Організація роботи інфекційного стаціонару в осередках особливо небезпечних інфекцій

У разі виникнення великих спалахів доцільно на основі тимчасових інфекційних стаціонарів або потужних лікарень розгорнути спеціалізований стаціонар або відділення, які будуть виконувати функції сортувально-евакуаційних. Їх потрібно оснастити апаратурою та обладнанням для проведення експрес-досліджень й укомплектувати найбільш кваліфікованими та підготовленими кадрами спеціалістів. У всіх стаціонарах необхідно передбачити розгортання дитячих відділень (палат).

Усі інфекційні стаціонари незалежно від їх місткості та приміщень, у яких вони розташовані, повинні бути принципово однотипними і розгортатися з урахуванням вимог протиепідемічного режиму.

Інфекційний стаціонар повинен складатися з двох частин:

- зони суворого протиепідемічного режиму (заразної, інфекційної, контагіозної частини);

- зони обмежень (чистої частини).

У зоні суворого протиепідемічного режиму розміщуються:

- приймально-діагностичне відділення із сортувальним майданчиком та КПП;

- майданчик дезинфекції транспорту;

- обмивально-дезинфекційне відділення;

- приймальня з санітарним пропускником для хворих зі встановленим діагнозом;

- приймальня з санітарним пропускником та ізолятором для хворих з підозрою на певну інфекційну хворобу;

- санпропускник для персоналу;

- стаціонар для хворих зі встановленим діагнозом;

- провізорне відділення (лікувально-діагностичне);

- рентгенівський кабінет;

- лабораторія (клінічна та бактеріологічна);

- морг з прозекторською.

У зоні обмеження розміщуються адміністративні та господарські служби, аптека, кухня, їдальня та гуртожиток для персоналу, пральня, “чиста” половина санітарного пропускника для персоналу.

На межі двох зон створюються передавальні пункти або спеціальні шлюзи з системою блокування дверей для запобігання їх одночасному відкриттю з обох боків. Через шлюз передаються харчі, медичне та інше майно. На зовнішній межі обмеження обладнується КПП з перевантажувальним майданчиком (зовнішній перевантажувальний пункт) для забезпечення лікарні всіма видами медико-санітарного майна, продовольством та водою.

З моменту надходження хворих організовується зовнішня охорона території лікарні. Насамперед розгортаються приймально-діагностичне відділення, палати для хворих, лаборато-рії, аптека. Потім – допоміжні та господарські підрозділи.

Транспорт, що доставляє хворих, дезинфікується на майданчику знезаражування транспорту.

У приймально-діагностичному відділенні (ПДВ) необхідно забезпечити окремо прийом для хворих та для осіб з підозрою на інфекційне захворювання.

У ПДВ проводять сортування хворих, надають (якщо необхідно) екстрену медичну допомогу, беруть від хворого матеріал для бактеріологічного (вірусологічного) дослідження, проводять санітарну обробку, переодягають хворого, готують його речі до відправки у дезинфекційну камеру, призначають специфічне лікування та заповнюють первинну медичну документацію на кожного хворого, який поступив у лікарню.

У палатах лікувального та провізорного відділень створюються умови для забезпечення хворих предметами індивідуального користування, а також для проведення поточної дезинфек-ції. У провізорному відділенні хворих розміщують за можливістю індивідуально відповідно до термінів госпіталізації, клінічних форм та важкості захворювання. У разі підтвердження у хворого попереднього діагнозу його переводять до відповідного відділення лікарні. У палаті після вибуття хворого проводять заключну дезинфекцію, санітарну обробку контактних хворих та розпочинають їх профілактичне лікування.

Їжу для хворих доставляють у посуді кухні через передавальний шлюз (пункт), де її пересипають у посуд буфетного відділення. У буфетній їжу розкладають у посуд для індивідуального використання і розносять по палатах. Посуд знезаражують шляхом кип’ятіння, залишки їжі заливають дезинфікуючими розчинами залежно від характеру інфекції. Хворі повинні користуватися туалетами відповідно до установленого порядку. Ванні та туалетні кімнати повинні бути постійно замкненими. Ключі від них зберігаються в особи, відповідальної за епідемічний режим. Туалети відмикаються для зливу знезаражених виділень, а ванні кімнати – для санітарної обробки пацієнтів, які виписуються.

Перед початком роботи медичний персонал у “чистій” половині санітарного пропускника переодягається у захисний одяг, що захищає дихальні шляхи та шкіру від невідомого агресивного агенту, тип якого залежить від характеру інфекції та виконуваної роботи. Після ідентифікації збудника особливо небезпечної інфекції одягаються протичумні костюми. Їх існує чотири типи.

