Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
MChS.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
30.04.2019
Размер:
2.1 Mб
Скачать

8. Методика проведення заняття.

Заняття починається з перевiрки за списком студентiв, об'явлення теми, мети та плану заняття. Далі іде викладання та розбір учбових питань, які розглядаються на занятті. Перевірка підготовки студентів до заняття проводиться в ході вивчення учбових запитань. Наприкінці заняття проводиться вихідний контроль засвоєння знань шляхом рішення тестів, підводиться підсумок заняття, в ході якого студент заповнює "Індивідуальний план студента", і задається завдання до наступного заняття.

9. Перелік теоретичних питань, завдання для самостійної роботи.

Інформаційна частина методичної розробки

Заняття № 1.

Мета і завдання санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення за умов надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

В умовах надзвичайної ситуації, при розгортанні робіт по ліквідації медико-санітарних наслідків, значна роль відводиться санітарно-епідеміологічній службі, від готовності якої значною мірою залежить санітарне благополуччя, недопущення виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб серед населення. Надання санітарно-гігієнічної та протиепідемічної допо-моги в осередках катастроф, на шляхах і в районах евакуації населення із осередків катастроф є важливою складовою частиною діяльності ДСМК.

Існують основні принципи організації допомоги у разі виникнення НС:

- єдиний підхід до організації санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів;

- відповідність змісту та обсягу заходів, що здійснюються, санітарно-епідемічному стану у районі катастрофи;

- участь усіх ланок галузі охорони здоров’я в організації та проведенні заходів щодо ліквідації епідемічних осередків;

- постійна взаємодія служби медицини катастроф з іншими службами, міністерствами та відомствами під час ліквідації санітарно-гігієнічних і епідеміологічних наслідків катастроф.

Під осередком бактеріологічного зараження розуміють територію з населенням, що там мешкає, тваринами, рослинами, місцевими предметами, спорудами, які піддалися штучному зараженню бактеріальними засобами.

Отже, осередок бактеріологічного зараження характеризується як загальними для всіх осередків масового ураження, так і специфічними ознаками.

Загальними для всіх осередків ознаками є одночасність, масовість ураження і терито-ріальні масштаби первинного формування осередку. Наступний розвиток (чи затухання) осе-редку бактеріологічного ураження визначається специфічними ознаками протибактеріологіч-ного захисту населення.

В осередку бактеріологічного ураження спочатку випадків захворювання не спостерігається, тому що з моменту зараження до виявлення перших ознак захворювання серед жителів минає деякий час (інкубаційний період). Тривалість цього періоду залежить від стійкості організму, виду та дози збудників і способу застосування бактеріальних засобів. Так, наприклад, при зараженні чумою інкубаційний період триває від декількох годин до 6 діб, при ку-гарячці, висипному тифі – від 7 до 26 днів.

В разі утворення осередку бактеріологічного зараження, крім масових уражень бактеріальними аерозолями (штучна епідемія), має місце епідемічне розповсюдження хвороб від хворих до здорових (природна епідемія). Особливу небезпеку для людини в цьому разі складає чума, холера, натуральна віспа, а для тварин – ящур, сап, чума великої рогатої худоби, чума свиней, віспа овець та інші.

Важливою специфічною особливістю осередку бактеріологічного ураження є тривалість його дії. Вона залежить від повноти, своєчасності та ефективності протиепідемічних заходів, а також від тривалості збереження збудників у навколишньому середовищі, інкубаційного періоду, заразного періоду хвороби і можливості наступного епідемічного (чи епізоотичного) розповсюдження захворювань від первинно заражених та хворих до здорових.

Санітарно-гігієнічне забезпечення населення при надзвичайній ситуації проводиться з метою збереження здоров’я населення, підтримки його працездатності та забезпечення санітар-но-гігієнічного благополуччя. Воно реалізується шляхом проведенням санітарного нагляду за умовами виробничої діяльності, виконанням норм і правил харчування, водопостачання, розмі-щення населення, санітарним станом території, а також комплексом заходів щодо поперед-ження виникнення та масового розповсюдження захворювань неінфекційної природи серед населення.

