86.Провідний вид діяльності в онтогенезі.
В кожному періоді розвитку котрась одна із багатьох діяльностей є провідною - найголовнішою діяльністю, яка визначає і забезпечує психічний розвиток в певному періоді.
Провідна діяльність - це діяльність, розвиток якої обумовлює основні зміни в психічних процесах і психічних особливостях особистості дитини на певній стадії її розвитку.
Виділяють такі види провідної діяльності: період немовляти-безпосереднє емоційне спілкування з дорослим, ранній вік-предметно-маніпулятивна діяльність, дошкільній вік-ігрова діяльність, молодший шкільний вік-навчання, підлітковий вік-інтимно-особистісне спілкування з ровесниками, юнацький вік-навчально-професійна діяльність.
Кінцевим результатом гри є емоційне освоєння соціального досвіду людини та емоційне задоволення. Кінцевий результат навчання - оволодіння знаннями, уміннями і навичками. А завдяки праці людина створює предмети матеріальної і духовної культури та змінює умови свого життя.
87.Теорії і закони пам`яті як вихідні умови компенсації у розвитку дітей з вадами слуху.
Па́м'ять - психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду. Мимовільне запам'ятовування менш продуктивне і точне. Образи предметів у пам'яті залежать від яскравості, контрастності ознак. Особливо відстає словесна пам'ять. Часто допускають заміни слів:за звучанням, за значенням
Найбільше відставання в розвитку пам'яті фіксується у дошкільників і молодших школярів, потім воно зменшується.
Стадії розвитку словесної пам'яті у глухих дітей. (1-3 класи) - запам'ятовування за типом поширення: приріст об'єму відтворюваного матеріалу від повторення, смисл матеріалу може бути не зрозумілим. (4-6 класи) - запам'ятовування за типом охоплення: дитина розуміє і зафіксовує загальний зміст тексту, ключові слова, а потім доповнює пропущені елементи. (7-8 класи) – розуміння та запам'ятовування тексту в цілому.
Образи пам'яті глухих дітей досить яскраві та живі, але значною мірою прив'язані до конкретних ситуацій.
88.Діяльність старших учнів з вадами слуху.
Глухі учні часто не виявляють до навчання інтересу. Основним мотивом є отримання освіти. Інтерес до самих знань відсувається на другий план.
Прагнення до самоствердження, самовдосконалення призводить до надмірного захоплення спортом, або до бездіяльності.Учитель володіє великим соціальним авторитетом домінують позитивні характеристики до взаємодії з учителем на уроці. Значних зусиль вимагає виховання мотивів навчальної діяльності та інтересів, бо спочатку переважають вузькі, обмежені мотиви навчання. Вчення готує до самостійного трудового життя. Крім вчення глухі діти заняті діяльністю: чергують, працюють в саду, в майстернях, беруть участь у гуртковій роботі. У глухих аж до старшого шкільного віку є труднощі у формуванні цілісного єдиного досвіду, об'єднує їх знання та практичні вміння.
89.Особливості розвитку, виховання, формування особистості учня з вадами слуху.
Первинною ланкою є дошкільна освіта. Першочерговим завданням є вчасна організація педагогічної роботи з дітьми. Це залежить від своєчасного виявлення порушень слуху за допомогою сучасних діагностичних методів та правильного оцінювання стану слухової функції.
Чим раніше розпочато роботу з дитиною, тим більші можливості для забезпечення її різнобічного розвитку.
При втраті слуху швидко розпадається словесна мова, а згодом і зовсім зникає. Втрата ж мови зумовлює порушення контакту з оточенням, що згубно впливає на розвиток.
На етапі дошкільного виховання закладаються основи для повноцінного формування особистості дитини з вадами слуху. Спеціальна загальноосвітня школа, яка виконує складні завдання і забезпечує базову середню освіту. Разом з тим з кожним роком підвищуються вимоги до якості підготовки випускників спеціальних шкіл.
Психоаналітичний підхід як теорія особистості.
Засновником психоаналітичного напряму є Фрейд. Базові положення теорії: принцип задоволення, інстинкти, несвідоме і свідоме, структура психічного апарату, тривога, психічна енергія, бісексуальність.