Протичумний костюм призначений для захисту від збудників особливо небезпечної інфекції при всіх основних шляхах зараження і складається із піжами або комбінезона, протичумного халата, капюшона або великої косинки розміром 90х90х125 см, ватно-марлевої маски або респіратора, захисних окулярів, гумових, кирзових або шкіряних чобіт чи глибоких калош, шкарпеток або панчох, гумових рукавичок, рушника. Для деяких робіт костюм доповнюється прогумованим або поліетиленовим фартухом, такими ж нарукавниками, другою парою гумових рукавичок.

Протичумний костюм одягають до входу в осередок або приміщення, де знаходяться хворі чи заразний матеріал в наступній послідовності: піжама або комбінезон, шкарпетки, чоботи або глибокі калоші, фонендоскоп, капюшон або велика косинка, протичумний халат, респіратор або ватно-марлева маска, окуляри, рукавички і за пасок рушник. При розтині трупів додатково одягають прогумований або поліетиленовий) фартух, таки ж нарукавники, другу пару гумових рукавичок.

Протичумний костюм знімають у спеціальному приміщенні повільно, у суворо установленій черговості. Спочатку миють руки в рукавичках в дезинфекційному розчині, виймають із-за паска і занурюють у дезрозчин рушник, потім змоченим антисептиком рушником протирають фартух, нарукавники, знімають їх і акуратно згортають зовнішньою стороною до середини. Чоботи або калоші протирають змоченими у дезинфекційному розчині тампонами (для кожного чобота окремий тампон). Акуратно знімають фонендоскоп, занурюють його в банку з 70% спиртом, таким же чином поступають і із окулярами. Ватно-марлеву пов’язку згортають так, щоб її зовнішній бік опинився усередині. Таким же способом знімають халат і капюшон. Ще раз протирають чоботи і знімають їх. Руки обробляють 70% спиртом, а потім миють з милом.

Після закінчення роботи у зоні суворого режиму медичний персонал у “брудній” частині санітарного пропускника знімає захисний одяг, який дезинфікується, потім проходить санітарну обробку і в “чистій” половині надягає свій одяг.

Персоналу, який працює у зоні суворого протиепідемічного режиму, перед початком роботи вимірюється температура і реєструється у спеціальному журналі. Особи з підвищеною температурою, поганим самопочуттям направляються в ізолятор для персоналу, а в місцях їх перебування до ізоляції проводиться заключна дезинфекція.

Персонал лікарні для хворих на холеру та відділень для носіїв вібріону обстежується бактеріологічно один раз у 10 днів.

Під час перебування у зоні суворого протиепідемічного режиму медичному персоналу забороняється:

- працювати натще;

- працювати без захисного одягу, вживати їжу, пити воду, палити, користуватися загальним туалетом;

- виносити з відділення будь-які речі без дезинфекції;

- виходити з приміщень на територію та у господарські служби у захисному одязі;

- передавати хворим продукти харчування та інші предмети від відвідувачів.

Залежно від характеру інфекції персонал переводиться на казармений стан. Він обов’язко-вий для персоналу, який обслуговує хворих з легеневими формами чуми, геморагічними гарячками, спричиненими вірусами першої групи патогенності, з підозрою на ці захворювання та осіб, які спілкувалися з ними.

Виписування з лікарні реконвалесцентів проводиться тільки після повного клінічного видужання, закінчення термінів ізоляції та припинення виділення бактерій. Під час виписування хворі проходять повну санітарну обробку і отримують продезинфікований одяг та особисті речі.

Після виписування усіх хворих персонал проходить обсервацію з повною санітарною обробкою.

У лікарні проводиться заключна дезинфекція усіх приміщень, м’якого інвентарю, госпітальної білизни, захисного одягу.

Розтин трупів померлих від чуми, сибірки, меліоїдозу та геморагічних гарячок, спричинених вірусами першої групи патогенності, проводять у спеціальному приміщенні, розташованому на території лікарні, захищеному від мух, інших комах та гризунів, зі щільною підлогою без пазів, забезпеченому достатньою кількістю дезинфікуючих засобів та ємкостей для розчинів. Категорично забороняється зливання у каналізацію попередньо не знезаражених рідин у процесі розтину трупів.

Перевозити трупи померлих від перелічених інфекцій необхідно у металевих або щільно закритих дерев’яних домовинах, оббитих усередині клейонкою. Труп, покладений у домовину, засипають зверху хлорним вапном і щільно закривають кришкою. Як виняток, поховання можливе без труни, але необхідно загорнути його у простирадло, просочене дезинфекційним розчином. Поховання осіб, які померли від інших інфекційних хвороб, здійснюється у загальному порядку.

Дотримання суворого режиму в інфекційному стаціонарі є обов’язковим для всіх осіб, які в ході своєї діяльності стикаються з хворими чи зараженим ними матеріалом.

10. Тести для контролю засвоєння знань:

1. До режимно-обмежувальних заходів належать:

а) ізоляція, госпіталізація;

б) карантин, обсервація;

в) ізоляція, карантин;

2. Запровадження карантину супроводжується уведенням на всіх суміжних із зоною карантину адміністративних територіях:

а) режиму обсервації;

б) режиму ізоляції;

в) режиму посиленого спостереження.

