Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
MChS.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
30.04.2019
Размер:
2.1 Mб
Скачать

Прилади хімічної розвідки.

Індикація СДОР базується на зміні забарвлення індикаторів при взаємодії з хімічними речовинами. В залежності від зміни кольору індикатора визначають тип СДОР, а порівнюючи інтенсивність отриманого забарвлення з еталоном кольору – приблизну концентрацію СДОР або щільність забруднення навколишнього середовища.

Найбільш поширеним у використанні є ВПХР (військовий прилад хімічної розвідки) призначений для визначення СДОР у повітрі, на місцевості, на поверхні різних об’єктів і предметів.

ПХР-МВ (прилад хімічної розвідки медичної і ветеринарної служби) призначений для визначення СДОР у воді, фуражі, повітрі і на різних предметах. Окрім того, прилад призначений для забору підозрілих на забруднення проб води, продуктів, ґрунту та інших матеріалів.

МПХЛ (медична польова хімічна лабораторія) призначена для:

- якісного виявлення СДОР в пробах води, продовольства, фуражу, медикаментах тощо;

- якісного і кількісного визначення антихолінестеразних отрут і якісного визначення неорганічних отрут у воді;

- кількісного визначення СДОР в пробах води;

- встановлення повноти дегазації питної води, продовольства, фуражу, медикаментів тощо;

- встановлення зараження питної води, продовольства і фуражу невідомими ОР шляхом проведення біохімічних проб.

Локальний автоматичний газоаналізатор ГСП-1 призначений для безперервного визначення в повітрі наявності ОР, а також виявлення іонізуючих випромінювань.

Дистанційний автоматичний газосигналізатор ГСП-11 призначений для безперервного контролю повітря з метою визначення в ньому наявності ФОР.

Універсальний газосигналізатор УГ-2 призначений для визначення в повітрі СДОР: хлору, аміаку, сірководня, сірчаного ангідриду, окислу вуглецю, оксидів азоту, бензолу, толуолу, ксилолу, ацетону, ацетилену, етилового ефіру, бензину, вуглеців нафти (керосину, уайт-спіриту і ін.).

Індикаторна плівка АП-1 призначена для визначення в повітрі ОР типу зарин, зоман і V-газів в аерозольному стані у момент їх попадання на одяг, техніку і інші предмети.

Засоби колективного, індивідуального та медичного захисту.

Засоби медичного захисту - це засоби, що використовуються для попередження уражень хімічними речовинами та надання першої медичної допомоги.

Вони поділяються на групи:

за використанням (видаються при загрозі виникнення надзвичайних ситуацій):

- Аптечка індивідуальна (АІ-2);

- Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8);

- Пакет перев'язувальний індивідуальний (ППІ);

- групові (призначені для оснащення медичних та аварійно-рятувальних формувань, до них відносять набори, комплекти, укладки тощо);

за призначенням :

- для індикації хімічних речовин;

- для попередження уражень хімічними речовинами;

- для надання невідкладної медичної допомоги і лікування постраждалих;

за видом факторів, що впливають:

- засоби медичного протихімічного захисту.

Засоби індивідуального захисту

Аптечка індивідуальна (АІ-2) - призначена для надання першої медичної допомоги (шляхом само- і взаємодопомоги) при загрозі або ураженні хімічними речовинами, а також для профілактики шоку. АІ-2 скомпонована у пластмасовій коробці з гніздами, в яких знаходяться лікарські засоби.

Гніздо 1. Шприц-тюбик (1 мл 2% розчину промедолу) - це знеболюючий засіб, його застосовують при гострому і хронічному больовому синдромі середньої і сильної інтенсивності. Вводиться внутрішньом’язово або під шкіру. В мирний час цей засіб зберігають окремо.

Гніздо 2. Пенал червоного кольору з 6 пігулками препарату тарен по 0,006 г. Засіб застосовується при ураженнях фосфорорганічними сполуками. По сигналу „Хімічна небезпека" приймають одну пігулку під язик і одягають протигаз. У випадку наростання ознак отруєння необхідно прийняти ще одну пігулку.

Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8) використовується для проведення часткової санітарної обробки відкритих ділянок шкіри і одягу при попаданні крапельно-рідких СДОР. В пакеті є флакон з полідегазуючою рідиною і 4 ватно-марлеві тампони. Вміст пакета знаходиться в поліетиленовій упаковці з інструкцією для застосування. Дегазуюча рідина не повинна попадати в очі і на слизові оболонки.

Пакет перев’язувальний індивідуальний (ППІ) використовується як асептична пов’язка на раневі і опікові поверхні, а також для зупинки зовнішньої кровотечі та герметизації відкритого пневмотораксу. Він складається із стерильного бинта, двох ватно-марлевих подушечок (одна - нерухома), шпильки. Вміст пакету знаходиться в прогумованій герметичній упаковці.

Засоби захисту шкіри, їх призначення

Захищають відкриті ділянки шкіри та одяг від попадання на них крапельно-рідких отруйних хімічних речовин.

За призначенням їх ділять на табельні та підручні. Табельні, за принципом дії, ділять на фільтруючі (повітропроникні) та ізолюючі (повітронепроникні).

До фільтруючих засобів відноситься комплект фільтруючого одягу (КФО), який захищає від отруйних хімічних речовин, що перебувають в газоподібному стані. До його складу входить: бавовняно-паперовий комбінезон просочений хімічними речовинами, що адсорбують (затримують) або нейтралізують пари ОР, а також натільна білизна і підшоломник.

Ізолюючі засоби захисту шкіри виготовлені з повітронепроникних матеріалів. Вони можуть бути герметичними і повністю захищати від крапельних та газоподібних ОР та негерметичними, що захищають тільки від крапельно-рідких ОР.

Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) - до його складу входить плащ, захисні панчохи та рукавиці, може використовуватись як накидка.

Легкий захисний костюм (Л-1, виготовлений з прогумованої тканини і складається з сорочки з балахоном, штанів, зшитих разом з панчохами, двопалих рукавиць та підшоломника.

Ці захисні засоби використовують при роботі в осередках хімічного забруднення, при проведенні хімічної розвідки, а також для приготування та роботи з дезактиваційними, дегазаційними та дезинфекційними розчинами.

Перебування людей в ізолюючому одязі обмежене у часі і залежить від температури повітря.

До підручних засобів захисту шкіри належить звичайний, добре підігнаний одяг та взуття.

Засоби захисту органів дихання, їх призначення

За принципом захисту поділяються на: фільтруючі та ізолюючі протигази, респіратори і ватно-марлеві пов’язки.

Фільтруючі протигази призначені для захисту органів дихання, очей від дії парів, туману, газу, диму, крапельно-рідких СДОР, бактеріальних аерозолів і токсинів. Дія фільтруючих протигазів базується на принципі очищення забрудненого повітря у внутрішніх шарах фільтро - поглинаючої коробки (вугілля з каталізатором та протиаерозольний фільтр).

До складу фільтруючого протигазу входять: фільтро - поглинаюча коробка, з’єднувальна трубка та лицьова частина, а також сумка з протизапітними плівками та олівцем.

Для захисту від чадного газу (СО) використовується гопкалітовий патрон, в якому знаходяться осушувач та гопкаліт (суміш МnО2 та СuО). Чадний газ, проходячи через патрон, перетворюється у вуглекислий газ (СО2). Гопкалітовий патрон прилаштовується між лицевою частиною протигазу та фільтро - поглинаючою коробкою.

Доросле населення використовує фільтруючі цивільні протигази марок ГП-5, 5 М, ГП-7, 7-В.

Протигази ГП-5 та 5-М можуть комплектуватися фільтро - поглинаючими коробками менших розмірів, які безпосередньо приєднуються до шолом - маски. Останні випускаються п’яти розмірів і позначаються цифрою на підборідній частині (від 0 до4).

Протигаз ГП-7 випускається в двох модифікаціях. ГП-7 - має пристрій для перемов, а ГП-7В – пристрій для пиття води із штатної армійської фляги.

Ізолюючі протигази спеціальні засоби захисту органів дихання та очей від будь яких шкідливих домішок і повністю ізолюють органи дихання від зовнішнього повітря.