Психоаналіз — теорія особистості, яка успішно обґрунтувала неадекватність поведінки людей та причини психічних захворювань. Вона справляє вплив на концепції особистості. Психоаналіз це динамічний психологічний підхід, оскільки ядром учення є уявлення про розподіл психічної енергії.
Один із постулатів психотерапії — пацієнт має сам навчитись управляти своїм життям. Основна мета психоаналізу — посилити EGO клієнта через зняття пригніченості, що відбулося в дитинстві.
Характеристика групового конфлікту.
Групові конфлікти завжди більш масштабні і важкі за своїми наслідками, ніж міжособистісні. Небезпека таких конфліктів полягає в тому, що вони часто виникають через амбіції лідерів, "екс-керівників".
Протиборство на основі зіткнення протилежно спрямованих групових мотивів. Два типи групових конфліктів: "особистість - група" і "група - група".
На основі зіткнення особистісних і групових мотивів. Людина має стійкі способи поведінки в суспільстві (роль), залежними від його статусу в системі соціальних і міжособистісних відносин. Конфлікти пов'язані: а) з порушенням рольових очікувань; б) з невідповідністю соц позиції з нормативною роллю; в) з порушенням групових норм.
У між груповому конфлікті сторонами виступають групи. В основі протиборства зіткнення протилежно спрямованих групових мотивів (інтересів, цінностей, цілей). Характеристика суб'єктивного змісту конфліктної ситуації між групового конфлікту: 1. "Деіндивідуалізація" взаємного сприйняття. за схемою "Ми - Вони". 2. Неадекватне соц, групове порівняння. своя група оцінюється вище, а достоїнства іншої занижуються. 3. Групова атрибуція.
Поведінковий підхід у теорії особистості..
Особистість - це досвід, який людина набула, те чому навчилася. Рушійною силою розвитку є середовище, а в якості основних елементів особистості виступають рефлекси і соціальні навички.
У поведінковій теорії особистості виділяють два напрями. Уотсон і Скінер згідно з якими поведінка людини детермінована зовнішніми обставинами. На думку Бандура і Роттер поведінка регулюється не стільки зовнішніми, скільки внутрішніми факторами: ціль, очікування, самосприйняття.
Характеристика інтерактивного боку спілкування.
Інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії, в обміні не тільки знаннями, а й діями.
Інтерактивна сторона спілкування - термін, що позначає характеристику компонентів спілкування, які пов'язані з організацією спільної діяльності.
Інтерактивна сторона припускає певну форму організації спільної діяльності (згода, пристосування або конкуренцію, конфлікт). Серед можливих позицій, можна відзначити ставлення до партнера "звисока", "на рівних", "знизу" або «відсторонено». Про продуктивності можна судити лише в контексті конкретної ситуації. Прибудова "знизу", доречна при необхідності вибачитися перед партнером, може трансформуватися в нещиру догідливість. Уміння використовувати всю палітру можливих позицій у спілкуванні - один із показників психологічної зрілості особистості.
Когнітивний підхід як теорія особистості.
Людина - пасивне створіння, що перебуває під контролем зовнішнього середовища. Характер її реакцій на ситуації, визначається тією когнітивною інтерпретацією, яку дає вона сама. За Роттером те, як людина сприймає власну поведінку та її наслідки, залежить від особливостей її особистості. Одні швидше всього будуть приписувати свій образ внутрішнім чинникам, а інші - зовнішнім обставинам.
Роттер розрізняє людей двох типів: "зорієнтованих на внутрішнє", "зорієнтованих на зовнішнє".
Перші впевнені, що в будь-який момент вони зможуть вплинути на довкілля, і в кінцевому результаті завжди беруть на себе відповідальність за те, що з ними сталось. Здатні аналізувати проблеми і відповідати за свої вчинки.
Люди, які вірять в існування зовнішнього контролю, впевнені, що в тому, як вони реагували, винні інші люди, удача або випадок. Про пасивних і менш працездатних, які пояснюють невдачі браком здібностей.
Когнітивний підхід лежить в основі поділу керівників на екстерналів та інтерналів.
Гуманістичний підхід у теорії особистості.
