- •4. Країни Стародавнього Сходу
- •7 .Система освіти і виховання у Спарті.
- •8.Освіта та педагогічна думка у Стародавньому Римі.
- •9.Педагогічні погляди філософів Стародавньої Греції
- •10.Лицарство в середні віки. Суспільно-педагогічна характеристика.
- •11.Гуманізм середньовіччя
- •12.Демократичні і гуманістичні ідеали педагогічної концепції я.А. Коменського.
- •13.«Велика дидактика» я.А. Коменського.
- •14.Теорія вільного виховання Жан-Жака Руссо та її послідовники
- •15. Д. Локк – прибічник реальної освіти.
- •16.Проблема підготовки вчителя в зарубіжній історії педагогіки
- •17.Принцип природовідповідності.
- •18.Й.Г.Песталоцці. Основи початкової освіти.
- •19.Теорія розвиваючого навчання за Песталоцці і Дістервегом.
- •20.Й.Ф. Гербарт. Внесок у педагогіку як у наукову дисципліну.
- •21.Герберт Спенсер – прибічник реальної освіти.
- •22.Зарубіжна педагогіка хх ст. ( м. Хайдегер, ж.П. Сартр).
- •23.Виховання на території України у додержавний період.
- •24.Особливості виховання дітей у сім’ях східних слов’ян.
- •25.Християнство і поширення знань у Європі та Київській Русі (х-хіі ст.).
- •26.Розвиток писемності і шкільної освіти на Русі (іх-х ст.).
- •27.Педагогічна думка в Київській Русі (х-хіі ст.).
- •28. Ярослава Мудрого.
- •29. В. Мономаха
- •34.«Пересопницьке Євангеліє» як вітчизняна першокнига. Книги – слов’янські першодруки.
- •35.Братські школи в Україні і Білорусії (хvі- хvіі ст.).
- •36.Острозький колегіум.
- •37.Освіта в Україні за часів козацької доби.
- •38.Києво-Могилянська академія
- •39. Г.Сковорода
- •40.Особливості педагогічної думки регіонів України (о. Духнович).
- •41.Внесок т. Шевченка у моральність і відстоювання освіти для народу.
- •42.Розробка к. Ушинським принципу народності виховання («Про народність у суспільному вихованні», «Рідне слово»).
- •43.К. Ушинський «Людина як предмет виховання».
- •44.К. Ушинський про зміст освіти.
- •45.К. Ушинський «Проект учительської семінарії».
- •46.Громадсько-педагогічний рух в Україні (60-ті роки хіх ст.).
- •47.Послідовники к. Ушинського у розробці проблем методики початкової освіти (м. Корф, п. Лубенець та ін.).
- •48.Національно-освітнє питання у хіх ст. (т. Шевченко, м. Грушевський, м. Драгоманов, с. Русова та ін.).
- •49.Громадсько-педагогічна діяльність в Україні в середині хіх ст.
- •50.Демократичні ідеали м. Пирогова, х. Алчевської, т. Лубенця та інших діячів другої половини хіх ст.
- •51.Б. Грінченко, і. Франко, л. Українка та інші відомі українці про національну освіту (кін. Хіх ст. – поч. Хх ст.).
- •52.Просвітницька культурно-освітня і духовно-моральна діяльність і. Огієнка (після 1917 р.).
- •54.1917 Р. Центральна Рада. Започаткування першої української системи освіти. Перший міністр освіти України і. Стешенко. Громадська і педагогічна позиція.
- •55.Перші декрети Радянського уряду про освіту. Традиції, новації, ідеологія. І-а Всеукраїнська нарада з питань освіти.
- •56.Підготовка учителя в Україні в 20-ті роки. Іно.
- •57.Перетворення в галузі освіти. Кодекс про народну освіту (1922 р.).
- •59.Ліквідація неписьменності (20-30-ті роки) як фактор зміни загальної культури суспільства.
- •60.Співвідношення принципів демократизму і дисципліни в педагогічному методі а. Макаренка. «Педагогічна поема».
- •61.Особистість і колектив у педагогічній системі Макаренка.
- •62.Альтернативні оцінки педагогічного експерименту а. Макаренка вітчизняною і зарубіжною наукою і практикою.