Вони використовуються при проведенні хімічної розвідки, при малих концентраціях кисню (менше 18,0%), а також при роботах під водою на невеликих глибинах.

Ізолюючі протигази, за принципом дії, поділяються на дві групи: з хімічно зв'язаним киснем та з киснем під тиском.

До першої групи належать протигази типа ІП-46М, ІП-4, -5. Вони мають такі основні вузли: лицьова частина, регенеративний патрон, дихальний мішок, каркас та сумка. Регенеративний патрон використовується для отримання кисню, а також для поглинання вуглекислого газу та вологи.

До протигазів другої групи належать кисневі ізолюючі пристрої КІП-5, -7,-8, кисень в яких міститься в металевих балонах під тиском.

Дитячі протигази: для дітей від 1,5 до 7 років, протигаз фільтруючий дошкільний (ПДФ), від 7 до 17 років (ПДФ-Ш (шкільний). Будова та принцип дії дитячих протигазів аналогічний для дорослих.

Для захисту дітей віком до 1,5 року використовують камери захисні дитячі (КЗД-4 або -6).

Респіратори використовують для захисту органів дихання від аерозолів хімічних речовин.

Респіратор Р-2 “Пелюсток” має фільтруючу напівмаску багаторазового використання та можливість перебування у ній до 12 год.

Респіратор Р-2Д (дитячий) - це модифікація Р-2, має менші розміри, забезпечує безперервне перебування у ній протягом 4 год.

Найпростіші засоби захисту органів дихання захищають в певній мірі від хімічних речовин. Ці засоби можуть бути виготовлені самостійно і використані як респіратори. До них належать:

- протипилова тканинна маска. (ПТМ-1). Має оглядові отвори з прозорою плівкою. Забруднене повітря очищається всією поверхнею маски.

- ватно-марлева пов’язка (ВМП) готується з марлі розміром 100x50 см (2 шари марлі і 1 шар вати).

При відсутності вищезазначених засобів можна використовувати підручні засоби (рушники, шарфи, хустки тощо).

Засоби колективного захисту

Колективні засоби захисту населення – це інженерні споруди або об’єкти, що створені для захисту населення. Укриття в захисних спорудах - один з основних способів захисту населення. Засоби колективного захисту забезпечують найбільш повний захист людей від дії вражаючих факторів. До них відносяться герметичні сховища.

Герметичні сховища створюються для захисту людей, розгортання захищених медичних стаціонарів та пунктів керування. Вони захищають від вражаючої дії ядерної зброї, звичайних засобів ураження, СДОР, БЗ.

За захисними властивостями сховища поділяються на класи з відповідними коефіцієнтами захисту. Окрім того сховища поділяються за можливістю їх створення, місткістю та місцем розташування.

В сховищах передбачаються системи забезпечення повітрям, електроенергією, опаленням, водопостачанням, вони мають каналізацію, зв’язок та систему оповіщення.

Існують сховища спеціального типу, що створюються для укриття (захисту) нетранспортабельних хворих. В них є приміщення для хворих, операційно-перев’язувальна, стерилізаційна, харчоблок. В таких сховищах передбачаються певні параметри мікроклімату та газового складу повітря. Забезпечується аварійний запас питної води.

Нормами проектування передбачається будівництво сховищ місткістю не менше 150 чоловік. Сховища розміщують у підвальних приміщеннях будівель і споруд. Будівництво окремо розміщених захисних споруд допускається при неможливості обладнання вбудованих.

Для забезпечення швидкого заповнення сховищ їх розміщують у безпосередній близькості від місць зосередження людей на відстані 400-500 м .

Крім того, у якості сховищ можуть використовуватись шахти, гірські виробітки, метрополітени.

Сигнали оповіщення населення при надзвичайних ситуаціях

З метою своєчасної інформації населення, персоналу об’єктів економіки про хімічне забруднення Цивільним захистом прийняті сигнали оповіщення, які передаються через канали зв’язку, радіо, телебачення.

Сигнал “Хімічна небезпека” - передається при загрозі хімічного забруднення.