Роджерс, Маслоу. Найважливіша концепція гуманістичної психології - концепція становлення. Людина ніколи не буває статичною, вона завжди перебуває в процесі становлення. Пошук людиною істинного і повного сенсу життя є складним і необхідним. Людська природа позитивна, нейтральна. Представники гуманістичної психології визнають пріоритет творчої сторони в людині. Всі люди вільні у виборі свого життєвого шляху.
Акмеологічний підхід до вивчення особистості.
Борис Ананьєв. Дослідження засвідчили, що розвиток умінь і навичок, набуття соц-морального досвіду, ціннісного ставлення до діяльності, мотивації, є невід'ємними показниками майстерності й професіоналізму, закладаються ще в дитинстві. Стан зрілості залежить від попередніх етапів розвитку. Важливо продовжити активний творчий період життя людини. Досягненню цього сприяють: правильна організація часу; висока етична і проф культура, активність у виборі життєвого шляху; культура спілкування; вміння забезпечити відповідність своїх здібностей і особистісних властивостей з умовами життя; урахування впливу етнопсихологічного середовища на становлення особистості; уміння долати суперечності мікросередовища та особистості; продуктивного розвитку зрілої людини; самовдосконалення, усвідомлення можливостей, ставлення до себе як до творця життя.
Стилі і типологія лідерства.
Стиль лідерства — спосіб, метод роботи, манера поведінки індивіда, типова для лідера система принципів, норм, індивідуальних особливостей впливу на підлеглих. Соціальна психологія розглядає три стилі — авторитарний, демократичний, ліберальний, відповідно визначає три типи лідерів (автократ, демократ, ліберал). Авторитарний (керівник є прихильником єдиноначальності, підпорядкування людей своїй волі), демократичний (керівник надає підлеглим самостійність, довіряє їм), ліберальний (керівник не керує групою, не виявляє організаторських здібностей, не розподіляє обов'язки).
У кожного лідера формуються певні стереотипи діяльності, які виявляють себе як стилі лідерства.
Типи Види бар’єрів спілкування.
Типи барєрів спілкування:
Бар'єр взаєморозуміння. через огріхи в процесі передачі інформації.
Семантичний бар'єр. коли одне і те ж слово різні люди розуміють по-різному.
Стилістичний бар’єр. при невідповідності стилю мови того, хто говорить, і ситуації спілкування.
Логічний бар'єр. коли логіка міркування занадто складна для розуміння, або здається неправильною.
Соціально-культурний бар'єр. причиною стають соціальні, політичні, релігійні і професійні розбіжності в поглядах.
Бар'єр авторитету. несприйняття через неавторитетність чи навпаки.
Бар'єр відносин. виникнення почуття ворожості, недовіри до того хто говорить, а потім — до інформації.
Комунікаційні бар'єри. викликані причинами, що можуть приводити до неадекватних дій.
Стиль спілкування:
Ритуальне. підтримка зв´язку із соціумом
Маніпулятивне. до партнера відносяться як до засобу досягнення цілей.
Гуманістичне. особисте спілкування, що дає змогу задовольнити потреби, розуміння, співчуття, співпереживання.
Авторитарне. влада одного в процесі спілкування. ухвалення рішення, накази, вказівки.
Демократичне. властиве колегіальне прийняття рішень, заохочення активності учасників комунікативного процесу.
Ліберальне. вдається до вмовляння співрозмовника, мало інініціативний у спілкуванні.
Характеристика особистості як члена групи.
Пізнання соціального життя відбувається у групі. В ній індивід прилучається до цінностей і норм суспільства, опановує форми взаємодії і співпраці, засвоює соціальний досвід, формується як особистість. Самосвідомість. Самопізнання. Самооцінка, Самоконтроль, Рефлексія,Самоефективність .
Людина може виявляти альтруїзм, самотність, апатію, депресію тощо. Причинами цього стають як її індивідуально-психологічні властивості, так і зовнішні чинники, які спонукають до певного типу поведінки. Різноманітність індивідуально-психологічних властивостей особистості залежить від особливостей темпераменту, тобто загальної активності індивіда, динаміки психічних станів, емоційності.