Основна мета санітарно-гігієнічних заходів – збереження здоров'я людини та попередження інфекційних, професійних і інших захворювань. У разі виникнення катастрофи будь-якого типу для всього населення, що опинилося в екстремальній ситуації, неодмінною умовою збереження здоров’я є суворе виконання правил особистої і колективної гігієни. Якщо дотримання норм і правил особистої гігієни насамперед залежить від конкретної особистості, то у виконанні норм і правил колективної гігієни бере участь як населення, так і місцеві органи влади і управління, а також медичні працівники. Найважливішим є дотримання оптимальних умов розміщення людей, які залишили постійні місця мешкання, організація їх харчування, водопостачання, банно-прального обслуговування, попередження дії таких шкідливих чинників зовнішнього середовища, як зараження повітря, води, продуктів харчування радіонуклідами, шкідливими для здоров’я хімічними речовинами, а також виключення переохолодження і перегрівання.

Медичні працівники в повсякденному житті беруть участь у пропаганді гігієнічних знань, норм і правил поведінки населення в осередку зараження. Цей напрям роботи набуває в екстре-мальних умовах ще більшої актуальності. Іншим важливим напрямом роботи в таких умовах є проведення гігієнічних досліджень (експертизи) води і продуктів харчування. Здійснюючи санітарно-епідеміологічну розвідку, групи епідеміологічної розвідки відбирають проби води і продуктів харчування і направляють їх на аналіз у СЕС (СЕЗ) з метою виявлення в пробах шкідливих для людини речовин і мікроорганізмів.

За результатами аналізів складають висновок щодо придатності до використання населенням питної води і харчових продуктів. Забезпечення населення водою і продуктами харчування в ході ліквідації наслідків аварії або катастрофи має знаходитися під постійним контролем медичних працівників. Необхідно взяти під суворий контроль усі гігієнічно значущі об’єкти, як зруйновані або пошкоджені в зоні аварії, так і ті, що продовжують функціонувати.

Важливе значення надається санітарному контролю за поточною і заключною дезинфек-цією на підприємствах харчової промисловості, що обслуговують населення в зоні аварії. Це стосується тимчасових пунктів харчування, вуличних і тимчасових торгових точок. Необхідно постійно здійснювати контроль за санітарною обробкою (обмивання) населення, дезактивацією (дегазацією, дезинфекцією) їхнього одягу, взуття й інших предметів. Це стосується як стаціо-нарних банно-пральних об’єктів, так і обмивальних пунктів польового типу (пунктів санітарної обробки населення).

У разі виходу з ладу водопровідних споруджень і мереж медичні працівники санітарно-епідеміологічної служби разом з іншими зацікавленими службами здійснюють екстрені заходи щодо забезпечення населення доброякісною водою, беруть участь у виборі джерела питної води, дають дозвіл на використання води і контролюють автотранспорт для її підвезення, за необхідності вимагають знезаражування автоцистерн шляхом хлорування або іншими засобами.

При пошкодженні каналізаційних споруд і мереж, надходженні стічних вод у відкриті водойми здійснюють екстрені ремонтно-відбудовчі заходи, контроль за якими здійснюють працівники санепідслужби.

У місцях розташування медичних формувань ЕМД, рятувальних загонів і в місцях збору потерпілих у холодну пору року необхідно мати теплі помешкання для людей і сушильні кімнати для їхнього одягу і взуття. Норма витрати води для потреб потерпілих складає 10 л/добу на 1 особу і 75 л/добу – на один день лікування. На миття однієї людини потрібно 45 л води.

Намети, в яких розміщують потерпілих, потрібно обладнати рівчаками (замість санвузлів) із розрахунку на 20 осіб 1 рівчак. Вони повинні розташовуватися нижче від джерела води на відстані не менше 200 м від нього. Після кожного користування рівчаком нечистоти необхідно відразу ж піддавати дезинфекції і засипати прошарком землі.

Протиепідемічне забезпечення населення проводиться з метою попередження виникнен-ня, розповсюдження і ліквідації інфекційних захворювань і включає комплекс заходів щодо попередження виникнення та масового розповсюдження захворювань інфекційної природи серед населення.

Здійснення протиепідемічних заходів грунтується на таких основних принципах:

- визначення виду збудника захворювання і механізму передачі інфекції;

- своєчасна, достовірна і безупинна оцінка епідемічної обстановки в зоні надзвичайної ситуації;

- вибір і вживання необхідних протиепідемічних заходів і оцінка їх ефективності.

Установлюючи вид збудника захворювання і механізм передачі інфекції, варто пам’ятати, що джерелом інфекції є заражений організм людини або тварини.