Рекомендації населенню: прибути в спеціальні сховища, укритись в підвалах будинків, здійснити герметизацію житлових приміщень, по команді застосувати індивідуальні засоби захисту органів дихання (протигаз, респіратор, ватно-марлеву пов’язку), із АІ-2 прийняти антидот (тарен - 1 пігулку під язик при застосуванні ФОР), часткова санітарна обробка (при необхідності з використанням індивідуального протихімічного пакету ІПП - 8). Вживати незабруднені продукти харчування та питну воду.

10. Тести для контролю засвоєння знань:

1. До швидкодіючих СДОР належать:

а) хлор, аміак, синильна кислота;

б) фосген, хлор, діоксин;

в) акрилонітрит, окиси азоту та вуглецю.

2. Зоною хімічного забруднення (3X3) називається:

а) територія, забруднена СДОР у небезпечних для життя населення концентраціях;

б) територія, на якій виникли масові ураження СДОР людей та сільськогосподарських тварин;

в) територія, забруднена СДОР у смертельних для людей концентраціях.

3. Осередком хімічного ураження (ОХУ) називається:

а) територія, заражена СДОР;

б) територія, у межах якої внаслідок впливу СДОР спостерігаються масові ураження населення та сільськогосподарських тварин;

в) територія, на якій унаслідок зараження СДОР виникла загроза життю та здоров'ю людей.

4. Розрізняють такі типи осередків ураження СДОР:

а) осередок ураження нестійкими швидкодіючими СДОР; осередок ураження нестійкими СДОР повільної дії; осередок ураження стійкими СДОР повільної дії; осередок ураження стійкими швидкодіючими СДОР;

б) осередок ураження задушливими СДОР; осередок ураження загальноотруйними СДОР; осередок уражен­ня нейротропними СДОР; осередок ураження мета­болічними СДОР;

в) осередок ураження задушливими швидкодіючи­ми СДОР; осередок ураження загальноотруйними швидкодіючими СДОР; осередок ураження задушли­вими СДОР повільної дії; осередок ураження кислота­ми та лугами.

5. Осередок ураження нестійкими швидкодіючи­ми СДОР утворюється у разі зараження:

а) сірчаною кислотою, бромистим метилом, аніліном;

б) синильною кислотою, аміаком, фтористим вод­нем;

в) деякими ФОС, фурфуролом, фосгеном.

6. Осередок ураження нестійкими СДОР повіль­ної дії утворюється у разі зараження:

а) фосгеном, бромистим метилом, гранозаном;

б) синильною кислотою, аміаком, окисом вуглецю;

в) аніліном, сірчаною кислотою, бромистим натрієм.

7. Осередок ураження стійкими швидкодіючими СДОР утворюється у разі зараження:

а) фосгеном, соляною кислотою, бензолом;

б) деякими ФОС, аніліном, фурфуролом;

в) синильною кислотою, бромистим метилом, бен­золом.

8. Осередок ураження стійкими СДОР повільної дії утворюється у разі зараження:

а) сірчаною кислотою;

б) аніліном;

в) хлором.

9. Атропіну сульфат є антидотом у разі отруєння:

а) синильною кислотою;

б) ртуттю;

в) ФОС.

10. Антидотом у разі отруєння синильною кисло­тою та ціанідами є:

а) амілнітрит;

б) дикаптол;

в) унітіол.

11. Унітіол є антидотом у разі отруєння:

а) ФОС, щавлевою кислотою, лугами;

б) синильною кислотою, ФОС, окисом вуглецю;

в) сполуками миш'яку, ртуті, солями важких мета­лів.

12. Уповільнена форма ураження синильною кис­лотою має кілька стадій:

а) початкову, диспноетичну, судомну, паралітичну;

б) збудження, розширених зіниць, диспноетичну, паралітичну;

в) початкову, синьої асфіксії, судомну, паралітичну.

13. За умови важкого ступеня ураження ФОС у клініці отруєнь виділяють такі стадії:

а) збудження, колапсу, паралічів;

б) початкову, диспноетичну, паралічу дихального центру;

в) збудження, гіперкінезів та судом, паралічів.