- •63.Деструктивні прояви суспільного та освітнього життя. Зміст і форма загальної освіти в Україні в 30-ті роки.
- •64.Альтернативність оцінок педології. Постанова «Про педологічні перекручення у системі Наркомосів» у рецепції дослідників кінця хх ст.
- •65. Закон "Про зміцнення зв'язку школи і життям і про дальший розвиток системи народної освіти в урср (1959р., квітень).
- •66.Освіта в Україні (період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.).
- •67.Педагогічна наука України в 40-70-тих рр. Особистісно орієнтована педагогічна концепція в. Сухомлинського.
- •68.В. Сухомлинський про виховання громадянина. Книга «Народження громадянина».
- •69.Новаторство в. Сухомлинського у контексті хх ст
- •70.В. Сухомлинський про поєднання виховних завдань школи і сім’ї. Книги «Батьківська педагогіка», «Серце віддаю дітям».
- •71.Послідовники в. Сухомлинського (о. Захарченко, ш. Амонашвілі та ін.).
- •72.Підготовка вчителя в Україні (1917-2010 рр)
- •73. Звільнення школи і педагогічної науки від орієнтації на ідеологію, від впливу авторитарно-адміністративної педагогіки (80-90 роки).
- •74.Національний педагогічний університет імені м.П. Драгоманова. Етапи становлення і діяльності.
- •75.Сучасна педагогічна освіта в Україні. Педагогічні університети України як генератори субкультури і освіти наступного тисячоліття.
- •76.Державні документи про освіту: Державна національна програма «Освіта» («Україна ххі ст.»), Закон України «Про загальну середню освіту» (1999 р.).
- •77.Проблема підготовки вчителя у сучасній світовій практиці.
- •78. Представники українського просвітництва в діаспорі(XX-XXI)
- •79.Досвід зарубіжної педагогіки XX ст. В сучасній діяльності освітян україни
- •80.Відкритість сучасної школи і сприйняття нею зарубіжних тенденцій освіти
- •82.Педагогічної науки (кінець хх ст.) в умовах творення концепції національної школи. Генерація організаторів і діячів анн україни
- •83.Базова освіта як визначальна тенденція пошуку національного виховання.
- •84.Педагогічний університет імені м.П. Драгоманова в системі вищої освіти в Україні.
- •85.Історичний досвід освіти, педагогічного пошуку. Його переосмислення і втілення у концепції сучасної національної освіти.
1.Предмет і завдання курсу «історія педагогіки»
Предметом історії педагогіки є вивчення історичних закономірностей розвитку виховання, школи і педагогічної думки в різні історичні періоди з найдавніших часів до наших днів.
Завдання курсу «Історія педагогіки»:
• ознайомити з основними шляхами розвитку вихов, школи і пед думки у різні істор періоди;
• сформувати систему знань про світовий іст-пед процес та про місце укр педагогіки в ньому;
• розкрити кращі здобутки пед мудрості укр та інших народів, навчитись застосовувати їх;
• виховання любові до пед професії, формування ідеалу вчителя на основі прикладів життя відомих педагогів;
• сформувати самостійне історико-педагогічне мислення;
• оволодіти методами ретроспективного аналізу іст-пед явищ і фактів;
• розширити проф світогляд, збагатити духовну культуру.
2. Основоположні принципи розгляду історико-педагогічного процесу:
1. Історизм, що передбачає вивчення будь-якого явища в процесі його виникнення, становлення і розвитку, розгляд пед явищ стосовно конкретної історичної епохи, соц-ек особливостей епохи, що детермінують зміст, методи і організацію навч-вих процесу.
2. Системності, що передбачає розгляд явищ вихов і навч в рамках всієї шкільної системи і шкільних традицій епохи; аналіз теорій педагогів в рамках їх концепцій виховання; вивчення пед систем минулого в системі соц відносин, політ ладу, суспільних та ідеолог поглядів.
3. Науковості, бо необхідно осмислити минуле з позиції, що передбачає об’єктивність, вимагає неупередженого ставлення до етапів розвитку вихов, школи і пед думки.
4. Партійності, тобто залежності пед ідей і концепцій минулого від класових, політ інтересів окремих соц груп, ставлячи питання «Кому це вигідно?».
