22.Зарубіжна педагогіка хх ст. ( м. Хайдегер, ж.П. Сартр).

Питання про те, як повернути людині її істинну людську сутність, як зробити її вільною особистістю становить центр уваги філософії екзистенціалізму. Її представники (Ж-П.Сартр, К.Ясперс та ін.) вважають, що людина повинна творити себе сама, вірити у свої власні сили. "Творіння себе" відбувається у життєвих ситуаціях, коли людині доводиться робити вибір, приймати рішення, керуючись загальнолюдськими моральними категоріями. Близькими до екзистенціалістських концепцій є погляди представників "третьої сили" - неогуманістичної психологічної школи. Лідером цієї школи є психолог А.Маслоу. У його концепції особистості йде мова про те, що сутність людини є закладеною з моменту народження. Людина залежить від внутрішньо закладеної сутності, тому не може мати повної свободи волі. Головним призначенням людини, за Маслоу, є "відкриття своєї ідентичності".

23.Виховання на території України у додержавний період.

Давня східнослов’янська культура була безписемною, знання передавались усним шляхом. Використовувались особливі письмена "риски і різі" на дереві, бересті, стінах. Це письмо являло собою різновид піктографії.

У IХ-Х ст. східні слов’яни вже використовували буквенно-звукову систему письма для потреб торгівлі й ремесла. Такою системою письма була глаголиця - азбука, де звуки слов’янської мови передавалися грецькими буквами. 855 року Кирило модернізував глаголицю, пристосувавши її до східнослов’янської мови.

Найважливішими чинниками, які сприяли зародженню і поширенню у кінці VII-IX ст. писемної культури у східних слов’ян, були: становлення феодального способу виробництва; піднесення ремесла і зовнішньої торгівлі; зростання міст; виникнення перших державних утворень. У 882 р. східнослов’янські князівства консолідуються в єдину державу – Київську Русь.

24.Особливості виховання дітей у сім’ях східних слов’ян.

Східні слов’яни у VI–IX ст. створили оригінальну систему виховання, яка спиралася на древню первісну традицію. Виховання регламентувалося соціальними механізмами передачі досвіду, здійснювалось у процесі включення дітей у конкретні види трудової діяльності дорослих.

Метою виховання у східних слов’ян були передача підростаючому поколінню трудових умінь, встановлених способів поведінки, релігійних уявлень, традицій, а також підготовка мужнього воїна. Виховання охоплювало різні засоби впливу на дітей, де знаходила свій вияв народна педагогіка: колискові пісні, загадки, прислів’я, приказки, ігри, хороводи. У них знаходили місце настанови, поради, правила поведінки.

Основою моральних стосунків була общинна власність на засоби виробництва. Крім морального велика увага приділялась фізичному вихованню та засвоєнню гігієнічних правил.

25.Християнство і поширення знань у Європі та Київській Русі (х-хіі ст.).

Розвиткові освіти і шкільництва на Русі сприяло запровадження християнства. Князь Володимир відкрив при Десятинній церкві школу "книжного вчення". На ХI ст. склаладається така система шкіл і виховання: школи "книжного вчення", монастирські школи, школи грамоти, кормильство, жіночі школи.

Школи "книжного вчення" підвищеного типу (викладалося "сім вільних мистецтв") за книжною системою. Ці школи готували вихованців до діяльності у різних сферах державного, культурного та церковного життя.

Монастирські школи запроваджувались з ХIст. згідно Студитського статуту.

Школи грамоти існували в містах. Тут вчились діти бояр, купців, заможних ремісників. Вивчали читання, письмо, лічбу і хоровий спів. Учитель працював з учнем або з групою (8-10 чол.).

Кормильство – форма домашнього виховання. Князі підбирали для княжичів кормильців з числа воєвод і знатних бояр, що жили в окремих волостях. Княжич там виховувався, і княжив. Кормильство передбачало військ-фіз виховання, та орієнтувалось на високий рівень освіти.

Жіноча школа, відкрита Ганною Всеволодівною (сестрою В.Мономаха) при Андріївській церкві у Києві (1086 р.). Пізніше школи відкриті в Суздалі, Полоцьку.

Діти простих людей виховувались у сім’ї. Їх вчили сільськогосподарської праці та домашній роботі. Дітей могли віддавати майстрові для вивчення ремесла.

За короткий час Київська Русь досягла великих успіхів у поширенні грамотності.