3. Зовнішнє оточення зони карантину здійснюють:

а) органи міліції зони карантину;

б) військові частини Міністерства внутрішніх справ та Міністерства оборони;

в) формування цивільної оборони.

4. Охорону зони карантину із внутрішнього боку забезпечують:

а) органи внутрішніх справ;

б) національна гвардія;

в) формування служби безпеки України (СБУ).

5. Контрольно-пропускні пункти розгортаються:

а) на шляхах евакуації населення із зони каран­тину;

б) на залізничних вокзалах, автомагістралях, у морсь­ких та річкових портах, аеропортах;

в) на виїздах із населених пунктів, на залізничних, морських, річкових вокзалах та автовокзалах.

6. У складі контрольно-пропускних пунктів силами та засобами органів охорони здоров'я розгорта­ються:

а) інфекційні ізолятори;

б) санітарні пропускники;

в) санітарно-контрольні пункти.

7. Для якнайшвидшого виявлення інфекційних хворих головною формою організації роботи є:

а) проведення подвірних (поквартирних) обходів медичними працівниками та санітарним активом;

б) запровадження цілодобової роботи поліклініки;

в) запровадження цілодобової роботи лікарів-інфекціоністів у поліклініках та здоровпунк-тах підпри­ємств і установ, фельдшерсько-акушерських пунктах.

8. Виявлені в осередку інфекційні хворі госпіталі­зуються до стаціонару:

а) транспортом санітарно-епідеміологічних станцій;

б) машинами швидкої допомоги;

в) спеціальним транспортом.

9. Заходи щодо збільшення ліжкового фонду для госпіталізації інфекційних хворих в осередку такі:

а) збільшення кількості ліжок функціонуючих інфекційних стаціонарів; розгортання тимчасових інфекційних стаціонарів; розгортання обсерваторів;

б) збільшення кількості ліжок у функціонуючих інфекційних лікарнях; перепрофілізація соматичних стаціонарів під інфекційні; розгортання тимчасових інфекційних стаціонарів;

в) перепрофілізація соматичних лікарень; розгортання обсерваторів; збільшення кількості ліжок у діючих інфекційних стаціонарах.

10. Обсерватори розгортаються для виконання та­ких функцій:

а) для тимчасової госпіталізації осіб, підозрілих що­до певного інфекційного захворювання;

б) для ізоляції осіб, які вибувають із зони каранти­ну, та організації медичного спостереження за ними на термін максимального інкубаційного періоду для певної інфекції;

в) для своєчасного виявлення хворих серед осіб, які мали контакт з інфекційними хворими.

11. Інфекційна лікарня складається із:

а) зони суворого протиепідемічного режиму та зо­ни обмежень;

б) заразної та господарської зони;

в) зони особливо небезпечних та зони малоконтагіозних інфекцій.

12. Забезпечення інфекційної лікарні медико-санітарним майном, продовольством та водою здійснюється через:

а) санітарно-контрольний пункт;

б) контрольно-пропускний пункт;

в) передавальний пункт;

г) пункт постачання.

13. У приймально-діагностичному відділенні лікар­ні хворі розділяються на два потоки:

а) хворі із встановленим діагнозом та хворі з підозрою на певну інфекцію;

б) хворі, які потребують і не потребують санітарної обробки;.

в) хворі, які потребують і не потребують невідкладної медичної допомоги.

14. Медичний персонал інфекційної лікарні проходить на робоче місце у зону суворого протиепідеміч­ного режиму та повертається з нього через:

а) санітарно-контрольний пункт;

б) контрольно-пропускний пункт;

в) санітарний пропускник для персоналу.

15. Медичний персонал інфекційної лікарні пере­водиться на казармений стан під час обслуговування хворих:

а) з легеневими формами чуми; геморагічними гарячками, зумовленими вірусами першої групи патогенності; з підозрою на ці хвороби;

б) з усіма видами хвороб, що віднесені до особливо небезпечних інфекцій;

в) з чумою, холерою, віспою натуральною, жовтою гарячкою.

16. Виписування реконвалесцентів із інфекційної лікарні відбувається після:

а) зникнення симптомів хвороби, нормалізації температури;

б) завершення терміну ізоляції;

в) повного клінічного видужання, завершення тер­міну ізоляції та припинення виділення бактерій.

11. Завдання для самостійної роботи:

Вивчити:

1. Мету і завдання санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення за умов надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

2. Поняття карантину та обсервації та організацію режимно-обмежувальних заходів.

3. Організацію санітарно-гігієнічної та епідемічної розвідки в осередку надзвичайної ситуації.

4. Організацію санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення в осередках надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

6. Організацію роботи інфекційного стаціонару в осередках особливо небезпечних інфекцій.