обмежень і труднощів комунікації.

Конформізм — соціально-психологічна орієнтація особистості, яка проявляється в пасивному, пристосувальному відношенні до існуючого порядку речей. Конформна поведінка — це поведінка згодна, некритична. Конформістом називають того, хто без критичного розбору приєднується до суджень, що панують у певних колах. 

Особливості взаємовідносин і спілкування підлітків з дорослими.

В середньому підлітковому віці виникає прагнення до особистого спілкування з учителем. З роками підлітків все більше хвилюють особистісні та професійні якості педагога. При цьому, професійні якості педагогів у цілому задовольняють підлітків, а особистісні не завжди. Невдоволеність особистісними якостями педагогів сприймається ними частіше всього як проблема "справедливості" вчителя. Помітно, що з віком складається ситуація нарощування потреби в особистісному спілкуванні підлітків з педагогами і – неможливість її задовольнити. Існують три основних типи взаємин, які впливають на спілкуванні дорослих і підлітків.

По-перше, це взаємини, які спираються на офіційно зафіксовані права і обов'язки дорослих і дітей (регламентоване спілкування).

По-друге, на потребі розуміти один одного, на прагненні до емоційного контакту і допомоги іншому (нерегламентоване або "довірливе").

По-третє, які виникають при відсутності прихильності один до одного або байдужості (неорганізоване, випадкове спілкування).

Підлітки, в більшості випадків, прагнуть до довірливого, нерегламентованого типу взаємовідносин з дорослими. Це створює сприятливі можливості для реалізації потреби спілкування як вирішення характерної для цього періоду проблеми пізнання самого себе, своїх можливостей і свого місця у житті. Особливо сприятливо коли дорослий виступає в якості друга. З ним легко проводити час, знаходити теми для розмов, а також займатися спільною діяльністю. Такий тип взаємин допомагає підлітку по-новому подивитися на світ дорослих і, завдяки йому, набути самостверджуючих позицій для власного життя. Створюються глибокі емоційні і духовні контакти з дорослими, які підтримують підлітка в складних чи критичних життєвих ситуаціях.

27. Біогенетичні підходи дослідження психіки дитини.

В межах біогенетичного підходу лежить твердження, що людський організм у внутрішньоутробному розвитку повторює весь ряд форм, які пройшли тварини-предки за багато років - від одноклітинних істот до первісної людини. Дитина в період дорослішання проходить весь хід розвитку людства від первісної дикості до сучасної культури. Виділено 5 періодів людської культури, відповідно до яких змінюються інтереси і потреби від народження до дорослості:

Під час періоду дикості дитина прагне копатися в землі, тягне все до рота, їстівність є мірилом всього. (від народження до 4-ох років).

Періоду полювання і захоплення здобичі є страх дитини перед чужими, дії потайки, жорстокість, ігри в полонених, схованки. з 4 до 9 років.

Період пастушества через ніжність до тварин, прагнення мати власну домашню тварину, будівництво шалашів, підземних споруд. 9 до 12 років

Землеробський період як прагнення до садівництва, з 12 до 16 років.

Промислово-торгового періоду є грошові інтереси, обмін, торгівля. з 16 років і дорослі.

28. Психоаналітичні теорії дитячого розвитку

а) динамічна концепція сексуального розвитку Фрейда. всі стадії психічного розвитку людини зводяться до перетворення і переміщення сексуальної енергії. Стадії психічного розвитку. Оральна стадія (0–1 рік) основним джерелом задоволення є харчування. діями: ссання та укус.

Анальна стадія (1–3 роки) з оволодінням функціями виділення, дефекації, контролювати імпульси ", закладаються заборони та вимоги дорослих до поведінки.

Фаллічна стадія (3-5 років) потяг до інших дорослих, до батьків.

У латентній стадії (5–12 років) засвоєння загальнолюдського досвіду та встановлення дружніх стосунків.

На генітальній стадії (12–18 років) сексуальні прагнення.

б) епігенетична теорія розвитку особистості Еріксона. Психоісторична теорія розвитку з врахуванням культурного середовища. На його думку, кожній стадії відповідають очікування суспільства. Він увів поняття "групової ідентичності" та "егоідентичності". Формується як результат включення дитини в певну соціальну групу, як відчуття цілісного власного "Я". Він виділяє вісім стадій життєвого шляху особистості: немовляти (оральна стадія), ранній вік (анальна стадія), вік гри (фаллічна стадія), шкільний вік (латентна стадія), підлітковий вік (латентна стадія), молодість, зрілість і старість.

30. Когнітивний підхід (вчення Піаже).

Паже розкрив егоцентризм дитини, що проявляється в своєрідності дитячої логіки, дитячого мовлення, уявлень про світ. Дитина на певній стадії розвитку розглядає речі під безпосереднім сприйманням. Це явище він назвав "реалізмом".

Соціалізація –процес адаптації до соц середовища. Дитина, досягаючи певного рівня розвитку, набуває здатності до співробітництва. Перехід від егоцентричної позиції до об'єктивної (7–8 років).

Розвиток інтелекту проходить три стадії, протягом яких відбувається зародження: сенсомоторних; конкретних та формальних операцій. Піаже вивчав різні психічні функції та їх зв'язок з інтелектом.

Концепція діалектичного характеру розвитку Костюка.

Діалектико-матеріалістична концепція розвитку психіки. Закономірності всіх психічних явищ пізнаються в їх розвитку. Зовнішні протиріччя повинні пройти шлях інтеріоризації, викликаючи в дитині протилежні тенденції, які вступаючи між собою в боротьбу, стають джерелом активності, спрямованої на розв'язання суперечностей через вироблення нових способів поведінки. Суперечності розв'язуються за допомогою діяльності, яка призводить до утворення нових властивостей і якостей особистості. Одні суперечності, долаючись, змінюються іншими. Навчання і виховання сприяє успішному подоланню суперечностей, та їх виникненню.