48.Життєві плани.

Життєвий план – явище соціального та етичного порядку, ким бути (професійне самовизначення) та яким бути (моральне самовизначення).

Життєві плани — це визначена цільовою настановою людини проекція її особистісних потенцій на соц-політичний, соц-культурний та побутовий простір з метою визначення свого вірогідного місця, ролі та способу задоволення власних потреб. В життєвих планах мета та прагнення поєднуються з оцінками власних ресурсів як засобу досягнення мети. Життєві плани передбачають, надбання соціального статусу, певного фаху , просування щаблями соціальної ієрархії (кар’єри), вірогідну міграцію та зміну соціального статусу, а також вибір середовища, друзів, одруження.

Складові "Я - концепції " (за Р. Бернсом).

За визначенням Р. Бернса, цілісна "Я-концепція" – це  сукупність всіх уявлень індивіда про себе, поєднання з їх оцінкою. 

3 складові: 1."Я-образ" – уявлення   про самого себе; 2.Самооцінка – емоційна оцінка цього уявлення. Самооцінка породжує самоставлення; самоповага чи самозневага, почуття власної цінності чи комплекс неповноцінності; 3.Потенційна поведінкова реакція, тобто можливі дії, викликані "Я"-образом  та самооцінкою.

78.Психічні процеси та їхній розвиток.

Психічні процеси - динамічний відбиток неминучого у різні форми психічних явищ. Кінець психічного процесу тісно пов'язане з початком нового процесу. Звідси безперервність психічної діяльність.

Психічні процеси викликаються зовнішніми впливами, і роздратуваннями нервової системи від внутрішнього середовища організму. Психічні процеси забезпечують формування знань і первинну регуляцію поведінки й діяльності.

Стійкий рівень психічної діяльності, виявляється підвищеної чи зниженою активності особистості. Психічні стану виникають під впливом обстановки, фізіологічних чинників, ходу роботи, часу й словесних впливів. Психічні процеси поділяться на: пізнавальні (відчуття, сприймання, увага, уява, пам’ять, мислення, мова), емоційні і вольові.

79.Увага та її характеристика.

Увага – це спрямованість і зосередженість психічної діяльності на певних об’єктах.

1. За метою: Мимовільна– це зосередженість на об’єкті через його особливості як подразника. Довільна– зумовлений потребами діяльності. Післядовільна– зумовлена зацікавленістю до об’єкта.

За формою організації: Колективна– зосередження групи на певному об’єкті. Групова увага – зосередження уваги групи в умовах роботи в колективі. Індивідуальна увага –зосередженні суб’єкта на своєму завданні.

За об’єктом: Зовнішня - зумовлений зовнішніми подразниками. Внутрішня - пов’язана з внутрішніми розумовими діями.

Властивості уваги:

Обсяг - кількість об’єктів, які сприймаються одночасно в певний проміжок часу. Розподіл – одночасній увазі до двох або більше об’єктів. Переключення – зміні спрямованості уваги з одного об’єкта на інший. Стійкість – тривалому утриманні уваги. Концентрація – єдності її зосередженості та інтенсивності при повному відстороненні від інших об’єктів.

80.Неусвідомлені збудники дій та їх розвиток у старшому шкільному віці.

Неусвідомлені збудники дій (установки і мотиви), що визначають виходячи з сенсу бажаного майбутнього.

Неусвідомлені мотиви - це реальні рушійні сили поведінки учня, які він часто не усвідомлює, вдаючись до виправдовування. Цей вид мотивів характеризується установками, потягами, гіпнотичними навіюваннями, фрустраційними станами.

Фрейд при активному аналізі і згадуванні всього, що належить до даних дій і обставин. сформулювати теорію несвідомого і запропонувати метод психоаналізу для лікування невротичних розладів. Підрозділив психіку людини на три сфери: свідомість, передсвідомість і несвідомість. В область передсвідомості він помістив приховані знання. На думку Фрейда, в трьох формах можна бачити прояв несвідомого. Це сновидіння, помилкові дії, пов'язані з витісненням із пам'яті об'єктів, а також невротичні розлади.