У механізмі передачі інфекції виділяють три стадії:

- виділення збудника із зараженого організму;

- перебування збудника в зовнішньому середовищі;

- проникнення збудника в організм іншої людини.

Протиепідемічні заходи – це науково обгрунтовані рекомендації, дотримання яких дозволяє успішно попереджати інфекційні захворювання серед окремих груп населення, ліквідувати або істотно зменшити інфекційну захворюваність. У практичному плані санітарно-гігієнічні й протиепідемічні заходи тісно взаємопов’язані і взаємообумовлені.

Якщо встановлений вид збудника хвороби і відомі шляхи передачі інфекції, то можна пла-нувати і цілеспрямовано вживати необхідних у даній ситуації протиепідемічних заходів. Серед них можна назвати основні: екстрена ізоляція інфекційного хворого, обмеження контакту лю-дей один з одним, дезинфекційні заходи, екстрена неспецифічна профілактика, санітарна об-робка й ін. Звичайно, що в разі поширення серед населення конкретного інфекційного захворю-вання повинні бути передбачені адекватні заходи. Поряд з їх проведенням здійснюється комплекс заходів, який ще називають “протибактеріологічним захистом населення”.

Протибактеріологічний захист населення являє собою комплекс загальноорганізацій-них, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та лікувальних заходів, які здійснюються на кож-ному об’єкті ЦО: на заводі, фабриці, в установі, будинку, гуртожитку, квартирі та ін. Напрям та послідовність цих заходів визначаються характером і особливостями осередку бактеріологіч-ного зараження.

Заходи щодо протибактеріологічного захисту населення передбачають:

- попередження зараження людей та тварин бактеріальними засобами;

- ліквідацію осередку бактеріологічного зараження;

- дотримання режиму роботи інфекційного стаціонару та догляд за хворими в ньому. Що стосується попереджувальних заходів, то вони здійснюються завчасно, тобто в період повсякденної діяльності.

Застосовуються неспецифічні і специфічні засоби захисту.

Неспецифічні засоби застосовуються для захисту від усіх видів ураження – ядерного, хімічного і бактеріологічного. До них належать індивідуальні та колективні засоби захисту населення, захист житлових та виробничих приміщень, запасів продовольства, води, фуражу та приміщень для тварин.

Індивідуальними засобами неспецифічного захисту є засоби, що захищають дихальні шляхи, шкіру і слизові оболонки. Найнадійніше від проникнення бактеріальних аерозолів захищають протигази. Для захисту органів дихання використовуються також респіратори типу “Пелюстка”, ватно-марлеві пов’язки, протипилові тканинні маски (ПТМ-1) з окулярами. Для короткочасного захисту органів дихання можуть бути використані підручні домашні та особисті речі: згорнуті в декілька шарів рушники, хустки, косинки, комір та поли пальто.

Захист шкіри забезпечується спеціальними захисними костюмами або пристосованим одягом: накидки та плащі з церати та плівкових синтетичних непроникних матеріалів, а також пальто, ватники, штани, взуття зі шкіри чи її замінників, гумові калоші, боти, чоботи, шкіряні рукавиці.

Засобами колективного захисту неспецифічного характеру є різноманітні укриття: залізо-бетоні та дерев’яно-земляні сховища, погреби. У деяких випадках можуть бути використані щілини з перекриттям, землянки, підвали, погреби, адміністративні та житлові будинки, заглиблені споруди, а також рельєф місцевості. У зв’язку з тим, що щілини не захищають повністю від проникнення бактеріальних аерозолів, населення, використовуючи їх, повинно знаходитись в протигазах чи респіраторах. Найбільший захист досягається в спеціалізованих сховищах та будинках з кондиціонованим повітрям. Особи, які знаходяться в момент дії бактеріологічної зброї в незахищеній квартирі чи виробничому приміщенні, неминуче під-даються зараженню. Тому, щоб попередити проникнення бактеріальних аерозолів у примі-щення, необхідно завчасно герметизувати віконні та дверні прорізи ватно-тканинними та гумовими прокладками, щільно закрити вентиляційні отвори, пічні засуви, підвальні та льохові віддушини. З метою захисту невеликих індивідуальних запасів продовольства і води викорис-товується непроникна тара. Невелика кількість води зберігається в герметично закритих банках, відрах, бідонах та іншому посуді. Крупа, мука, вироби з муки, цукор та інші сипучі продукти упаковують у металеві та скляні банки з кришками (притертими пробками), у мішки з різних синтетичних чи інших непроникних матеріалів. Хліб, м’ясо, масло, овочі зберігаються в мішках з непроникних матеріалів, вощеного паперу, церати, брезенту. Найкраще зберігаються продукти в холодильниках, рефрижераторах, контейнерах, вагонах, автоцистернах, надійна герметизація яких повністю виключає можливість проникнення бактеріальних засобів. Захист колективних запасів продовольства, фуражу на складах, а також резервуарів з водою забезпечується їх герметизацією у відповідності зі спеціальними інструкціями.

