20 Міжособистісні стосунки дітей та підлітків з вадами слуху

Внутрішньою основою взаємовідносин між людьми є одна з провідних соціальних потреб - потреба в спілкуванні. Найважливіша риса міжособистісних відносин - їх емоційна основа. Специфіка розвитку особистості дитини обумовлюється порушенням слуху і відносною ізольованістю його від соціуму. Від мікроклімату, створеного в школі, в трудовому колективі, в групі, від особистих взаємин дітей і дорослих залежить чи посилиться травмуючий вплив порушення, або воно нейтралізується. Для формування міжособистісних відносин потрібні спеціальні зусилля з боку дорослих - батьків і педагогів. Потрібно, щоб діти засвоїли норми і правила поведінки, необхідні при спілкуванні з іншими людьми, з іншого боку, слід навчити їх розпізнавати особистісні якості, виконання або невиконання норм і правил у реальному процесі спілкування, давати їм оцінку. Важливою стороною міжособистісних відносин є їх сприйняття та оцінка. У процесі сприйняття людьми один одного формуються їхні уявлення один про одного, уміння визначати риси характеру, здібності, інтереси, емоційні особливості.

22 Мовлення та його загальна характеристика

Мовлення — використання мови для спілкування усно. Мовлення: як діяльність; як продукт мовленнєвої діяльності; як ораторський жанр.

Спілкування здійснюється не тільки через мовлення, але й за допомогою немовних знаків (міміка, жести, дотик). Мовлення — вербальне спілкування за допомогою мовних знакових одиниць: слів, інтонацій.

Мовлення як результат - має синонім «текст», який може бути не тільки письмовим, а й усним. Текст визначається як результат творчого процесу: мовлення діалектне, ритмічне, наукове, пряме й непряме.

Мовлення як ораторський жанр чи як монолог у художньому творі (інформаційне, полемічне, патетичне).

24 Наочно-образного мислення глухих.

Глухі діти, тривалий час продовжують залишатися на стадії наочно-образного мислення. Найбільші відмінності між глухими і чують дітьми у розвитку наочно-образного мислення відзначаються на початку шкільного навчання (I клас). У глухих старшокласників своєрідність у розвитку наочно-образного мислення виявляється лише при вирішенні складних завдань. У них виникало більше труднощів при переході від однієї задачі до іншої, подібної, але відрізняється за висловом. Чим більше глухі діти користувалися жестами і словами для аналізу умов наочних завдань там, де потрібно було встановлення відносин між різними ознаками, тим успішніше вони їх вирішували.

Повноцінне наочно-образне мислення служить фундаментом для формування словесно-логічного мислення. Розвинуте наочно-образне мислення підводить дітей до порога логіки, дозволяє створювати узагальнені модельні уявлення, на яких будується формування понять. У зв'язку з уповільненим розвитком словесної мови перехід на стадію словесно-логічного мислення у глухих відбувається протягом більш тривалого часу, ніж у чуючих.

25 Наукові підходи Розанової памяті

Дослідження Т.В.Розанової показали, що при мимовільному запам'ятовуванні наочного матеріалу глухі діти за показниками розвитку образної пам'яті відстають. Плутають місця розташування предметів. Самі зображення предметів глухі діти запам'ятовують неточно.

Рідше користуються прийомами опосередкованого запам'ятовування. Системи образів виявляються менш диференційованими, менш міцними. Схожість між фігурами ускладнювало запам'ятовування кожної з них. Рідше користувалися словесними позначеннями як засобами запам'ятовування. Труднощі пов'язані з необхідністю інтегрувати, відтворювати образ подумки, без опори на безпосереднє сприймання.

Наукові підходи Т.В.Розанової мислення

Розанова виділяє ряд умов розвитку словесно-логічного мислення. 1.формування мови як засобу розумової діяльності. 2. навчання вмінню мислити оборотно, розуміти відносність явищ. 3.розвиток усіх розумових операцій (аналіз, синтез, порівняння, абстракція, узагальнення). Діти з порушеннями слуху опановують операціями в більш пізні терміни. 4.оволодіння початками логічної грамоти, побудова дедуктивних і індуктивних умовиводів, встановлення логічних зв'язків. У ході оволодіння логічними залежностями перехід від конкретно-понятійного мисл до абстрактно-понятійного.