Становлення і розвиток соціальної психології осіб з вадами слуху як науки.
Соціальна психологія досліджує особливості взаємозв'язків людини з різноманітними суб'єктами соціального середовища, допомагає глибше пізнати себе, своє соціальне оточення, ефективно взаємодіяти з ним. Цьому сприяє властивий людині соціально-психологічний тип мислення.
На сучасному етапі розвитку українського суспільства перед соціальними психологами стоять завдання: виробити практичні рекомендації з удосконалення підприємницької дія-і та керування ринковими структурами; правильно організувати взаємодію на користь держави й громадянина.
Соціальна психологія виникла на межі психології та соціології і зберегла ознаки кожної з них.
Основні розділи соціальної психології: спілкування та взаємодія людей у сусп діяльності; психол соц груп, спільнот; соц психологія особистості.
Соціальна психологія - наука про психологічні причини, механізми, закономірності соціальної поведінки людей у групах, про соціально-психологічні явища особистості, груп і спільнот. Сучасний психолог визначає соц психологію як галузь, що вивчає вплив па психіку людини взаємин та спілкування людей у різних групах, колективах.
Соціальна адаптація дорослих глухих.
У нашій країні можливості отримання професійної освіти особами з порушеним слухом залежать від якості отриманої в школі освіти, тяжкості порушення слуху, та від впливу найближчого соціального оточення, думки і очікувань сім'ї. Сучасні соціальні проблеми вимагають від молоді більш раннього життєвого професійного самовизначення.
Система трудового навчання в школі глухих. Відбувається формування позитивних особистісних якостей учнів, їх громадянське становлення, морально-психологічна підготовка до самостійного життя. Профорієнтація ведеться в процесі вивчення шкільної програми, на факультативних заняттях, у гуртках. У дефектології ведеться велика робота щодо удосконалення трудового навчання.
Протипоказаними для глухих є всі підземні, вибухові, підводні роботи, робота на лісозаготівлях, транспорті, в більшості гарячих цехів і на деяких інших виробництвах. Правильний вибір професії для глухих має вирішальне значення в соціально-реабілітаційному плані.
Характеристика сучасних зарубіжних соціально-психологічних течій.
Більшість американських соціальних психологів виокремлюють три психологічні напрямки: біхевіоризм, психоаналіз, когнітивізм (гештальттеорію) та соціологічний - інтеракціонізм.
Інтеракціонізм виходить із тверджень Міда, що аналіз людської поведінки неможливий без урахування суб’єктивного світу особистості, внутрішньої мотивації її дій. Головна увага приділяється проблемам комунікації.
Біхевіоризм заснований на принципі взаємозв'язку стимулів і реакцій. Основні закони навчання: Закон вправи, ефекту підкріплення, готовності.
Психоаналіз згідно з цією теорією мотивами поведінки людини в соціумі є несвідомі біологічні потяги та інстинкти.
Когнітивна теорія стверджує, що вирішення проблем приймають форму алгоритмів — правил, які не обов'язково розуміти.
Міжособистісні взаємини дітей з вадами слуху на ранніх етапах онтогенезу.
З батьками. Гуління є. лепет нема. Емоційне. Жести. Стан слуху членів сімї.
Основні дослідження малих груп
Дослідження Триплет прийнято вважати першим експериментальним дослідженням в соціальній психології. Оллпорт сформулював розуміння групи як "сукупності ідеалів, уявлень і звичок, які повторюються у кожному індивідуальному свідомості і існують лише в цих свідомості". Відмова розглядати групу як певну реальність.
Розробки теорії групової поведінки Шериф з вивчення групових норм; Уайт реалізує програму "живих" груп; складає «теорію рис лідерства».
Бернард висуває ідею двомірного розгляду групового процесу.
К. Левін, основоположник напрямку "групова динаміка", вивчав феномен соціальної влади, внутрішньогрупові конфлікти, динаміку групової життя. роль у становленні психології малих груп у нашій країні відіграли наукові праці та практична діяльність В, М, Бехтерєва, А. С. Залужского.
Проблематика вітчизняних досліджень малих груп, в якій з'явилися розділи, пов'язані з управлінською діяльністю, міжгруповими відносинами, екологією групи, соціально-психологічним тренінгом, груповий згуртованістю та ефективністю, психотерапією.