Специфічний захист – це використання препаратів екстреної та специфічної профілактики (вакцини, імунні сироватки, бактеріофаги, антибіотики) та безперечне виконання санітарно-гігієнічних правил у домашніх та виробничих умовах.

Завчасній імунізації населення в протибактеріологічному захисті надається важливого значення, але її масовість та ефективність багато в чому залежать від активної допомоги та організованості самого населення.

У першу мить після бактеріологічного зараження, коли ще не встановлено вид збудника, роблять екстрену профілактику антибіотиками, які діють проти декількох захворювань одночасно (поліантибіотики).

Після визначення виду збудника рекомендується імунізація вакцинами чи сироватками. Сироватки застосовують не тільки з профілактичною, але й з лікувальною метою. Крім сироваток, у профілактиці і лікуванні застосовують бактеріофаги, які дають кращий ефект у сполученні з лікувальними сироватками та антибіотиками.

Одночасно зі специфічною профілактикою вживають санітарно-гігієнічних заходів, які попереджають зараження. Населення мусить знати способи здійснення цих заходів і під керівництвом і контролем особового складу СД і СП постійно запроваджувати їх на виробництві і в домашніх умовах.

Дуже важливо вести постійну боротьбу з комахами та гризунами. Знищуючи комах та гризунів, підтримуючи в чистоті територію дворів, складів, садиб, населення перешкоджає розповсюдженню захворювань, які передаються людині через живих переносників.

Хоча ці заходи не дозволяють повністю захистити людей в момент бактеріологічного зараження з повітря, в подальшому з їх допомогою можна не допустити розповсюдження інфекційних хвороб.

Під час перебування на зараженій місцевості, проведення прибирання та знезараження захисний одяг робітника (маски, окуляри, куртка, штани, калоші, рукавиці) може бути заражений бактеріальними засобами, тому наступним етапом буде обов’язкова санітарна обробка людини і його одягу. Усе населення, яке піддалося дії бактеріологічного зараження, підлягає частковій і повній санітарній обробці.

Часткова санітарна обробка полягає в обмиванні та знезараженні відкритих частин тіла. Її можна зробити в будь-яких умовах (домашніх, виробничих і польових). Губкою, мочалкою, марлею чи чистою ганчіркою, змоченою в теплій воді з милом (або рідиною з індивідуального протихімічного пакету), обтирають обличчя, руки, а потім одяг та взуття.

Повна санітарна обробка полягає в обмиванні тіла гарячою водою з милом під душем (у ванні, тазу, кориті) із зміною білизни та повним знезараженням знятого одягу, взуття і засобів індивідуального захисту. Повна санітарна обробка можлива в будь-яких умовах (домашніх, виробничих і польових). У цьому разі весь одяг, взуття та індивідуальні засоби захисту затарюють у непроникні мішки для наступної камерної обробки. Речі, що затарені в мішки і підлягають знезараженню в стаціонарних дезинфекційних камерах, передаються за описом дезинфекторам. Після камерної обробки також за описом речі повертають населенню.

Організація та здійснення вказаних профілактичних заходів забезпечується медичною службою у взаємодії з іншими службами ЦО. Першими помічниками медичних працівників у здійсненні цих заходів є санітарні дружинниці, члени санітарних постів, громадські санітарні інспектори (ГСІ) та всі активісти спілки Червоного Хреста та Червоного Півмісяця.

Під контролем медичних працівників вони організують населення для здійснення санітарно-оздоровчих та гігієнічних заходів на підприємствах, в установах, на об’єктах торгівлі та громадського харчування, в житлових будинках та дитячих закладах; слідкують за виконанням правил особистої гігієни.

