81.Розвиток писемного мовлення учнів з вадами слуху.

Письмова мова дітей з порушенням слуху відображає недоліки усного мовлення. Можна виділити дві основні категорії порушень писемного мовлення.1. Грубий аграмматизм. 2. Наявність специфічних помилок. Акустичній і артикуляторно-акустичній дисграфії. Ці варіанти дисграфій пов'язані з порушенням слухової диференціації звуків. Дитина відображає на листі порушення власної звуковимови.

Писемне мовлення може бути як засіб навчання усному мовленню, як спосіб корекції фонематичної і синтаксичної структури, як спосіб контролю за правильністю засвоєння і перевірки об’єму словника. Усного та писемного мовлення - це зовнішнє мовлення. Внутрішнє мовлення скорочене, уривчасте, в основному не містить другорядних членів речення.

82.Функції мовлення учнів з вадами слуху.

Мовлення є індивідуальним, що виявляється в темпі, ритмі, емоційності, виразності, точності, плавності, голосності, логічній послідовності, образності.

Індивідуальні особливості мовлення залежать від її вміння володіти ним. Вольова саморегуляція мовлення є важливим. Мовлення повинно бути стилістично та логічно досконалим, переконливим, емоційно-образним, науково доказовим та впливовим.

У дітей з порушеннями слуху, характер і ступінь недостатності залежать від взаємодії факторів: 1) ступеня ураження слуху; 2) часу виникнення ураження слуху, 3) умов розвитку дитини після виникнення ураження слуху. Динаміка розвитку мовлення у дітей з порушеннями слуху, безсумнівно залежить і від їх індивідуальних особливостей.

84.Сприймання, його компенсаторні види, якості та розвиток у учнів з вадами слуху.

Сприймання – це відображення у свідомості людини предметів і явищ у сукупності їх якостей та частин, що діють у певний момент на органи чуття. Залежно від того, який аналізатор відіграє у сприйманні основну роль, розрізняють такі види сприйняття: зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикові. Значення для компенсації порушень слуху набуває зорове сприйняття. Зорове сприйняття форми предметів складається в практичній предметно-маніпулятивної діяльності дітей при одночасному оволодінні відповідними позначеннями. У глухих дітей дошкільного віку з'являються цілісні образи предметів. Здатність складати розрізну картинку вказує на наявність аналізу та синтезу. Здатності синтезувати ціле, формуються у дітей з порушеннями слуху повільніше. Компенсація відсутнього слухового контролю може відбуватися за рахунок збільшення ролі зорового, тактильно-вібраційного і рухового сприйнять.

85.Методи діагностики розвитку мислення.

Затримка формування предметної та ігрової діяльності, недостатній досвід використання різноманітних допоміжних предметів і знарядь, недорозвиток мовлення відбиваються на розвитку наочного мислення в дітей з вадами слуху. Розвиток наочно-дійового мислення відбувається у віці трьох-чотирьох років більш прості способи виконання завдань: увага фіксується на меті, а не на засобах її досягнення. Глухі діти вирішують наочні завдання за допомогою реальної, предметної дії і зорового співвіднесення, що характеризує особливості їх наочного мислення і розкриває структуру інтелектуальних здібностей. Рівень сформованості наочного мислення може слугувати діагностики розумового розвитку глухих і слабочуючих дітей. Мислення має ті ж тенденції розвитку, що й у чуючих, але іде повільніше. Потенційні можливості розвитку наочних форм мислення глухих дітей не реалізується в дошкільному віці без спеціальної корекційної роботи.