3.Виховання як категорія суспільного існування. Виховання у первісному суспільстві. Особливості виховання у різних суспільствах.
Виховання — це складний багатогранний процес формування особистості, створення оптимальних умов для її фіз, псих та соц розвитку.
Виховання невіддільне від людського суспільства. Виховання виникло як наслідок потреби у передачі наступним поколінням нагромадженого досвіду.
За первісного стада, виховання відбувається стихійно і обмежується прямим відтворенням небагатого суспільного досвіду. Хар-р виховання примітивний, неусвідомлений..
З 40 до 20 тис. р до н.е. (люди стали проживати родами) виховання було пов'язане з виконанням побутових обов'язків. У зв'язку з розвитком знарядь праці старші починають виконувати соціальну роль - готувати дітей до життя. У перших навчальних закладах - "будинках молоді», окремо навчали дітей різної статі.
Процес виховання у первісному суспільстві завершувався ініціацією, посвяченням у дорослість, котрі засвідчували про готовність до праці та життя в общині.
4. Країни Стародавнього Сходу
У древньосхiдних країнах виховання чітко виділяється як самостійна соціальна функція суспільства.
Найголовнішою ознакою була поява спеціальних навч-вих закладів – шкіл, де відбувалося систематичне навчання дітей. Появі шкіл сприяло створення різних систем письма (шумерське, єгипетське, китайське) та накопичення наукових знань, що розвивалися завдяки запитам виробництва.
Перші школи виникли у III-II тисячол. до н.е. у таких державах як Шумер, Єгипет, Індія, Китай. Навчання з цього часу стає основною, але не єдиною, стороною виховання.
Єгиптяни використовували для письма папірус. Письмо було ієрогліфічним та надзвичайно складним. У Єгипті існували школи: двірцеві, для жерців, писарів, для службовців.
Про існування шкіл в Індії свідчать Веди – найдавніша пам’ятка релігійної індійської літератури. Веди були складені санскритом – давньою індійською мовою.В Індії була розвинута усна традиція. У III ст. до н.е. тут існували два алфавіти – кхароштхі та брахмі. Останній є джерелом всіх пізніших індійських алфавітів.
5-6. Афінська школа. Освіта в грецьких містах-колоніях на території України.
Виховання мало виражений індивідуалістичний характер. Кінцевою метою виховання виступала гармонійно розвинута особистість.
До семи років діти виховувались вдома, в сім'ях. Потім хлопчики вступали до школи, а дівчатка проводили час у жіночій половині будинку. Тут їх навчали читати, писати, грати на муз інструментах, займатися рукоділлям.
Школи були приватними i платними. Мусична школа (7-16 р.) мала два. У школi граматиста навчали читати, писати i рахувати. У школі кiфариста давалася літературна i музична освіта.
У гімнастичній школі (12-16р.) - палестрі хлопчики займалися п’ятиборством: біг, боротьба, стрибки, метання диска i списа, плавання. Гiмнасiй (16-18р.) – державний навч заклад в Афінах. Тут вивчали філософію, політику, ораторське мист, літературу, займалась гімнастикою. Юнаки 18-20р готувалися до військової служби в групах ефебів, де продовжувалося військово-фіз виховання.
7 .Система освіти і виховання у Спарті.
Виховання у Спарті мало яскраво виражений військово-фізичний характер. Його головним завданням виступала підготовка фізично розвинутого, витривалого воїна. Контроль держави над виховання починався з перших днів життя дитини: новонароджених оглядали і тільки здорові діти поверталися батькам.
До 7 років здійснювалося сімейне виховання. З 7 і до 18 років хлопчики перебували у закладах інтернатного типу, від 18 до 20 років переходили у групу ефебів і несли військову службу. Громадянське повноліття наступало у 30 років.
Виховання спрямовувалося на вироблення беззаперечної слухняності і засвоєння науки перемагати. Мистецтво читати i писати офіційно не входило до змісту навчання. Напрямком розумового виховання вважалося уміння коротко і влучно відповідати на запитання.
Після кожного року навчання проводилися публічні випробування – агони. Виховання дівчат у Спарті мало чим відрізнялося від виховання юнаків.