Формування вміння вчитись. Вплив батьків на успіхи у навчання дітей.
Уміння вчитися — це вміння розвивати свої здібності, уміння шукати способи дії в нових ситуаціях. Уміння вчитися передбачає активну діяльність, спрямовану на вирішення завдання.
Уміти вчитися — значить: не боятися складних завдань; здійснювати цілеспрямований пошук; самостійно приймати рішення, виявляти власні проблеми, пов’язані з браком досвіду, знань, навичок, упевненості; регулювати власні переживання. Вміння вчитися передбачає самостійне виконання основних етапів навчальної діяльності: постановка цілі (ціле-покладання), пошук засобів і способів її здійснення, розв'язання завдання (виконавча частина навчальної діяльності), контроль і оцінка ходу і результатів роботи.
Учитель та батьки мають допомогти дитині сформувати вміння вчитись, зацікавити, пояснити значення, мотивувати, навести приклади успіху, показати на власному прикладі.
Вербальні методи дослідження в сурдопсихології, їх характеристика.
Вербально-комунікативні методи - бесіда, інтерв'ю, методи опитування; Бесіда-метод отримання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації, включає в себе запитання-відповіді. Бесіда може бути діагностичною (виявляє), корекційною (формує)
Метод бесіди може дати цінні результати за умов: чітке визначення дослідником мети бесіди;чітке планування системи запитань; система запитань має відповідати віковим та індивідуальним особливостям обстежуваних, бути динамічною, тобто зміст наступного
запитання має залежати від змісту відповіді на попереднє тощо; бесіда має бути невимушеною, доброзичливою.
Інтерв'ю - метод, який застосовується для збирання первинної інформації у психологічних, соціологічних та педагогічних дослідженнях.
Вербальні методи дпс застосовуються не часто з дпс сл.ч.
Види мислення та опосередкованість його формування у дітей з вадами слуху.
Мислення - це пізнавальний процес, що характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності. Мислення у своєму розвитку проходить три стадії: наочно-дієве, наочно-образне і словесно-логічне. В останній стадії виділяються – конкретно-понятійне і абстрактно-понятійне мислення.
Діти з вадами слуху характеризуються своєрідністю розвитку наочних форм мислення порівняно з чуючими однолітками і лише поступово до 10-11 років рівень наочно-образного мислення в них наближається до рівня чуючих дітей на момент вступу до школи. Для дітей з вадами слуху властиве відставання в розвитку наочно-дійового мислення. За даними Яшкової, глухі діти набувають вміння вирішувати наочно-дійові завдання пізніше, ніж чуючі. У віці дев’яти-десяти років дітям з вадами слуху властиве використання більш елементарних способів дії, наприклад, наслідування дій дорослого. Глухі діти не володіють узагальненим способом дії, тому вони потребують в чотири рази більше часу і в три рази більше показів, щоб навчитись вирішувати такі завдання. При переході до наочно-образного мислення важливу роль відіграють формування вміння розрізняти план реальних об’єктів від плану образів і моделей, а також розвиток мовлення.
Відтворююча уява глухих, її характеристика.
Про відтворюючу уяву говорять коли за словесним описом предмета, явища, події створюють його наочний образ, уявлення. У процесі засвоєння знань школярам буває потрібно давати представлення об'єктів, яких не було в їхньому минулому досвіді. Особливого значення набуває відтворююча уява при самостійному читанні художньої літератури. У учня повинні відтворюватися образи, створені автором твору. Образи не завжди відповідають опису. Причиною є нерозуміння змісту прочитаного тексту. Аналіз малюнків глухих і чуючих учнів 3 класу показав, що кількість об'єктів в малюнках глухих більше. Відтворення забарвлення об'єктів ускладнювало глухих. Розходження між малюнками і текстом, глухі вносили в малюнки подробиць зі свого досвіду. Окремі слова тексту викликають у глухих позаконтекстні асоціації образів пам'яті. До старшого шкільного віку спостерігається розвиток відтворюючої уяви. Всі об'єкти, з взаємопов'язані і підпорядковані ситуації. Окремі об'єкти відповідають опису. В середніх класах спостерігається вдосконалення у відтворенні подій та окремих об'єктів, але відтворення просторового розташування продовжує викликати труднощі.