Організація санітарно-гігієнічної та епідемічної розвідки в осередку надзвичайної ситуації.

Для здійснення заходів щодо протибактеріологічного захисту необхідна своєчасна, достовірна і безупинна оцінка епідеміологічної обстановки в зоні надзвичайної ситуації, що досягається застосуванням таких методів: обстеження території і об’єктів, спостереження за станом здоров’я людей і проведення санітарно-епідеміологічної розвідки в зоні аварії. Епідеміологічне обстеження території і об’єктів здійснюється з метою виявлення причин і умов виникнення інфекційних захворювань із наступним обгрунтуванням заходів щодо локалізації і ліквідації епідемічного осередку, що виник. Епідеміологічне спостереження передбачає систематичне отримання відомостей про стан здоров’я населення зони надзвичайної ситуації. В умовах початку розвитку екстремальної ситуації і епідеміологічної обстановки, що змінюється швидко, важливого значення набуває своєчасне проведення санітарно-епідеміологічної розвідки, тобто своєчасне отримання відомостей про джерела інфекції і шляхи її передачі.

Розвідка здійснюється по відпрацьованому до цих умов плану.

Складений на основі даних епідеміологічного нагляду план санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів неспроможний передбачити всієї різноманітності особливостей санітарно-епідемічного стану району лиха, який виникає як результат кожної конкретної катастрофи. Тому одним з найважливіших завдань є виявлення санітарно-епідеміологічних особливостей катастрофи, що сталася, та оперативне прийняття рішень, адекватних умовам, які склалися у районі (території) лиха.

Для дослідження зміни умов та чинників ризику, що виникли в результаті катастрофи і які можуть суттєво вплинути на перебіг епідемічного процесу в районі катастрофи, організовується санітарно-епідеміологічна розвідка. Вона повинна проводитися з перших годин після виникнення катастрофи.

До складу групи (бригади), яка призначена для проведення розвідки, входять лікарі та середні медичні працівники різного профілю ( епідеміологи, гігієністи, токсикологи, радіологи, зоологи, ентомологи та їх помічники), а також фахівці служб матеріально-побутового забезпечення.

Основні завдання санітарно-епідеміологічної розвідки:

- виявлення інфекційних захворювань серед населення та їх етіологічної структури (клінічно та шляхом відбирання біологічного матеріалу для лабораторних досліджень);

- виявлення причин та умов, що можуть збільшити ймовірність інфікування та захворювання населення (умови побуту, спосіб життя, санітарний стан населених пунктів, систем водопостачання та каналізації, об’єктів харчової промисловості, громадського харчування та торгівлі; особливості виробничої діяльності населення; соціально-економічні, етнічні, релігійні та інші особливості);

- виявлення наявності та характеру епізоотій серед свійських тварин та синантропних гризунів, а також їх складу та чисельності;

- визначення стану та збереження працездатності лікувально-профілактичних закладів;

- виявлення радіаційного та хімічного зараження (у разі ушкодження небезпечних об’єктів);

- організація термінових санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів на основі попереднього аналізу та узагальнення даних;

- надання оперативної інформації органу, який організував розвідку.

Склад та кількість груп (бригад), які направляються для проведення санітарно-епідеміологічної розвідки, визначаються характером катастрофи та розмірами території лиха.

Кожній групі (бригаді) визначається певна ділянка, розмір якої буде залежати від:

- доступності та спроможності легко пересуватися у її межах;

- наявності транспорту та швидкості його руху;

- часу, потрібного для огляду і виявлення хворих, збирання матеріалів для лабораторних досліджень та проведення невідкладних протиепідемічних заходів;

- доступності зв’язку для передавання оперативної медичної інформації.

Керівник групи (бригади) повинен попередньо ознайомитися з даними епідеміологічного нагляду та планом санітарно-гігієнічних заходів, що вже складений. При цьому слід мати на увазі, що у районі катастрофи найбільш ймовірне виникнення та поширення тих інфекційних захворювань, які мають ендемічний або епізоотичний характер для цієї місцевості. Група (бригада) повинна бути відповідним чином оснащеною.

За вказівкою Державної надзвичайної протиепідемічної комісії в осередок катастрофи направляють спеціалізовані пересувні медичні формування із складу санітарно-епідеміологічної служби,а саме:

1. Група епідемічної розвідки (ГЕР), до складу якої включають лікаря-епідеміолога (стар-ший групи), фельдшера (помічника санітарного лікаря), водія-санітара. При необхідності, до складу ГЕР можуть включати таких фахівців, як гігієніст, токсиколог, паразитолог, зоолог та інші.

