5.3. Основні методичні підходи до оцінювання вартості потенціалу підприємства

Оцінювання вартості потенціалу підприємства та його складових елементів ґрунтується на розумінні того, що їхнє створення та використання супроводжуються необхідними витратами. Підприємство загалом чи його частка можуть виступати об’єктами купівлі-продажу на ринку, тому з’являється можливість оцінити їхню вартість на основі статистичної ринкової інформації. До того ж, будь-яке придбання в умовах ринку передбачає оцінювання з огляду на очікувану ефективність інвестицій.

Для оцінювання вартості підприємства найчастіше використовується формульний метод. Джерел появи формули для розрахунку вартості може бути два:

• формула, розроблена оцінювачем самостійно, на основі накопиченого досвіду оцінювання об’єктів певного виду;

• формула, запозичена з ринкової практики оцінювання.

Методологія оцінювання потенціалу підприємства поєднує три загальновизнані підходи:

• майновий (витратний);

• доходний (результатний);

• порівняльний (аналоговий).

Сутність майнового підходу полягає у визначенні вартості об’єкта власності на основі підсумовування вартості його окремо оцінених власних або чистих активів. Оцінювання активів полягає в калькулюванні всіх витрат, пов’язаних з відтворенням активів. При цьому не враховується доходність використання активів та синергійний ефект від їхньої спільної взаємодії. Майнові методи оцінювання ґрунтуються на визначені вартості активів підприємства, які залишаються в його власності після виконання усіх зобов'язань. Вартість активів, що знаходяться на момент оцінювання в розпорядженні підприємства, може бути обчислена по різному.

1. На підставі бухгалтерської оцінки, тобто, в розмірі відображеному в балансі підприємства.

2. На підставі експертного коригування бухгалтерської інформації.

3. На підставі розрахунку відновлювальної вартості, виходячи із сучасних ринкових цін та врахування фізичного і морального зношення активів.

Зовнішні зобов'язання підприємства оцінюються на підставі балансових даних про заборгованість за кредитами і позиками перед постачальниками, банками, бюджетом, споживачами, персоналом та іншими кредиторами.

Оцінювання вартості підприємства не може обмежуватись лише вартісним оцінюванням його матеріальних активів. Підприємства однакової майнової вартості спроможні приносити різний дохід і різняться правом привласнення цього доходу. Тому доходові методи враховують при оцінюванні вартості розмір доходів, які можуть бути отримані в майбутньому в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства. При цьому можна використовувати два методи:

• метод капіталізації,

• метод дисконтування прибутку.

Метод капіталізації використовується для стабільно працюючих підприємств, у яких темп зростання прибутку є сталим або незначно коливається.

При дисконтуванні прибутку враховується не тільки поточна норма і маса прибутку, але й перспективи його зростання в майбутньому. Цей метод більш придатний для підприємств, які розвиваються.

В процесі оцінювання з позицій доходного підходу за допомогою спеціальних коефіцієнтів (ставка дисконту, коефіцієнт капіталізації) прогнозуються майбутні доходи від використання об’єкта оцінювання з наступним перетворенням цих доходів у поточну вартість об’єкта.

За порівняльним підходом вартість об’єкта оцінювання визначається на основі інформації про купівлю-продаж аналогічних об’єктів. Така інформація повинна включати в себе відомості про фізичні характеристики об’єкта, час продажу, місце розташування, умови продажу та фінансування і т. ін. Розбіжності в характеристиках порівнюваних об’єктів враховуються за допомогою коефіцієнтів коректування. Підприємства-аналоги визначаються за профілем діяльності, місцем розташування, орієнтацією на певну групу покупців, розміром підприємства, тривалістю роботи на ринку, фінансовими характеристиками. На основі інформації про підприємства-аналоги прогнозують ринкову вартість оцінюваного підприємства.

Кожна група розглянутих методів має власну сферу застосування. Майнові методи використовуються при визначені мінімальної ціни підприємства, тобто, його заставної, відновлювальної, ліквідаційної вартості. Доходові методи дають змогу визначити інвестиційну вартість, за якої окупляться витрати на придбання та забезпечення отримання необхідної норми прибутку. Аналогові методи дозволяють визначити найбільш імовірну вартість купівлі-продажу підприємства.

Оцінювання має бути комплексним, ґрунтуватися на базі використання різних методичних підходів. Це дозволить використати переваги окремих методів і мінімізувати властиві їм недоліки.