Види пам'яті дпс.
За змістом
Рухова - полягає в запам'ятовуванні і відтворенні людиною своїх рухів.
Емоційна пам'ять зберігає переживання і почуття.
Образна пам'ять виявляється в запам'ятовуванні образів, уявлень предметів, явищ, їхніх властивостей. Залежно від того, якими аналізаторами сприймають об'єкти при їхньому запам'ятовуванні, цю пам'ять поділяють на нюхову, зорову, тактильну тощо. Мова є засобом усвідомлення чуттєвого досвіду. 1.Глухі більшою мірою ніж чуючі однолітки змішують схожі об’єкти. 2. Для глухих характерні труднощі мисленєвих оперувань та співставлення образів предметів. 3. труднощів в процесі актуалізації, утримані, зіставленні, умінні оперувати образами предметів. 4. Зорові уявлення піддаються значним деформаціям. 5. залежне запам’ятовування об’єктів від мислиннєвої діяльності, недостатньо уваги на суттєві, але непомітні властивості.
Глухі майже не користуються прийомами образного запам’ятовування,
Словесно-логічної пам'яті - це поняття, судження, умовиводи, які відображають предмети та явища в їхніх істинних зв'язках і відношеннях, у загальних властивостях. Вона є специфічно людською пам'яттю, бо нерозривно пов'язана з мисленням та мовою, і є найважливішою у засвоєнні знань в процесі навчальної діяльності.
За активністю.
Мимовільна - без вольового зусилля запам'ятати і відтворити. є наслідком практичної діяльності. При мимовільному запам’ятовуванні предметів наочного характеру глухі діти відстають
Довільна - чітко визначеної мети щось запам'ятати, відтворити, пригадати. Головним знаряддям цієї пам'яті є мова. У глухих образи предметів менш систематизовані.
За довготривалістю збереження сліді памяті.
Короткочасна - швидким запам'ятовуванням матеріалу, його відтворенням і нетривалим зберіганням. Тривала пам'ять зберігає людський досвід і забезпечує довгочасне зберігання матеріалу та наступне використання в діяльності. Сенсорна - фіксує і зберігає інформацію в аферентних частинах аналізаторів (у внутрішніх каналах вуха, на сітківці ока, в закінченнях шкірного, нюхового, смакового нервів) протягом 250 мс.
Види уяви та їх становлення у дітей з вадами слуху.
порушення просторових відносин між об'єктами, спотвореним, що не відповідає опису. це пояснюється недорозвиненням мови нечуючих дітей.
В малюнки до текстів вносяться об'єкти, знайомі з минулого життєвого досвіду. Труднощі виділення головного в ситуації, на перший план виступають деталі. Повторення в ігрових ситуаціях баченого раніше майже без змін.
Труднощі при необхідності уявити ситуації зі виконуваними об'єктами. Недорозвинення словесної мови і словесно-логічного мислення приводить до відволікання від конкретного змісту метафор, прислів'їв, образних виразів, які розуміють і передають буквально. У власних творах спираються на образи пам'яті, елементи вигадки займає в них менше місце. Здатність за допомогою уяви проникати у внутрішній світ іншої людини формується пізніше.Спостерігається велика стереотипність, шаблонність уяви, прихильність до заданих моделями, зразкам дій, труднощі трансформації.
У процесі корекційного навчання потенційні можливості розвитку уяви дітей з порушенням слуху реалізуються в значній мірі.
Вимоги до вивчення глухих дітей в педагогічному процесі
(за А.М.Гольдберг) Вивчення дітей в педагогічному процесі повинно відповідати вимогам:
1.Вивчення всіх без винятку учнів класу.
2.Всебічне вивчення кожної дитини в різних умовах.
3.Диференційована оцінка особливостей кожного.
4.Комплексність вивчення.
5.Динамічність вивчення.
6.Розкриття причин виявлених особливостей.
7.Систематичність та планомірність.
8.Прогностичний характер вивчення