Основним завданням ГЕР є з’ясування епідемічної обстановки в зоні надзвичайної ситуації шляхом огляду місцевості, опитування населення і медичних працівників лікувально-профілактичних закладів, а також відбір проб ґрунту, повітря, води, продуктів харчування, позначення заражених ділянок місцевості та об’єктів тощо.

Особовий склад ГЕР оснащений індивідуальними засобами захисту органів дихання, шкіри, має укладки для відбору проб ґрунту, води, харчових продуктів, матеріалу хворих і загиблих людей, тварин, засоби зв’язку, автотранспорт. ГЕР протягом 12 годин повинна здійснити санітарно-епідемічне обстеження території площею 25-30 км2 і відібрати 8-12 проб, які направляють у СЕС (СЕЗ) для аналізу.

2. Рухомий протиепідемічний загін (РПЕЗ). Призначений для проведення комплексу санітарно-протиепідемічних заходів у осередку бактеріального зараження.

Завдання загону:

- організація і проведення санітарно-епідемічної розвідки;

- організація і проведення санітарно-протиепідемічних заходів у осередку надзвичайної ситуації та бактеріального зараження;

- санітарна експертиза води та продовольства;

- організація і проведення екстреної неспецифічної і специфічної профілактики;

- проведення дезинфекції, дезинсекції, дератизації та повної санітарної обробки населення.

До складу загону входять 3 підрозділи:

- санітарно-протиепідемічний;

- дезинфекційний;

- лабораторний.

На основі отриманої інформації робиться попередній аналіз і розробляються пропозиції щодо санітарно-протиепідемічного захисту населення. Результатом аналізу є санітарно-гігієнічний і епідемічний прогноз, на якому базується прийняття управлінських рішень.

Основні дані, необхідні для розробки прогнозу:

- інфекційна захворюваність, її структура, рівень та динаміка серед населення;

- наявність природно-осередкових захворювань;

- сезон року;

- імунна захищеність населення;

- наявність, стан і спроможність санітарно-епідеміологічних закладів;

- наявність умов для дотримання населенням санітарно-гігієнічних норм і правил при організації харчування, водопостачання, комунального обслуговування;

Після оцінки санітарно-епідемічної обстановки робиться прогноз:

- можливих санітарних втрат від інфекційних хвороб;

- потреби у силах і засобах для проведення екстреної профілактики у осередку катастрофи;

- потреби у ліжковому фонді.

В системі протиепідемічних заходів велике значення приділяють знезараженню осередку інфекційних хвороб. В епідемічних осередках дезинфекція проводиться працівниками СЕС, дезинфекція квартир – самим населенням, а об’єкти, що забезпечують життєдіяльність і вироб-ничі потреби населення, знезаражує комунально-технічна служба та служба протирадіаційного і протихімічного захисту.

Для забезпечення ефективності вищезазначених заходів необхідні попередня планомірна підготовка особового складу, який буде залучатися до роботи, накопичення засобів знезараження і координація дій між відповідними службами.

За результатами проведення епідемічної розвідки і проведення лабораторних досліджень складають висновок щодо придатності до використання населенням питної води і харчових продуктів та визначають санітарно-епідемічний стан осередку надзвичайної ситуації, який може бути:

- сприятливий – серед населення інфекційна захворюваність відсутня або мають місце поодинокі випадки, що не пов’язані між собою;

- нестійкий – виявляються поодинокі випадки інфекційних захворювань, раніше не зареєстрованих в даній місцевості або виникають групові інфекційні захворювання без подальшого розповсюдження;

- несприятливий – виникають групові інфекційні захворювання з тенденцією до подальшого поширення або реєструються поодинокі випадки особливо небезпечних інфекцій;

- надзвичайний – серед населення виникає епідемія або реєструються групові захворювання на особливо небезпечні інфекції, пов’язані між собою.

Після проведення санітарно-епідемічної розвідки протиепідемічна служба охорони здоров’я планує такі заходи, що є складовою частиною медичного забезпечення ураженого населення. В їх здійсненні бере участь населення регіону, рятувальники, сили екстреної медичної допомоги і спеціалізовані протиепідемічні формування.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]