14. Основні метеорологічні характеристики стану навколишнього середовища, які визначають стійкість СДОР на місцевості:

а) ступінь вертикальної стійкості рухливості повіт­ря, температура повітря, швидкість вітру;

б) температура та вологість повітря, опади;

в) агрегатний стан СДОР, вологість повітря, кіль­кість СДОР.

15. Розмір втрат унаслідок аварії на ХНО визначається (основні чинники):

а) метеорологічними умовами, ступенем захисту населення, місцезнаходженням людей;

б) площею зони зараження СДОР, щільністю населення та ступенем його захисту;

в) характером місцевості, метеоумовами, захищеністю населення.

16. Для привернення уваги населення у разі ви­никнення аварії на хімічно небезпечному об'єкті по­дається такий сигнал:

а) Хімічна небезпека;

б) Увага, всім!

в) Хімічна тривога.

20. Обов'язок щодо оповіщення та інформації про аварію на хімічно небезпечному об'єкті покладено на:

а) керівника підприємства;

б) начальника штабу цивільної оборони об'єкта;

в) чергового диспетчера.

11. Завдання для самостійної роботи:

Вивчити:

1. Причини та медико-санітарні наслідки аварій на хімічно небезпечних об’єктах.

2. Характеристику СДОР та ОР.

3. Методику оцінки хімічної обстановки в осередку надзвичайної ситуації.

4. Принципи роботи та призначення приладів хімічної розвідки.

5. Засоби колективного, індивідуального та медичного захисту.

6. Перелік дій при сигналі “Хімічна небезпека”.

12. Питання до самоконтролю знань студентів:

1. Дайте визначення поняття "СДОР".

2. Дайте визначення поняття "Хімічна аварія".

3. Дайте визначення поняття "Хімічно небезпечний об'єкт".

4. Вкажіть типи аварій на ХНО.

5. Вкажіть які об'єкти відносяться до хімічно небезпечних.

6. Вкажіть чим відрізняються аварії на ХНО.

7. Дайте визначення поняття "зона хімічного забруднення".

8. Дайте визначення поняття "осередок хімічного ураження".

9. Вкажіть чим характеризується ОХУ в медико-тактичному відношенні.

10. Вкажіть медико-тактичну класифікацію осередків ураження в зоні хімічного забруднення.

11. Вкажіть ступені хімічної небезпеки ХНО.

12. Вкажіть категорії АТО.

13. Вкажіть характеристику СДОР та ОР по фізичним властивостям.

14. Вкажіть види концентрацій отруйних речовин.

15. Вкажіть класифікацію СДОР і ОР по токсичності.

16. Вкажіть класифікацію СДОР та ОР по клінічним ознакам інтоксикації та механізму дії.

17. Вкажіть медичні наслідки речовин задушливої дії.

18. Вкажіть медичні наслідки речовин загальноотруйної дії.

19. Вкажіть медичні наслідки речовин задушливої і загальноотруйної дії.

20. Вкажіть медичні наслідки речовин задушливої та нейротропної дії.

21. Вкажіть медичні наслідки речовин нервово-паралітичної дії.

22. Вкажіть медичні наслідки метаболічних отрут.

23. Вкажіть медичні наслідки фітотоксикантів.

24. Вкажіть класифікацію СДОР та ОР по швидкості розвитку патологічних порушень.

25. Вкажіть структуру втрат в осередку ураження СДОР.

26. Дайте визначення поняття "хімічна обстановка".

27. Вкажіть принципи оцінки хімічної обстановки методом прогнозування.

28. Вкажіть принципи оцінки хімічної обстановки за даними хімічної розвідки.

29. Вкажіть прилади хімічної розвідки.

30. Вкажіть класифікацію засобів медичного захисту.

31. Вкажіть засоби індивідуального медичного захисту.

32. Вкажіть засоби захисту шкіри.

33. Вкажіть засоби захисту органів дихання.

34. Вкажіть засоби колективного захисту.

35. Вкажіть перелік дій при сигналі “Хімічна небезпека”.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]